465/1972/24
6/465/161/25
Іменем України
27.10.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Величка О.В.,
з участю секретаря судового засідання Венгринюк О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву ОСОБА_1 про відтермінування погашення заборгованості, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, відповідно до якої просить суд відтермінувати погашення заборгованості перед ЛМКП «Львівтеплоенерго», визначену у судовому наказі 465/1972/24 від 19.12.2024 року. На даний час погасити заборгованість не має можливості. Погоджується з правомірністю вимог ЛМКП «Львівтеплоенерго» щодо споживання гарячої води. Однак, зазначає, що гарячою водою фактично не користується останнім часом. Подачу гарячої води не відключив через те, що оціночна вартість квартири зменшується. Для збільшення оціночної вартості квартири подачу гарячої води слід буде поновити знову. Вважає, що тариф на гарячу воду і його складові обґрунтовані, проте, через незначний об'єм споживання вважає плату за гарячу воду високою.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, належним чином, неодноразово повідомлявся про час та місце розгляду справи.
Представник стягувача ЛМКП «Львівтеплоенерго» в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.
У відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши заяву про відтермінування погашення заборгованості, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні такої.
Судом встановлено, що 19.12.2024 року Франківським районним судом м. Львова видано судовий наказ у справі № 465/1972/24, відповідно до якого наказано стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення (теплопостачання) та послуги з гарячого водопостачання в сумі 16 269 грн. 93 коп. та 302 грн. 80 коп. судового збору.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 258 ЦПК України судовий наказ є судовим рішенням.
Згідно із ст.173 ЦПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити чи розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
За змістом ч. 2 ст. 435 ЦПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу чи порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Законом встановлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які утруднюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.
Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано їх вичерпного переліку.
Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.
Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням, але, при цьому, дотримувати баланс інтересів і боржника, на його право на розстрочку чи відстрочення виконання судового рішення.
Розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду, сплата загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення усієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; суми щомісячного платежу, наявність яких має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в п. 10 постанови від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.
Аналізуючи подану ОСОБА_1 заяву, суд зазначає, що заявником не надано жодного доказу, якими він обґрунтовує неможливість виконання рішення суду. Твердження, висловлені в поданій заяві зводяться виключно до незгоди боржника із наявною сумою боргу, разом із тим, ОСОБА_1 зазначає, що визнає наявність такої заборгованості. Відтак, суд не вбачає виняткових обставин, за наявності яких можливе відтермінування чи розстрочення виконання рішення суду.
Зважаючи на викладене, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відтермінування погашення заборгованості слід відмовити.
Керуючись ст.ст.258, 260, 261, 353, 354, 435 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви боржника ОСОБА_1 про відтермінування погашення заборгованості за судовим наказом № 465/1972/24 від 19.12.2024 року - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Величко О.В.