Справа №760/17946/25
1-кп/760/3231/25
Про продовження строку дії запобіжного заходу
(повний текст)
24 жовтня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.5 ст. 407 Кримінального кодексу України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024240010000469 від 22.08.2024 р.,
клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
Виходячи із змісту обвинувального акту, курсант навчального взводу навчального курсу навчального центру у військовій частині НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_7 обвинувачується, у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», 21.07.2024 діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин та дозволу командирів самовільно залишив військову, частину НОМЕР_1 , яка дислокувалась у АДРЕСА_1 , внаслідок чого свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби не приймав та незаконно перебував за межами військової частини до 05.03.2025, тобто до дати, коли був затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Курсант навчального взводу навчального курсу навчального центру у військовій частині НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він, діючи у порушення вимог ст. ст. 3, 28 Конституції ст. ст. 11, 16, 49, 50 Статуту Збройних Сил України, ст. 1,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України 05.03.2025 приблизно о 19 год. 50 хв. перебуваючи біля входу до скверу біля будинку АДРЕСА_2 на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин до ОСОБА_4 , а саме до його дружини та їх малолітнього сина, маючи умисел спрямований на спричинення тілесного ушкодження потерпілому, діючи умисно, перебуваючи навпроти потерпілого, під час виниклої сутички, дістав з правої кишені джинсів, в які був одягнутий, тичковий ніж та тримаючи його в правій руці наніс потерпілому ОСОБА_4 один удар в область лівої щоки, один удар в область правого передпліччю та один удар в ділянку живота, чим своїми умисними діями спричинив потерпілому ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення живота.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 27 серпня 2025 року обвинуваченому було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25 жовтня 2025 року включно.
Відповідно до приписів частини третьої статті 331 Кримінального процесуального кодексу України суд, за наявності відповідного клопотання сторони обвинувачення, зобов'язаний до спливу двомісячного строку з дня застосування запобіжного заходу вирішити питання щодо доцільності його подальшого продовження.
Прокурор звернувся до суду із мотивованим клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, обґрунтовуючи його наявністю ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Зокрема, прокурор зазначив, що перебуваючи на волі, обвинувачений може ухилятися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, чинити незаконний вплив на свідків, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Своєю чергою, обвинувачений та його захисник категорично заперечили проти доводів прокурора. Захисник наголосив, що обвинувачений має на утриманні батька похилого віку, який є особою хворою, потребує постійного догляду, не може самостійно пересуватись та себе обслуговувати. Сам обвинувачений підтвердив ці обставини, просив суд врахувати їх як істотні для пом'якшення запобіжного заходу, та заявив клопотання про його зміну на цілодобовий домашній арешт.
Водночас потерпілий та його представник наполягали на задоволенні клопотання прокурора, вказуючи, що на адресу потерпілого, його дружини та малолітньої дитини неодноразово надходили погрози від обвинуваченого, що свідчить про реальність ризику незаконного впливу.
Суд, вислухавши пояснення сторін кримінального провадження - прокурора, захисника, обвинуваченого, потерпілого та його представника - і дослідивши матеріали обвинувального акту, дійшов до висновку про необхідність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з тяжкості інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, а також з огляду на той факт, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише у разі неможливості запобігання ризикам іншим шляхом.
Судом враховано характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, міру покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення його вини, а також його вік та особу. При цьому суд зазначає, що наявні докази вказують на обґрунтованість пред'явленого обвинувачення, а санкція інкримінованої статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. Отже, перебуваючи на свободі, усвідомлюючи суворість можливої міри покарання, обвинувачений має реальну можливість ухилятися від суду, що унеможливить своєчасний та безперешкодний розгляд справи.
Крім того, суд враховує ризик незаконного впливу на свідків, який є підтвердженим фактичними обставинами справи. Перебуваючи на волі, обвинувачений матиме можливість зустрічатися зі свідками поза межами судового контролю, чинити на них тиск, у тому числі шляхом погроз, психологічного впливу чи умовлянь, спонукаючи їх змінити раніше надані показання або відмовитися від них, що може створити перешкоди для встановлення об'єктивної істини у справі та реалізації принципу невідворотності покарання.
Європейський суд з прав людини у своїй усталеній практиці неодноразово наголошував, що питання законності та доцільності тримання особи під вартою повинно оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи. Втручання держави у право на свободу є допустимим лише тоді, коли цього вимагають істотні інтереси суспільства, які переважають приватні інтереси особи, навіть попри дію принципу презумпції невинуватості.
Суд дійшов висновку, що наведені прокурором ризики не зменшились, і запобігти їм шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, неможливо. Розглядаючи питання щодо можливості заміни тримання під вартою на альтернативний захід, суд врахував особу обвинуваченого, характер і тяжкість інкримінованого діяння, ступінь суспільної небезпеки та потенційну можливість ухилення від суду. З огляду на це, суд дійшов переконання, що застосування домашнього арешту чи іншого менш суворого заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не усуне зазначених ризиків.
Таким чином, викладені обставини є достатніми та обґрунтованими для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суд вважає, що жоден інший запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією обвинуваченого від суспільства, не може гарантувати досягнення цілей кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення поданого клопотання прокурора та продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, як єдино можливого заходу забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, недопущення тиску на свідків, а також гарантування ефективного, безперешкодного і своєчасного розгляду кримінального провадження по суті.
Відповідно до положень частини четвертої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, у випадках, коли особа обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, суд має право не визначати розмір застави при обранні чи продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зі змісту обвинувального акта у даному кримінальному провадженні вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного насильницького кримінального правопорушення, яке за своїм характером належить до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Такі діяння спрямовані проти життя, здоров'я або волі особи, що свідчить про їх підвищену суспільну небезпеку та агресивний характер.
У цьому контексті застосування положень частини третьої статті 182 КПК України, яка передбачає визначення розміру застави як альтернативи триманню під вартою, є недоцільним. Призначення застави у таких випадках суперечило б меті запобіжного заходу, визначеній статтею 177 КПК України, а саме - недопущенню переховування обвинуваченого від суду, впливу на потерпілих та свідків, чи вчинення нового злочину.
Суд також бере до уваги, що наявні матеріали кримінального провадження підтверджують факти погроз потерпілому та його родині, які мали місце саме з боку обвинуваченого, що свідчить про реальну небезпеку незаконного впливу у разі його звільнення під заставу.
Отже, на підставі частини четвертої статті 183 КПК України суд вважає за необхідне не визначати розмір застави при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки інші запобіжні заходи, зокрема застава, не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти існуючим ризикам.
Виходячи із зазначеного, суд -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали до 22 грудня 2025 р. включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення, а обвинуваченим, що тримається під вартою - в той же строк з моменту отримання її копії.
Повний текст ухвали оголошений 29 жовтня 2025 р.
Суддя ОСОБА_1