Провадження № 22-ц/803/8291/25 Справа № 175/2437/23 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
28 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача - Никифоряка Л.П.,
суддів - Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
за участі секретаря судового засідання - Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексклюзив в нерухомості»,
розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Озерянська Ж.М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
26 травня 2023року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_5 подав в суд позов проти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третьою особою, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмету спору визначив Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексклюзив в нерухомості», вимоги позову зводились до:
- визнання недійсним Договору дарування земельної ділянки від 22 липня 2023року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , просив скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, номер відомостей про речове право - 51091923;
- визнання недійсним Іпотечного договору від 31 липня 2023року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , із скасуванням в Державному реєстрі іпотек запису про іпотеку № 51189638;
- визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,0170га, кадастровий номер - 1221455400:02:009:0700, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2025року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Суд першої інстанції виходив з того, що в судові засідання, призначені на 14 травня 2025 року та 17 червня 2025 року, позивач та його представник не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представником позивача були подані клопотання про відкладення розгляду справи, однак, суд вважав, що документів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання надано не було.
Також, правову підставу для залишення позову без розгляду суд вбачав у тім, що позивачем не надано заяви про розгляд справи без його участі.
За таких умов суд виснував, що позивач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, однак повторно без поважних причин не з'явився в судове засідання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
03 липня 2025року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_5 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд» апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2025року.
В апеляційній скарзі виклав вимогу про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов помилкового висновку про неповажність причин неявки в судове засідання сторони позивача.
Заявник наполягав на тому, що суд безпідставно не взяв врахував, що 14 травня 2025року представник позивача подавав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що приймає участь у слідчих діях по кримінальному провадженню за ч. 1 ст. 286 КК України; також поза увагою суду залишилась та обставина, що 17 червня 2025 року від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що позивач особисто бажає надати свої пояснення в судовому засіданні, однак з 16 червня 2025року перебуває на лікарняному та з'явитись до суду не має можливості.
Інший довід апеляційної скарги зводився до того, що суд не взяв до уваги того, що у заяві про відкладення розгляду справи було зазначено про те, що докази перебування позивача на лікарняному будуть надані пізніше - в наступному судовому засіданні, через те, що лікарняний видається після одужання.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 не погоджувалась з доводами апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2025року без змін, посилаючись на те, що повторна неявка позивача в судове засідання на стадії розгляду справи по суті сама по собі є законною та обґрунтованою підставою для залишення позову без розгляду.
Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
03 липня 2025року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду з Дніпровського районного суду Дніпропетровської області витребувана цивільна справа №175/2437/23; та 11 вересня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня2025 року апеляційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
07 жовтня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 1640год 28 жовтня 2025року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, однак 14 травня 2025року та 17 червня 2025року без поважних причин не з'явився в судові засідання.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
У частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Частиною п'ятою статті 223 ЦПК України встановлено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки в конструкції згаданої правової норми залишення без розгляду покладено в залежність від повторної неявки, можна виснувати, що умовою для застосування пункту 3 частини першої статті 257 та частини п'ятої статті 223 ЦПК України є повторність (двічі поспіль) неявки в судове засідання позивача.
Водночас право суду на залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, можливе лише за відсутності заяви позивача про розгляд справи за його відсутності, і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Та заразом законодавець чітко та передбачувано виснував, що правовою підставою залишення позову без розгляду є тільки неявка позивача, який повідомлений належним чином про час і місце судового розгляду - та тільки за умови що причини неявки не є поважними.
Розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права 14 травня 2025року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подавав до суду заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що приймає участь у слідчих діях по кримінальному провадженню за ч. 1 ст. 286 КК України, які полягають у встановленні подій на місці ДТП, що буде займати декілька годин.
З протоколу судового засідання від 14 травня 2025року та розписки про день, час та місце розгляду справи вбачається, що розгляд справи було відкладено на 17 червня 2025року.
17 червня 2025року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подавав до суду заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що позивач особисто бажає надати свої пояснення в судовому засіданні, однак з 16 червня 2025року перебуває на лікарняному та з'явитись до суду не має можливості. Також, у вказаній заяві зазначено, що докази перебування позивача на лікарняному будуть надані в наступному судовому засіданні, оскільки лікарняний видається після одужання.
Тобто за підтверджених обставин, представник позивача повідомляв суд про причини неявки в судові засідання, призначені на 14 травня 2025року та 17 червня 2025року.
Та судом першої інстанції причини неявки позивача в судові засідання 14 травня 2025року та 17 червня 2025року були визнані неповажними, через ненадання підтверджуючих документів.
Апеляційний суд вважає, що на момент постановлення 17 червня 2025року оскаржуваної ухвали у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та залишення позову без розгляду.
Суд першої інстанції формально підійшов до вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки не надав можливості позивачу надати докази поважності причин його неявки в судове засідання, призначене на 17 червня 2025року, а саме в наступному судовому засіданні надати докази перебування позивача на лікарняному.
При цьому, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що представник позивача не міг надати докази перебування позивача на лікарняному разом з заявою про відкладення розгляду справи від 17 червня 2025року, оскільки відповідно положень до пунктів 2 та 3 розділу ІІ Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 17 червня 2021року №1234, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 липня 2021року за №890/36512 - листок непрацездатності формується в Реєстрі на підставі інформації про медичний висновок (медичні висновки), дати відкриття та закриття листка непрацездатності відповідають датам початку строку дії та закінчення строку дії медичного висновку, на підставі якого сформований цей листок непрацездатності, листок непрацездатності вважається виданим через сім днів після дати закриття листка непрацездатності та набуває статусу «готовий до сплати (виданий)».
Тож,враховуючи ненадання судом пояснення, чому він відмовився розглядати ключові аргументи, висунуті заявником в його заяві, залишення позову без розгляду не могло бути сумісним із принципом верховенства права та вважатися позбавленим свавілля і не могло задовольнити вимогу законності, оскільки суд не надав жодного пояснення для своїх висновків.
Фактично висновок суду першої інстанції про повторну неявку позивача в судове засідання без поважних причин є передчасним.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Залишення позовної заяви без розгляду в даному випадку суперечить завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
У низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.
Отже, вказані обставини свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - та таке право набуває вирішального значення за умови тривого розгляду справи судом.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції не виконав в повній мірі вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду та саме порушення норм процесуального права дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 374 ЦПК України задовольнити апеляційну скаргу скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пунктів 1 та 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2025року постановлена з порушенням норм процесуального права та без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2025року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 жовтня 2025року.
Судді: