Провадження № 22-ц/803/7179/25 Справа № 227/2214/24 Суддя у 1-й інстанції - Авраменко А. М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
28 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ,
Відповідач: Виконавчий комітет Добропільської міської ради,
розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з житлових правовідносин в якій подана апеляційна скарга Виконавчим комітетом Добропільської міської ради на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 квітня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Авраменко А.М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2024року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Виконавчого комітету Добропільської міської ради, в якому вимагав зобов'язати відповідача забезпечити позивача іншим благоустроєним житлом взамін кімнати у гуртожитку.
Існування таких вимог позивач пов'язував із тим, що він з 07 жовтня 2004року зареєструвався та постійно проживав у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 , цю адресу за рішенням відповідача від 19 грудня 2007року було змінено на АДРЕСА_2 . Рішенням Добропільської міської ради від 23 вересня 2016року №7/15-18 Добропільська міська рада прийняла з державної у комунальну власності територіальної громади м. Добропілля вказаний вище гуртожиток.
Вказував, що Рішенням Добропільської міської ради №7/64-10 від 20 листопада 2019року вказана рада вирішила перепрофілювати об'єкт соціальної інфраструктури, а саме вищевказаний гуртожиток, в будівлю з іншим призначенням (готель) та пунктом 3 цього ж рішення було зобов'язано відповідача вирішити питання щодо забезпечення мешканців гуртожитку іншим житлом згідно з діючим законодавством. Проте вказані вимоги п.3 рішення органу місцевого самоврядування не виконані дотепер.
Позивач зазначав, що 21 лютого 2024року будівля гуртожитку внаслідок ракетного обстрілу зазнала руйнувань, через що є аварійною, а мешканці гуртожитку в ньому не проживають, зокрема і позивач. Позивачу пропонувалось переселення до гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 , однак останній таку пропозицію відхилив, оскільки така пропозиція та житло не відповідають вимогам законодавства.
Наголошував, що йому не надано відповідачем належне житло і після чисельних звернень протягом 2024року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2025року позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Добропільської міської ради про захист порушеного права на житло задоволено.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що наявні правові підстави надання позивачеві благоустроєного житлового приміщення виконавчим комітетом міської ради, у зв'язку із перепрофілюванням гуртожитку у якому проживав позивач в будівлю з іншим призначенням (готель), а також у зв'язку з подальшим визнанням будівлі гуртожитку аварійною внаслідок ракетного обстрілу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
28 травня 2025року Виконавчий комітет Добропільської міської ради подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 квітня 2025року.
В апеляційній скарзі висловив вимогу про скасування рішення суду та відмову в задоволенні позовних вимог.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що до участі у справі слід було залучити співвідповідача - Добропільську міську військову адміністрацію.
Також заявник стверджував про те, що судом першої інстанції порушені цивільні процесуальні норми, так як суд вийшов за межі позовних вимог.
Скаржник вказував також на неповноту встановлення судом обставин, які мають значення для справи, а саме зазначав, що суд не звернув уваги на розпорядження начальника Добропільської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 04 квітня 2024 року № 260, в якому здійснено пропозицію ОСОБА_1 про його відселення до гуртожитку, що розташований в межах Добропільської міської територіальної громади за адресою АДРЕСА_3 . Така пропозиція була відхилена ОСОБА_1 , та відповідач стверджував, що міською військовою адміністрацією вжито всіх заходів, спрямованих на забезпечення мешканців будівлі колишнього гуртожитку постраждалих внаслідок ворожого обстрілу з боку рф 21 лютого 2024року, іншим житлом, з огляду на що, наполягав на тому що відсутні правові підстави для задоволення позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 липня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2025рокусправу призначено до судового розгляду на 28 жовтня 2025року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Ордером на житлове приміщення в гуртожитку № 49-АЛМ від 02 листопада 2015року, який видано ОСОБА_1 Філією ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» «Соцсервіс», позивачеві надано право на вселення у житлове приміщення гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з 1 (11,7кв.м.) кімнати № 49.
Рішення Добропільської міської ради від 23 вересня 2016року №7/15-18 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Добропілля об'єктів соціальної інфраструктури - гуртожитків» Добропільська міська рада прийняла з державної до комунальної власності територіальної громади м. Добропілля гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Добропільської міської ради № 7/59-12 від 17 липня 2019року доручено КП «Добропільська служба єдиного замовника», відділу містобудування та архітектури міської ради, фінансовому управлінню міської ради, відділу з житлових питань та управління комунальною власністю міської ради, юридичному відділу до 01 грудня 2019року підготувати пропозиції щодо можливості подальшого використання будівлі за адресою АДРЕСА_2 . Статус будівлі визначити за результатами виконання цього рішення. Розглянути заяву ОСОБА_1 щодо видачі спеціального ордеру та укладання договору найму жилого приміщення.
20 листопада 2019року Добропільською міською радою було прийнято рішення №7/64-10, яким вирішено: не залишати об'єкти соціальної інфраструктури - будівлі гуртожитку з майном, призначеним для їх обслуговування, за адресами АДРЕСА_4 в статусі гуртожитку (п.1); перепрофілювати об'єкти соціальної інфраструктури - будівлі гуртожитку з майном, призначеним для їх обслуговування, за адресами АДРЕСА_4 в будівлю за іншим призначенням (готель) (п.2); виконавчому комітету Добропільської міської ради вирішити питання щодо забезпечення законних мешканців будівель за адресами АДРЕСА_4 іншим житлом згідно з діючим законодавством (п.3); доручити КП «Добропільська служба єдиного замовника» - балансоутримувачу будівель розпочати процедуру перепрофілювання вказаних будівель за іншим призначенням під готель (п.4) та ін.
30 грудня 2021року виконавчим комітетом Добропільської міської ради прийнято рішення №548, яким вирішено: 1. Вжити заходи щодо забезпечення реалізації житлових прав мешканців будівель, розташованих за адресами АДРЕСА_2 та буд. АДРЕСА_2 , які зареєстровані та фактично проживають, а саме: 1.1 відділу з житлових питань та управління комунальною власністю міської ради видати мешканцям спеціальні ордери на житлові приміщення у гуртожитку за адресою АДРЕСА_5 ; 1.2 КП «Добропільська служба єдиного замовника» укласти договори найму з мешканцями, які отримали спеціальні ордери на житлові приміщення у гуртожитку за адресою АДРЕСА_5 ; 2. З метою недопущення порушення прав на житло дозволити приватизацію житлових приміщень у гуртожитку за адресою АДРЕСА_5 мешканцям, які отримали спеціальні ордери, з урахуванням періоду їх фактичного проживання за попередніми адресами АДРЕСА_2 та буд. АДРЕСА_2 .
Натомість, як слідує зі змісту копії заяви позивача від 04 березня 2024року, копії протоколу №5 засідання громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті міської ради військової адміністрації Добропільської міської ради від 04 квітня 2024року, копії витягу з протоколу засідання громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті міської ради від 30 квітня 2024року №7, копії витягу з протоколу засідання громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті міської ради від 30 травня 2024 року №8, копії протоколу №9 засідання громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті міської ради військової адміністрації Добропільської міської ради від 28 червня 2024року, копії повідомлення про відхилення пропозиції та про необхідність належного розгляду заяви про забезпечення житлом згідно із законом, копії розпорядження начальника міської військової адміністрації Добропільської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 04 квітня 2024року №260 між сторонами існує тривалий спір щодо виконання відповідачем вимог позивача про надання йому належного житлового приміщення, зокрема у відповідності до п.3 рішення Добропільської міської ради №7/64-10 від 20 листопада 2019року. За наслідками такого спору вимоги позивача відхилялись чи повертались йому або здійснено пропозицію про відселення позивача до гуртожитку, що розташований в іншому населено пункті, а саме за адресою АДРЕСА_3 . Така пропозиція була відхилена позивачем.
Також судом встановлено, що гуртожиток, розташований за адресою АДРЕСА_2 , 21 лютого 2024року було суттєво пошкоджено внаслідок атаки ударним безпілотним літальним апаратом, що призвело до аварійного стану будівлі гуртожитку, а також неможливості подальшого проживання у цьому гуртожитку його мешканців, зокрема позивача. Дані обставини підтверджуються копією наказу КП «Добропільська служба єдиного замовника» від 26 лютого 2024року №35, копією акту комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 23 лютого 2024року, фототаблицею пошкодження.
Як встановлено судом, не заперечувалось сторонами і не спростовується матеріалами цивільної справи, позивач, з огляду на наведені обставини, не може проживати у гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 .
Та позивачеві так і не надано належне житло і після чисельних звернень останнього до відповідача протягом 2024року.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що відповідача ще рішенням Добропільської міської ради №7/64-10 від 20 листопада 2019року було зобов'язано вирішити питання щодо забезпечення законних мешканців будівлі за адресою АДРЕСА_2 іншим житлом згідно з діючим законодавством, і таке рішення дотепер не виконано відповідачем відносно позивача, не зважаючи на чисельні звернення останнього.
Суд також виснував, що відповідачем не подано суду жодних доказів об'єктивної неможливості виконання означеного рішення протягом тривалого часу, а також не підтверджено наявності об'єктивних перешкод для виконання рішення вже самого відповідача №548 від 30 грудня 2021року та враховуючи аварійний стан гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 - чинне законодавство додатково покладає на відповідача обов'язок забезпечити позивача іншим благоустроєним жилим приміщення.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно статті 1 ЖК України відповідно до Конституції України громадяни мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєного житла, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.
Відповідно до статті 4 ЖК України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським об'єднанням (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення). До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до законодавства України до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
Статтею 7 ЖК України визначено, що періодично провадиться обстеження стану жилих будинків державного і громадського житлового фонду. Непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) ради. Непридатні для проживання жилі приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів може бути переобладнано в нежилі за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради. Порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1-4, 7, 8 частини першої статті 15 ЖК України виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) рад у межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, на території області (міста республіканського підпорядкування) здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду (частина перша статті 30); керують житловим господарством, підпорядкованими підприємствами, установами та організаціями цієї галузі, забезпечують комплексний розвиток житлового господарства; здійснюють управління житловим фондом місцевих рад (частина перша статті 18) і забезпечують його схоронність, правильну експлуатацію, капітальний і поточний ремонт; здійснюють контроль за станом та експлуатацією відомчого житлового фонду, вживають заходів до передачі його до відання місцевих рад; здійснюють контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків; здійснюють контроль за утриманням будинків, що належать громадянам.
Статтею 20 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» встановлено, що рішення про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання людей приймається виконавчим органом відповідної місцевої ради на підставі обстеження в установленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини) з наступним затвердженням сесією цієї ради. Усім мешканцям гуртожитку, визнаного аварійним чи непридатним для проживання людей, у порядку, зазначеному частиною першою цієї статті, терміново надається інше, придатне для тимчасового проживання людей житло тим органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади, на території якої розміщено такий гуртожиток.
Статтею 110 ЖК України визначено, що громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо: будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню; будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом; будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.
Відповідно до статті 112 ЖК України, якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом, громадянам, виселюваним з цього будинку (жилого приміщення), інше благоустроєне жиле приміщення залежно від належності будинку надається виконавчим комітетом місцевої ради чи державною, кооперативною або іншим громадським об'єднанням, а в разі неможливості надання жилого приміщення цією організацією - виконавчим комітетом місцевої ради.
Згідно зі статтею 113 ЖК України надаване громадянам у зв'язку з виселенням інше благоустроєне жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати вимогам статті 50 цього Кодексу. Громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру. Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається жиле приміщення, що складається з того ж числа кімнат. За розміром жиле приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, однак у межах норми жилої площі. Якщо наймач або член сім'ї, що проживає разом з ним, має право на додаткову жилу площу і фактично користується нею, жиле приміщення надається з урахуванням норми додаткової жилої площі. У разі виселення з жилого приміщення, меншого за розміром, ніж це передбачено для надання жилого приміщення в даному населеному пункті, виселюваному надається жиле приміщення відповідно до встановленого розміру.
Частиною 5 статті 132 ЖК України встановлено, що осіб, які проживають у гуртожитках, виселяються також у разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом. При цьому виселюваним надається інша жила площа в гуртожитку або інше жиле приміщення.
Частиною 4 статті 132 ЖК України передбачено, що надаване громадянам у зв'язку з виселенням з гуртожитку інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 114 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 114 ЖК України передбачено, що надаване громадянам у зв'язку з виселенням інше жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.
У справі достовірно встановлено, що ордером на житлове приміщення в гуртожитку №49-АЛМ від 02 листопада 2015року, який видано ОСОБА_1 Філією ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» «Соцсервіс», позивачеві надано право на вселення у житлове приміщення гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з 1 (11,7кв.м.) кімнати №49.
20 листопада 2019року Добропільською міською радою було прийнято рішення №7/64-10, яким вирішено: не залишати об'єкти соціальної інфраструктури - будівлі гуртожитку з майном, призначеним для їх обслуговування, за адресами АДРЕСА_4 в статусі гуртожитку (п.1); перепрофілювати об'єкти соціальної інфраструктури - будівлі гуртожитку з майном, призначеним для їх обслуговування, за адресами АДРЕСА_4 в будівлю за іншим призначенням (готель) (п.2); виконавчому комітету Добропільської міської ради вирішити питання щодо забезпечення законних мешканців будівель за адресами АДРЕСА_4 іншим житлом згідно з діючим законодавством (п.3).
Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів належного виконання чи неможливості виконання відповідачем як рішення Добропільської міської ради №7/64-10 від 20 листопада 2019року, а саме п.3, так і рішення виконавчого комітету Добропільської міської ради №548 від 30 грудня 2021року щодо забезпечення позивача житлом у відповідності до вимог законодавства замість займаної ним кімнати гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, даний гуртожиток 21 лютого 2024року було суттєво пошкоджено внаслідок атаки ударним безпілотним літальним апаратом, що призвело до аварійного стану будівлі гуртожитку та наразі позивачеві не надано благоустроєне жиле приміщення, яке б відповідало вимогам статей 50, 113, 114, 132 ЖК України.
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
«Житло» має самостійне поняття, яке не залежить від класифікації за національним законодавством. Питання про те, чи є конкретне приміщення «житлом», яке захищається пунктом 1 статті 8 Конвенції, залежатиме від фактичних обставин, а саме - існування достатнього та тривалого зв'язку з певним місцем. Суд також повторює, що стаття 8 Конвенції лише захищає право особи на повагу до її існуючого житла (GLOBA v. UKRAINE, № 15729/07, § 37, ЄСПЛ, від 05 липня 2012року).
Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, 44, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010року).
Оскільки кімната в гуртожитку, в якій проживав позивач є непридатною для проживання за рішенням органів місцевої влади, позивач відповідно до статті 112 ЖК України має право на належне (благоустроєне) житло, гарантоване Конституцією України, яке б відповідало вимогам статей 113, 114 ЖК України.
Посилання апеляційної скарги Виконавчого комітету Добропільської міської ради на те, що до участі у справі слід було залучити співвідповідача - Добропільську міську військову адміністрацію є безпідставними, оскільки Виконавчий комітет Добропільської міської ради є самостійною юридичною особою публічного права, здійснює свої повноваження відповідно до Закону, а також не перебуває у стані припинення, в той час як Добропільська міська військова адміністрація є тимчасовим органом.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено норми ЦПК України, які призвели до виходу за межі позовних вимог не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки відповідач не зазначає, що саме призвело до виходу за межі позовних вимог при ухваленні рішення, які з вимог, що були задоволені судом не заявлялися позивачем тощо.
Заперечення відповідача щодо посилання судом першої інстанції на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області в яких встановлені фактичні дані, є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Твердження апеляційної скарги про те, що відповідачем здійснено пропозицію ОСОБА_1 про відселення його до гуртожитку, що розташований в межах Добропільської міської територіальної громади за адресою АДРЕСА_3 , але така пропозиція була відхилена ОСОБА_1 , що свідчить про здійснені міською військовою адміністрацією заходів, спрямованих на забезпечення мешканців будівлі колишнього гуртожитку, постраждалих внаслідок ворожого обстрілу з боку рф 21 лютого 2024року, житлом, є необґрунтованими, оскільки згідно відповіді комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» № 88 від 03 березня 2025року, наданої позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, у гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 не проживає жодної людини, яких було відселено з будівлі розташованої у АДРЕСА_2 (а.с.97).
Тож, встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Добропільської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2025року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 жовтня 2025року.
Судді: