Провадження № 22-ц/803/9528/25 Справа № 205/8870/24 Суддя у 1-й інстанції - Терещенко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
28 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.
за участю секретаря Піменової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Аксіліум Фінанс» на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 11 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Аксіліум Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У липні 2024 року ТОВ “ФК “Марин-Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ “ФК “Марин-Фінанс» посилалося на те, що 03 березня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ “Кредобанк» було укладено кредитний договір №KK/70032, відповідно до умов якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку і на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки і на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату вимоги заборгованість за кредитним договором складає 179 768 грн. 67 коп., у тому числі: строкове тіло - 28 048 грн. 83 коп., прострочене тіло - 66 955 грн. 29 коп., прострочені відсотки - 84 764 грн. 55 коп. 08 листопада 2023 року була здійснена заміна кредитора з АТ “Кредобанк» на ТОВ “ФК “Марин-Фінанс» (в подальшому - ТОВ “ФК “Аксіліум Фінанс») на підставі договору факторингу, про що боржника було повідомлено про заміну кредитора в зобов'язанні. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором KK/70032 у розмірі 179 768 грн. 67 коп., у тому числі: строкове тіло - 28 048 грн. 83 коп., прострочене тіло - 66 955 грн. 29 коп., прострочені відсотки - 84 764 грн. 55 коп., а також суму сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2025 року клопотання представника ТОВ “ФК “Марин-Фінанс» Альховської І.Б. про заміну найменування учасника у цивільній справі - задоволено. Замінено у цивільній справі №205/8870/24, що перебуває у провадженні Ленінського районного суду м.Дніпропетровська, позивача - ТОВ “ФК “Марин-Фінанс» на правонаступника - ТОВ “ФК “Аксіліум Фінанс» (код ЄДРПОУ 43231894; адреса місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул.Академіка Лазаренка Є., буд. 4, каб. 4) (а.с.71).
Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 11 липня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ “ФК “Аксіліум Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В апеляційній скарзі ТОВ “ФК “Аксіліум Фінанс» просить рішення суду від 11 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ “ФК “Аксіліум Фінанс» у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду від 11 липня 2025 року залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу ТОВ “ФК “Аксіліум Фінанс» залишити без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ТОВ “ФК “Аксіліум Фінанс» задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Звернувшись до суду із позовними вимогами у цій справі, ТОВ “ФК “Аксіліум Фінанс» просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором KK/70032 у розмірі 179 768 грн. 67 коп., у тому числі: строкове тіло - 28 048 грн. 83 коп., прострочене тіло - 66 955 грн. 29 коп., прострочені відсотки - 84 764 грн. 55 коп., а також суму сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ “ФК “Аксіліум Фінанс», суд першої інстанції посилався на їх недоведеність належними та допустимими доказами у справі, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1081 ЦК України визначено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У справі встановлено, 03 березня 2021 року між АТ “Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір №26200021492623/980/РКО про надання комплексних банківських послуг від 03 березня 2021 року разом з додатком до вказаної заяви договору з підписом відповідача (а.с.19).
Відповідно до наданого додатку про відкриття кредитної лінії №КК/70032 від 03 березня 2021 року до заяви-договору №26200021492623/980/РКО від 03 березня 2021 року, термін (строк) кредитної лінії до 02 березня 2024 року (включно), максимальний ліміт кредитної лінії 200 000 грн., розмір процентів за кредитним договором 36,00% річних, орієнтовна реальні річна процентна ставка 55,10 % річних (а. с. 19).
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що з умовами надання кредиту, викладеними в пам'ятці клієнта ознайомлений та вся вся інформація у цій анкеті заяві та наданих документах є повною, вірною та актуальною на день її подання.
08 листопада 2023 року між АТ “Кредобанк» і ТОВ “ФК “Марин-Фінанс» було укладено договір факторингу із відступленням права грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами, за умовами якого позивач набув право вимоги до боржників, зазначених у додатку №1 до цього договору (а.с. 28-29, 172-176).
Згідно з додатком №1 до договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08 листопада 2023 року до ТОВ “ФК “Марин-Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №КК/70032 від 03 березня 2021 року, порядковий № 3625 (а.с.28).
Позивачем надано копію платіжної інструкції № 1 від 08 листопада 2023 року на суму 4420 385,21 грн, платник ТОВ “ФК “Марин-Фінанс», отримувач АТ “Кредобанк», призначення платежу: оплата згідно договору факторингу договір факторингу із відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08 листопада 2023 року, укладеними між ТОВ “ФК “Марин-Фінанс» та АТ “Кредобанк» (а.с.177).
Таким чином, за встановлених обставин, позивачем доведено набуття ним права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №КК/70032 від 03 березня 2021 року, укладеним між АТ “Кредобанк» та ОСОБА_1
ТОВ “ФК “Марин-Фінанс» направив досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань та повідомлення про заміну кредитора від 01 квітня 2024 року, в якій повідомлено ОСОБА_1 про те, що позивач є новим кредитором за кредитним договором №КК/70032 від 03 березня 2021 року та зазначено вимогу від відповідача протягом 30 календарних днів з моменту отримання даної вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити прострочену заборгованість в розмірі простроченого боргу, а у випадку невиконання даної вимоги у визначений строк достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і не сплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме: 179 768 грн. 67 коп. (а. с.13).
На підтвердження направлення досудової вимоги щодо виконання договірних зобов'язань та повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні позивачем долучено до позову копію фіскального чеку від 02 квітня 2024 року, список згрупованих відправлень 6/2024 від 02 квітня 2024 року (а.с. 23, 27).
Зі змісту виписки по особовим рахункам АТ “Кредобанк» щодо рахунку НОМЕР_1 за період часу з 04 березня 2021 року по 07 листопада 2023 року судом встановлено, що АТ “Кредобанк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі - надав ОСОБА_1 кредитну лінію та надав можливість розпоряджатись кредитними коштами, а ОСОБА_1 користувався наданими кредитними коштами (а.с. 92-98).
Відповідного до долученого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №КК/70032 від 03 березня 2021 року за період з 02 листопада 2020 року (03 березня 2021) по 08 листопада 2023 року, станом на 08 листопада 2023 року становить 179 768 грн. 67 коп., у тому числі: строкове тіло - 28 048 грн. 83 коп., прострочене тіло - 66 955 грн. 29 коп., 0 грн. - сума заборгованості за відсотками (строкова); прострочені відсотки - 84 764 грн. 55 коп. (а.с. 14).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.
При цьому, згідно з пунктом 3 вказаного Положення, клієнтські рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 у справі №554/4300/16-ц.
Таким чином, надана позивачем до справи виписка по особовому рахунку узгоджується із розрахунком заборгованості і в сукупності з іншими доказами дають підстави для висновку, що позивачем надані суду належні та допустимі докази, а саме первинні бухгалтерські документи щодо надання кредитних коштів, отримання таких коштів відповідачем.
12 грудня 2024 року рішенням №12/12/24-1 було змінено найменування ТОВ “ФК “Марин-Фінанс» на ТОВ “ФК “Аксіліум Фінанс» (а.с.60).
Звернувшись до суду із цими позовними вимогами, ТОВ “ФК “Аксіліум Фінанс» просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором KK/70032 у розмірі 179 768 грн. 67 коп., у тому числі: строкове тіло - 28 048 грн. 83 коп., прострочене тіло - 66 955 грн. 29 коп., прострочені відсотки - 84 764 грн. 55 коп., а також суму сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, є доведеним факт укладання 03 березня 2021 року між АТ “Кредобанк» та ОСОБА_1 кредитного договору №КК/70032, та отримання відповідачем грошових коштів на картковий рахунок, якими він безперешкодно користувався.
Відповідач ОСОБА_1 не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед позивачем, не довів відсутність заборгованості за строковим тілом кредиту та простроченим тілом кредиту.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ “ФК “Аксіліум Фінанс» в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №КК/70032 від 03 березня 2021 року в сумі 28048 грн. 83 коп. - за строковим тілом кредиту та простроченим тілом кредиту у розмірі - 66955 грн. 29 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно стягнення заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом у розмірі 84764 грн. 55 коп. слід зазначити наступне.
З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №КК/70032 від 03 березня 2021 року за період з 02 листопада 2020 року (03 березня 2021) по 08 листопада 2023 року, станом на 08 листопада 2023 року становить 179 768 грн. 67 коп., у тому числі: строкове тіло - 28 048 грн. 83 коп., прострочене тіло - 66 955 грн. 29 коп., 0 грн. - сума заборгованості за відсотками (строкова); прострочені відсотки - 84 764 грн. 55 коп. (а.с. 14).
Таким чином, встановлено заборгованість за нарахованими відсотками у відповідача ОСОБА_1 відсутня.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачеві не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Слід зазначити, вимог щодо повернення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом банком не заявлено, оскільки така заборгованість взагалі відсутня.
У наданому банком розрахунку заборгованості, виписці по особовому рахунку зазначено, що заборгованість за нарахованими відсотками (строкова) за користування кредитом - відсутня.
Таким чином, вимоги щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками, за відсутності заборгованості за нарахованими відсотками (строкова), за користування кредитом не підлягають задоволенню.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 313/181/21, провадження № 61-20039 св21.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ “ФК “Аксіліум Фінанс» до ОСОБА_1 є обґрунтованими в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №КК/70032 від 03 березня 2021 року в сумі 28048 грн. 83 коп. за строковим тілом кредиту та 66955 грн. 29 коп. за простроченим тілом кредиту.
Посилання в апеляційній скарзі ТОВ “ФК “Аксіліум Фінанс» на доведеність позовних вимог в повному обсязі є необґрунтованими належними та допустимими доказами у справі.
Стосовно витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.
Положеннями ст. ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов'язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів та проведенням експертизи; 3)пов'язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 596/2305/18.
Таким чином, у разі недотримання вимог частини п'ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 137 ЦПК України).
Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною: в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19); у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 18 листопада 2020 року у справі №922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до п.8 ч.2 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У позовній заяві позивач ТОВ “ФК “Аксіліум Фінанс» просило стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду договір про надання правничої допомоги №01/04/24 від 01 квітня 2024 року, укладеного між адвокатом Альховською І.Б. та ТОВ “ФК “Марин-Фінанс», яке змінило назву на ТОВ “ФК “Аксіліум Фінанс»; Акт наданих послуг від 31 травня 2024 року до договору про надання правничої допомоги №01/04/24 від 01 квітня 2024 року на суму 6000 грн. (а.с.25, 26).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Враховуючи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, також враховуючи, що відповідач заперечував проти стягнення з нього на користь позивача витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн., що є співмірним з наданим адвокатом обсягом послуг, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу ТОВ “ФК “Аксіліум Фінанс» слід задовольнити частково, рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 11 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ “ФК “Аксіліум Фінанс».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Аксіліум Фінанс» - задовольнити частково.
Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 11 липня 2025року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Аксіліум Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Аксіліум Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Аксіліум Фінанс» (ЄДРПОУ 43231894) заборгованість за кредитним договором №КК/70032 від 03 березня 2021 року, яка утворилася станом на 08 листопада 2023 року: за строковим тілом кредиту у розмірі - 28 048 грн. 83 коп.; за простроченим тілом кредиту у розмірі - 66955 грн. 29 коп.
У задоволенні іншої частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Аксіліум Фінанс» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Аксіліум Фінанс» (ЄДРПОУ 43231894) судовий збір у розмірі 3 200 грн. 47 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Вступна та резолютивна частини постанови
проголошена у судовому засіданні 28 жовтня 2025 року.
Повний текст постанови складено 29 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді М.О.Макаров
О.В.Свистунова