Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3832/25
Провадження №2/711/1919/25
заочне
01 жовтня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.,
при секретарі - Буйновській А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 23.09.2022ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір №621871430у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося надати відповідачу кредит у розмірі 7700 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
З урахуваннями викладеного, вважає, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору, шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV97К8М.
Як зазначено, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме 23.09.2022 перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 7700 грн. 00 коп. на банківську карту № НОМЕР_1 , номер якої вказав сам позичальник, що, у свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі.
Водночас, 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №621871430 від 23.09.2022, з урахуванням Додаткових угод, зокрема, щодо продовження терміну дії Договору факторингу.
Таким чином, 01.11.2022 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №201 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2028 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
Крім того, 31.07.2024 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали Договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №621871430 від 23.09.2022 на загальну суму 35892,84грн.
У подальшому, 14.03.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 140325-У, відповідно до умов якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №621871430 від 23.09.2022, у розмірі 35892 грн. 84 коп.
Враховуючи зазначене вище, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №621871430 від 23.09.2022 у розмірі 35892 грн. 84 коп., судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 09.05.2025 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Вказана цивільна справа визнана судом малозначною (незначної складності) і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.
У судове засідання представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» не з'явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. Водночас, у п.п. 3, 4 прохальної частини позовної заяви заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника товариства. Заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі, на підставі наявних у справі доказів. Крім того, у разі неявки відповідача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про час, дату та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та за фактичним місцем його проживання, яке ним було повідомлено суду. Адресована кореспонденція повернулась до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у контексті положень п. 3 ч. 8 ст. 128, ст.ст. 223, 131 ЦПК України, суд вважає, як повідомлення відповідача належним чином. Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст. 8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою можливо дізнатися необхідну інформацію щодо справи. Незважаючи на обізнаність про судове провадження по справі, будучи ознайомленим із матеріалами справи, відзив на позовну заяву не подано.
Справу розглянуто за правилами заочного розгляду, передбаченими ст.ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача, який повідомлявсь судом у встановленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву проти позову, а представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.
Враховуючи думку представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23.09.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №621871430, який є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно телекомунікаційній системі Кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» має у мережі Інтернет сторінку з розміщеною пропозицією (офертою).
Перед укладенням Кредитного договору ОСОБА_1 , з метою отримання кредиту, самостійно за допомогою мережі інтернет:
-перейшов на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - www.moneyveo.ua;
-зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника;
-за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання;
-пройшов належну перевірку (верифікацію);
-ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позик, які є невід'ємною частиною Кредитного договору. Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору;
-отримав на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання Кредитного договору;
-надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Первісного кредитора щодо укладання Кредитного Договору.
Договором визначено, що сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Крім того, Верховний Суд у постанові у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Отже, у цьому випадку мало місце укладення кредитного договору в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору, що підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем, шляхом введення одноразового ідентифікатора у вигляді коду - MNV97К8М, який відправлено йому 23.09.2022 о 14:31:21 на номер телефону НОМЕР_2 та введено ним 23.09.2022 о 14:34:18, що і є його безпосереднім підписом.
Таким чином, скріпивши договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов'язки.
Приймаючи умови договору, відповідач засвідчив, що умови цього Договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов'язків Кредитодавця та Позичальника. Крім того, він підтвердив, що отримав від Кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, в тому числі інформацію передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка необхідна для отримання споживчого кредиту, включаючи інформацію, що наведена в Паспорті споживчого кредиту та Правилах.
За цим Договором Кредитодавець зобов'язався надати Позичальникові Кредит на суму 7700 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язався повернути Кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Умовами договору визначено:
п. 2. Кредитодавець надає за Договором в сумі 7700 грн. 00 коп., як розмір кредитного ліміту, на умовах строковості, зворотності, платності. Дата повернення кредиту у сумі 7700грн. 00коп. - 29.09.2022.
3.1. Кредитна лінія надається строком на 6 (шість) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - Дисконтний період). У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.
3.2. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
3.3. Для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договору, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 6 днів Дисконтного періоду проценти в розмірі 947,10грн.
За вибором позичальника транш за цим договором може надаватися шляхом переказу, який за вибором позичальника може бути завершено в один з наступних способів, зокрема, - шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий банком позичальнику, за умови, що для ініціювання переказу використані реквізити платіжної картки 5355-17хххххх-2189 (п.5 договору).
7.1. На момент укладення цього Договору, сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими Траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування - 29.09.2022, а саме протягом 6 (шести) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.
За користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
7.3.1 протягом Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного періоду кредитування, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору.
7.11. Позичальник зобов'язаний сплатити Кредит, проценти за користування ним, неустойку та інші нарахування, передбачені Договором, у випадку їх наявності, будь-яким доступним йому способом, включаючи, але не обмежуючись, способами, зазначеними на Сайті Кредитодавця.
8.3. За умови якщо Позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості Кредиту за Договором на умовах пункту 8.5. Договору, то зобов'язання Позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 % річних, що на день укладання Договору становить 2,10 % в день суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним (далі - Базова процентна ставка).
8.4. Зобов'язання по сплаті процентів за користування Кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 % річних, що на день укладання Договору становить 2,98 % в день суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.
12.3. За порушення Позичальником строків повернення Кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені Договором, Кредитодавець має право стягнути з Позичальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення Позичальником зобов'язань за даним Договором, не може перевищувати половину суми Кредиту, одержаної Позичальником за даним Договором.
12.4. Сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання Позичальник зобов'язаний сплачувати на користь Кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,70% річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.
Встановлено, що 23.09.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ініціювало переказ коштів ОСОБА_1 , згідно з кредитним договором № 621871430 від 23.09.2022 безготівковим зарахуванням через банк провайдер. Деталі операції:
Надавач платіжних послуг Платника: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СЕНС БАНК", Код банку (МФО): 300346, Код за ЄДРПОУ: 23494714;
Надавач платіжних послуг Отримувача: акціонерне товариство "КРЕДОБАНК", Код банку (МФО): 325365, Код за ЄДРПОУ: 09807862;
Особа Платника: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», Код ЄДРПОУ 38569246;
Особа Отримувача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Рахунок Платника: НОМЕР_4 ;
Рахунок/платіжна карта Отримувача: 5355-17XX-XXXX-2189, Термін дії: 09.2026;
Сума платіжної операції: 7700,00 грн.;
Ідентифікатор платіжної операції: В86А3393-Е166-4ВЕD-ВВАС-349427355FСА;
Дата ініціювання платіжної інструкції: 23.09.2022 14:34:22;
Дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг): 23.09.2022 14:34:32.
Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов'язання перед позичальником за договором та надало йому кредит в сумі 7700 грн. 00 коп., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 .
Крім того, на виконання ухвали суду від 05.08.2025, АТ «Кредобанк» 14.08.2025 надано до суду інформацію про те, що платіжна картка № НОМЕР_5 емітувалася на ім'я ОСОБА_1 , інші картки не емітувалися, підтверджено зарахування на цей картковий рахунок 23.09.2022 грошових коштів у розмірі 7700грн. 00коп., номер телефону НОМЕР_6 є фінансовим номером ОСОБА_1 . Крім того, за наданою випискою по вказаному рахунку вбачається, що 23.09.2022 на нього зараховані грошові кошти у розмірі 7700грн. 00коп.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 23.09.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»та ОСОБА_1 . Договору №621871430, а також отримання відповідачем кредитних коштів на підставі вказаного вище договору.
У суду відсутні підстави вважати, що відповідачем оспорюються обставини укладення Договору №621871430 від 23.09.2022 між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а також факт отримання та використання кредитних коштів.
Всупереч умов Договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.
Судом також встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01, який досліджений судом, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило, а ТОВ «Таліон Плюс» набуло та прийняло за плату права вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.
В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.
Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін. Зокрема, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним Додатком, та не замінює попередній.
Таким чином, 01.11.2022 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 201 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №621871430 від 23.09.2022, який укладено між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Згідно з п. 5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
Також встановлено, що 31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) укладено Договір факторингу № 31/0724-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло та прийняло за плату права вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відступлення Прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов'язання Клієнта перед Фактором. Фактор набуває права вимоги на всі суми, які він одержить від Боржника на виконання вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов'язання Боржника. Разом з Правом вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов'язки Клієнта за Кредитним договором. У випадку укладення мім Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимоги є самостійним Додатком, та не замінює попередній (п. 2.2 Договору факторингу № 31/0724-01 від 31.07.2024).
Відповідно до п. 2.3 Договору факторингу № 31/0724-01 від 31.07.2024, розмір оплати послуг Фактора за надання фінансування Клієнту за цим Договором за кожен Реєстр прав вимоги становить 100 грн. (ціна продажу), що сплачується Клієнтом протягом п'яти банківських днів з дати складання кожного Реєстру прав вимоги на банківський рахунок Фактора, зазначений у відповідному пункті цього Договору.
Наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку (п. 4.1 Договору факторингу № 31/0724-01 від 31.07.2024).
Як вбачається із Реєстру прав вимоги № 1 від 31.07.2024 відбулося відступлення ТОВ «Таліон Плюс» (клієнтом) до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактору) права вимоги за кредитним договором №621871430 від 23.09.2022, який укладено між ОСОБА_2 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», на загальну суму 35892 грн. 84 коп., яка складається з наступного: 7700 грн. 00 коп. - заборгованість по кредиту; 28192 грн. 84 коп. - заборгованість по відсотках.
Крім того встановлено, що 14.03.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 140325-У, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступив, а ТОВ «Юніт Капітал» набув та прийняв за плату права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком №1 та є невід'ємною частиною Договору.
Перехід від Клієнта до Фактора Прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Права вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1, 1.2 Договору факторингу № 140325-У від 14.03.2025).
Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений в п. 9.2. цього Договору, та закінчується 30.10.2026, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 9.3 Договору факторингу № 140325-У від 14.03.2025).
Як вбачається із Реєстру боржників до Договору факторингу № 140325-У від 14.03.2025 відбулося відступлення ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнтом) ТОВ «Юніт Капітал» (фактору) права вимоги за кредитним договором №621871430 від 23.09.2022, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», на загальну суму 35892грн. 84 коп., яка складається з наступного: 7700 грн. 00 коп. - заборгованість по кредиту; 28192 грн. 84 коп. - заборгованість по відсотках.
Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Таким чином, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України).
Водночас, при умові, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.
Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов'язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт 57). Відповідно до статті 1077 ЦК України відступлення права вимоги може відбуватись і на підставі договору факторингу. Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов'язків сторін договору. Вказана позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/16579/20 від 07.09.2022 (п. 9.5).
Слід також зазначити, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Вказані правові висновки висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 909/968/16 від 11.09.2018 (п. 59, 60).
Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України).
Між тим, при умові, якщо відповідач (в даному випадку, ОСОБА_1 ) з будь-яких обставин не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, - має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.
Отже, враховуючи зазначені вище обставини, до ТОВ «Юніт Капітал», відповідно до укладеного Договору факторингу № 140325-У від 14.03.2025 перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №621871430 від 23.09.2022, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», на загальну суму 35892 грн. 84 коп., яка складається з наступного: 7700 грн. 00 коп. - заборгованість по кредиту; 28192 грн. 84 коп. - заборгованість по відсотках.
Як уже зазначалось вище, всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «Юніт Капітал», ні на рахунки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором №621871430 від 23.09.2022 складає 35892 грн. 84 коп., яка складається з наступного: 7700 грн. 00 коп. - заборгованість по кредиту; 28192 грн. 84 коп. - заборгованість по відсотках.
На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Юніт Капітал».
Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов'язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного кодексу України та положеннями укладеного між сторонами кредитного договору.
Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст. 1056-1 ЦК України).
До того ж, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
На час розгляду справи Договір №621871430 від 23.09.2022 та Договори факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, 31/0724-01 від 31.07.2024, № 140325-У від 14.03.2025 недійсними, розірваними чи припиненими не визнані.
Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням) , то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, матеріали справи свідчать про те, що грошові кошти у розмірі 7700 грн. 00 коп. надавалися і отримані відповідачем ОСОБА_1 23.09.2022 зі сплатою процентів за користування кредитом. При укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір, відповідач усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Також, він підтвердив, що отримав від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, яка визначена Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Законом України «Про споживче кредитування» тощо.
Установивши, що Договір №621871430 від 23.09.2022 підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та був ознайомлений з сукупною вартістю кредиту.
Судом встановлено, що при укладенні договору первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», надав відповідачу у повному обсязі інформацію стосовно умов кредитування, зауважень при його укладенні останній не висловив. Також відповідач не відмовився від укладення договору у спосіб та порядку, які передбачені законодавством.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначаючи обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 681578996 від 23.09.2022 у розмірі 32674 грн. 72 коп., з яких: 29900 грн. 00 коп. - заборгованість по кредиту; 2774 грн. 72 коп. - заборгованість по відсотках.
Вказаний розрахунок є повним, чітким, об'єктивним, він узгоджується з умовами договору позики. Тому, суд вважає вказаний документ належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення. При цьому, відповідачем не спростовано ні розмір заборгованості, ні порядок нарахування певних платежів.
З урахуванням викладеного вище та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за Договором № 681578996 від 23.09.2022, укладеного між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал», у межах заявлених вимог, підлягають до задоволення, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 35892 грн. 84 коп., яка складається з наступного: 7700 грн. 00 коп. - заборгованість по кредиту; 28192 грн. 84 коп. - заборгованість по відсотках.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., з урахуванням норми ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), що підтверджується платіжним документом № 12702 від 30.04.2025.
Тож, враховуючи те, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» задоволено у повному обсязі, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає сума 2422 грн. 40 коп. (судовий збір).
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд керується нормами ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Так, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано: свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 4956 щодо адвоката Тараненка Артема Ігоровича, ордер серії АА № 1587120 від 05.06.2025, договір про надання правничої допомоги № 17/03/25-02 від 17.03.2025, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та АБ «Тараненко та партнери», витяг з ЄДРПОУ щодо ТОВ «Юніт Капітал», довіреність від 04.12.2024, додаткова угода № 7 від 17.03.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 17/03/25-02 від 17.03.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 17.03.2025.
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 17.03.2025, який є невід'ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 17/03/25-02 від 17.03.2025, АБ «Тараненко та партнери» надало, а ТОВ «Юніт Капітал» отримало наступні послуги:
- складання позовної заяви: 2 год. - 5 000 грн. 00 коп.;
- вивчення матеріалів справи: 2 год. - 1000 грн. 00 коп.;
- підготовка адвокатського запиту: 1 год. - 500 грн. 00 коп.;
- підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації - 500 грн. 00 коп.
Слід зауважити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі №201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Як на думку суду, знайшли своє підтвердження доводи сторони позивача про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду цієї цивільної справи. Крім того, суд враховує той факт, що розмір витрат є справедливим, не завищеним і співмірним з тим обсягом наданих послуг (виконаних робіт), що дає підстави для задоволення вимог про стягнення витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги. Підстав для зменшення розміру таких витрат, суд не вбачає і відповідачем клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не подавалося.
Таким чином, оскільки позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» задоволені у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі - 7000 грн. 00 коп.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-282 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул.Рогнідинська, 4 літ. А, офіс 10) заборгованість за договором №621871430 від 23.09.2022: 7700грн. 00коп. - заборгованість за кредитом, 28192грн. 84коп. - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, 2422грн. 40коп. - судовий збір, а також витрати на правничу допомогу адвоката 7000грн. 00коп., а всього - 45315грн. 24коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 20.10.2025.
Головуючий суддя С. М. Позарецька