Справа № 761/31640/24
Провадження № 2/761/2789/2025
30 вересня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді: Савчук Ю.Н.,
за участю секретаря: Фортуні М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровського області Шаган Олексій Анатолійович про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. був учинений виконавчий напис №6671 про стягнення з нього на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором №001-26126-270313 від 27 березня 2013 року.На підставі зазначеного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаганом О.А. 03.03.2021 року було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2. У межах цього виконавчого провадження з позивача було частково стягнуто кошти в сумі 23 421,35 грн. шляхом звернення стягнення на доходи позивача.
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17.05.2024 року (справа №183/3034/24) виконавчий напис було визнано таким, що не підлягає виконанню.
Як зазначає позивач, відповідачем грошові кошти набуті без достатньої правової підстави, а тому на підставі статті 1212 ЦК України мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.Крім того, позивач вважає, що діями відповідача, направленими на безпідставне стягнення коштів, позивачу заподіяна моральна шкода, яка оцінюється у 20 000 грн.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. через електронний суд надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. Проте на адресу суду надіслав відзив, у якому заперечив проти задоволення позову та зазначив, що вимоги позивача є безпідставними і необґрунтованими.Відповідач вказав, що між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» 27.03.2013 року був укладений кредитний договір №001-26126-270313, за яким у позивача виникла заборгованість. 07.05.2020 року за договором відступлення прав вимоги №2241/К ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги за цим кредитним договором і стало правонаступником банку.
На підставі виконавчого напису нотаріуса №6671 від 17.02.2021 року, який на момент виконання мав законну силу, приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2, у межах якого з позивача було стягнуто кошти в сумі 23 421,35 грн. Отже, ці кошти, на думку відповідача, не є безпідставно набутими, а становлять часткове погашення дійсної заборгованості позивача за кредитом. Також представник відповідача наголосив, що визнання судом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не спростовує факту існування боргу та не означає неправомірності дій відповідача чи приватного виконавця під час його виконання.Дії сторін були законними, а тому підстав для повернення коштів немає. Щодо моральної шкоди відповідач зазначив, що позивач не довів жодних обставин, які б підтверджували наявність душевних страждань, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, а також не надав жодних доказів розміру заявленої суми.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши подані сторонами докази, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 17.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером № 6671, яким з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №001-26126-270313 від 27.03.2013 р., стягнуто на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», яке є правонаступником ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору №2241/К про відступлення права вимоги від 07.05.2020 року, заборгованість в розмірі 35 126,73 грн.
Виконавчий напис був пред'явлений до примусового виконання та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. відкрив виконавче провадження НОМЕР_2.
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2024 року, яке набрало законної сили 18 червня 2024 року, виконавчий напис нотаріуса №6671 було визнано таким, що не підлягає виконанню.
Попри це, до моменту винесення рішення з метою виконання виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаганом О.А. частково стягнуто із позивача розмір заборгованості у сумі 23 421, 35 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шаганом О.А. від 20.06.2024 виконавче провадження НОМЕР_2 закінчено у зв'язку із визнання судом виконавчого документа, таким що не підлягає виконанню. Залишок нестягнутого боргу складає 12445,38 грн.Таким чином, на користь відповідача було стягнуто кошти, правова підстава для отримання яких згодом відпала.
В порядку ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч. 4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Оскільки рішенням суду виконавчий напис за №6671 від 17.02.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенцій з повернення боргів» суму боргу у загальному розмірі 35 126,73 грн. визнано таким, що не підлягає виконанню, суд приходить до висновку про те, що отримані в процесі виконання вказаного виконавчого напису кошти в сумі 23 421,35 грн., що складають заборгованість за кредитним договором, підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані відпала.
Правильність такої правової позиції підтверджується викладеним в постанові Верховного Суду від 28.01.2020 року у справі № 910/16664/18.
Те, що факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з боржника) визнано таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України підтверджується і викладеним в постановах ВП ВС від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц і КЦС ВС від 8 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20.
Згідно з п. 5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Ч.7 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Відповідно до ст.42 «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;2) авансового внеску стягувача;3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Згідно з ч.3 ст.43 «Про виконавче провадження» після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.
Таким чином, витрати виконавчого провадження, повертаються у разі закінчення виконавчого провадження, а відтак не підлягають стягненню на підставі рішення суду.
Однак позивач просить суд повернути не витрати виконавчого провадження, а стягнуту із нього суму заборгованості на користь відповідача за виконавчим написом нотаріуса в розмірі 23421,35 грн.
Відповідно до ч.11 ст.28 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Зі змісту вказаної статті процесуального закону випливає, що способом захисту порушеного права може бути пред'явлення позову про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса.
Судом встановлено, що у даному випадку інтерес, який позивач просить захистити, полягає у поверненні того становища, яке існувало до виконання виконавчого напису нотаріуса.
З огляду на викладене та зважаючи на те, що чинним законодавством України передбачений спеціальний спосіб захисту прав боржника щодо повернення грошових коштів за виконаним, але у подальшому скасованим виконавчим написом нотаріуса , та враховуючи, що на час розгляду даної справи правова підстава набуття спірних коштів відпала, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині повернення 23 421,35 грн.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Позивач вважає, що діями відповідача направленими на безпідставне стягнення коштів, позивачу заподіяна моральна шкода, яка оцінюється у 20 000 грн. Відповідний розмір моральна шкоди позивач обґрунтовує тим, що після неправомірними діями щодо списання грошових коштів, він був позбавлений можливості забезпечити собі достатній життєвий рівень, а саме повноцінне харчування, відпочинок та лікування. Це негативно відобразилось на його психічному та емоційному стані, він став знервованим та втратив сон.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Порядок та правові підстави відшкодування моральної шкоди визначаються статтею 23 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості
У пунктах 49-51 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зазначено, що: «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.».
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) зазначено, що «тлумачення положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.».
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2021 року у справі № 766/21131/18 (провадження № 61-18770св19), аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
У вказаній постанові у справі № 766/21131/18 Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що звернення до нотаріуса з заявою про видачу виконавчого напису та отримання виконавчого напису є реалізацією прав банку як кредитора отримати від боржника у кредитному зобов'язанні суми заборгованості за кредитним договором, а тому такі дії не можуть бути розцінені як протиправна поведінка банку.
Варто також зазначити, що звернення до примусового виконання виконавчого напису нотаріуса є правом стягувача, а правовим наслідком визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за яким відбулося повне або часткове виконання, є виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового рішення правова підстава вважається такою, що відпала ( висновок Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 ).
Протиправною вважається така поведінка особи, яка порушує приписи закону чи іншого нормативного акта, або виявилася у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов'язання.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Судом встановлено, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції у справі № 183/3034/24 виходив з того, що у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Крім цього, виконавчий напис було вчинено за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості.
За викладених обставин, звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до нотаріуса з заявою про видачу виконавчого напису та отримання виконавчого напису є реалізацією ним прав як кредитора, в позасудовому порядку отримати від ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором, а тому не може бути розцінена як протиправна поведінка.
Вказане свідчить, що позивачем не доведено протиправність поведінки особи, яка завдала позивачу моральної шкоди та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Сам по собі факт визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів в рамках виконавчого провадження, які були в подальшому повернуті позивачу, не може бути підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки доведенню підлягають саме протиправність поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» який, в даному випадку, звернувся до нотаріуса з метою реалізації свого права, як кредитора у кредитному зобов'язанні, та до приватного виконавця для звернення до примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.
Крім цього, позивачем на виконання вищевказаних вимог законодавства не було надано суду належних доказів того, що йому було заподіяну моральну шкоду, яку ОСОБА_1 оцінив у розмірі 20000,00 грн., не доведено причинно-наслідковий зв'язок між завданою позивачу шкодою, душевними стражданнями та діями з боку відповідача щодо вчинення виконавчого напису.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що за обставин, що склалися, на теперішній час позивачем належними та допустимим доказами не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а тому позовну заяву в частині про відшкодування моральної шкоди потрібно залишити без задоволення.
Частиною першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що у випадку задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір та понесені ним судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 1309 грн., що є пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровського області Шаган Олексій Анатолійович про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти, набуті без достатньої правової підстави, у розмірі 23 421 (двадцять три тисячі чотириста двадцять одна) гривня 35 копійок.
У задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 1 309,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 06.10.2025 року.
Суддя