Справа № 381/3076/24
Провадження № 2/369/2880/25
Іменем України
29.10.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
секретаря Гуленко Я.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
встановив:
У червні 2024 року позивач звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 21 лютого 2024 року між ним та ОСОБА_2 укладено Договір оренди №3/02, умовами якого передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове володіння та користування (оперативну оренду) рухоме майно - опалубку перекриття TOPFLEX. Оскільки відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, має заборгованість з орендних платежів та не повернув обладнання, позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду. Станом на день подання позову відповідач має заборгованість в розмірі 2 675 733,60 грн. У добровільному порядку відповідач грошові кошти не повертає, то
Позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість договором оренди у розмірі 2 675 733,60 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 140,00 грн.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2024 року цивільну справу передано до Києво-Святошинського районного суду Київської області для розгляду за підсудністю.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2024 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
Ухвалу про відкриття, позовну заяву з додатками відповідач не отримав. Письмового відзиву, заперечень, клопотань до суду не подавалось, причини неможливості їх подати суду також не повідомлено.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 квітня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги про стягнення аліментів підтримала, проти заочного розгляду справи не заперечувала. Просила задоволити позов.
У судове засідання відповідач не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов суду не подав. Причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Ухвалу про відкриття, позовну заяву з додатками відповідачу направлено на адресу проживання. Додатково відповідач повідомлявся шляхом направлення смс-повідомлень та розміщенням оголошенням на сайті суду. Також сторони мають можливість дізнатись про час розгляду справи з офіційного сайту суду та у своєму електронному кабінеті. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача станом на час прийняття рішення до суду не надходило.
Згідно ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п. п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 N 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.
Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення судового рішення чи повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання або без зазначення причини невручення. Жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, які наведені у постановах від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17), у разі проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення відповідної відмітки.
Оскільки у встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву не подано, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи..
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому, принцип змагальності згідно ст.12 ЦПК України забезпечує повноту дослідження обставин справи. Даний принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
При розгляді справи судом встановлено, що 21 лютого 2024 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець по Договору) та ОСОБА_2 (Орендар по Договору) було укладено Договір оренди №3/02, умовами якого передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове володіння та користування (оперативну оренду) рухоме майно - опалубку перекриття TOPFLEX (п. 1.1. Договору).
Пунктом 1.2 договору встановлено, що найменування складових частин та вартість обладнання, що передається в оренду, зазначено в специфікаціях та в актах прийому-передачі обладнання до цього Договору. Технічний стан обладнання, яке передається в оренду, зазначається в актах прийому-передачі обладнання. Специфікації та акти приймання-передачі є невід'ємними частинами цього договору.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що Обладнання вважається переданим Орендодавцем та прийнятим Орендарем з дати підписання Акту прийому-передачі Обладнання в оренду уповноваженими представниками сторін.
Орендарю було передано об'єкт оренди відповідно до пункту 1.1 договору, що підтверджується Актами прийому-передачі Обладнання в оренду та специфікаціями, копії яких містяться в матеріалах справи.
Так, згідно Актів прийому-передачі обладнання в оренду позивачем було передано відповідачу обладнання на загальну вартість 2 675 733,60 грн., а саме:
- згідно Акту прийому-передачі Обладнання в оренду від 23.02.2024 року на суму 834 912,00 грн.;
- згідно Акту прийому-передачі Обладнання в оренду від 28.02.2024 року на суму 766 896,00 грн.;
- згідно Акту прийому-передачі Обладнання в оренду від 29.02.2024 року на суму 101 520,00 грн.;
- згідно Акту прийому-передачі Обладнання в оренду від 05.03.2024 року на суму 695 205,60 грн.;
- згідно Акту прийому-передачі Обладнання в оренду від 12.03.2024 року на суму 151 200,00 грн.;
- згідно Акту прийому-передачі Обладнання в оренду від 14.03.2024 року на суму 126 000,00 грн.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що орендар здійснює оплату за оренду обладнання за весь час фактичного знаходження обладнання у орендаря, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно з умовами цього договору, у т.ч. після закінчення терміну дії договору та/або оренди, якщо це не пов'язано із діями орендодавця, чи після закінчення строку, коли обладнання мало бути повернуто орендодавцю у визначений Сторонами строк.
Відповідно до пункту 5.6. договору орендна плата сплачується в безготівкову порядку за перші 14 календарних днів оренди Обладнання, після закінчення цього строку, на поточний рахунок Орендодавця на підставі наданого Орендодавцем рахунку-фактури протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дати отримання від Орендодавця рахунку-фактури на оплату. За кожний наступний строк оренди Обладнання Орендар здійснює передоплату за 5 робочих днів до настання цього чергового строку оренди Обладнання на підставі наданого Орендодавцем рахунку-фактури протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання від Орендодавця рахунку-фактури на оплату, але не пізніше дня початку наступного чергового строку оренди.
Передане за Актами приймання-передачі майно знаходиться у використанні Орендаря, у зв'язку з чим Позивачем було складено Акти надання послуг, а саме:
- Акт надання послуг № 5 від 29 лютого 2024 рок на суму 13 017,50 грн.;
- Акт надання послуг № 12 від 31 березня 2024 рок на суму 154 505,39 грн.;
- Акт надання послуг № 17 від 30 квітня 2024 рок на суму 167 232,90 грн.;
- Акт надання послуг № 21 від 15 травня 2024 рок на суму 83 616,45 грн.
Проте, вимогами п. 5.16. Договору встановлено, що Орендар зобов'язаний підписати та повернути Орендодавцю один підписаний примірник (оригінал) Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) до 5-го числа місяця, наступного за звітним.
У випадку неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) і відсутності письмової мотивованої відмови Орендаря від підписання цього Акту, такий Акт вважається визнаним Орендарем, а послуга вважається прийнятою без будь-яких зауважень та претензій в повному обсязі (на вказану в Акті суму).
22.05.2024 року позивачем цінним листом з описом на адресу відповідача були направлені Акти наданих послуг (Накладна ПАТ «Укрпошта» № 0110400360910 від 22.05.2024 року).
Таким чином, згідно умов Договору послуги відповідачем вважаються прийнятими та визнаними в повному обсязі.
Проте, всупереч умовам Договору, відповідач орендні платежі не сплачував, орендоване Обладнання не повернув. Докази протилежного відповідач суду не надав, не заявив клопотань про витребування доказів у разі складнощів в їх отриманні.
Згідно з пунктом 7.1. Договору оренди Орендар повинен повернути обладнання не пізніше 16-00 годин в день закінчення строку оренди зазначеного в договорі або додаткових угодах до договору, або, у випадках, передбачених цим договором, у строк, визначений у вимозі орендодавця про повернення обладнання; якщо обладнання за цим договором було передано в оренду на невизначений строк, орендар повинен повернути його орендодавцю у строк, вказаний у відповідній письмовій вимозі, який не може бути меншим ніж семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України; вимога може бути направлена факсом, телефоном, передана в письмовій формі під розпис уповноваженій особі орендаря, або рекомендованим чи цінним листом.
Повернення обладнання з оренди здійснюється уповноваженими договором (або довіреністю), представниками сторін на складі Орендодавця за адресою: Київська обл., с. Святопетрівське вул. Індустріальна, 29, або за іншою адресою, вказаною Орендодавцем, або за домовленістю Сторін (пункт 7.3 Договору оренди).
Відповідно до пунктів 7.4-7.6 Договору оренди при поверненні Орендарем обладнання Орендодавцю, уповноважені представники сторін здійснюють огляд його технічного стану; в разі виявлення слідів пошкодження, поломок, забруднень обладнання, встановлення факту технічної несправності обладнання, його некомплектності (відсутності деталей) такі дані заносяться до акту огляду технічного стану обладнання; за наслідками підписання акту огляду технічного стану обладнання, уповноважені представники сторін підписують Акт прийому-передачі обладнання з оренди.
Відповідно до пункту 7.13 Договору оренди обладнання, що орендується, повинно бути передано Орендодавцю у справному технічному стані без пошкоджень та забруднень; обладнання повинно бути відчищено від будівельного, монтажного, іншого бруду, від забруднення фарбою, мастилами, іншими технічними забруднювачами та сумішами.
Відповідно до абз. 3 п. 5.6. Договору у разі прострочення оплати більше ніж 30 календарних днів, Сторони вважають Договір таким, що припинив свою дію і Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві Обладнання за Актом прийому-передачі з оренди, а також сплатити всі належні платежі, в т.ч. штрафні санкції на підставі наданого Орендодавцем рахунку-фактури протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання від Орендодавця рахунку-фактури на оплату. У разі ухилення від повернення Обладнання і/або підписання Акту прийому-передачі Обладнання, об'єкт оренди вважається втраченим і Орендар повинен відшкодувати Орендодавцеві його вартість.
Пунктом 5.10 Договору встановлено, що Орендар зобов'язується протягом 5 робочих днів відшкодувати Орендодавцю всі витрати, понесені Орендодавцем під час дії цього Договору оренди внаслідок втрати та/або пошкодження Обладнання, якщо це було пов'язано з винними діями Орендаря, у т.ч. відшкодувати вартість пошкодженого, втраченого, неповерненого Обладнання, сплатити пеню, штрафи, що виникли в зв'язку з несвоєчасною сплатою орендних та інших платежів, передбачених цим Договором.
Вимогами п. 6.3.8. Договору встановлено, що Орендар зобов'язаний в разі втрати, пошкодження або несвоєчасного повернення Обладнання або його деталей, протягом 5 банківських днів відшкодувати його повну вартість, зазначену в Специфікації до цього Договору та у відповідності з умовами Договору.
Вимогою про повернення обладнання вих. № 07 від 15.05.2024 року позивач звернувся відповідача з проханням: здійснити оплату заборгованості за Договором оренди № 3/02 від 21.02.2024 року у сумі 297 726,34 грн. впродовж 3 календарних днів з моменту отримання претензії; протягом 7 днів повернути все орендоване Обладнання; у разі не повернення Обладнання згідно п. 7.12 Договору протягом 7 днів сплатити його вартість у сумі 2 675 733,60 грн.
Судом встановлено, що дану Вимогу було направлено засобами поштового зв'язку 15.05.2024 року (Накладна ПАТ «Укрпошта» № 0110400342571 від 15.05.2024 року). Дане відправлення з 04.06.2024 року було повернуто за зворотною адресою у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання. Матеріали справи не містять даних про зміну адреси зареєстрованого місця проживання відповідача.
Відповідно до п. 1.3. Договору адреса об'єкту, де буде розміщене Обладнання для його використання Орендарем: АДРЕСА_1 (будівництво таунхаусів).
Проте, під час візиту вищезазначеного будівництва Позивачем Обладнання не виявлено. Відповідач дані доводи не спростував, подавши належні та допустимі докази.
У зв'язку з тим, що відповідач орендні платежі не сплачує, ухиляється від повернення обладнання, за адресою його місцезнаходження позивачем обладнання не виявлено, суд вважає, що обладнання втрачене відповідачем та позивач має право на відшкодування його вартості. З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 2 675 733,60 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені у розмірі 15 140,00 грн.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди №3/02 від 21 лютого 2024 року у сумі 2 675 733,60 грн. (два мільйони шістсот сімдесят п'ять тисяч сімсот тридцять три гривні 60 коп.) та суму судового збору в розмірі 15 140 грн. (п'ятнадцять тисячі сто сорок грн.).
Інформація про позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 29 жовтня 2025 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ