Провадження № 22-ц/803/9628/25 Справа № 175/14740/24 Суддя у 1-й інстанції - Журавель Т. С. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
28 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.
за участю секретаря Піменової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марина Аліни Олексіївни на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини,-
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що між ним та відповідачем 03 листопада 2001 року було укладено шлюб. Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вказує, з відповідачем спільне життя не склалося, постійні сварки та непорозуміння призвели до того, що відповідач пішла з родини в 2017 році, та залишила його і доньку. Позивач зазначає, він взяв на себе всю відповідальність по вихованню та духовному розвитку дитини. В подальшому відповідач взагалі припинила цікавитись родиною, а дитина ОСОБА_3 потребувала догляду, уваги та любові матері, але ОСОБА_2 зовсім перестала турбувати дитина з 2017 року, вона пішла з дому. Позивач стверджує, починаючи з 2017 року ОСОБА_2 не цікавиться життям доньки, за увесь період бачилися з дитиною декілька разів, на зустрічі настояв він сам, так як донька повинні мати зв'язок із матір'ю. Донька сторін ОСОБА_3 мешкає із народження з позивачем, за адресою: АДРЕСА_1 . Турбуватися про дитину допомагають батьки позивача. Відповідач ніяким чином не піклується про доньку, не проявляє заінтересованості в подальшій долі, не цікавиться успіхами в навчанні, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування доньки, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з донькою в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання освіти та шкодить інтересам доньки. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання або за місцем реєстрації батька ОСОБА_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Марина А.О. просить рішення суду від 18 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України “Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови
для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України “Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, зокрема, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною
в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
У справі встановлено, з 03 листопада 2001 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.10).
Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 03 листопада 2001 року виконавчим комітетом Горьківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис №15, мають одну малолітню дитину, було розірвано (а.с.62, 63).
Рішенням Миколаївської сільської ради від 25 вересня 2024 року №99 затверджено висновок Комісії з питань захисту прав дитини про визнання батька таким, що самостійно займається вихованням та утриманням дитини, з якого вбачається, що спільне життя у подружжя не склалося, постійні сварки на підставі непорозуміння призвели до того, що в 2019 року ОСОБА_2 покинула чоловіка та дитину. З того часу дитина повністю перебуває на утриманні батька, оскільки матір не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, не цікавиться її навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідними продуктами харчування, одягом та взуттям, не здійснює медичний огляд дитини та її лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток дівчинки, як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу доньки, не створює належні умови для отримання нею освіти, тобто повністю самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків (а.с.50-53).
Відповідно до довідки №20 від 12 червня 2024 року, виданої Шевченківською гімназією Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 є ученицею 6 класу гімназії. З першого класу і по теперішній час навчанням та вихованням доньки займається виключно батько ОСОБА_1 (а.с.50-53).
Згідно характеристики №302 від 13 червня 2024 року, виданої Горьківським старостинським округом, ОСОБА_1 мешкає в селищі Шевченко. Має двох доньок, одна з них - неповнолітня ОСОБА_4 2013 року народження, яка знаходиться у нього на утриманні. З дружиною в процесі розлучення. Працює слюсарем в ТОВ “Мототехімпорт». За весь час проживання зарекомендував себе з позитивного боку, відносини з односельцями підтримує добрі. За характером спокійний, неконфліктний, користується повагою серед мешканців села (а.с.50-53).
Відповідно до довідки від 14 червня 2024 року, виданої сімейним лікарем ОСОБА_5 , ОСОБА_1 має на утриманні доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При відвідуванні лікаря дитина була в супроводі батька, інколи бабусі. Всі рекомендації і лікування, за потреби, батько виконує вчасно і в повному обсязі (а.с.50-53).
Згідно довідки №268 від 01 листопада 2024 року про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано 5 осіб: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.23).
Згідно довідки №268 від 01 листопада 2024 року про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано 5 осіб: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.23).
17 червня 2024 року складено акт обстеження умов проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , де проживають ОСОБА_1 та неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За місцем мешкання створено комфортні умови для проживання дитини, помешкання відповідає усім санітарно-гігієнічним нормам. Дівчинка має окреме спальне місце, письмовий стіл, комп?ютер, іграшки. Одяг та взуття в достатній кількості та відповідають сезону. Батько дбає про харчування дитини, на момент складення акту обстеження умов проживання була наявна приготована їжа та запас продуктів харчування (а.с.50-53).
На засіданнях комісії з питань захисту прав дитини 17 червня 2024 року та 27 червня 2024 року також розглядалося питання про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , куди запрошувались батьки дитини, однак матір не з?явилася, про дату та місце засідання комісії була повідомлена у відповідності до чинного законодавства.
Звернувшись до суду у жовтні 2024 року із вказаними позовними вимогами, позивач ОСОБА_1 вказував, що починаючи з 2017 року ОСОБА_2 не цікавиться життям доньки, не проявляє заінтересованості в подальшій долі, не цікавиться успіхами в навчанні, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування доньки, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з донькою в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення.
У матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_2 , засвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шауловою М.О. від 06 червня 2024 року, адресована до компетентних органів, відповідно до якої ОСОБА_2 просила розглядати цивільну справу про позбавлення її батьківських прав відносно її доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у її відсутність, а також повідомила, що з рішенням суду заздалегідь згодна (а.с.11).
У судовому засіданні у суді першої інстанції була заслухана думка неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка пояснювала, що вона ображена на матір, оскільки вона їй не телефонує та не цікавиться її життям, гроші на її утримання матір також не надсилає. На питання головуючого, чи спілкувався батько з дитиною до початку судового засідання щодо предмету даного спору, ОСОБА_3 повідомила, що спілкувався та зазначила, що не заперечує, щоб матір позбавили батьківських прав, оскільки в такому разі батька не заберуть на війну.
Рішенням Миколаївської сільської ради від 28 червня 2024 року №73, з метою захисту прав та інтересів дитини, затверджено висновок Комісії з питань захисту прав дитини про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.37-40).
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частинах п'ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що поведінка відповідача - матері дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дійсно свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року справі “Мамчур проти України» (заява
№10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58).
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв'язку з неналежним поводженням щодо дитини, вчиняла насильство щодо доньки, свідомо нехтувала своїми батьківськими обов'язками. Відсутні докази на підтвердження того, що мати неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 дійсно навмисно, без поважних причин, за наявності достатніх та переконливих доказів не спілкується з неповнолітньою донькою, не надає матеріальну допомогу на її утримання.
Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька/матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Наявності таких обставин у цій справі не доведено.
Отже, у справі не доведено обставин свідомого ухилення матері дитини від виконання своїх батьківських обов'язків, навмисного нехтування нею, необхідності застосування крайнього заходу втручання в права дитини на зростання в сім'ї, та підтримання зв'язків з матір'ю, неможливості застосування альтернативних, менш суворих заходів, відповідність такого заходу якнайкращим інтересам дитини та його виправданість.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком, суд обґрунтовано виходив з того, що на момент звернення до суду з позовом донька і так фактично проживала і наразі продовжує проживати з батьком, та позивачем не надано жодних доказів на обґрунтування обставин, викладених у позові, зокрема, доказів вчинення позивачу перешкод з боку відповідача щодо проживання з ним спільної доньки, що свідчить про відсутність реального спору між сторонами і недоведеність порушення прав позивача.
Суд правильно вказав про те, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що спір має бути «реальним» та «серйозним»; він може стосуватися не лише фактичного існування права, але і його обсягу та способу здійснення; і, насамкінець, результат провадження повинен мати «безпосереднє вирішальне значення» для відповідного права, при цьому самих лише опосередкованих зв'язків або непрямих наслідків для застосування пункту 1 статті 6 Конвенції недостатньо (рішення у справі «Бака проти Угорщини» (Baka v. Hungary), пункт 100, та рішення у справі «Денісов проти України» [ВП] (Denisov v. Ukraine) [GC], заява № 76639/11, пункт 44, від 25 вересня 2018 року).
Враховуючи, фактичні обставини справи, норми закону, якими регулюються спори, пов'язані із обов'язками батьків, докази, які надали сторони, виходячи з принципу справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який суди йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів та враховуючи, що суду не надано переконливих доказів дійсно навмисного, свідомого ухилення матір'ю дитини від виконання своїх батьківських обов»язків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.
Доводи апеляційної скарги про доведеність позовних вимог позивача, наявність підстав позбавлення батьківських прав матері дитини відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначення місця проживання дитини з батьком є необґрунтованими та не підтверджуються належними доказами у справі.
Посилання в апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марина Аліни Олексіївни - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2025
року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді М.О.Макаров
О.В.Свистунова