10.10.2025 Справа №607/2296/25 Провадження №2/607/1835/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
без участі сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина в твердій грошовій сумі та
І. Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
Через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2 563 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 1 - 4).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що між сторонами 17 серпня 2013 року був укладений шлюб, який розірваний рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 липня 2024 року (справа № 607/12927/24). Позивач вказує, що після розірвання шлюбу народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Автор позову посилається на те, що станом на сьогодні, їхня спільна дитина проживає разом із нею та перебуває на її утриманні, після фактичного припинення шлюбних відносин відповідач не підтримує з нею контакту, ігнорує факт народження дитини, біологічним батьком якої він є, не бере участі у її фінансовому забезпеченні, не цікавиться її життям, станом здоров'я, жодних батьківських обов'язків не виконує. ОСОБА_1 зазначає, що як їй відомо ОСОБА_2 станом на сьогодні не має постійного доходу, поруч з цим, згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 листопада 2024 року (справа № 607/19000/24), має обов'язок сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , яка є їхньою спільною дитиною.
2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив
Відповідач ОСОБА_2 своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не скористався.
3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 лютого 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 32, 33).
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак через підсистему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує та просить задовольнити в повному обсязі, не заперечує щодо заочного рішення (а.с. 36, 37).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0610235706256, № 0610242386569, № 0610251269257, № 0610266452368, № 0610278012851, а також оголошеннями про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме (а.с. 38, 41, 42, 45, 47, 50,51, 54).
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до статті 128 ЦПК України: суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою (частина перша); судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п'ята); у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (пункт 2 частини сьомої); днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункти 1 - 4 частини восьмої).
Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі, отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова від 30 листопада 2022 року, справа № 760/25978/13-ц).
Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Як було зазначено, позивач скористалася вимогами зазначеної норми.
Тож суд вважає за можливе проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, який полягає у тому, що у випадку якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова від 01 жовтня 2020 року, справа № 361/8331/18).
Відтак, суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, позивач заявила клопотання про розгляд справи без її участі, а тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
17 серпня 2013 року був укладений шлюб між сторонами, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 липня 2024 року (справа № 607/12927/24) (а.с. 5 - 8).
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 листопада 2024 року (справа №607/19000/24), стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дочки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн, щомісячно, з подальшою індексацією, відповідно до закону, але не менше ніж 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати з дня подачі позову до суду, тобто з 02 вересня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 12 - 17).
ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_3 , батьками якого є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , відповідний актовий запис № 2, видане Великобірківською селищною радою Тернопільського району (а.с. 9).
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2025/001517736 від 02 лютого 2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
2.1. Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків (частина друга); сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя).
Конституцією України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55). Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп).
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
2.2. Відповідно до частини першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 1989 року держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Сімейний кодекс України (далі - СК України) визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів (частина перша статті 1).
Як вказано у статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно з вимогами частини першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України); способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, а домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частини перша - третя статті 181 СК України).
Системне тлумачення зазначених норм дає підстави для висновку, що дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, а способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).
2.3. Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
У роз'ясненнях, зазначених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 вказано, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення; розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України (див. пункт 17).
При цьому частиною другою статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
2.4. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у 2025 році встановлені наступні розміри прожиткового мінімуму на одну особу для дітей віком до 6 років - 2 563 гривні; для дітей віком від 6 до 18 років - 3 196 гривень.
Зі змісту статті 184 СК України простежується, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Як встановлено у судовому засіданні, підтверджено матеріалами справи, син ОСОБА_5 проживає разом із матір'ю (позивачем) та перебуває на її утриманні. Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути на її користь з відповідача на утримання дитини аліменти у розмірі 2 563 грн, щомісячно.
Згідно з частинами першою, п'ятою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проаналізувавши та оцінивши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідач є працездатною, особою молодого віку, суд вважає, що він спроможний сплачувати позивачу аліменти на утримання дитини. Доказів того, що за станом здоров'я та/або матеріального становища відповідач не може сплачувати аліменти на утримання своєї дитини, суду не надано. Також, суду не надано доказів наявності у відповідача інших утриманців.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, враховуючи необхідність забезпечення прав неповнолітньої дитини сторін на рівень життя, достатній для його фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також, враховуючи, що відповідач є особою працездатного віку, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а тому із відповідача на користь позивача необхідно стягувати аліменти на неповнолітню дитинуОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виходячи з засад розумності та справедливості, тож до стягнення підлягають аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2 563 (дві тисячі п'ятсот шістдесят три) грн, щомісячно, але не менше ніж 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати з дня подачі позову до суду, тобто з 02 лютого 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнення аліментів у такому розмірі суд вважає розумним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини у даному віці. При визначенні розміру аліментів, суд наголошує на тому, що обов'язок щодо утримання дітей покладається рівною мірою на обох батьків.
При цьому, суд зауважує, що у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я сторін та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.
Згідно з частиною першою статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
За таких обставин суд вважає, що рішення, в частині стягнення аліментів за один місяць, слід допустити до негайного виконання.
Враховуючи той факт, що позов про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі задоволений, а позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції
в розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 - 78, 133, 137, 141, 223, 247, 258 - 268, 273 - 274, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина в твердій грошовій сумі - задовольнити.
2. Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) аліменти на утримання сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 563 (дві тисячі п'ятсот шістдесят три) гривні, щомісячно, але не менше ніж 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати з дня подачі позову до суду, тобто з 02 лютого 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
3. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
4. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
5. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
6. Відповідачу направити копію заочного рішення суду.
7. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
8. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
9. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
10. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
11. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
12. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
13. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
14. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 10 жовтня 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серія НОМЕР_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Головуючий суддяТ. І. Якімець