Провадження № 11-сс/803/1616/25 Справа № 175/5547/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 жовтня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м.Кривий Ріг апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2025 р. про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області щодо невнесення відомостей до ЄРДР,-
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2025 р. було відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Ухвала слідчого судді обґрунтована тим, що заява ОСОБА_6 фактично зводиться до довільного перерахування певних статей КК України та незгоди заявника із діями працівника поліції під час перевірки документів на блок-посту, а також не містить достатніх даних про наявність ознак кримінально-караного діяння, ця заява була подана не до Краматорського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області, а до іншого територіального підрозділу Головного управління Національної поліції в Донецькій області, суд приходить до висновку, що посадовими особами Краматорського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області не було допущено протиправної бездіяльності при розгляді цієї заяви.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді ОСОБА_7 оскаржив в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження. Вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є протиправною, оскільки його скарга на бездіяльність слідчого Краматорського РУП була розглянута без його участі, що позбавило його права на справедливий суд. Він наголошує, що повістка про дату та час судового засідання йому не надсилалася, чим порушено вимоги ст. 6 Конвенції. Вказує, що його неналежним чином не повідомлено про дату розгляду, посилається на практику Верховного Суду щодо неналежності SMS-повідомлення як доказу виклику до суду без відповідної заяви особи. Вважає, що суд також не врахував особливості воєнного стану та значну відстань від його місця проживання до суду в м. Дніпро, що створювало ризики та додаткові витрати. Вказує, що його заява від 16.04.2025 року про злочин, подана у Відділення поліції №1 смт. Олександрівка, стосувалася протиправного обмеження його волі на блокпосту в с. Очеретине. Він наполягає, що ця заява була оформлена на офіційному бланку поліції як «Протокол усної заяви про злочин», а тому підлягала обов'язковому внесенню до ЄРДР за ст. 146 КК України. Зазначає, що в ухвалі безпідставно зроблено висновок про відсутність обов'язку вносити ці відомості, оскільки заяву було подано у відділення поліції, яке є територіальним підрозділом Краматорського РУП. Вважає, що у судовому рішенні не було наведено об'єктивно встановлених обставин, не визначено особу, яка проявила бездіяльність, не досліджено докази, не забезпечено змагальність сторін і не оцінено докази відповідно до ст. 94 КПК України. Вказує, що розгляд його скарги тривав з 2 травня до 29 травня 2025 року, що суперечить вимогам ст. 306 КПК України щодо розгляду скарг у строк не пізніше 72 годин. Він вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні скарги, пославшись на те, що заява нібито не містить ознак складу злочину, хоча, на його думку, у заяві викладено об'єктивні дані, які підтверджують факт незаконного позбавлення волі. Зазначає, що суд порушив правила територіальної підсудності, оскільки скарга мала розглядатися в Олександрівському районному суді Донецької області, а не у Дніпровському районному суді Дніпропетровської області. Він посилається на Постанову Верховної Ради України № 807-IX від 17.07.2020 та лист Ради суддів України від 22.07.2020, які підтверджують, що розгляд справ має здійснюватися в межах раніше утворених районів. Вказує, що структура ГУНП в Донецькій області підтверджує статус Відділення поліції №1 смт. Олександрівка як територіального підрозділу, про що зазначено на офіційному сайті. Отже, його заява від 16.04.2025 року мала бути внесена до ЄРДР, а бездіяльність посадових осіб поліції підлягала оскарженню. Вважає, що дії на блокпосту с. Очеретине свідчать про незаконне позбавлення волі та утримування. Просить апеляційний суд поновити строк оскарження ухвали у зв'язку з тим, що копію ухвали від 29.05.2025 року він фактично отримав лише 27.07.2025 року (підтверджено даними «Укрпошти»). Просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді, зобов'язати слідчого внести відомості за його заявою від 16.04.2025 року до ЄРДР, або повернути справу на новий розгляд до Олександрівського районного суду Донецької області.
Прокурор подав до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу, у яких просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Сторони кримінального провадження про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, це підтверджується наявними матеріалами справи, клопотань про відкладення слухання справи не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши надані матеріали, колегія суддів вважає за наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді або суду.
Суд апеляційної інстанції визнає наведені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження поважними та вважає за можливе поновити цей строк.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
16 квітня 2025 року до відділення поліції № 1 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області надійшла заява від ОСОБА_6 , у якій він зазначив, що його було незаконно позбавлено волі працівниками поліції. На думку заявника, у діях поліцейських наявні ознаки кримінальних правопорушень, передбачених статтями 146 та 365 Кримінального кодексу України.
У зв'язку з відсутністю реагування з боку правоохоронних органів заявник оскаржив бездіяльність уповноважених осіб до слідчого судді. У своїй скарзі він вказував, що посадові особи Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області порушили вимоги кримінального процесуального законодавства України, зокрема, не внесли відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання його заяви про вчинення кримінального правопорушення.
Заявник просив суд зобов'язати уповноважених осіб Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області внести до ЄРДР відомості за його заявою від 16 квітня 2025 року та розпочати досудове розслідування.
Відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя виходив із того, що ОСОБА_6 звертався із заявою про вчинення кримінального правопорушення безпосередньо до відділення поліції № 1 Краматорського РУП ГУНП у Донецькій області. Таким чином, скарга фактично подана на бездіяльність суб'єкта, до якого заявник не звертався та який, відповідно, не міг вчиняти дій чи бездіяльності, що оскаржуються.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Крім того згідно з ч. 1ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 5 ст. 214 КПК України передбачено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань, серед іншого, вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому відомості, які вказують на ознаки складу злочину, кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
Відповідно до висновку зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Згідно ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Як слідує з матеріалів провадження, в заяві про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 просить внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.146, 365 КК України за заявою ОСОБА_6 від 16 квітня 2025 року та розпочати розслідування.
Однак, як вірно зазначив в ухвалі слідчий суддя, в заяві не наведено відомостей, які б вказували на об'єктивні ознаки незаконного позбавлення волі або викрадення людини, перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу та свідчили про наявність в діях певних осіб ознак передбачених КК України кримінальних правопорушень.
Отже, всупереч доводам адвоката висновки слідчого судді про відмову у задоволенні скарги його скарги ґрунтуються на вимогах закону та підтверджуються матеріалами судового провадження, а тому доводи апелянта в цій частині є неспроможними.
Що стосується доводів апеляційної скарги, про те, що його скарга розглянута без його участі, що суд не врахував особливості воєнного стану та значну відстань від його місця проживання до суду в м. Дніпро, що створювало ризики та додаткові витрати, є безпідставними. Судом було належним чином повідомлені сторони кримінального провадження про дату, час та місце розгляду скарги, це підтверджується наявними матеріалами справи. На адресу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшов документ від ОСОБА_6 заява озаглавлена як "Про розгляд за відсутності".
Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
Так, згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року, у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, своєю поведінкою та діями сприяти як найшвидшому судовому розгляду, чого в діях апелянта не вбачається.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема " ОСОБА_8 проти Іспанії" від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляд справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Доводи апеляційної скарги про тривалий розгляд справи в суді першої інстанції є безпідставними та не вплинули на законність оскаржуваного висновку. Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до вимог Конвенції про захист прав і свобод людини розгляд справи повинен відбутися в розумний строк, тривалість якого залежить від складності справи, загальної сукупності доказів, які необхідно дослідити, процесуальної поведінки учасників судового розгляду.
Доводи апеляційної скарги про порушення правил територіальної підсудності, оскільки скарга мала розглядатися в Олександрівському районному суді Донецької області, а не у Дніпровському районному суді Дніпропетровської області є безпідставними. Згідно матеріалів справи скаржник оскаржує дії уповноважених осіб Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області. Також заявником самостійно направлено свою скаргу саме до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області. Доводи апелянта зводяться до особистого тлумачення законодавства та не свідчать про порушення судом правил територіальної підсудності, які б слугували підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Будь - яких істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість постановленої слідчим суддею ухвали за скаргою ОСОБА_6 та підстав для її скасування не має.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити строк на апеляційне оскарження ОСОБА_6 .
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Дніпропетровської області від 29 травня 2025 р. про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області щодо невнесення відомостей до ЄРДР - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді