23 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/22381/24
Головуючий суддя І інстанції - Букіна Л.Є.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 в адміністративній справі №160/22381/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування постанови від 19.06.2024 року № 041112 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000,00 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 в адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.06.2024 року № 041112, прийняту начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 34 000 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з огляду на допущене позивачем порушення, спірна постанова була прийнята у відповідності з приписами законодавства.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення вантажів, зокрема: транспортного засобу марки RENAULT KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є позивач.
Також посадовими особами відповідача складено акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 31.05.2024 року, яким встановлено порушення вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306
Суть порушень полягала у перевищені транспортним засобом нормативних вагових норм, а саме: допустима маса ТЗ 49,200 тон при допустимій 40 тон, що складає 23% перевищення параметрів від нормативу, а також норм на строєну вісь ТЗ 29,400 тон при допустимих 24 тони, що складає 22%.
На підставі акту перевірки та встановлених порушень, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області прийнято постанову від 19.06.2024 року № 041112 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000,00 грн., яка і є предметом розгляду у цій справі.
Не погодившись з вказаними висновками відповідача, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірна постанова була прийнята відповідачем з порушенням приписів законодавства, що свідчить про необхідність її скасування.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
В розумінні вимог статті 1 Закону України “Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до ст.33 Закону України “Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Згідно із ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно з абзацом 17 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яким передбачено, що за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу встановлюється штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.22.5 “Правил дорожнього руху», затверджених 10.10.2001 постановою Кабінету Міністрів України №1306 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь- 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. (…).
Відповідно до пункту 6 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30 (далі - Порядок № 30) дозвіл видається: уповноваженим підрозділом Національної поліції - у разі виїзду за межі України або в'їзду на територію України виключно великогабаритними транспортними засобами; уповноваженими підрозділами Національної поліції в областях, м. Києві, а також Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, - якщо маршрут пролягає в межах Автономної Республіки Крим, області, між областями або між Автономною Республікою Крим, мм. Києвом і Севастополем та іншими адміністративно-територіальними одиницями.
Пунктом 7 Порядку №30 передбачено, що дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці.
Згідно з пунктом 25 Порядку № 30, забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб.
На підставі абзацу 16 частини першої статті 60 Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема суб'єкта правопорушення на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення правопорушення, передбаченого Законом України “Про автомобільний транспорт».
Як свідчать встановлені обставини справи, фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ згідно оскаржуваної постанови стало: перевищення транспортним засобом нормативних вагових норм, а саме: допустима маса ТЗ 49,200 тон при допустимій 40 тон, що складає 23% перевищення параметрів від нормативу, а також норм на строєну вісь ТЗ 29,400 тон при допустимих 24 тони, що складає 22%.
Відповідно до акту перевірки від 31.05.2024 №039397, на момент проведення перевірки транспортний засіб марки RENAULT KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був під керуванням водія ОСОБА_2 . При цьому доказів, що водій перебуває у трудових відносинах із позивачем, матеріали справи не містять.
Водночас до матеріалів справи позивачем надано копію договору оренди від 11.04.2024, відповідно до якого позивач передав ОСОБА_2 транспортний засіб марки RENAULT KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_1 у користування строком по 11.04.2027 року.
Також, в матеріалах справи наявна ТТН, відповідно до якої перевізником виступав ФОП ОСОБА_3 .
Водночас, сама по собі належність на праві власності автомобіля марки RENAULT KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивачеві не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.
Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
На місці здійснення габаритно-вагового контролю водій повинен пред'явити ті документи, які від нього вимагаються (стаття 48 Закону № 2344-III). Колегія суддів не заперечує того, що під час такого контролю можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону № 2344-III. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці габаритно-вагового контролю. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з'ясувати, зокрема, особу порушника.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06.07.2023 року по справі № 560/514/22, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції відносно протиправності прийняття відповідачем спірної постанови та необхідності її скасування.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 в адміністративній справі №160/22381/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва