Провадження № 11-сс/803/1988/25 Справа № 204/10295/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду м. Дніпра від 06 жовтня 2025 року про обрання запобіжного заходу щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, громадянина України, інваліда 2 групи, раніше не судимого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду м. Дніпра від 06 жовтня 2025 року підозрюваному ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30 листопада 2025 року без визначення застави.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя послався на обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.
Вказує, що доведеними є ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зазначає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також зазначає, що оскільки ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, то за доцільне є не визначати розмір застави.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що слідчим не доведено наявність ризиків зазначених в клопотанні. ОСОБА_9 має інвалідність 2 групи з дитинства та ряд хронічних захворювань, які можуть загострюватись під час перебування останнього в умовах СІЗО.
Зазначає, що ухвалою слідчого судді не було визначено розміру застави. Під час вивчення матеріалів справи було встановлено, що в період з 26 лютого 2025 року по 29 серпня 2025 року нагляд у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням проводився групою прокурорів які не мали повноважень по кримінальному провадженню № 12025042140000208.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу, не заперечувала проти розгляду справи без участі підозрюваного.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, не заперечувала проти розгляду справи без участі підозрюваного.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку учасників провадження, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
У зв'язку з тим, що технічно не має можливості вийти на відеозв'язок з підозрюваним, захисник та прокурор не заперечували проти розгляду справи без участі підозрюваного, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справи без його участі.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані в повному обсязі, а доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі та судовому засіданні щодо необґрунтованості ухвали суду, є безпідставними.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, апеляційний суд зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
З наданих матеріалів вбачається, що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого та висновки слідчого судді на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є також обґрунтованими.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, у справі “Москаленко проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує
З урахування наведеного, апеляційний суд вважає, що підозрюваний ОСОБА_9 , зважаючи на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості, характеризуючі данні про його особу, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відбування покарання у вигляді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що в період з 26 лютого 2025 року по 29 серпня 2025 року нагляд у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням проводився групою прокурорів які не мали повноважень по кримінальному провадженню № 12025042140000208, спростовуються наданою в судовому засіданні постановою прокурора про уточнення даних.
Водночас, апеляційний суд під час розгляду апеляційної скарги у відповідності до ст. 178 КПК України враховує також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_9 даного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, характеризуючі данні про його особу, конкретні обставини справи, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків підозрюваного.
Встановлені вище обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі й визначення розміру застави, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не встановлено, застосований запобіжний захід стосовно підозрюваного ОСОБА_9 відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 194 КПК України, тому апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою та не підлягає скасуванню, а апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду м. Дніпра від 06 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4