Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7060/25
Провадження № 2/711/3196/25
30.09.2025 м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.
при секретарі Буйновській А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг, -
Позивач Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ», на підставі відповідної ліцензії та рішення Черкаської міської ради № 520 від 24.05.2000 забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси.
Надання послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) у будинку АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ».
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо).
Квартира АДРЕСА_2 від'єднана від системи ЦО та теплопостачання. Плата нараховується за абонентське обслуговування (ТЕ) та постачання ТЕ на загальнобудинкові потреби.
Згідно із Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, які затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830, а саме п. 14 «Відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
Пунктом 45 вищезазначених Правил передбачено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
За послугу гарячого водопостачання плата за вказаною адресою не нараховується. Нараховується тільки плата за абонентське обслуговування (ГВП) та функціонування систем ГВП.
Пункт 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Відповідно до п. 26 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 р. № 1182 обсяги спожитої у будівлі гарячої води та обсяги теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються між споживачами відповідно до Методики розподілу, згаданої вище.
Типові договори приєднання на надання відповідних послуг згідно вищезазначених постанов КМУ № 830 та № 1182 опубліковані на офіційному веб-сайті позивача за посиланням https://khimvolokno.com.ua/dogovir-na-poslugu.
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Таким чином, з боржником укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, шляхом акцепту публічної оферти відповідно до положень ст. 642 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з ч. 5 ст. 13 вищевказаного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
Згідно із інформацією Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради за вищезазначеною адресою зареєстрований відповідач протягом всього спірного періоду.
Відповідач, фактично споживши вищезазначені послуги, не надсилав позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених п. 37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 та ст.ст. 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»)щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це, як вказує позивач, свідчить про те, що ним надавались відповідачу житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.
Позивач вказує, що заходи досудового врегулювання спору з відповідачем не проводились, оскільки чинним законодавством такого обов'язку на позивача не покладено.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач (відповідач) зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги позивачу, якщо вони фактично користувався ними.
Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг з відповідачем сама по собі не може бути підставою для звільнення споживачів (відповідача) від оплати послуг у повному обсязі.
Як зазначає позивач, відповідач своєчасно та не в повному обсязі з січня 2020 року вносив плату за отримані послуги: абонентського обслуговування (ТЕ), постачання ТЕ на загальнобудинкові потреби, абонентського обслуговування (ГВП), функціонування систем ГВП, а також не здійснювала оплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води згідно ст. 17 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та згідно із рішенням Черкаського міськвиконкому № 1021 від 17.09.2019 (далі - Внески), внаслідок чого утворилась заборгованість, яка на 01.05.2025 року складає 10 546,66 грн., що підтверджується листом-розрахунком по ОР № 30349050.
На підставі викладеного вище, позивач просить суд, - стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за послуги: абонентського обслуговування (ТЕ), постачання ТЕ на загальнобудинкові потреби, абонентського обслуговування (ГВП), функціонування систем ГВП, внесків у розмірі 10546,66 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати у розмірі 3028 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 08.08.2025 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду. Вказана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.
01.09.2025 відповідачем ОСОБА_1 на адресу суду подано відзив на позовну заяву з якого вбачається, що остання вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав. Так, відповідач вказує, що в квітні 2007 року, її квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_3 було відключено від мереж ЦО і ГВП, що підтверджується актом про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під'їзду, будинку) від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, що затверджений рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО та ГВП. В результаті відключення від мереж ЦО та ГВП, між нею та ВАТ «Черкаське хімволокно» укладено договір №99 від 24.10.2008 про надання послуг з централізованого опалення місць загального користування. Пунктом 8.1. умов договору, визначено що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2008 року. Пунктом 8.4. умов договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін. Відповідно до ч. 5. ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. З огляду на вказане, укладений договір відповідач вважає на сьогоднішній день дійсним та таким, що регулює правовідносини між сторонами. За таких обставин, для відповідача є незрозумілим посилання позивача на норми ст. 642 ЦК України щодо акцепту типових договорів. Вказує, що абзацом шостим пункту 14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ №830 від 21.08.2019 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315. Абзацом сьомим Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 № 1181, встановлено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції). Отже, Правилами надання послуг з постачання теплової енергії та Правилами надання послуг з постачання гарячої води зобов'язано споживачів, яких було відключено від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, відшкодовувати надавачу вартість виключного переліку послуг: за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку та обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання. Відповідач вважає, що вказаними нормативними документами, жодним чином не визначено обов'язку споживача сплачувати надавачеві внески за обслуговування ВКО та вартість абонентського обслуговування. Отже, на думку відповідача, позивач в порушення п. 14 Правил нараховує та неправомірно вимагає сплати вартості послуг за абонентське обслуговування і сплати внесків за обслуговування ВКО. Щодо визначення вартості послуг, то відповідач вказує, що пунктом 2.1. умов договору визначено, що теплова енергія постачається споживачу для опалення МЗК в обсязі 0,214 Гкал/рік. Пунктом 2.2. умов договору встановлено, що тариф, який діє на момент його укладення становить 198,33грн. за 1 Гкал. (з ПДВ). Відповідно до п. 4.2.3. умов договору, енергопостачальна організація зобов'язана повідомляти споживача в засобах масової інформації про зміну тарифів. За період з 2008 по 2025 роки відповідач не отримувала від позивача жодних повідомлень про зміну вартості послуг, також докази інформування населення через засоби масової інформації не додані до доданої позовної заяви. Вартість комунальних послуг, що підлягає сплаті повинна визначатися відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018. Для розрахунку вартості теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень позивачем, починаючи з 2020 року, береться за основу обсяг в розмірі 0,04 Гкал, що не відповідає умовам укладеного договору. З наданого позивачем листа-розрахунку №30349050 не зрозуміло, яким чином, за якими формулами та, виходячи з яких базових показників, було здійснено розрахунок вартості послуг. Крім того, в наданому листі-розрахунку не зазначено, вартість яких саме послуг включено до нього (витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, абонентська плата, витрат за обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання). Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У зв'язку з наведеним, відповідач вважає, що позивачем не доведено розмір боргу, що визначений у позовній заяві. Також відповідач вказує, що позивач в позовних вимогах, заявляє про стягнення боргу починаючи з січня 2020 року. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Однак відповідач вважає, що позивач мав реальну змогу щодо звернення до суду в період з дати виникнення спірних зобов'язань, однак всупереч принципам добросовісності, що визначенні нормами права, звернувся до суду лише в 2025 році. Тобто, без існування обставин, а саме воєнного стану в Україні, строки позовної давності були б пропущені позивачем за частиною вимог. При вирішенні судом питання про розподіл судових витрат, відповідач просила суд врахувати, що позивачем не вчинено жодних заходів щодо досудового врегулювання спору, а також те вона є пенсіонером та єдиним джерелом її місячного доходу є виплата від Пенсійного фонду України. Вказала, що розмір її місячного доходу (пенсії) практично дорівнює розміру сплаченого судового збору, а отже у разі покладення на неї зобов'язання щодо стягнення судового збору, вона буде позбавлена фінансової можливості у забезпеченні своїх базових людських потреб, такі як їжа, ліки тощо, не говорячи про забезпечення гідних умов життя. Враховую викладене, відповідач просила залишити позовні вимоги без задоволення.
30.09.2025 від представника позивача ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення до позовної заяви, з яких вбачається, що 24.10.2008 між ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» («позивач» / «Теплопостачальна організація») та ОСОБА_1 («відповідач» / «споживач») було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення місць загального користування № 99 від 24.10.2008. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії». Ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії/гарячої води, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії/гарячої води, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії/гарячої води, порядок оплати. Відповідно до п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 р. № 1022 та п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 р. № 1023, надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Фактом приєднання споживача до договору (акцептування договору) є вчинення споживачами будь-яких дій, які свідчать про їх бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю послуг підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги. Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень у будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) незалежно від обсягу спожитої гарячої води у кожному розрахунковому періоді в опалювальний та міжопалювальний період пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень. Типові договори приєднання на надання відповідних послуг згідно вищезазначених постанов КМУ № 830 та № 1182 (із змінами внесеними ПКМУ № 1022 від 08.09.2021 та ПКМУ №1023 від 08.09.2021, відповідно) опубліковані на офіційному веб-сайті позивача за посиланням https://khimvolokno.com.ua/dogovir-na-poslugu. Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Таким чином, позивач вказує, що раніше укладений договір про надання послуг з централізованого опалення місць загального користування № 99 від 24.10.2008, було фактично замінено на Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (дата публікування на офіційному сайті виконавця послуги 13.10.2021 року), шляхом акцепту публічної оферти. Щодо належності, достовірності та допустимості наданого стороною позивача розрахунку заборгованості відповідача, то представник позивача вказує на те, що па підтвердження наявної заборгованості стороною позивача до позовної заяви надано лист-розрахунок по ОР № 30349050. Вказаний лист-розрахунок, підписаний економістом з договірних та претензійних робіт І категорії юридичного відділу з питань забезпечення діяльності теплопостачання та збуту ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно», як спеціалістом відповідальним за даний напрямок роботи. Враховуючи правову позицію, яка міститься у постанові ВГСУ від 06.04.2017 у справі № 905/2009/15, в якій касаційний суд зазначив, що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції та є підтвердженням виконаних операцій, то за таких обставин наданий стороною позивача лист-розрахунок необхідно вважати належним та допустимим доказом по даній цивільній справі. Враховуючи принцип змагальності, сторона відповідача зобов'язана підтверджувати свої заперечення належними, допустимими та достовірними доказами. Для підтвердження таких недостатньо лише зазначення формальних припущень щодо недостовірності наданих стороною позивача доказів. З огляду на вище викладене, вважає, що стороною відповідача не було надано жодних доказів на спростування наданих стороною позивача розрахунків. Щодо правомірності нарахування обсягу теплової енергії витраченої на забезпечення загальнобудинкових потреб (МЗК) представник позивача, посилаючись на положення п.14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (чинні з 04.09.2019) вказує, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 22.11.2018 №315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, якою встановлено порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг (п.1, роз.1 Методики). Відповідно до п. 3 Методики, розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду. Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі- розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (тепло лічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунків. Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень (QМЗК), здійснюється відповідно до розділу III цієї Методики. Розподіл цього обсягу здійснюється серед споживачів за категоріями приміщень згідно з додатком 1 до цієї Методики пропорційно до їх загальних/опалюваних площ/об'ємів. Відповідно до п. 9 Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 712 від 05.09.2018, включає обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів, тощо. Враховуючи вище викладене, вважає, що відключення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від оплати за опалення місць загального користування будинку. Враховуючи продовження процесуальних строків, в зв'язку із поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та введенням в Україні воєнного стану, заборгованість за оплату ЖК, яка виникла в період з січня 2020 року по травень 2025 року, в розмірі 10 546 грн. 66 коп. підлягає стягненню за рахунок відповідача, а тому просив позов задовольнити в повному обсязі.
У судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку. 30.09.2025 представник позивача за довіреністю Блізнєцов М.Є. подав до суду письмову заяву від 30.09.2025 з проханням розгляд даної справи проводити за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі. Крім того, не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.
У судове засідання відповідач не з'явилася, надала суду письмову заяву, в якій просила проводити розгляд справи без її участі за наявними в матеріалах справи доказами.
Врахувавши думку представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини .
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).
У судовому засіданні встановлено, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ», на підставі ліцензії та рішень Черкаської міської ради № 520 від 24.05.2000, № 1480 від 31.10.2007, забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 №630 врегульовані відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води. Згідно з наведеним вище, ПрАТ «Черкаське хімволокно», як суб'єкта господарювання з постачання теплової енергії, законодавством визначено виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води.
Надання послуг з опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання до будинку АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкасихімволокно» ВП «Черкаська ТЕЦ».
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з відповіді № 15930/23333-01-10 від 05.08.2025, наданої департаментом «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради, за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18.03.1992 і дотепер.
Відповідно до п. п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (які були чинними на час спірних правовідносин, але з 01.05.2022 втратили чинність, враховуючи постанову КМУ від 02.02.2022 №85), споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Квартира АДРЕСА_2 від'єднана від системи централізованого опалення та теплопостачання. Плата нараховується за абонентське обслуговування (ТЕ) та постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби.
Згідно із Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, які затверджені постановою КМУ від 21.08.2019 №830, а саме п.14: «Відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315.
Пунктом 45 вказаних Правил передбачено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
Встановлено, що у квартира АДРЕСА_2 відключена від мережі гарячого водопостачання, а отже плата за вказану послугу не нараховується. Позивачем нараховується плата за абонентське обслуговування та функціонування системи гарячого водопостачання.
Пунктом 11 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Відповідно до п. 26 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 №1182 визначено, що обсяги спожитої у будівлі гарячої води та обсяги теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються між споживачами відповідно до Методики розподілу.
Таким чином, з боржником укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом акцепту публічної оферти відповідно до ст. 642 ЦК України.
Порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг будинку регламентовано статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Фактом приєднання споживача до договору (акцептування договору) є вчинення споживачами будь-яких дій, які свідчать про їх бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю послуг підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Обов'язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (відповідача), так і на виконавця (позивача) (п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з ч. 5 ст. 13 вищевказаного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
З моменту надання позивачем споживачу послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між сторонами виникли правовідносини, які полягають у виконанні споживачем зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати спожитих послуг.
Основні засади організаційних, господарських відносин між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною, особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, які на час розгляду справи по суті хоч і втратили чинність, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 85 від 02.02.2022, проте період, за який виникла заборгованість у відповідача, підпадає під їх регулювання.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами п. 2 ч. 1 ст. 5 цього Закону). Права та обов'язки споживача визначені у статті 7 згаданого Закону.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII, комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Витрати, пов'язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються: шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем; за рахунок співвласників багатоквартирного будинку - у разі укладення колективного договору про надання комунальних послуг, договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем або у разі прийняття співвласниками відповідного рішення про обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку . Порядок та умови обслуговування та заміни вузла комерційного обліку визначаються правилами і типовими договорами про надання відповідних комунальних послуг. Комерційний облік комунальних послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії у багатоквартирному будинку здійснюється встановленими в житлових і нежитлових приміщеннях споживачів вузлами обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку. Обсяг наданих споживачу послуг з централізованого водовідведення визначається на рівні обсягів спожитих ним послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води, крім випадків, встановлених законодавством. У разі відсутності або несправності вузлів обліку, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, комерційний облік здійснюється в установленому законодавством порядку в місці вводу відповідних зовнішніх інженерних мереж у будівлю (її частину), а для послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії - в місці вводу відповідних внутрішньобудинкових систем у житлове або нежитлове приміщення споживача.
Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №1021 від 17.09.2019 встановлені розміри внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії та постачання гарячої води власникам (співвласникам) будівель, які приєднані до інженерних мереж ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно», зокрема щодо будинку по АДРЕСА_1 .
Отже, позивачем законно нарахована плата, як внески, на виконання рішення органів місцевого самоврядування, і заборгованість відповідача по несплачених внесках становить 40 грн. 06 коп., яка підлягає до стягнення.
З огляду на викладене, суд не погоджується із твердженнями відповідача про те, що позивач необґрунтовано здійснює нарахування по внесках.
Судом також встановлено, що відповідач своєчасно та не в повному обсязі з січня 2020 року вносила плату за отримані послуги: абонентського обслуговування (ТЕ), постачання ТЕ на загальнобудинкові потреби, абонентського обслуговування (ГВП), функціонування систем ГВП, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка на 01.05.2025 року складає 10546,66 грн., що підтверджується листом-розрахунком по ОР № 30349050.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідач ОСОБА_1 , яка станом на момент виникнення заборгованості, була зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 , мала право на проживання, була споживачем послуг, які надаються до вказаного будинку і помешкання, проте своєчасно та у повному обсязі не вносила плату за надані послуги, тож згідно з розрахунком ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», повинна сплатити заборгованість по оплаті вказаних послуг у розмірі 10546 грн. 66 коп.
Відповідачем не надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг, а також свого розрахунку заборгованості, або ж доказів про повне погашення заборгованості, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням нею зобов'язань з оплати за отримані послуги. Крім того, відповідачем не доведено наявності розбіжності між здійсненими оплатами та тими оплатами, які зараховані позивачем. Також відсутні докази, що позивач неналежно надавав послуги, або відповідач відмовилася від отримання вказаних послуг.
При вирішенні спору судом враховані висновки Верховного Суду, які висловлені у постановах від 02.04.2020 у справі №757/29813/17-ц, від 25.06.2020 у справі №520/16591/16ц.
Що стосується відсутності укладеного договору між позивачем та відповідачем, то слід звернути увагу на висновки Верховного Суду, які висвітлені у постанові по справі №210/5796/16-ц від 18.03.2019. Зокрема, зазначено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідачів обов'язку оплачувати надані йому послуги, так як вони є споживачами наданих послуг. Закон передбачає, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Крім того, якщо споживач не відмовляється від оплати послуг, а оспорює об'єм наданих житлово-комунальних послуг виконавцем або їх якість, у справі повинні бути певні акти - претензії, як докази спростування заявленої суми стягнення.
Аналогічна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі №6-59цс13, постановах Верховного Суду від 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 18.03.2019 у справі №210/5796/16-ц, від 18.12.2019 у справі №522/2625/16-ц, від 25.03.2020 у справі №211/3347/18-ц, від 18.05.2020 у справі №176/456/17, постанові ВП ВС від 07.07.2020 у справі №712/8196/20.
Таких документів споживачем (відповідачем у справі) надано не було. Як і не наведено обставин про те, що відповідач не користувалася послугами, наданими позивачем, які постачаються централізовано. Також, як на думку суду, є безпідставними доводи відповідача, що викладені у відзиві на позов про те, що на сьогоднішній день є дійсним та таким, що регулює правовідносини між сторонами договір № 99 від 24.10.2008 про надання послуг з централізованого опалення місць загального користування та про те, що позивач неправомірно нараховує (визначає вартість послуг) та вимагає сплати вартості послуг за абонентське обслуговування і сплати внесків за обслуговування ВКО, - враховуючи ті зміни, які відбулися у чинному законодавстві, про що зазначено вище.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги: абонентського обслуговування (ТЕ), постачання ТЕ на загально будинкові потреби, абонентського обслуговування (ГВП), функціонування систем ГВП та внески у розмірі 10546 грн. 66 коп. підлягають до задоволення.
Стосовно доводів відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності:
відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю три роки (ст.257 ЦК). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Разом з тим, згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Слід зазначити, що ці зміни до ЦК України внесені Законом України №540-ІХ від 30.03.2020, які набрали чинності 02.04.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України введено карантин. У подальшому термін дії карантину неодноразово продовжувався відповідними постановами Кабінету Міністрів України та тривав до 30.06.2023 включно.
Тобто, карантин, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), на території України тривав до 30.06.2023.
Виходячи з наведених вище положень закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12.03.2017. Строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12.03.2017, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), тобто до 30.06.2023.
При цьому, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Судом взято до уваги, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який у подальшому продовжувався і діє на час розгляду судом цієї судової справи.
Тобто, воєнний стан в Україні діяв на момент подачі цього позову до суду (01.08.2025) і триває по теперішній час.
Таким чином, суд вважає, що доводи сторони відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності є безпідставними, враховуючи викладене та приписи п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
За таких обставин, оцінивши докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» підлягають до задоволення у повному обсязі, оскільки встановлено, що позивач є надавачем послуг, ним надані відповідні послуги відповідачу, як споживачу таких послуг, наведені ним розрахунки розміру боргу здійснені за встановленими тарифами та не спростовані відповідачем, а тому до стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» підлягає заборгованість за послуги: абонентського обслуговування (ТЕ), постачання ТЕ на загально будинкові потреби, абонентського обслуговування (ГВП), функціонування систем ГВП та внески у розмірі 10546 грн. 66 коп.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп. (платіжна інструкція №632 від 23.06.2025).
Тож, враховуючи те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» задоволено у повному обсязі, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає сума 3028 грн. 00 коп. (судовий збір). Що стосується доводів відповідача про неможливість сплати нею судового збору, в разі покладення на неї судом такого обов'язку, оскільки вона є пенсіонером, має незначний дохід, то ці твердження є безпідставними, враховуючи норми ст.141 ЦПК України та відсутність підстав для звільнення її від сплати таких витрат/ зменшення розміру судового збору, в силу ст.ст. 2, 5, 8 Закону України «Про судовий збір». Зокрема, відсутні докази фінансового становища відповідача, яка зробила відповідну заяву.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12-13, 76-84, 89, 141, 223, 259, 264-265, 268, 280-282, 353, 354 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (м.Черкаси, просп. Хіміків, 76, код ЄДРПОУ 00204033) заборгованість з за житлово-комунальні послуги у розмірі 10546грн. 66коп., судовий збір у розмірі 3028грн. 00коп., а всього - 13574 грн. 66 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 20.10.2025.
Головуючий суддя С. М. Позарецька