Провадження № 22-ц/803/8576/25 Справа № 205/12603/23 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
28 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Янкова Ірина Володимирівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна особистою власністю та усунення від права на спадкування,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Бочкарь Роман Віталійович,
на рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 19 червня 2025 року, -
21.11.2023 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Янкова Ірина Володимирівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна особистою власністю та усунення від права на спадкування, у якому позивачка просила:
- встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 15.03.2007 року по 02.08.2023 року;
- визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 частину квартири АДРЕСА_1 ;
- усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Новокодацького районного суду м. Дніпра від 19 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: державний нотаріус Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Янкова Ірина Володимирівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна особистою власністю та усунення від права на спадкування задоволено частково.
Встановлено факт сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з березня 2007 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 усунуто від права на спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволені позовних вимог про визнання права особистої приватної власності на частини квартири АДРЕСА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
11.07.2025 рокувід ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Бочкарь Роман Віталійовичнадійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 19 червня 2025 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що судом не встановлено факту умисного та свідомого ухилення відповідачки від надання допомоги спадкодавцеві. Висновки суду ґрунтуються на поясненні свідків, які є друзями позивачки і діють в її інтересах. Кожен свідок не був очевидцем саме відмови апелянта у наданні допомоги.
Судом не встановлено наявності обов'язку, покладеного на відповідачку щодо надання допомоги померлому.
Суд не встановив наявність у апелянта реальних можливостей надавати таку допомогу.
Таким чином, лише при одночасному настанні всіх зазначених обставин, спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Щодо сумісного проживання позивачки разом зі спадкодавцем (братом відповідачки) зазначено, що вона дійсно проживала з ним разом з 2006 року по 2018 рік.
У 2018 році у них погіршились відносини, а тому позивачка продала брату свою частину квартири та переїхала на іншу адресу, де зареєструвалась 06.06.2018 року.
Від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Графченко Ірина Альфредівна надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у 2006 році посварились за батьківський будином та не спілкувались.
В 2019 році ОСОБА_3 було поставлено діагноз «цукровий діабет», та приблизно з цього часу він став більш емоційним та став інколи спілкуватись з сестрою по телефону.
В період липень-серпень 2023 року ОСОБА_3 неодноразово звертався до ОСОБА_2 за допомогою, проте вона такої допомоги не надала, що свідчить про її пряме ухилення.
Свідок ОСОБА_4 дійсно допомагала Позивачу здійснювати догляд за ОСОБА_3 в період часу з кінця лютого 2023 року до середини травня 2023 року, в той час, коли Позивач по справі хворіла та не могла самостійно здійснювати такий догляд.
А Відповідачка свідомо самоусунулась від виконання свого родинного обов'язку по підтримці свого брата.
Позивачем були надані фотографії за всі роки спільного життя, щодо твердження що нібито з 2018 року Позивач не проживала разом з ОСОБА_3 , слід зауважити, що окрім фото, сумісне проживання підтвердили свідки ОСОБА_5 - сусідка, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які є друзями та колегами, ОСОБА_9 - донька, всі свідки підтвердили проживання Позивача та ОСОБА_3 в кв. АДРЕСА_1 .
На титульному листі медичної картки стаціонарного хворого № 14391 від 11.07.2023 року наявний запис: «номер телефону з дописом ОСОБА_10 (жена)», що свідчить про те, що саме Позивач брала активну участь у догляді за ОСОБА_11 .
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (т.3 а.с.28-30).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:
08.11.2007 р. Позивачем отримано від Закритого акціонерного товариства «АГРО» грошові кошти в розмірі 100 000 (сто тисяч) доларів США, що еквівалентно 505 000 (п'ятсот п'ять тисяч) гривень в рахунок продажу ними квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується розпискою від 08.11.2007 р.
08.11.2007 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі продажу, серія та номер ВКВ № 337181, реєстр № 14158 від 08.11.2007р. посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М за реєстровим № 14158 придбано нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_3 .
Нерухоме майно було придбано зазначеними покупцями у спільну часткову власність. Таким чином, Позивачу та ОСОБА_3 , на праві приватної власності належало по 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Речове право на вказане нерухоме майно у вигляді частки за кожним співвласником було зареєстровано у передбаченому законом порядку, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 26.12.2007 року за № 15616493 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 26.12.2007 року за № 15616493 відповідно.
16.11.2007 р. між ОСОБА_1 , ОСОБА_12 та ЗАТ «АГРА» укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі - продажу серії ВКВ № 335572, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевич Є.В. за реєстровим № 6895.
В паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 виданим Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, 21.03.2000 р на ім'я ОСОБА_1 наявна відмітка про зняття Позивача 27.12.2007 р. з реєстрації в квартирі АДРЕСА_2 , та 15.01.2008 р. місце проживання Позивача зареєстровано в квартирі АДРЕСА_1 .
24.05.2018 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі - продажу частки квартири АДРЕСА_1 , серія та номер ННВ № 979058, реєстр № 371, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Жуковою Ю.Ю, 24.05.2018 р.
У матеріалах даної цивільної справи наявна спільна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 24.05.2018 р. посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Жуковою Ю.Ю. в якій зазначено, що на час придбання квартири АДРЕСА_1 , відносно частки якої укладається договір купівлі-продажу, вони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, тобто знаходились у фактичних шлюбних відносинах, але кожен з них витратив на купівлю вищезазначеної квартири особисті грошові кошти, тому вищевказана квартира була придбана та зареєстрована ними у спільну часткову власність, по (одній другій) частці кожному та не є спільною сумісною власністю будь з ким.
Позивач разом з ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу у період з липня 2006 року. Дата початку спільного проживання сторонами визнається та не оспорюється, однак у сторін є спір щодо обставини кінцевого терміну такого проживання, оскільки Позивач наголошує на обставині такого проживання до моменту смерті спадкодавця, а відповідач стверджує про обставину такого проживання лише до 2018 року.
В матеріалах справи є наявними копії рахунків з комунальних служб по квартирі АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 , оригінали сімейних фото ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за період з 2006 по 2023 р.р., особисті записи ОСОБА_3 про фінансові витрати в період 2019-2022 р., на особисті потреби, потреби Позивача та її онуків.
Згідно медичної карти амбулаторного хворого № 169 КНП «ДЦПМСД №6» ДМР на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що 03.09.2019 р. він взятий на облік. 09.09.2019 р. у ОСОБА_3 встановлено цукровий діабет, діабетична мікроангіопатія, ішемія нижніх кінцівок. Згідно медичної документації, яка надана суду щодо спадкодавця були здійснені відповідні медичні процедури, зокрема: а) 13.08.2019 р. консультований ендокринологом з приводу цукрового діабету середнього ступеня тяжкості; б) 09.09.2019 р. оглянутий окулістом, діагноз: міопія середнього ступеню обох очей, ангіопатія обох очей; в) 14.05.2021 р. оглянутий сімейним лікарем з приводу гіпертонічної хвороби з переважним ураженням серця без серцевої недостатності; г) 08.03.2023 р. сімейний лікар: цукровий діабет 2 типу з іншими уточненими неврологічними ускладненнями. Гіпертонічна хвороба з переважним ураженням серця; ґ) 06.04.2023 р. сімейний лікар: цукровий діабет 2 типу з іншими уточненими неврологічними ускладненнями. Гіпертонічна хвороба з переважним ураженням серця; д) 10.07.2023р. сімейний лікар: перитоніт не уточнений. Хвороба системи травлення.
Також оглядом медичної картки стаціонарного хворого №14391 від 11.07.2023 р. судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився під стаціонарним наглядом з діагнозом: «злоякісне новоутворення Грудного відділу стравоходу», «Цироз печінки змішаного генезу», дата направлення в стаціонар 11.07.2023 р. При цьому на титульному листі медичної картки стаціонарного хворого №14391 від 11.07.2023 р. ОСОБА_3 наявний запис «097-387-88-37 ОСОБА_10 (жена)».
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 04.08.2023 року.
Третьою Дніпровською державною нотаріальною конторою відкрита спадкова справа № 428/2023 щодо майна померлого ОСОБА_3 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
З матеріалів спадкової справи № 428/2023, вбачається, що після смерті ОСОБА_3 позивач звернулась до Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, що підтверджується заявою від 18.10.2023 року за № 2317. Оглядом вказаної спадкової справи встановлено, що після смерті ОСОБА_3 до Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори також, звернулась ОСОБА_2 , що підтверджується заявою від 31.08.2023 року за № 428/2023.
Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Щодо сумісного проживання.
Суд першої інстанції виходив із оцінки доказів наданих позивачем, а саме: фотографії на яких зображені позивач та ОСОБА_3 за період з 2006 саме по 2023 роки, які святкують дні народження, проводять дозвілля, проводять разом відпустки та інше; квитанції про сплату позивачем за надані комунальні послуги за квартиру в якій вони проживали; особисті записи ОСОБА_3 про фінансові витрати подружжя в період 2019-2022 р., у тому числі на забезпечення певних потреб Позивача та її родичів, медичні документи, які підтверджують лікування ОСОБА_3 ; квитанції, які підтверджують витрати саме позивача на поховання ОСОБА_3 .
Також зі змісту вільних розповідей допитаних у судовому засіданні свідків, зокрема: ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які надали суду аналогічні за своїм змістом пояснення, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мешкали разом за адресою: АДРЕСА_4 . Проживали однією сім'єю, як чоловік та дружина приблизно шістнадцять років, несли обов'язки членів такої сім'ї, зокрема займались домашнім господарством, разом їздили на відпочинок, проводили дозвілля, робили ремонт в квартирі.
Судом також було встановлено, що саме Позивач фактично несла витрати, що пов'язані із лікуванням перед смертю, безпосередньо самою смертю та захороненням спадкодавця, у зв'язку із чим рахунки на оплату таких послуг знаходяться безпосередньо у позивача.
Враховуючи встановлені обставини суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо встановлення факту сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з березня 2007 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки сумісне проживання позивачки разом зі спадкодавцем підтверджене сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні.
Довід апеляційної скарги, що позивачка виписалась від спадкодавця та переїхала на іншу адресу, де зареєструвалась 06.06.2018 року не спростовує висновків суду. Так позивачка у судовому засіданні пояснила, що дійсно вони з ОСОБА_14 вирішили її частину квартири переоформити на нього, щоб був один власник, та вона прописалась у своїй квартирі за іншою адресою. Але фактично вони продовжили проживати разом, що підтвердили свідки та письмові докази, а саме розрахунки розходів, які вів ОСОБА_14 , у період з 2019 по 2022 рік включно.
Щодо усунення від спадкування.
Суд першої інстанції виходив із того, що допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надав свідчення, що був близьким другом померлого та постійно спілкувався з ним аж до моменту смерті. Свідок зазначив, що з 2019 р. у ОСОБА_3 було встановлено діагноз цукровий діабет 2 типу: він почав постійно приймати ліки та потребував спеціальної дієти, яку йому забезпечувала Позивач. Навесні 2023 р. здоров'я ОСОБА_3 погіршилось: він почував загальну слабкість, нездужання, запаморочення, нудоту і в липні 2023 р. він потрапив до лікарні. Далі, 25.07.2023р. ОСОБА_3 виписали з лікарні, але він був дуже слабкий, не міг самостійно ходити оскільки тяжко хворів. Також вказаний свідок повідомив, що з квітня 2023 р. по 02.08.2023 р. ОСОБА_3 , спілкувався зі своєю сестрою ОСОБА_2 в телефонному режимі повідомляв їй про свій стан здоров'я та неодноразово звертався до неї за допомогою.
Свідок ОСОБА_7 надала свідчення про те, що знайома з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 багато років. Вони дружили сім'ями і часто ходили в гості один до одного. Також повідомила, що навесні 2023 р. здоров'я ОСОБА_3 погіршилось і в липні 2023 р. він потрапив до КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги «ДМР». Під час медичних досліджень у нього був встановлений діагноз «злоякісне новоутворення Грудного відділу стравоходу» та «Цироз печінки змішаного генезу». 25.07.2023р. ОСОБА_3 виписали з лікарні, але він був дуже слабкий, тяжко хворів, відтак потребував сторонньої допомоги, яку йому надавала ОСОБА_1 . З моменту госпіталізації та весь час перебування ОСОБА_3 у лікарні лише Позивач особисто взяла на себе всі турботи по лікуванню: купівлю ліків, приготування їжі, надання підтримки чоловіку. Крім того, всі витрати на поховання ОСОБА_3 сплачувала особисто Позивач .
Також свідок повідомила, що з весни 2023р. ОСОБА_3 почав спілкуватись зі своєю сестрою ОСОБА_2 та неодноразово звертався до неї за допомогою, але ОСОБА_2 відмовилась будь-яким чином йому допомагати, незважаючи про наяву можливість надати таку допомогу.
Свідок ОСОБА_6 надала свідчення, що ОСОБА_3 з 2019 р. хворів на «цукровий діабет». Розповідала , що у липні 2023 р. він потрапив до КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги «ДМР». Під час медичних досліджень у нього був встановлений діагноз «злоякісне новоутворення Грудного відділу стравоходу» та «Цироз печінки змішаного генезу». Зазначала, що 25.07.2023 р. ОСОБА_3 виписали з лікарні, але він був дуже слабкий та в тяжкому стані. Також свідок повідомила, що ОСОБА_3 неодноразово звертався до Відповідача за допомогою, однак остання - відмовилась її надавати.
У зв'язку з чим є всі підстави вважати, що Відповідач достеменно була обізнана про його тяжкий стан.
Допитаний в судовому засіданні свідок на стороні Відповідача - ОСОБА_4 надала свідчення, що в період з кінця лютого по середину травня 2023 р. надавала допомогу ОСОБА_3 , а саме готувала їжу, прибирала та інше. Допомогу надавала приблизно один раз на тиждень на два тижні. Зазначила, що саме ОСОБА_3 особисто просив її про допомогу. Крім того стверджувала, що ОСОБА_1 не проживала за адресою: АДРЕСА_4 разом із спадкодавцем.
Але ОСОБА_1 знаходилась у цей час на стаціонарному лікуванні в відділенні ендокринології та ендокринної хірургії КНП «МКЛ № 4» ДМР з 20.04.2023р. по 11.05.2023р. з діагнозом аденома лівої верхньої прищитоподібної залози, що вбачається з виписного епікризу ІХ № 13257 від 11.05.2023р. відповідно до якого: хвора. Первинний гіперпаратиреоз. Госпіталізована в плановому порядку для операційного втручання. Отже період знаходження Позивача на стаціонарному лікуванні фактично збігається з періодом надання свідком допомоги спадкодавцю.
Згідно висновку експерта № 69 судово-медичної експертизи (комісійної) від 24.03.2025 року у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що «……анамнез захворювання: вважає себе хворим близько 3- х місяців, коли виникла слабкість у нижніх кінцівках, загальна слабкість, за медичною допомогою не звертався. 11.07.2023 р. доставлений БШМД в зв'язку з важкістю стану госпіталізований до ВРІТ № 3» (стор.7).
Також у висновку зазначено, що: «у період з липня - серпня 2023 р. виявлений цироз печінки, важка анемія, енцефалопатія з сенситивною атаксією. Встановлені захворювання є важкими, хворий потребував екстреної допомоги. У цей період з липня - серпня 2023р. хворий потребував постійної сторонньої допомоги та догляду».
На підставі викладеного вбачається, що ОСОБА_3 мав важке захворювання у зв'язку з чим не міг самостійно забезпечити умови свого життя та мав потребу в постійному сторонньому догляді, допомозі та піклуванні, яка тривалий час надавалась Позивачем спадкодавцю.
Отже, зібраними у справі доказами підтверджено, що факт тривалого безпорадного стану спадкодавця, а також, що він потребував сторонньої допомоги, яку надавала саме Позивач.
Крім того, під час розгляду справи Відповідач зазначила, що з ОСОБА_3 почала спілкуватись з 2018р., спілкування відбувалось в телефонному режимі та було дуже рідким (за 2020-2021р. бачились лише 2 рази) та в подальшому взагалі припинила спілкування зі спадкодавцем приблизно у лютому 2022 р., щодо стану його здоров'я їй нічого не було відомо, а про його хворобу довідалась лише на похованні.
Однак, у відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає, наступне: « …Позивач вказує, що на час хвороби мого брата, я ніяк не приймала участь в його житті. Даний факт теж є невірним, оскільки я допомагала своєму братові усім чим могла і на час хвороби і на день смерті організувала поховання. Коли він був дома за ним доглядала ОСОБА_4 з якою я підтримувала зв'язок».
Така суперечлива поведінка може бути розцінена як спроба, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.
В даному випадку суд вважає доведеним той факт, що Відповідач у справі, достеменно знаючи про тяжку хворобу спадкодавця, що зумовлювала необхідність надання йому певної допомоги з її боку, фактично не здійснила дій, спрямованих на надання останньої, хоча спадкодавець потребував такої допомоги, і Відповідач мала об'єктивну можливість її надати.
У зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо усунення Відповідача від права на спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Той факт, що померлий ОСОБА_3 був у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги підтверджується медичними документами наявними у справі та висновком посмертної комісійної судово-медичної експертизи.
Відповідачка ОСОБА_2 , яка є рідної сестрою померлого та є спадкоємцем другої черги є працездатною особою, тобто через свій фізичний стан мала можливість таку допомогу надавати.
Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що після того, як позивачку ОСОБА_1 було госпіталізовано в лікарню, де їй було проведено операцію, ОСОБА_3 залишився один, він просив свою сестру (Відповідачку) допомогти йому, а коли вона відмовила, ОСОБА_3 домовився зі своєю знайомою ОСОБА_4 , яка допомагала Позивачу здійснювати догляд за ОСОБА_3 в період часу з кінця лютого 2023 року до середини травня 2023 року, на час лікування та реабілітації ОСОБА_1 , яка в подальшому забезпечила догляд за ОСОБА_3 , а коли останній помер, похоронила його.
Таким чином, відповідачка ОСОБА_2 ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_3 , який через тяжку хворобу був у безпорадному стані.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.
При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Бочкарь Роман Віталійович залишити без задоволення.
Рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 19 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 28.10.2025 року.
Судді: