Справа № 369/11091/19
Провадження № 2/369/66/25
Іменем України
22.10.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі судді Янченка А.В. за участі секретаря судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/11091/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл земельної ділянки в натурі,
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
- виділити ОСОБА_1 у власність в натурі частину земельної ділянки, розміром 0,1219 га з кадастровим номером 3222482000:05:005:0021, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н. (перейменований - Бучанський р-н.), Гореницька сільська рада, с/т «Струмок» та слугує для ведення садівництва, а саме: затвердити варіант поділу земельної ділянки з виділенням в натурі належної ОСОБА_1 частини земельної ділянки площею 0,1219 га з кадастровим номером 3222482000:05:005:0021, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н. (перейменований - Бучанський р-н.), Гореницька сільська рада, с/т «Струмок» та слугує для ведення садівництва, з урахуванням можливості експлуатації ОСОБА_1 існуючого на даній земельній ділянці незавершеного будівництва садового будинку відповідно до вимог нормативних документів, з відступом від частки, описаної у дослідницькій частині висновку та зображено на схемах у додатках № 1, згідно висновку, проведеного ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» № 3512 від 13 січня 2025 року;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість частини земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:05:005:0021, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н. (перейменований - Бучанський р-н.), Гореницька сільська рада, с/т «Струмок» та слугує для ведення садівництва, на яку перевищує, належна ОСОБА_1 частка земельної ділянки по першому варіанту поділу земельної ділянки з виділенням в натурі, належної ОСОБА_1 частини земельної ділянки з відступом від ідеальної частки, у розмірі 121 753,80 грн.
На обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2017 року у справі № 369/2638/16, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:05:005:0021, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н. (перейменований - Бучанський р-н.), Гореницька сільська рада, с/т «Струмок» та слугує для ведення садівництва. Поряд з цим, на цій земельній ділянці розташований будинок, який був побудований позивачем та у якому він постійно проживає, проте на сьогоднішній день останній не може здійснити реєстрацію місця проживання та на власний розсуд розпоряджатися цим будинком і вести господарство, оскільки ОСОБА_2 , яка є колишньою дружиною позивача, постійно здійснює перешкоди та вчиняє конфлікти.
Позивач зазначає, що найбільш логічним та доцільним варіантом виділення зі спільного майна його частки цієї земельної ділянки буде саме той варіант, який міститься у Висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи № 3512, проведеного ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» 13 січня 2025 року, тобто зі сплатою компенсації ринкової вартості частини земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , оскільки здійснити поділ земельної ділянки з виділенням в натурі часток сторін без відступу від розміру таких часток неможливо.
ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву просить відмовити у її задоволенні та закрити позовне провадження, оскільки є судове рішення, яке набрало законної сили та прийнято з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Так, за позицією відповідачки, саме під час судового розгляду справи № 369/2638/16 судом досліджувалося питання поділу майна в натурі і суд у цій частині відмовив у задоволенні позову як необґрунтовані.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня 2019 року відкрито провадження у цій справі.
23 березня 2021 року суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про призначення експертизи в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл земельної ділянки в натурі.
Ухвалою суду від 12 липня 2021 року провадження у цій справі зупинено до набрання законної сили судового рішення у цивільні справі №369/3640/21 за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області - Ткаченко Дар'ї Володимирівни про визнання протиправним та скасувати рішення.
16 травня 2024 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл земельної ділянки в натурі поновлено і призначено до розгляду на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2024 року.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області № 1257 від 30 вересня 2024 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/11091/19 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2024 року вказану справу передано на розгляд судді Янченку А. В.
Ухвалою від 02 жовтня 2024 року прийнято до розгляду цивільну справу № 369/11091/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл земельної ділянки в натурі, призначено підготовче судове засідання.
Протокольною ухвалою суду від 28.07.2025 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.
21.10.2025 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, яке мотивовано неможливістю явки представника відповідача у судове засідання у зв'язку з поганим самопочуттям. Дане клопотання відхилено судом з огляду на те, що у разі неможливості явки до суду представника відповідача міг уповноважити іншого представника на представництво його інтересів або самостійно з'явитися до суду.
Крім того, суд звертає увагу сторін на тривалість судового розгляду даної справи.
Крім того, 21.10.2025 року до суду представником відповідача подано клопотання про приєднання доказів, яке відхилено судом, оскільки надані докази не стосуються предмету спору.
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з відсутністю учасників справи.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши наведені в позовній заяві доводи позивача, аргументи, викладені у відзиві на позовну заяву, та перевіривши матеріали справи, суд установив таке.
14 липня 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, за час перебування в якому подружжям було придбано майно, а саме: земельну ділянку кадастровий площею 0,129 га, кадастровий номер 3222482000:05:005:0021, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Гореницька сільська рада, с/т «Струмок».
15 червня 2006 року ОСОБА_2 одержала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 217567, який посвідчує право власності на земельну ділянку пл. 0,1219 га. на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району, с/т «Струмок», для ведення садівництва. Згідно державного акту, право власності виникло на підставі договору дарування земельної ділянки від 16 грудня 2004 року № 2728 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 грудня 2004 року № 2724. При цьому, відповідно до договору дарування земельної ділянки від 16 грудня 2004 року № 2728, ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_2 безоплатно земельну ділянку пл. 0,0606 га. в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району, с/т «Струмок», для ведення садівництва.
У подальшому, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на земельної ділянки пл. 0,1219 га., яка розташована за адресою Київська обл., Києво-Святошинський район, Гореницька сільська рада, с/т «Струмок» для ведення садівництва. В частині позову щодо поділу на дві рівні частки земельної ділянки, загальною площею 0,1219 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222482000:05:005:0021, яка розташована за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, Гореницька сільська рада, с/т «Струмок» - відмовлено (справа № 369/2638/16-ц).
У силу положень статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), обставини, установлені судом у справі № 369/2638/16-ц, не потребують додатковому доказуванню.
Поряд з цим, у цій справі судом установлено, що на спірній земельній ділянці ОСОБА_1 було побудовано дачний будинок, у якому останній постійно проживає. Іншого майна для проживання немає.
Однак, після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 369/2638/16-ц, ОСОБА_1 змушений постійно проживати в конфліктах з відповідачкою, що призводить до ускладнень в користуванні та розпорядженні його будинком.
Указані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів у частині вільного володіння своїм майном.
За приписами частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) установлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є такі: чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі (втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними); чи переслідувало втручання легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті (якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів); чи є відповідний захід пропорційним конкретній легітимній меті втручання у право (втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно).
Поняття спільної часткової власності викладено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
За приписами частин першої, другої статті 364 ЦК України установлено, що кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 зроблено правовий висновок про те, що чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Так, підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України. При цьому перехід права на цю земельну ділянку відбувається відповідно до прямого припису закону незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 вказала, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статі 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
Водночас, при вирішенні спору про поділ в натурі земельної ділянки, визначаючи варіанти такого поділу, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого відсутні підстави, він ухвалює рішення про застосування саме такого варіанту поділу. Якщо ж відсутній погоджений або встановлений порядок користування земельною ділянкою, то суд здійснює поділ в натурі земельної ділянки з дотриманням розміру часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
У частині четвертій статті 120 ЗК України вказано, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Згідно статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Як убачається з матеріалів справи, з метою визначення можливості та варіантів поділу спірної земельної ділянки між співвласниками відповідно до їх часток, представником позивача звернувся до Київськьої незалежної судово-експертної установи з заявою про проведення експертизи.
Відповідно до Висновка експерта за результатами проведення земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, складеного Київською незалежною судово-експертною установою 13 січня 2025 року за № 3512, убачається, що при розробці варіантів поділу земельної ділянки з виділенням в натурі належної ОСОБА_1 частини земельної ділянки площею 0,1219 га за кадастровим номером 3222482000:05:005:0021, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Гореницька, садове товариство «Струмок» та слугує для ведення садівництва, з урахуванням можливості експлуатації ОСОБА_1 існуючого на даній земельній ділянці незавершеного будівництва садового будинку, з відступом від частки, експертом враховувалося: частки співвласників у площі земельної ділянки; розташування будинку та підведених до нього мереж в межах земельної ділянки; розташування необхідних підпірних стін, вимощення навколо будинку, виступ даху над частиною будинку, зведеної півколом (права сторона будинку); конфігурацію та рельєф земельної ділянки; розміщення земель загального користування відносно досліджуваної ділянки; вимоги нормативних документів; можливість раціонального використання землі, а саме, в даному випадку, відсутність вузьких ділянок в новоутворених земельних ділянках (між підпірною стінкою та тильною межею земельної ділянки); дані щодо розташування будинку в межах земельної ділянки, згідно плану розташування будинку в межах земельної ділянки КН 3222482000:05:005:0021, що розташована: С/Т «Струмок» Гореницької сільської ради, складеного сертифікованим інженером-геодезистом Олександром Дощечкіним.
Під час проведення експертизи, експертом було запропоновано два варіанти поділу земельної ділянки з виділенням в натурі, належної ОСОБА_1 частини земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:05:005:0021 площею 0,1219 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Гореницька, садове товариство «Струмок» та слугує для ведення садівництва, з урахуванням можливості експлуатації ОСОБА_1 існуючого на даній земельній ділянці незавершеного будівництва садового будинку, з відступом від ідеальної частки.
Так, згідно 1 варіанту: земельна ділянка площею 0,0734 га, яка залишається після виділу ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0485 га на схемі позначена зеленим кольором межі якої проходять по замкненій ламаній лінії з точками: 1-2-3-4-19-18-17-16-15-14-13-12-11-10-9-8-1 та розмірами відрізків: 5,33м-24,66м-20,32м-10,21м-10,86м-1,71м-0,47м-3,02м-2,99м-2,88м-2,96м-2,95м-3,05м-1,01м-9,33м20,56м.
Згідно з 2 варіантом: земельна ділянка площею 0,0755 га, яка залишається після виділу ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0464 га на схемі позначена зеленим кольором межі якої проходять по замкненій ламаній лінії з точками: 1-2-3-4-24-23-22-21-20-19-18-17-16-15-14-13-12-11-10-9-8-1 та розмірами відрізків: 5,33м-24,66м-20,32м-10,21м-10,86м-1,71м-0,47м-3,02м-2,99м-2,88м-2,96м-2,95м-3,05м1,01м-3,07м-4,8м-1,96м-1,72м-0,82м-6,48м-20,56м.
Отже, перевищення частки ОСОБА_1 в одиницях площі земельної ділянки складає:
- по варіанту № 1 - 0,0180 га (0,0485 га 0,0305 га) або 180 м2;
- по варіанту № 2 - 0,0159 га (0,0464 га 0,0305 га) або 159 м2.
Також у цьому Висновку експерта зазначено, що ринкова вартість частини земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:05:005:0021 на яку перевищує, належна ОСОБА_1 частка земельної ділянки:
- по першому варіанту поділу земельної ділянки з виділенням в натурі, належної ОСОБА_1 частини земельної ділянки з відступом від ідеальної частки, складає 121 753,80 грн (1,8 соток ? 67 641,0 грн./сотка);
- по другому варіанту поділу земельної ділянки з виділенням в натурі, належної ОСОБА_1 частини земельної ділянки з відступом від ідеальної частки, складає 107 549,19 грн (1,59 соток ? 67 641,0 грн./сотка).
У констатуючій частині цього Висновка, експерт зауважив, що здійснити поділ земельної ділянки з виділенням в натурі належної ОСОБА_1 1/4 частину земельної ділянки площею 0,1219 га з кадастровим номером 3222482000:05:005:0021, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Гореницька, садове товариство «Струмок» та слугує для ведення садівництва, з урахуванням можливості експлуатації ОСОБА_1 існуючого на даній земельній ділянці незавершеного будівництва садового будинку відповідно до вимог нормативних документів, без відступу від частки, не можливо.
Експерт запропонував варіанти поділу земельної ділянки з виділенням в натурі належної ОСОБА_1 частини земельної ділянки площею 0,1219 га за кадастровим номером 3222482000:05:005:0021, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Гореницька, садове товариство «Струмок» та слугує для ведення садівництва, з урахуванням можливості експлуатації ОСОБА_1 існуючого на даній земельній ділянці незавершеного будівництва садового будинку відповідно до вимог нормативних документів, з відступом від частки, описано у дослідницькій частині висновку та зображено на схемах у додатках № 1, 2.
Інші висновки експерта щодо судової земельно-технічної експертизи розподілу земельної ділянки у матеріалах справи відсутні.
Водночас, подаючи клопотання про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 фактично зауважив про те, що найдоцільнішим та ефективним способом для захисту його прав на вільне розпорядження його майном буде саме варіант № 1, який містить компенсацію за частки земельної ділянки, яка належить відповідачці та складає 121 753,80 грн, і саме такий варіант поділу в натурі просить здійснити позивач у судовому порядку.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Статтею 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Так, на противагу доводам позовної заяви, ОСОБА_2 наполягає на тому, що вимоги про виділення спірної земельної ділянки в натурі вже були предметом розгляду у справі № 369/2638/16 і суд відмовив у задоволенні цих вимог.
Суд оцінює критично такі аргументи відповідачки, оскільки зі змісту як рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2017 року, так і з постанови Київського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 369/2638/16 убачається, що ОСОБА_1 не заявляв позовних вимог про виділення в натурі частину спільної земельної ділянки. Предметом спору у цій справі було виключно поділ земельної ділянки за кадастровим номером 3222482000:05:005:0021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на частки і визнання права власності за цими частками.
Також суд вважає безпідставними аргументи ОСОБА_2 , які стосуються будинку, оскільки він не є предметом позову у цій справі.
При цьому, Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява від 10 лютого 2010 року № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.), серія A,303-A, п. 29).
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 358, 364 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл земельної ділянки в натурі задовольнити.
Виділити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у власність в натурі частину земельної ділянки, розміром 0,1219 га з кадастровим номером 3222482000:05:005:0021, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н. (перейменований - Бучанський р-н.), Гореницька сільська рада, с/т «Струмок» та слугує для ведення садівництва, а саме: затвердити варіант поділу земельної ділянки з виділенням в натурі належної ОСОБА_1 частини земельної ділянки площею 0,1219 га з кадастровим номером 3222482000:05:005:0021, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н. (перейменований - Бучанський р-н.), Гореницька сільська рада, с/т «Струмок» та слугує для ведення садівництва, з урахуванням можливості експлуатації ОСОБА_1 існуючого на даній земельній ділянці незавершеного будівництва садового будинку відповідно до вимог нормативних документів, з відступом від частки, описаної у дослідницькій частині висновку та зображено на схемах у додатках № 1, згідно висновку, проведеного ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» № 3512 від 13 січня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) вартість частини земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:05:005:0021, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н. (перейменований - Бучанський р-н.), Гореницька сільська рада, с/т «Струмок» та слугує для ведення садівництва, на яку перевищує, належна ОСОБА_1 частка земельної ділянки по першому варіанту поділу земельної ділянки з виділенням в натурі, належної ОСОБА_1 частини земельної ділянки з відступом від ідеальної частки, у розмірі 121 753,80 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексу судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено: 29.10.2025 року.
Суддя А.В. Янченко