Житомирський апеляційний суд
Справа №292/406/25 Головуючий у 1-й інст. Лотуга В. Ф.
Категорія 23 Доповідач Борисюк Р. М.
28 жовтня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Коломієць О.С., Павицької Т.М.,
з участю секретаря
судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 292/406/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Новозаводські аграрні інвестиції»про розірвання договору оренди землі,
за апеляційною скаргою представника Приватного підприємства «Новозаводські аграрні інвестиції»на рішення Пулинського районного суду Житомирської області від 01 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Лотуги В.Ф. у селищі Пулини,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом, в якому просила розірвати договори оренди землі від 02 березня 2020 року, укладені між нею та відповідачем, щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 1825483600:07:000:0134 (площею 2,46 га.), 1825483600:11:000:0170 (площею 3,44 га.), вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог, зазначала, що вона є власником двох земельних ділянок, що розташовані на території Новозаводської сільської ради Житомирського (Пулинського) району Житомирської області.
02 березня 2020 року вона з відповідачем уклала договори оренди землі, за умовами яких в оренду строком на 10 років підприємству передані вказані земельні ділянки, зі сплатою орендної плати до 31 грудня щороку. 18 березня 2020 року договори оренди зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Вказувала, що ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» протягом 2022-2024 років не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання та не сплачує орендну плату за користування належними їй земельними ділянками, а тому вважає, що договори мають бути розірвані.
Рішенням Пулинського районного суду Житомирської області від 01 травня 2025 року позов задоволено повністю та вирішено питання судових витрат.
У поданій апеляційній скарзі, представник відповідача просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.
Також, представник зазначає, що під час розгляду справи суд першої інстанції допустив порушення права на справедливий судовий розгляд через неналежне повідомлення відповідача.
Місцевий суд дійшов хибного висновку про порушення відповідачем обов'язку по сплаті орендної плати за договорами за 2022-2024 роки, спираючись виключно на відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.
Суд не врахував положення пунктів 6 і 8 договорів оренди, які дозволяють сплату орендної плати в натуральній формі шляхом передачі сільськогосподарської продукції, що оформлюється актами приймання-передачі. Позивачка не надала доказів, які б виключали виконання зобов'язань у натуральній формі, а суд не витребував відповідних документів, чим порушив вимоги статті 13 ЦПК України щодо всебічного з'ясування обставин справи.
Крім того, відповідно до умов договорів належним виконанням обов'язків відповідача є забезпечення наявності до 25 грудня поточного року в офісі відповідача (внесення) готівкових коштів та майна для розрахунку, що відповідачем робилося завжди, та робиться на сьогоднішній день.
Позивачка повинна була здійснити прийняття виконання, шляхом - прийти в офіс відповідача та отримати гроші чи майно. Жодних претензій та вимог по договору в частині розрахунку з її боку відповідач не отримував, що свідчить про небажання саме позивачку отримати розрахунок по договору, відповідно вона відмовляється прийняти виконання з боку відповідача.
Вказує, що позивачка може отримати належне їй виконання по договору завітавши до офісу відповідача в робочий час. Але позивачка не бажає отримати виконання, так як остання має намір укласти договір з іншим Орендарем на кращих умовах ніж з відповідачем, що є недобросовісною поведінкою із боку позивача.
У поданому відзиві, представник позивачки - адвокат Ващук Ю.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права залишити - без змін.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 та частини 2 статті 247 ЦПК України.
Представник відповідача, подав через систему «Електронний суд» додаткові пояснення, в яких підтримав апеляційну скаргу і просив врахувати пасивну поведінку позивача, як ознаку прострочення кредитора, що виключає настання юридичної відповідальності орендаря.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Щодо порядку розгляду справи.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на «усне слухання». При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, №43330/09, § 24, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (частина перша статті 8 ЦПК України).
Статтею 19 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (ч. 4 ст. 19 ЦПК України).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;
2) щодо спадкування;
3) щодо приватизації державного житлового фонду;
4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу;
5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Відтак, частина четверта статті 274 ЦПК України містить імперативну норму, що визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження.
Цей перелік ґрунтується на класифікації справ за матеріально-правовою ознакою, тобто за характером спірних матеріально-правових відносин.
Відповідно до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
У даній справі предметом спору є розірвання договорів оренди землі.
Встановлено, що позивач у квітні 2025 року звернулася до суду з позовом до ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» про розірвання договорів оренди землі.
Ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 10 квітня 2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі. Справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін на 09 год 45 хв 01 травня 2025 року (а.с.20).
Відповідно до довідки Червоноармійського районного суду Житомирської області про доставку електронного документу, ухвала про відкриття провадження у справі від 10.04.2025 у справі № 292/406/25, а також прикріплені до нього файли було надіслано одержувачу ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 11.04.2025 2:24:44 (а.с.21).
Також, відповідно до довідки Червоноармійського районного суду Житомирської області про доставку електронного документу, судова повістка-повідомлення про судове засідання в справі № 292/406/25 була надіслана одержувачу ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 11.04.2025 4:59:38 (а.с.22).
13 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до суду першої інстанції від директора ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» - Горецького І.М. надійшло заперечення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у яких просив розгляд справи № 292/406/25 призначити в порядку загального позовного провадження (а.с.23).
Ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 01 травня 2025 року вказану заяву представника відповідача ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» - Горецького І.М. залишено без задоволення (а.с.32-33).
Колегія суддів звертає увагу на те, що заперечуючи проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні та заявляючи клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні, ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» належного обґрунтування переходу розгляду справи за правилами загального позовного провадження, не зазначило.
У свою чергу, судом першої інстанції не порушено процесуальний порядок розгляду справи, сторони належним чином були повідомлені про її розгляд.
Також, місцевим судом у відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України забезпечено можливість для подання пояснень по суті справи, доказів на підтвердження чи спростування позовних вимог та можливість заявити клопотання про допит свідків, оскільки розгляд справи було призначено з викликом сторін.
Натомість, ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» правом на подання відзиву не скористалося, участі у судовому засіданні не приймало, тобто на власний розсуд розпорядилося своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (постанови Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі №180/1735/16-ц, від 18 квітня 2022 року в справі №520/1185/16-ц, від 05 грудня 2022 року у справі №214/7462/20).
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі №463/13099/21 (провадження №61-11609сво23), від 19 лютого 2024 року в справі №567/3/22 (провадження №61-5252сво23)).
Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі №357/13500/18).
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не допустив порушення норм процесуального права, дослідив докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відтак, доводи апеляційної скарги про порушення судом порядку розгляду справи та не повідомлення ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» про розгляд справи не ґрунтуються на процесуальному законі та спростовується матеріалами справи.
Щодо суті спору.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що відповідачем було допущено істотне порушення договорів оренди землі, а саме - систематичну несплату орендної плати позивачці за користування належними їй земельними ділянками за 2022-2024 роки, тому договори оренди землі від 02.03.2020, слід розірвати.
Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельні ділянки з кадастровими номерами 1825483600:07:000:0134 (площею 2,48 га), 1825483600:11:000:0170 (площею 3,44 га), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Новозаводської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №222936 від 28 березня 2005 року (а.с.7).
02 березня 2020 року між ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» та ОСОБА_1 , було укладено договори оренди за умовами яких остання передала підприємству в оренду вищезазначені земельні ділянки, строком на 10 років (а.с.8-11).
Згідно пунктів 6, 8 договорів, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі, який складає 1608,34 грн та відповідно 4354,41 грн.
Орендар вносить орендну плату один раз на рік, за перший рік оренди сплачується до 31 грудня року, в якому укладено цей договір, пропорційно фактичній кількості днів оренди, в подальшому орендна плата сплачується один раз на рік до 31 грудня поточного року.
Згідно пунктів 32-33 договорів, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї з сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 36 договорів передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №№417871799, 417872561 від 14.03.2025, вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1825483600:07:000:0134 (площею 2,46 га.), 1825483600:11:000:0170 (площею 3,44 га.), цільове призначення яких - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області, належать ОСОБА_1
18 березня 2020 року проведено державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, номер запису про інше речове право: 36114959, 36114942, рішення про державну реєстрацію №№51812859, 51812838, та передані в оренду ПП "Новозаводські аграрні інвестиції" строком на 10 років (а.с.12-13).
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, за період з січня 2021 року по грудень 2024 року, ОСОБА_1 у грудні 2021 року ПП "Новозаводські аграрні інвестиції" нараховано 6708,07 грн., які виплачені у лютому 2022 року. Інформація про доходи ОСОБА_1 одержані від ПП "Новозаводські аграрні інвестиції" за 2022-2024 роки, відсутня (а.с.14).
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).
Дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Під принципами виконання зобов'язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов'язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов'язань, серед яких: належне виконання зобов'язання; реальне виконання зобов'язання; справедливість, добросовісність та розумність (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі №180/1735/16-ц (провадження №61-18013сво18).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.
Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
За правилами частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).
У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
До відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №912/1385/17 (провадження №12-201гс18).
Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18).
Об'єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №293/1011/16-ц (провадження №61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18), Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2023 року у справі №499/793/21 (провадження №61-8740 св 23).
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За приписами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі».
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування невиплати орендної плати покладається на орендаря.
У даній справі встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 03 квітня 2025 року відсутня інформація про доходи ОСОБА_1 одержані від ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» за 2021-2024 роки (а.с.14).
В апеляційній скарзі ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» вказувало, що впродовж всього терміну договору, орендна плата виплачувалась позивачеві в готівковій формі в офісі відповідача, проте упродовж 2022-2024 років позивач фактично ухилялася від отримання орендної плати та не виставляла жодних вимог про її сплату як в готівковій так і в безготівковій формі.
Тобто, відповідач фактично не заперечує того факту, що впродовж 2022-2024 років позивач не отримувала орендну плату.
Долучені до письмових пояснень через систему «Електронний суд» представником відповідача копії документів, які підтверджують вжиття заходів підприємством щодо повідомлення орендодавців про необхідність одержання орендної плати, частково э нечитабельними.
Крім того, колегія суддів зауважує, що представником відповідача не надано апеляційному суду доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частина 3 статті 367 ЦПК України). Тому вказані докази є неприйнятними.
Таким чином, доказів на підтвердження того, що ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» сплачено ОСОБА_1 орендну плату за 2022 та 2024 роки, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.
Також матеріали справи не містять актів приймання - передачі сільськогосподарської продукції в рахунок сплати орендної плати.
Крім того, ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» не надало жодних доказів того, що ОСОБА_1 відмовилася від отримання нарахованої їй орендної плати. Сплата орендної плати є обов'язком відповідача відповідно до умов договору.
У даному випадку, всі ризики неналежного виконання умов договору покладаються на орендаря.
За правовим висновком, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (провадження №14-53цс21) у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.
За наслідками розгляду справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 розраховувала отримувати орендну плату щорічно у строк, встановлений в договорах оренди землі, проте, відповідач не сплатив орендну плату, у зв'язку з чим, позивачка не може та не бажає очікувати, що в подальшому відповідач належно виконуватиме обов'язки за умовами договору.
Отже, вказане вище безумовно свідчить про те, що ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» не було виконано умови договорів оренди, а тому наявні підстави для розірвання договорів з підстав пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати).
Таким чином, суд першої інстанції зробив правильні висновки із встановлених обставин, а також правильно застосував чинні норми закону, які регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги містять суб'єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом при ухваленні рішення були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Новозаводські аграрні інвестиції»залишити без задоволення, а рішення Пулинського районного суду Житомирської області від 01 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді