Провадження № 11-кп/803/2443/25 Справа № 191/4662/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 та прокурора Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2025 року за ч. 2 ст. 369-2 КК України відносно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Амдерма, Архангельської області Російській Федерації, громадянин України, з вищою освітою, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,
Вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2025 року за ч. 2 ст. 369-2 КК України ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Скасовано запобіжній захід ОСОБА_8 у вигляді застави та повернуто кошти ОСОБА_11 у розмірі 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень.
Арешт, накладений на автомобіль марки «Kia Sportage», р.н. НОМЕР_1 , відповідно до ухвали слідчого судді від 12 грудня 2024 року скасовано.
Вирішено питання щодо речових доказів та щодо розподілу судових витрат.
Як встановлено судом, у листопаді 2022 року (більш точної дати не встановлено), але не пізніше ніж 25.11.2022, у ОСОБА_8 виник прямий корисливий умисел на вчинення кримінального правопорушення, а саме: отримання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави - співробітника Синельниківського відділу ДВС Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо невтручання Синельниківським відділом ДВС у збір врожаю із земельної ділянки, яка належить ОСОБА_12 та надання можливості останньому безперешкодно зібрати врожай.
Далі, у листопаді 2022 року (більш точної дати не встановлено), але не пізніше ніж 25.11.2022, ОСОБА_8 , запропонував ОСОБА_12 надати неправомірну вигоду для нього за впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави з метою надання ОСОБА_12 можливості збору врожаю із земельної ділянки.
Відразу після цього, 25.11.2022 ОСОБА_12 звернувся до Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення, з метою викриття протиправних дій ОСОБА_8 .
Надалі, реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_8 в ході спілкування з ОСОБА_12 повідомив останньому про надання неправомірної вигоди у розмірі 2000 (дві тисячі) доларів США за можливість збору врожаю із вказаної земельної ділянки.
Так, 17.05.2023 ОСОБА_8 приблизно о 8 год. 30 хв. здійснив телефонний дзвінок ОСОБА_12 та призначив зустріч на Привокзальній площі ст. Синельникове-1 на 10 год. 00 хв. Надалі, приблизно о 10 год. 00 хв. ОСОБА_12 прибув до вказаного ОСОБА_8 місця, де зустрівся з останнім. Без розриву у часі ОСОБА_8 та ОСОБА_12 прослідували до автомобіля марки «Volswagen» моделі «Раssat В7» державний номер НОМЕР_2 , сіли до вказаного автомобіля та почали рухатись під керуванням ОСОБА_8 , виїхавши на вул. Музичну м. Синельникове. ОСОБА_8 з метою реалізації свого прямого протиправного умислу прибув до відрізку дороги за адресою: Дніпропетровська область м.Синельникове, вул. Музична, 26, де приблизно о 10 год. 10 хв. отримав від ОСОБА_12 неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення уповноваженою особою на виконання функцій держави - співробітника Синельниківського відділу ДВС Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн за можливість безперешкодного збору врожаю із вказаної земельної ділянки.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 2 ст. 369-2 КК України, як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а його таким, що підлягає кримінальному покаранню.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Перший заступник керівника обласної прокуратури ОСОБА_13 в своїй апеляційній скарзі просить вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27.05.2025 відносно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 369-2 КК України - скасувати в частині призначення покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 369-2 КК України у виді штрафу у розмірі 4720 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 80240 грн.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що при обранні міри зазначеного виду покарання, судом першої інстанції не враховано положення ч. 2 ст. 53 КК України, відповідно до яких у такому випадку розмір штрафу не може бути меншим за розмір фактично отриманої обвинуваченим неправомірної вигоди, яка становила 80 000 гривень.
Прокурор ОСОБА_14 в своїй апеляційній скарзі просить вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27.05.2025 відносно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 369-2 КК України - змінити.
У мотивувальній частині вироку вказати на вирішення долі речових доказів відповідно до приписів ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, ст. 100 КПК України.
Резолютивну частину вироку, в частині вирішення долі речового доказу мобільного телефону марки «іPhone» належний ОСОБА_8 , який зберігається у камері зберігання речових доказів Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, на підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України конфіскувати у власність держави.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону України про кримінальну відповідальність, який підлягає застосуванню.
Згідно із п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначаються у тому числі рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації. Відповідно до ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому, зокрема, гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю); Застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання.
Відповідно до ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спеціальна конфіскація застосовується на підставі, зокрема, обвинувального вироку суду. Відповідно до ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, в тому числі, були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання. Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов?язковому виконанню.
Як видно з вироку, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність встановлених під час досудового розслідування фактичних обставин кримінального провадження, винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину та вирішив долю речових доказів відповідно до приписів ст. 100 КПК України.
В мотивувальній частині вироку судом, зокрема, встановлено, що: «17.05.2023 ОСОБА_8 , приблизно о 8 год. 30 хв. здійснив телефонний дзвінок ОСОБА_12 та призначив зустріч на Привокзальній площі ст. Синельникове-1 на 10 год. 00 хв.
В подальшому, приблизно о 10 год. 00 хв. ОСОБА_12 прибув до вказаного ОСОБА_8 місця, де зустрівся з останнім. Без розриву у часі, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 прослідували до автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Passat B7» НОМЕР_2 , сіли до вказаного автомобіля та почали рухатись під керуванням ОСОБА_8 , виїхавши на вул. Музичну, м. Синельникове. ОСОБА_8 з метою реалізації свого прямого, злочинного умислу, прибув до відрізку дороги за адресою: Дніпропетровська область м. Синельникове, вул. Музична, 26, де приблизно о 10 год. 10 хв., отримав від ОСОБА_12 неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення уповноваженою особою на виконання функцій держави - співробітника Синельниківського відділу ДВС Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) грн., за можливість безперешкодного збору врожаю з вказаної земельної ділянки».
Таким чином, судом встановлено, що мобільний телефон належний ОСОБА_8 використовувався у його протиправній діяльності пов?язаній з одержанням неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, для координації злочинних дій та обміну інформації з потерпілим, про що було відомо обвинуваченому (власнику мобільного телефона).
Враховуючи вищевикладене, речовий доказ - мобільний телефон марки «iPhone», належний ОСОБА_8 , був використаний останнім як засіб вчинення кримінального правопорушення, а отже, до вказаного речового доказу необхідно застосовувати положення ст. ст. 96-1, 96-2 КК України. Разом з тим, судом першої інстанції вказані обставини не враховано, не застосовано закон України про кримінальну відповідальність, який підлягає застосуванню та, в резолютивні частині вироку, вирішено долю речового доказу мобільного телефону марки «iPhone» відповідно до ст. 100 КПК України наступним чином: «Речові докази - записник зеленого кольору, мобільний телефон марки «iPhone», які зберігаються у камері зберігання речових доказів Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, повернути обвинуваченому ОСОБА_8 ».
Крім того від захисника ОСОБА_7 надійшло заперечення на апеляційну скаргу прокурора просить вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27.05.2025 відносно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 369-2 КК України залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 без задоволення.
На думку захисника, мобільний телефон жодним документом не підтверджується, що ОСОБА_8 є власником телефону, в ньому відсутня будь-яка переписка між ОСОБА_8 та потерпілім, відсутні фото або відео, які б мали відношення до кримінального провадження, тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні апеляційні скарги підтримала та просила їх задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ній.
Захисник обвинуваченого в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити апеляційні скарги прокурорів без задоволення.
Обвинувачений думку свого захисника в судовому засіданні підтримав.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку учасників судового провадження, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження в межах поданих апеляційних скарг, обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурорів підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 369-2 КК України за обставин, викладених у вироку суду та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, не є предметом апеляційного розгляду.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_8 і на кваліфікацію його дій, не виявлено.
Водночас, доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, на думку колегії суддів, є слушними.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом; ухваленим судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України; в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409, п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 413 КПК України, підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, та неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, тягне за собою скасування судового рішення.
Пунктом 2 частиною 1 ст. 420 КПК України, встановлено, що суду апеляційної інстанції у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання, необхідно ухвалити свій вирок з наступних обґрунтувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу.
Положеннями ч. 2 ст. 53 КК України передбачено, що за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Відповідно до фактичних обставин встановлених судом, ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_12 неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення уповноваженою особою на виконання функцій держави - співробітника Синельниківського відділу ДВС Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у розмірі 80000 грн за можливість безперешкодного збору врожаю.
Тому при обранні йому міри зазначеного виду покарання судом першої інстанції не враховано положення ч. 2 ст. 53 КК України, відповідно до яких у такому випадку розмір штрафу не може бути меншим за розмір фактично отриманої обвинуваченим неправомірної вигоди яка становила 80000 грн. Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.11.2024 (провадження №51-2725 кс 24), від 19.10.2023 (провадження № 51-2877 км 23).
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з доводами прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання.
Доводи прокурора в частині безпідставного незастосування положень ст.ст. 96-1, 96-2 КК України стосовно мобільного телефону марки «iPhone», який відповідно до фактичних обставин був знаряддям вчиненням злочину та постановою слідчого від 19.05.2023 року був визнаний речовим доказом, колегія суддів вважає аргументованими, а викладені у запереченні захисника обставини надуманими виходячи з наступного.
Так, відповідно до встановлених обставин 17.05.2023 ОСОБА_8 приблизно о 8 год. 30 хв. здійснив телефонний дзвінок ОСОБА_12 з використанням мобільного телефону марки «iPhone» скоїв кримінальне правопорушення після чого був затриманий. Під час затримання у нього був вилучений мобільний телефон марки «iPhone», який ОСОБА_8 використовував, як засіб зв'язку з ОСОБА_12 тобто, як знаряддя вчинення злочину.
Отже, відповідно до вимог ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення зокрема умисного злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а отже спеціальна конфіскація, за наявності підстав для цього, підлягає застосуванню до речових доказів у кримінальному провадженні щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 396-2 КК України.
Відповідно до пункту 4 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Посилання захисника обвинуваченого у запереченнях про те, що телефон належить дружині ОСОБА_8 , колегія суддів відхиляє, оскільки останній був затриманий із зазначеним телефоном відразу після вчинення злочину. Доказів того, що телефон належить саме дружині ОСОБА_8 , ні під час досудового розслідування, ні судом першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду надано не було, у зв'язку з чим вказані доводи захисту визнаються безпідставними.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з доводами апеляційних скарг прокурорів, з ухваленням у цій частині нового вироку, та вважає за необхідне виправити допущене судом першої інстанції неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність шляхом зміни оскаржуваного вироку та застосування спеціальної конфіскації.
Керуючись положеннями ст. ст. 403, 404, 407, 409, 413, 421 КПК України, апеляційний суд-
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.
Апеляційну скаргу прокурора Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 - задовольнити.
Вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2025 року відносно ОСОБА_8 , за ч. 2 ст. 369-2 КК України в частині призначення покарання та незастосування спеціальної конфіскації - скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначитиОСОБА_8 покарання за ч.2 ст. 369-2 у виді штрафу у розмірі 4720 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 80240 грн.
На підставі ст. 96-1, п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію щодо мобільного телефону «iPhone», який знаходиться та зберігається у камері зберігання речових доказів Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, конфіскувавши її у власність держави.
В іншій частині вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2025 року відносно ОСОБА_8 , за ч. 2 ст. 369-2 КК України- залишити без змін.
Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.
Вирок Дніпровського апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк, з моменту вручення йому копії даного вироку.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4