вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua,inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 754/12686/25 Апеляційне провадження № 33/824/4643/2025Головуючий у суді першої інстанції - Салайчук Т.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
13 жовтня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Нежура В.А. розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 18.07.2025 року о 00 год. 30 хв. в м. Києві по проспекту Броварському, 93 керував транспортним засобом Kia Optima, держаний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000, 00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Не погоджуючись із постановою, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просить скасувати постанову, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів, що він керував транспортним засобом. Зазначає, що надані до суду відеозаписи не відображають ані зупинення транспортного засобу, ані виконання технічних функцій водія і також не підтверджують факт керування ним автомобілем.
Зазначає, що поліцейськими не було роз'яснено наслідків відмови від проходження огляду, не було перелічено, які саме ознаки сп'яніння було виявлено, а також працівники поліції не направили ОСОБА_1 на огляд на стан алкогольного сп'яніння у заклад охорони здоров'я.
Також в обґрунтування доводів апеляційної скарги, вказує на те, щодолучені до протоколу про адміністративне правопорушення пояснення свідка ОСОБА_2 є недопустимим так, як зазначена особа проходить службу в Національній гвардії України, яка відповідно до Закону України «Про Національну гвардію України» є військовим формуванням, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України. Оскільки орган поліції також підпорядковується МВС, між свідком і працівниками поліції наявний службовий зв'язок, що виключає його процесуальну незалежність та об'єктивність.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , та його захисник Турчак М.В.,підтримали подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд вважає, що цих вимог закону судом першої інстанції в повній мірі не дотримано.
Частиною першою статті 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР України затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2021, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Право поліцейського виявляти водіїв із ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів унормовано Законами України "Про Національну поліцію", "Про дорожній рух", постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 "Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 "Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції".
Натомість обов'язком водіїв є дотримання вимог законодавства у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, Правил дорожнього руху України, а у випадку їх недотримання настає, зокрема, адміністративна відповідальність.
З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає, що постанова Деснянського районного суду міста Києвавід 19.08.2025 року про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є обґрунтованою, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Доводи скаржника в своїй апеляційній скарзі про те, що він не керував транспортним засобом спростовуються відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, який долучений до матеріалів справи, та якому суд першої інстанції дав належну оцінку, з якого вбачається, що військовослужбовець, який перебував на блок посту і який зупинив транспортний засіб «KIAOptima» номерний знак НОМЕР_1 під час дії комендантської години підтвердив працівникам поліції та у своїх поясненнях ту обставину, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом. Також суд звертає увагу на те, що в ході спілкування правопорушник жодного разу не вказував про те, що він не керував автомобілем.
Разом із тим, ОСОБА_1 , у своїй апеляційній скарзі також зазначив про те, що поліцейськими не було роз'яснено наслідків відмови від проходження огляду, не було перелічено, які саме ознаки сп'яніння було виявлено, а також працівники поліції не направили ОСОБА_1 на огляд алкогольного сп'яніння у заклад охорони здоров'я.
Однак, як вбачається з відеозапису, працівником поліції було запропоновано правопорушнику пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу «AlcotestDrager», так як з автомобілю було чути запах алкоголю, проте водій відмовився від проходження огляду та більше того ОСОБА_1 залишив місце події, чим унеможливив проведення тесту та подальші дії працівників поліції.
Посилання правопорушника на те, що письмові пояснення військовослужбовця Національної гвардії України, які долучені до матеріалів справи, не можуть бути враховані судом з тієї причини, що Національна поліція України та Національної гвардії України підпорядковуються Міністерству внутрішніх справ України, є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на законі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такими доказами, зокрема, є пояснення осіб, свідків, висновки експертів, показання технічних приладів, відеозаписи.
Той факт, що ці два органи координуються Міністерством внутрішніх справ, не свідчить про їх залежність один від одного чи про упередженість у наданні пояснень їхніми працівниками.
Відповідно, письмові пояснення військовослужбовця Національної гвардії України, який був очевидцем події, є належним і допустимим доказом відповідно до ст. 251 КУпАП, оскільки містять безпосередні відомості про обставини правопорушення та підтверджують фактичні дані, зафіксовані іншими матеріалами справи.
Переконливих інших доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачено ч.1 ст.130 КУпАП апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Згідно частини восьмої статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, постанови суду першої інстанції без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду