Провадження № 22-ц/803/8497/25 Справа № 205/3919/25 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
28 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попович Євгеній Валентинович,
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2025 року,-
13.03.2025 року АТ «Ідея Банк» звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 94 770 грн. 52 коп., а також судовий збір у розмірі 3 028 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № С-400-014142-21-980 від 19 березня 2019 року у розмірі 94 770 (дев'яносто чотири тисячі сімсот сімдесят) гривень 52 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 66 458 (шістдесят шість тисяч чотириста п'ятдесят вісім) гривень 22 коп. і заборгованості за відсотками у розмірі 28 312 (двадцять вісім тисяч триста дванадцять) гривень 30 коп., а також судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень, а всього 97 798 (дев'яносто сім тисяч сімсот дев'яносто вісім) гривень.
09.07.2025 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попович Євгеній Валентинович надійшла апеляційна скарга, в якій просить скасувати частково рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № С-400-014142-21-980 від 19 березня 2019 року у розмірі 66460,00 грн. та збільшити термін дії кредитного договору на 24 місяці із щомісячною сумою погашення кредиту в розмірі 2769,17 грн.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що АТ «Ідея Банк» всупереч п.18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України нараховував відповідачу штраф, пеню та інші платежі, сплата за які підлягає списанню.
16.09.2025 року від Акціонерного товариства «Ідея Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попович Євгеній Валентинович залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2025 року залишити без змін.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.75).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
19 березня 2021 року між позивачем і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № С-400-014142-21-980 шляхом підписання угоди про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, що складає між банком і нею кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачеві було надано кредитні кошти шляхом встановлення кредитної лінії з лімітом до 200 000 грн. строком користування 12 місяців з можливістю продовження та сплатою відсотків у розмірі 58,8 % річних за користування кредитом (а.с. 15).
Відповідачем порушуються взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого станом на 14 січня 2025 року відповідно до розрахунку, наданого позивачем, виникла заборгованість у розмірі 94 770 грн. 52 коп. (а.с. 19).
Листом від 05 листопада 2024 року вих. № 12.4.2/С-400-014142-21-980 позивач звернувся до боржника із вимогою про сплату заборгованості (а.с. 20, 21), яку відповідачем залишено без задоволення.
З урахуванням того, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість, яка ОСОБА_1 добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 94 770 грн. 52 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 66 458 грн. 22 коп. і заборгованості за відсотками у розмірі 28 312 грн. 30 коп.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки ці висновки ґрунтуються на ретельному аналізу доказів, що є у матеріалах цивільної справи.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит, будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Доводи апеляційної скарги спростовуються угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № С-400-014142-21-980, в якій містяться всі істотні умови договору та підписано власноручно відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 15).
Таким чином, відповідачка була належним чином повідомлена про свої зобов'язання за користування кредитом, але ці зобов'язання не виконала, що змусило позивача звернутись до суду.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попович Євгеній Валентинович залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення виготовлено 28.10.2025 року.
Судді: