Справа 556/3255/25
Номер провадження 1-кс/556/395/2025
Іменем України
про арешт майна
29.10.2025 року.
Слідчий суддя Володимирецького районного суду Рівненської області - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець клопотання cлідчого СВ відділення поліції №1 Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , яке погоджене начальником Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025181230000219 від 25.10.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, про арешт майна, -
Слідчий СВ відділення поліції №1 Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області лейтенант поліції ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді із клопотанням, яке погоджене начальником Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначила, що відділенням поліції №1 Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025181230000219 від 25.10.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В ході досудового розслідування даного провадження виникла необхідність арешту майна із позбавленням права на відчуження, розпорядження та/або користування, а саме на: автомобіль, марки Ford Transit д.н.з. НОМЕР_1 .
Слідчий вказує, що накладення арешту на вказане майно дасть можливість забезпечення позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав вважати, що воно є речовим доказом у кримінальному провадженні.
В судове засідання прокурор та слідчий не з'явилися, надали заяви про розгляд клопотання у їх відсутності, клопотання підтримують повністю.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Дослідивши надані матеріали клопотання про арешт майна, слідчий суддя дійшов висновку, що воно підлягає до задоволення.
Так, судом встановлено, що у провадженні відділення поліції №1 Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025181230000219 від 25.10.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Як зазначено у клопотання слідчого, 25.10.2025, близько 15:00 год., на автодорозі Київ-Коваль-Ягодин, на 349 км. + 252 м., водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , керуючи автомобілем, марки Ford Transit д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись із сторони с. Маюничі в сторону с. Веретене, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого відбувся виїзд транспортного засобу за межі проїзної частини, праворуч, відбувся наїзд на металеве огородження (відбійник), з подальшим з'їздом за межі проїзної частини, наїздом на придорожні дерева та перекиданням в меліоративну канаву. У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_5 , загинув на місці події.
Автомобіль, марки Ford Transit д.н.з. НОМЕР_1 визнано речовим доказом. (постанова слідчого СВ Володимирецького ВП Вараського ВП ГУНП України в Рівненській області від 25 жовтня 2025 року).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_2 , власником автомобіля, марки «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_1 - є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як зазначено в ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до п.1, п.4 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Згідно ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено неохідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Оскільки транспортні засоби визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, клопотання про арешт майна є належно обґрунтованим, подано до суду із дотриманням вимог ч.5 ст.171 КПК України, накладення арешту на вказане майно дасть можливість забезпечити збереження речового доказу а також позбавить можливості відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав вважати, що воно є речовим доказом у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Окрім того, статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчим доведено необхідність арешту майна, наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, а також враховуючи те, що незастосування заходу забезпечення кримінального провадження (арешт майна) із забороною використовувати та розпоряджатися ним може привести до зміни чи знищення речових доказів, з метою досягнення дієвості вищевказаного кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на вищевказане майно, до прийняття процесуального рішення у вказаному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 167, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
постановив:
Клопотання cлідчого СВ відділення поліції №1 Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , яке погоджене начальником Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025181230000219 від 25.10.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, про арешт майна, задовольнити.
Накласти арешт на:
- автомобіль, марки «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_1 , власником, згідно свідоцтва про реєстравцію транспортного засобу, серії НОМЕР_2 - є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув на місці події - 25.10.2025 та визначити місце зберігання: стоянку для автомобілів, що розташована за адресою: селище. Володимирець, вул. Поліська, 9, Вараського району Рівненської області..
Арешт накласти у формі встановлення заборони володіти, користуватись та розпоряджатись (відчужувати), вказаним в ухвалі майном.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Роз'яснити, що відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів до Рівненського апеляційного суду.
Слідчий суддя: ОСОБА_1