Житомирський апеляційний суд
Справа №285/5738/24 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В.
Категорія 48 Доповідач Коломієць О. С.
27 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й.
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №285/5738/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Сачок Андрій Вікторович
на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Михайловської А.В.
встановив:
В листопаді 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фрегер Г.Й., звернулась до суду з позовом, у якому просила стягнути у солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь 27 393,64 грн. на відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям її квартири та 8 000, 00 грн. моральної шкоди, а також 1 211,20 грн. судового збору, 5 000,00 грн. вартості звіту про оцінку майна та 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
На обґрунтування позову зазначила, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . У квартирі АДРЕСА_2 , яка розташована поверхом вище, проживають відповідачі, власником якої є третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
12.08.2024 комісією ОСББ «Мікрорайон «Зелені» складено Акт про залиття. Під час огляду квартири АДРЕСА_1 , яка належить позивачу, комісією встановлено залиття ванної кімнати, зокрема, виявлено на стелі ванної кімнати мокру пляму, по стіні ванної кімнати, яка обкладена плиткою, збігала вода, на стелі біля чавунної каналізаційної труби наявні відшарування набілу фарби. Причину протікання не встановлено, так як у квартирі АДРЕСА_2 , в якій проживають відповідачі, нікого не було.
15.08.2024 після наступного залиття комісією ОСББ «Мікрорайон «Зелені» складено ще один Акт про залиття. Під час огляду квартири АДРЕСА_2 , в якій проживають відповідачі, у присутності відповідача ОСОБА_2 комісією виявлено протікання води на трійнику фітинг-з'єднання, що і стало причиною залиття ванної кімнати у квартирі позивача. Для встановлення вартості відновленого ремонту позивач звернулася до ФОП ОСОБА_5 .
Відповідно до звіту про оцінку майна розмір майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , становить 27 393,54 грн. Згідно рахунку оплата за проведення експертного дослідження становить 5 000,00 грн.
Крім того, внаслідок неодноразового залиття квартири позивачці завдано моральну шкоду, яка виразилася у емоційному стресі, душевних стражданнях, негативних емоціях, переживаннях з приводу залиття та пошкодження квартири, через що остання стала непридатною для використання без проведення ремонту, душевних хвилюваннях, яких вона зазнала внаслідок неодноразового залиття квартири, та відчуття дискомфорту, оскільки у квартирі відчувається сирість та запах плісняви.
Також через залиття квартири було порушено звичайний та розмірений спосіб життя, виникла необхідність докладання додаткових зусиль для його нормалізації та витрачання свого часу на вирішення проблем пов'язаних із усуненням наслідків залиття. Завдану моральну шкоду позивач оцінила у розмірі 8 000,00 грн. Окрім цього, у зв'язку зі зверненням до суду позивач уклала договір про надання правової допомоги у справі, згідно якої вартість послу адвоката вкладає 5 000,00 грн. Також позивач сплатила 1 211,20 грн. судового збору під час звернення до суду з даним позовом. Відповідачі у добровільному порядку не відшкодували завдану шкоду позивачу.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 квітня 2025 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 27 393,64 грн. майнової шкоди та 5 000,00 грн. моральної шкоди. Вирішено питання судових витрат. В іншій частині вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішення суду, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сачок А.В., подала до суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що звертаючись до суду із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, позивач на підтвердження своїх позовних вимог надала Акт від 12.08.2024. Однак, в даному Акті взагалі відсутні відомості щодо причини такого залиття (комісія визначила причини як невідомі, хоча відповідно до Додатку №4 вони мають бути чітко визначені), обсягів необхідного ремонту, їх орієнтовної вартості, висновків про винну в залитті особу. Тобто особи, які складали Акт, взагалі не визначали, внаслідок чого сталося затоплення квартири позивача, що послугувало для цього причиною, відтак, є незрозумілими та очевидно передчасними висновки позивача, що залиття його квартири сталося із вини відповідачів. Також аналіз поданих позивачем документів не дає можливості зрозуміти, з чого останній визначив саме відповідачів винними у залитті квартири. У самому Акті про вину відповідачів також не зазначено.
Вважає незрозумілими висновки комісії, оформлені в Акті, щодо переліку слідів затоплення квартири позивача. Виходячи з даного списку, відбулося відшарування набілу фарби, однак комісією не визначалися заміри конкретних слідів затоплення, а було просто вказано загальну фразу: біля чугунної каналізаційної труби є відшарування набілу фарби. Тобто, 12.08.2024 інших слідів «ймовірного затоплення не виявлено».
Відповідно до Акту обстеження від 13.05.2015, проведено обстеження квартири АДРЕСА_3 власником, якої являється позивачка, в результаті огляду встановлено, що з місця виходу труби зі стелі з квартири АДРЕСА_4 та в напрямку, де знаходиться ванна має місце протікання води з квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 , які знаходяться над квартирою АДРЕСА_3 . При обстеженні ванної кімнати та кухні квартири АДРЕСА_4 видимих витоків води не знайдено, а квартиру АДРЕСА_5 ніхто так і не перевірив починаючи з 2015 року.
14.02.2024 за заявою позивачки складено Акт про залиття, відповідно до якого на момент перевірки комісією квартири АДРЕСА_3 мокрих плям на стелі та на стіні у ванній кімнаті, кухні не виявлено, є ознаки часткової деформації стелі у ванній кімнаті, які могли виникнути в результаті минулого залиття. Також було оглянуто внутрішні каналізаційні мережі квартири АДРЕСА_4 , здійснили злив води, мокрих плям на стіні та стелі в ванній кімнаті квартири АДРЕСА_3 не виявлено.
На думку скаржника це підтверджує, що пляма на стелі виникла не в 2024 році, (можливо 2015 році з невідомих на то причин), тому пляма на стелі фіксувалась у лютому 2024 року і комісією встановлено, що вона могла виникнути в результаті минулого залиття, тобто точно не 14.02.2024.
З огляду на вищевказане, наданий позивачем на підтвердження викладених ним у своєму позові обставин Акт залиття квартири усупереч вимог Додатку 4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій та роз'яснень Міністерства з питань житлово-комунального господарства України «Щодо ремонту квартири після залиття» не містить реквізитів, які обов'язково мають бути в ньому зазначені.
Інших доказів на підтвердження вини відповідачів у залитті квартири матеріали справи не містять.
Разом з тим, вважає, що суд першої інстанції, задовольнивши позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди, відступив від позиції Верховного Суду викладеної у постанові КЦС ВС від 12.07.2023 року у справі №591/1861/22, у постанові КЦС ВС від 22.12.2020 у справі №565/1210/19, у постанові КЦС ВС від 21.12.2020 у справі №911/286/20, «Щодо випадків утримання ПДВ з суми страхової виплати. У випадку здійснення страхової виплати на рахунок потерпілого страховик зменшує розмір страхової виплати на суму ПДВ. Вказану суму страховик зобов'язаний доплатити у випадку надання доказів проведення відновлювального ремонту транспортного засобу на СТО, яке має статус платника ПДВ. Якщо докази ремонту відсутні, то компенсувати ПДВ не повинен ні страховик, ні винуватець. Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України). Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ» В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , чоловік позивачки, квартири АДРЕСА_3 зазначив, що ремонт у ванній кімнаті ще не робився, об'єм ремонтних робіт вказувався користувачами для оцінювача, бо так вважали за потрібне. Суд першої інстанції не звернув увагу, хоча про це наголошувалось неодноразово, що оцінювач не визначав обсяг необхідних робіт самостійно і ціни також вказувались/ визначались не оцінювачем, а саме позивачкою.
Скаржник вважає, що позовні вимоги заявлені безпідставно, без будь-яких доказів та відповідно підлягають у відмові в повному обсязі, а тому позовна вимога про стягнення моральної шкоди теж не підлягає задоволенню.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фрегер Г.Й., просить рішення залишити без змін посилаючись на те, що суд вирішив справу згідно з нормами матеріального права, які підлягали застосуванню за даними правовідносинами та прийшов до правильного висновку щодо задоволення позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що слідує з Свідоцтва про право на спадщину та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.10,11).
Згідно з Актом депутата Звягельської міської ради восьмого скликання від 18.09.2024 відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_3 фактично проживають у квартирі АДРЕСА_2 (а.с.12).
Відповідно до Акту про залиття, складеного 12.08.2024 комісією ОСББ «Мікрорайон «Зелені» під час огляду квартири АДРЕСА_1 встановлено залиття ванної кімнати, зокрема, виявлено на стелі ванної кімнати мокру пляму, по стіні ванної кімнати, яка обкладена плиткою, збігала вода, на стелі біля чавунної каналізаційної труби наявні відшарування набілу фарби. Причину протікання не встановлено, так як у квартирі АДРЕСА_2 , в якій проживають відповідачі, нікого не було (а.с.15).
Із Акту про залиття, складеного 15.08.2024, вбачається, що комісією ОСББ «Мікрорайон «Зелені» під час огляду квартири АДРЕСА_2 , у присутності відповідача ОСОБА_2 , виявлено протікання води на трійнику фітинг - з'єднання, що і стало причиною залиття ванної кімнати у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.16).
Згідно зі звітом про оцінку майна, складеним 03.10.2024, розмір майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , становить 27 393,64 грн. (а.с.17-41).
Відповідно до квитанції від 02.10.2024 позивачем сплачено за складення звіту про оцінку майна 5 000,00 грн. (а.с.42).
Згідно з Актом про залиття від 14.02.2024, на момент перевірки комісією квартири АДРЕСА_3 мокрих плям на стелі та стіні в ванній кімнаті, кухні не виявлено, є ознаки часткової деформації стелі у ванній кімнаті, які могли виникнути в результаті минулого залиття. Також було оглянуто внутрішні каналізаційні мережі квартири АДРЕСА_4 (поверхом вище), здійснили злив води, мокрих плям на стіні та стелі в ванній кімнаті квартири АДРЕСА_3 не виявлено (а.с.91).
Задовольняючи частково позовну заяву про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено розмір завданої шкоди у частині залиття ванної кімнати, протиправність бездіяльності відповідачів, прямий причинний зв'язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача.
Такий висновок суду першої інстанції є вірним, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини.
Відповідно до вимог статті 177 Житлового кодексу України громадяни зобов'язані бережно ставитись до санітарно-технічного обладнання. Із змісту даної норми слідує, що особи, які є власниками житла або такі, які проживають у такому, повинні стежити за належним станом сантехприладів.
Згідно з положеннями статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади, пристрої, обладнання, що вийшли із ладу з його вини.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що власник (наймач) квартири зобов'язаний утримувати дане майно, у тому числі інженерно-технічне обладнання, у належному стані і своєчасно усувати недоліки у його роботі. Майнова шкода, завдана іншим особам у зв'язку з невиконанням таких обов'язків, підлягає відшкодуванню власником.
Відповідальність за завдану шкоду настає за наявності таких підстав як наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вина останнього.
З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).
Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача.
З огляду на вищевикладені вимоги закону, суд першої інстанції належним чином оцінив подані сторонами докази і встановив, що залиття АДРЕСА_1 відбулося з вини відповідачів як мешканців квартири АДРЕСА_4 .
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що в Акті від 12.08.2025 взагалі відсутні відомості щодо причини залиття квартири (комісія визначила причини як невідомі, хоча відповідно до Додатку №4 вони мають бути чітко визначені), обсягів необхідного ремонту, їх орієнтовної вартості, висновків про винну в залитті особу, оскільки факт залиття квартири, а саме ванної кімнати квартири АДРЕСА_1 , власником якої є позивач, з вини відповідачів підтверджується Актом залиття від 15.08.2024. Зокрема, Акт комісії містить дату та місце його складання, склад комісії та встановлені обставини при обстеженні квартири позивача. Разом з тим, звіт про оцінку майна, зокрема квартири позивача, виконаний на протязі двох місяців після події, що вказує їх взаємозв'язок.
Так, приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що факт спричинення позивачу шкоди внаслідок залиття його квартири водою, що потрапила з квартири відповідачів, підтверджена належними та достатніми доказами.
Актом про залиття від 15.08.2024, складеного комісією ОСББ «Мікрорайон «Зелені» під час огляду квартири АДРЕСА_2 було встановлено, що залиття ванної кімнати квартири АДРЕСА_1 , сталося через протікання води на трійнику фітинг - з'єднання, що і стало причиною залиття.Зокрема, Акт комісії містить дату та місце його складання, склад комісії та встановлені обставини при обстеженні квартири позивача.
Доказів, які б спростовували викладене у Акті, відповідачкою ОСОБА_2 надано не було.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що в Акті від 12.08.2025 взагалі відсутні відомості щодо причини такого залиття, обсягів необхідного ремонту, їх орієнтовної вартості, висновків про винну в залитті особу, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються відомостями з Акту комісії про залиття від 15.08.2025, який містить дату та місце його складання, склад комісії та встановлені обставини при обстеженні квартири позивача.
Неналежність і недопустимість вказаного Акту та непідтвердження ним вини у залитті, належної позивачу квартири, є помилковими.
Також суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що квартиру АДРЕСА_5 в якій, як зазначено в Акті про залиття від 12.08.2024 р., ніхто не проживає, так і не оглянули на предмет можливого затоплення квартири АДРЕСА_3 , а тому відповідно факти і причини залиття комісією не були перевірені та ґрунтуються на припущенні, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки вказаний доказ був предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції і суд надав йому оцінку в сукупності зі всіма встановленими обставинами справи.
Доказів того, що залиття квартири АДРЕСА_3 сталося не з вини мешканців квартири АДРЕСА_4 , матеріали справи не містять. Отже, ОСОБА_2 не спростувала своєї вини у залитті квартири позивача.
Посилання ОСОБА_2 на Акти про залиття від 13.05.2015 та 14.02.2024 не заслуговують на увагу, оскільки зазначені документ є неналежними доказами у даній справі та на правильність рішення не впливають.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що майнова шкода, завдана квартирі позивача через залиття, підлягає відшкодуванню відповідачами.
При визначенні розміру майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд першої інстанції правильно виходив зі Звіту про оцінку майна, складеного 03.10.2024, наданого позивачем у справі, відповідно до якого розмір завданої позивачу шкоди становить 27 393,64 грн. та підлягає відшкодуванню відповідачами у солідарному порядку.
Вказані докази відповідають вимогам статей 76-79 ЦПК України. Звіт про оцінку апелянтом не спростований.
З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги про те, що вказаний звіт про оцінку майна являється недопустимим та неналежним доказом, є безпідставними.
Також не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції як такі, що мають значення для правильного вирішення справи доводи апеляційної скарги про те, що оцінювач не визначав обсяг необхідних робіт самостійно, а ціни були надані позивачкою, оскільки визначення джерел інформації, використаних при складанні звіту, відноситься до професійної компетенції оцінювача та регулюється спеціальним законодавством у сфері оціночної діяльності, а сам звіт не був належним чином оскаржений або спростований в установленому законом порядку.
Доводи апеляційної скарги про необхідність врахування висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 12.07.2023 року у справі №591/1861/22, від 22.12.2020 у справі №565/1210/19, від 21.12.2020 у справ №911/286/20 не можна визнати обґрунтованими, оскільки сформульовані висновки не є релевантними до фактичних обставин, встановлених у справі, що переглядається, та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Оскільки квартира позивача пошкоджена з вини відповідачів, які у добровільному порядку вирішити питання відшкодування шкоди відмовилися, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано виходив із доведеності вимог позивача щодо спричинення йому моральної шкоди внаслідок залиття належної йому на праві власності квартири, яка пов'язана з розладом нормального життя позивача, нервовою напругою та переживаннями, пов'язаними з необхідністю проведення відновлюваного ремонту квартири, неможливістю врегулювання питання мирним шляхом та необхідністю зверненням до суду за захистом порушених прав.
Апеляційний суд погоджується з визначеним судом розміром морального відшкодування, що відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості з урахуванням характеру заподіяння шкоди та обсягу душевних страждань.
Доводи апеляційної скарги про безпідставність позовних вимог, у тому числі щодо стягнення моральної шкоди, є необґрунтованими, оскільки вина апелянта у затопленні квартири підтверджена належними та допустимими доказами.
Доводів щодо невірного визначення судом розміру моральної шкоди, апеляційна скарга не містить.
Отже, суд вирішив справу згідно з нормами матеріального права, які підлягали застосуванню за даними правовідносинами, та прийшов до правильного висновку щодо часткового задоволення позову.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Сачок Андрій Вікторович, залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Судді