23 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 203/36/25
Головуючий суддя І інстанції - Колесніченко О.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суд м. Дніпропетровська від 13.02.2025 в адміністративній справі №203/36/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 13576 від 24 грудня 2024 року про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 13576 від 24 грудня 2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000.00 грн.
Рішенням Кіровського районного суд м. Дніпропетровська від 13.02.2025 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки правопорушення вчинене позивачем, не є триваючим, то на момент накладення адміністративного стягнення, визначені частиною 7 статті 38 КУпАП України строки сплинули, а тому вищевказана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю, що залишено поза увагою судом першої інстанції з помилковим посиланням на виявлення порушення відповідачем лише 24.12.2024. Вказано, що обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних ОСОБА_1 у спосіб, встановлений у примітці до ст. 210 КУпАП, останнім не спростована.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах її доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 25 грудня 2009 року.
24 грудня 2024 року адміністратором відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим солдатом Редько Ніною складено протокол № 530 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Із змісту вказаного протоколу видно, що 24 грудня 2024 року о 08:40 год. ОСОБА_1 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення облікових даних. ОСОБА_1 взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 25 грудня 2009 року та відповідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система Оберіг) ОСОБА_1 не оновив облікові дані в період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року.
Отже, ОСОБА_1 не звернувся до ТЦК за місцем реєстрації або постійного проживання для уточнення даних в період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року, як вимагає пп. 1 п. 2 ч. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань військової служби, мобілізації та військового обліку», чим, порушив вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме пп. 1 п. 2 ч. ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань військової служби, мобілізації та військового обліку», відповідальність за що передбачена ч 3 ст. 210-1 КУпАП, з урахуванням того, що вказані дії вчинені в умовах особливого періоду.
Постановою № 13576 від 24 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за обставин, встановлених у протоколі, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Не погодившись з правомірністю прийняття наведеної постанови, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірна постанова відповідача є правомірною та підстави для її скасування відсутні.
Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.
За приписами ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Абзацом 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX (надалі Закон № 3633-ІХ) встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Вказаний Закон набрав чинності 18.05.2024 року.
Статтею 210-1 КУпАП визначено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття відповідачем спірної постанови були висновки відповідача про протиправне незвернення позивача до ТЦК за місцем реєстрації або постійного проживання для уточнення даних в період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року, як вимагає пп. 1 п. 2 ч. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань військової служби, мобілізації та військового обліку», чим, порушено вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме пп. 1 п. 2 ч. ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань військової служби, мобілізації та військового обліку», відповідальність за що передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з урахуванням того, що вказані дії вчинені в умовах особливого періоду.
Між тим, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до примітки ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
В свою чергу, колегія суддів апеляційного суду наголошує, що за приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як видно з матеріалів справи, відповідачем всупереч приписам ч. 2 ст. 77 КАС України не було надано до суду доказів неможливості отримання з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи та, як наслідок, відсутності правових підстав для звільнення позивача від адміністративної відповідальності, натомість, всупереч вказаній нормі даний обов'язок було перекладено на позивача.
Відтак, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо протиправності спірної постанови та її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі до уваги колегією суддів не приймаються, тому як не мають правового значення для правильного вирішення справи.
Щодо розподілу судових витрат, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалі справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1211.20 грн., що підтверджується квитанцією від 03.01.2025 року № 0091-6939-0745-7306 та при поданні апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 1816.80 грн., що підтверджується квитанцією від 20.02.2025 року №7461-2372-0499-6388.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в силу приписів ч. 1 ст. 139 КАС України поверненню підлягає судовий збір саме у розмірі, який підлягав сплаті.
Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», становить 3028.00 грн.
У відповідності до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення розмір судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням того, що розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви, дорівнює 484,48 грн., з огляду заявлені позовні вимоги позивача, то розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 581.38 грн. (484,48 *150%*0.8).
Відтак, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачений судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 484.48 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 581.38 грн.
В свою чергу, решта суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 726,72 (1211.20-484.48) та за подання апеляційної скарги у розмірі 1 235,42 (1816.80 грн-581.38) підлягає поверненню з Державного бюджету України як надміру сплачена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Кіровського районного суд м. Дніпропетровська від 13.02.2025 в адміністративній справі №203/36/25 - скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 13576 від 24 грудня 2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000.00 грн.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 484.48 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 581.38 грн.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 726,72 грн., сплачений відповідно до квитанції від 03.01.2025 року № 0091-6939-0745-7306 та судовий збір у розмірі 1 235,42 грн. сплачений відповідно до квитанції від 20.02.2025 року № 7461-2372-0499-6388.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає на підставі ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва