Провадження № 22-ц/803/6802/25 Справа № 175/2437/23 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
28 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача: Никифоряка Л.П.,
суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В.,
за участі секретаря судового засідання - Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексклюзив в нерухомості»,
розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Озерянська Ж.М.,
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У квітні 2025року ОСОБА_4 , через представника ОСОБА_5 звернувся в суд із заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2023 року, якою накладено заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 0,0170га, кадастровий номер: 1221455400:02:009:0700, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява обґрунтовувалась тим, що в цивільній справі №175/2437/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексклюзив в нерухомості» про визнання недійсними договорів і визнання права власності на земельну ділянку - ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2023року частково забезпечений позов, зокрема: накладено заборону органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим уповноваженим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку) - щодо Спірної земельної ділянки площею 0,0170га, кадастровий номер: 1221455400:02:009:0700, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лушкіною О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 945, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1904730912214.
Заявник вказував, що спірне майно перебуває в іпотеці та він є іпотекодержателем щодо цієї земельної ділянки з приводу якого вжито заходів забезпечення позову в наведеній справі. Строк виконання основного зобов'язання (договору позики) сплив ще 28 лютого 2024 року, однак боржником ОСОБА_3 зобов'язання, передбачені договором позики, не виконані, позика не повернута, а тому іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги до боржника за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншим кредиторами.
Наполягав на тому, що арешт на іпотечне майно порушує пріоритетне право заявника, як іпотекодержателя, на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, заявник вже більше року позбавлений можливості задовольнити свої вимоги до боржника (іпотекодавця) внаслідок застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони на вчинення реєстраційних дій стосовно предмету іпотеки (спірної земельної ділянки).
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.
Відмовляючи у скасуванні заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні, розгляд цивільної справи №175/2437/23 не завершений, рішення у справі не прийнято та обставини, з урахуванням яких судом було вжито заходи забезпечення позову, продовжують існувати.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
15 травня 2025року ОСОБА_4 , через представника ОСОБА_5 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд» апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 виклав вимогу про скасування ухвали суду та задоволення його заяви про скасування заходів забезпечення позову.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового та необґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для скасування заходів забезпечення позову.
Також стверджував, що заявник як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим Законом України “Про іпотеку» володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна, а тому накладення заборони на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці, обмежує забезпечене іпотекою право ОСОБА_4 на першочергове право задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 погоджувалась з доводами апеляційної скарги, просила скасувати ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову задовольнити та скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2023року.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
19 травня 2025року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду з Дніпровського районного суду Дніпропетровської області витребувано цивільну справу №175/2437/23; та 11 вересня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
07 жовтня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 1605год 28 жовтня 2025року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
З 26 травня 2023року в суді знаходиться спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з приводу права власності на земельну ділянку площею 0,0170га кадастровий номер: 1221455400:02:009:0700, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1904730912214; в якому також заявлені вимоги про визнання недійсним Договору дарування земельної ділянки від 22 липня 2023року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і Іпотечного договору від 31 липня 2023року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Матеріали справи містять Інформацію станом на 29 жовтня 2023року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 352233413 за якою право власності на Cпірну земельну ділянку належить ОСОБА_3 на підставі Договору дарування від 22 липня 2023року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лушкіною О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 945.
Водночас згідно з Договором іпотеки від 31 липня 2023 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О., зареєстрованим в реєстрі за № 1988, ОСОБА_3 передала вказану земельну ділянку в іпотеку ОСОБА_4 , з метою забезпечення грошового зобов'язання за договором позики від 31 липня 2023 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О., зареєстрованим в реєстрі за № 1987.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2023року частково задоволено заяву ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів та визнання права власності на спірну земельну ділянку та забезпечено позов, шляхом: накладення заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим уповноваженим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку) щодо земельної ділянки площею 0,0170га кадастровий номер: 1221455400:02:009:0700, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лушкіною О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 945, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1904730912214.
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Суд першої інстанції відмовляючи в скасуванні заходів забезпечення позову першочергового значення надав тій обставині що фактично розгляд справи по суті незакінчений, та вважав що правовою підставою для задоволення заяви та скасування заходів забезпечення позову могло би були рішення про відмову в задоволенні позову або повне фактичне виконання судового рішення про задоволення позову.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Порядок та підстави для скасування заходів забезпечення позову визначені у статті 158 ЦПК України.
Частинами першою та другою статті 158 ЦПК України унормовано, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Частиною сьомою та восьмою статті 158 ЦПК України визначено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Крім того, згідно з частинами дев'ятою, десятою статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року по справі № 705/4132/19 зазначено, що враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Тож, заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів.
Однак, цивільна справа №175/2437/23 по суті не розглянута та на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали перебувала в провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.
Обставини, з урахуванням яких судом першої інстанції було вжито заходи забезпечення позову, продовжують існувати.
За таких умов, потреба в забезпеченні позову не відпала, а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для скасування заходів забезпечення позову та необхідність відмовити представнику відповідача ОСОБА_4 у задоволенні його заяви.
Водночас доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що вжиті ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2023року заходи забезпечення позову порушують пріоритетне право ОСОБА_4 , як іпотекодержателя, на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги як безпідставні, оскільки відповідач ОСОБА_3 набула право власності на спірну земельну ділянку 22 липня 2023року за оспореним в судовому порядку Договором дарування земельної ділянки від 22 липня 2023року, та передала спірну земельну ділянку в іпотеку ОСОБА_4 також за оспореним у цій справі Іпотечним договором від 31 липня 2023року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - тобто вже після звернення ОСОБА_1 до суду, 26 травня 2023року, з позовом про визнання за ним права власності на Спірну земельну ділянку, який в подальшому доповнено вимогами про визнання цих договорів недійсними, стороною відповідачем в якій також є ОСОБА_4 .
Інших мотивів в обґрунтування необхідності скасування заходів забезпечення позову в апеляційній скарзі не наведено.
Враховуючи викладене, аргументи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування заходів забезпечення позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права, про що зазначає в апеляційній скарзі апелянт, а зводяться до незгоди з ухваленим у справі судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів у справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглянувши всі аргументи заявника апеляційний суд дійшов висновку, що фактично доводи апеляційної скарги за своєю суттю є ідентичними тому що було викладено в поданій заяві та зазначені доводи були предметом перевірки судом першої інстанції який дійшов обґрунтованого та законного висновку.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 28 жовтня 2025року.
Судді: