Провадження № 33/803/1812/25 Справа № 175/3649/25 Суддя у 1-й інстанції - Дараган Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.
23 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:
секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,
захисника особи, яку притягнуто до
адміністративної відповідальності адвоката Сидоренка В.В.,
доповнену апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн., -
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2025 року встановлено, що 21 січня 2025 року, приблизно о 03 годині 04 хвилини, ОСОБА_1 на перехресті вул. Паркова та вул. Ювілейна в м. Краматорську Донецької області керував автомобілем «LAND ROVER DISCOVERY», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння (результат за допомогою приладу - газоаналізатору «Драгер Alcotest 6820 АRHJ-0294» - позитивний, 1,63 ‰), чим порушив вимоги п. 2.9.а ПДР України.
Доводи апеляційної скарги:
В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2025 року відносно нього скасувати, а провадження в справі про закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП в діях ОСОБА_1 .
У доповненні до апеляційної скарги, що надійшли від адвоката Сидоренка В.В., в обґрунтування апеляційних вимог зазначено, що оскаржена постанова суду прийнята при неповному з?ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи виходячи з наступного.
Зазначає, що із відеозапису подій за участі ОСОБА_1 не вбачається, яким саме чином працівник поліції встановив наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння. На відеозаписі не вбачається взагалі, що поліцейський встановлював дані ознаки, що викликає обґрунтовані сумніви про те, що ці ознаки сп'яніння були не надумані.
Звертає увагу, що звідеозапису видно, що поліцейським було відомо про те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем. На 04:17:31 годині поліцейський віддає ОСОБА_1 його військовий квиток. О 04:18:00години ОСОБА_1 повідомляє поліцейських, що не пройшов огляд в лікарні. На що поліцейський вказує, що ми не повеземо і каже, що нехай співробітники ВСП везуть, які були на місці. О 04:21:17години поліцейський зазначає, що передає ОСОБА_1 ВСП. Тобто поліцейські, знаючи те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, про що він неодноразово повідомляв їм, надавав військовий квиток, складають відносно нього протокол за ч. 1 ст.130КУпАП, що є порушенням вимоги ст. 266-1 КУпАП.
Вважає, що в діях ОСОБА_1 , як військовослужбовця, вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП: виконання обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Зазначена норма співвідноситься з ч. 1 ст. 130 КУпАП як спеціальна та загальна і за правилами кваліфікації при конкуренції норм дії ОСОБА_1 не можуть бути кваліфіковані за загальною нормою при наявності спеціальної. При цьому, суд самостійно не може змінити кваліфікацію дій ОСОБА_1 на ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, оскільки щодо ОСОБА_1 протокол за вказаною статтею спеціальним суб'єктом не складався і останній від нього в суді не захищався.
Звертає увагу, що після проведення огляду на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, поліцейські не запитали у ОСОБА_1 чи згоден він з результатом чи не згоден та чи бажає проїхати до медичного закладу для проходження огляду. При цьому, судом не враховано, що ОСОБА_1 висловив своє бажання пройти огляд у медичному закладі.
Зазначає, що о 04:18:00 год. ОСОБА_1 повідомив поліцейських, що не пройшов огляд в лікарні. На що поліцейський вказує, що ми не повеземо і каже, що нехай співробітники ВСП везуть, які були на місці.
Зауважує, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є не безперервними, що підтверджується кількістю відео файлів (4 файли). В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено час керування 03:04години. Відео, яке мається із службового транспортного засобу поліцейських розпочинається о 03:04:13 години і закінчується о 03:05:23 години. А відео з нагрудної боді камери поліцейського розпочинається лише о 03:16:56години. Відео, яке розпочинається о 03:16:56години припиняється о 03:26:22години і наступне відео розпочинається лише о 04:16:40години. Тобто, відсутні відео по часовим проміжкам з 03:05:23години по 03:16:56години та з 03:26:22години по 04:16:40 години.
Зазначає, що на відео не зафіксовано першочергове спілкування поліцейського з водієм, в якому він встановлює факт керування транспортним засобом, повідомляє причину зупинки транспортного засобу, відповідно до ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», встановлює ознаки алкогольного сп'яніння. А також, не зафіксовано складання поліцейськими в присутності ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення Не зафіксовано подальше спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими. На якому було б видно, що після того як поліцейський пішов складати протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , звернувся до поліцейських та повідомив, що готовий проходити огляд в медичному закладі на що отримав від поліцейського категоричну відмову. З таким клопотанням ОСОБА_1 звертався до поліцейських неодноразово.
Просить в разі залишення оскарженої постанови без змін, застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України і не призначати ОСОБА_1 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на один рік.
Позиції сторін в суді :
В судовому захисник адвокат Сидоренко В.В. просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 з доповненням задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених в ній. Не заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , належним чином повідомленого про місце, день та час судового розгляду.
Висновки суду:
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення захисника та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. ст. 7, 280, 283 КУпАП постанова судді в справі про адміністративне правопорушення повинна бути законною й обґрунтованою.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Вимоги ст. ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог закону належним чином не з'ясував обставини справи, оскільки взагалі не надав будь-якої оцінки доказам в справі, а обмежився лише переліченням їх джерел.
Перевіряючи доводи апелянта щодо відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд виходить з наступного.
Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом під час апеляційного розгляду доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА №010743 від 21 січня 2025 року, в якому зазначено, що 21 січня 2025 року, приблизно о 03 годині 04 хвилини, ОСОБА_1 на перехресті вул. Паркова та вул. Ювілейна в м. Краматорську Донецької області керував автомобілем «LAND ROVER DISCOVERY», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння (результат за допомогою приладу - газоаналізатору «Драгер Alcotest 6820 АRHJ-0294» - позитивний, 1,63 ‰), чим порушив вимоги п. 2.9.а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- роздруківкою з приладу ALCOTEST DRAGER 6820 тест № 755, в якому вказано результат 1,63 ‰ та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в яких ОСОБА_1 відмовився розписуватися;
- копією свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №П 51QM 0845 257 24, чинне до 12 вересня 2025 року;
- даними відеозапису, з якого вбачається, що водій автомобіля ОСОБА_1 керував транспортним засобом та на вимогу пройти огляд на визначення стану сп'яніння погодився. Так на відеозаписі зафіксовано, що транспортний запис під керуванням ОСОБА_1 був зупинений під час дії комендантської години та у зв'язку з тим, що не працювала ближня ліва фара (відеозапис «export», починаючи з 0:01:39). Під час спілкування з працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці (відеозапис «export», починаючи з 0:02:08). ОСОБА_1 погодився пройти огляд на встановлення стану сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою «Драгер Alcotest 6820», результат позитивний - 1,63 ‰ (відеозапис «export», починаючи з 0:07:14). Працівником поліції були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (відеозапис «export», починаючи з 0:07:30). Роз?яснено, що буде складено постанова про притягнення за порушення ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 121 КУпАП. ОСОБА_1 проти результату не заперечував, проте від підпису Акту та роздруківки з чеку відмовився (відеозапис «export», починаючи з 0:13:05).
- ксерокопією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №470965 від 21.01.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. за порушення ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису подій, що мали місце 21 січня.2025 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
Проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та доведено наявними в матеріалах справи доказами те, що водій ОСОБА_1 , 21 січня 2025 року, приблизно о 03 годині 04 хвилини, на перехресті вул. Паркова та вул. Ювілейна в м. Краматорську Донецької області керував автомобілем «LAND ROVER DISCOVERY», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння (результат за допомогою приладу - газоаналізатору «Драгер Alcotest 6820 АRHJ-0294» - позитивний, 1,63 ‰), чим порушив вимоги п. 2.9.а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи сторони захисту щодо визнання відеозапису недопустимим через його небезперервність ні є слушними, оскільки закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, оформлення матеріалів адміністративного матеріалу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.
Оскільки до матеріалів даної справи долучено відеозапис, клопотання сторони захисту про витребування такого є необґрунтованим.
В той же час з наданого відеозапису вбачається, що поведінка водія ОСОБА_1 та його зовнішні ознаки, які були оголошені йому працівником поліції, (відеозапис «export», починаючи з 0:02:08), а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, давали поліцейським підстави для підозри, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння, та для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого законом порядку. Після проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки, отриманий позитивний результат - 1,63 ‰ (відеозапис «export», починаючи з 0:07:14). ОСОБА_1 проти нього не заперечував, тому працівниками поліції йому не було запропоновано проїхати до медичної установи для проходження огляду на встановлення стану сп'яніння.
Доводи апелянта, що працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 які саме ознаки були у нього виявлені, спростовуються дослідженим відеозаписом.
Включення камери, якою було зафіксовано проходження водієм огляду на стан алкогольного сп'яніння, відбулося з моменту початку виконання поліцейськими службових обов'язків, і піддавати сумніву зміст даного відеозапису з наведених захисником підстав у суду немає. Переривання відеозапису на час складання протоколу також не є достатньою підставою для висновку про відсутність у діях водія, який пройшов огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає недоведеними доводи сторони захисту про те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів на підтвердження факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 та фіксації зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки такі спростовуються дослідженим відеозаписом, долученим до матеріалів справи.
Так, відповідно до відеозапису «...003», долученому до матеріалів справи, вбачається, що назустріч патрульному екіпажу їхав автомобіль «LAND ROVER DISCOVERY», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був зупинений саме працівниками поліції. Після зупинки транспортного засобу водію ОСОБА_1 , було повідомлено, що він зупинений, оскільки діє комендантська година та в його транспортному засобі не працює ліва ближня фара (відеозапис «export», починаючи з 0:01:39).
Як вбачається з матеріалів справи, щодо ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №470965 від 21.01.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. за порушення ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 121 КУпАП, тобто за те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом 21.01.2025 р. о 03-41 год. у темну пору доби, у якого не горіла лампа лівої фари у режимі ближнього світла, чим порушив п. 31.4.3 «з» ПДР, а також не мав при собі реєстраційних документів на транспортний засіб, чим порушив вимоги п. 2.1 «б» ПДР.
Будь-яких порушень з боку працівників поліції чи їх упередженого ставлення або провокації з їх боку до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при перегляді відеозапису суд не встановив, відображена у відеоматеріалах інформація відповідає обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлених під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції. Під час апеляційного розгляду не було надано будь-яких інших доказів, що спростовують такі фактичні обставини. Крім того, в матеріалах справи не містяться та стороною захисту не надано на час розгляду апеляційним судом доказів щодо оскарження дій працівників поліції щодо їх неправомірності.
Доводи сторони захисту, що протокол про адміністративне правопорушення серії АБА №010743 від 21.01.2025 року, складений відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є належним доказом вини, вважаю необґрунтованими. Як вбачається з матеріалів справи, вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою та містить всі необхідні складові, про які встановлено в ст.256 КУпАП.
Доводи апелянта, що ОСОБА_1 , як військовослужбовець, не може бути притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його дії слід кваліфікувати за ст. 172-20 КУпАП, вважаю такими, що не ґрунтуються на приписах закону з наступних підстав:
Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, то військовослужбовець винний у його вчинені, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних засадах. Тому і проведення огляду водія-військовослужбовця на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколу про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння відповідно до приписів ст.ст. 255, 266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає такими, що не підтверджуються матеріалами справи апеляційні доводи про визнання недопустимими, недостовірними та неналежними доказів у даній справі.
Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Що стосується доводів сторони захисту про зупинення провадження в даній справі, апеляційний суд виходив з наступного:
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до його звільнення з військової служби та наведено мотиви відмови у задоволенні такого клопотання.
Що стосується доводів захисника про застосування положень ст. 69 КК України при обранні виду та міри покарання, апеляційний суд виходить з наступного.
За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так й додатковий є безальтернативними.
Загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
У цій справі апеляційний суд не вбачає підстав для застосування аналогії закону та не накладення додаткового стягнення на ОСОБА_1 на підставі ст. 69 КК Українипозбавлення права керування транспортним засобом.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що для досягнення визначеної в ст. 23 КУпАП мети адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також врахуванням особи правопорушника, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, накладення вказаного додаткового стягнення є необхідним.
Вирішуючи питання про вид та міру адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає, що його необхідно визначити в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, що буде відповідати положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, буде адекватним вчиненому і відповідатиме особі правопорушника.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу з доповненнями особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2025 року відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати та прийняти нову постанову.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.А. Гришин