Постанова від 28.10.2025 по справі 520/102/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2025 р. Справа № 520/102/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 16.12.24 по справі № 520/102/24

за позовом Приватного підприємства “Торговий дім “Золота миля»

до Харківської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство «Торговий дім «Золота миля» (далі - ПП «Торговий дім «Золота миля», Товариство, декларант, позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці (далі - відповідач, митний орган), у якому просило суд:

визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000642/2 від 13.11.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000655;

- стягнути з Харківської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства «Торговий дім «Золота миля» (ідентифікаційний код 34470937, місцезнаходження: 61001, Харківська область, місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 135-А) судові витрати на послуги адвоката у сумі 5 000,00 грн;

- стягнути з Харківської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства «Торговий дім «Золота миля» (ідентифікаційний код 34470937, місцезнаходження: 61001, Харківська область, місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 135-А) судовий збір у сумі 5368,00грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000642/2 від 13.11.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000655, оскільки при здійсненні митного оформлення товару за митною декларацією № 23UA807200015861U0 від 13.11.2023 відповідачу було надано повний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом (36 485,39 доларів США), які не містили жодних розбіжностей, що могли вплинути на числові значення складових митної вартості.

Разом з цим, Харківська митниця, не зважаючи на подані позивачем документи на підтвердження заявленої митної вартості на товар - лецитин соєвий CAS №8002-43-5, який являє собою рідину світло коричневого кольору, у 80 бочках, кожна масою нетто 200 кг, в кількості 16000,00 кг, за основним методом (ціною договору), визначила ціну на імпортований товар за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних товарів) на рівні 4,08 доларів США/кг. При цьому, не зазначила в оскаржуваному рішенні будь-якої інформації, яка була взята за обґрунтування ціни ідентичних чи подібних товарів.

Переконував, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично, однак відповідач, проігнорувавши приписи митного законодавства щодо послідовного застосування методів визначення митної вартості, безпідставно не визнав митну вартість, заявлену декларантом за основним методом - за ціною договору (контракту), та прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000642/2 від 13.11.2023, визначивши митну вартість відповідно до статті 64 Митного кодексу України (далі - МК України) за другорядним (резервним) методом.

Повідомив, що орієнтовна сума витрат на правову допомогу становить 5000,00 грн, проте конкретний розрахунок суми, акт виконаних послуг та платіжна квитанція будуть надані на момент винесення рішення по справі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі №520/102/24 адміністративний позов Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" (пр. Героїв Харкова, 135-А, м. Харків,61001) до Харківської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003) про визнання протиправними та скасувань рішення та картки відмови - задоволено.

Визнано противоправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000642/2 від 13.11.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000655.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" (пр. Героїв Харкова, 135-А, м. Харків,61001, код ЄДРПОУ - 34470937) сплачену суму судового збору у розмірі 5368,00 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ - 44017626).

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 по справі № 520/102/24 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову ПП «Торговий дім «Золота миля».

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000642/2 від 13.11.2023, як такого, що прийнято з урахуванням всіх обставин у справі, внаслідок не надання позивачем під час митного оформлення, всупереч вимог частини 2 статті 53 МК України, додаткових документів, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Переконував, що у рішенні суду першої інстанції від 16.12.2024 здебільшого описується текст рішення про коригування митної вартості товарів, однак практично не надається оцінка доводам і доказам Харківської митниці, а вказані судом аргументи заслуговують на критику, оскільки не відповідають дійсним обставинам справи, а також нормам національного та міжнародного законодавства.

Стверджував, що відповідачем у повній мірі доведено правомірність застосування другорядного методу визначення митної вартості - за ціною договору, щодо ідентичних товарів (другий метод), однак зазначене залишилось поза увагою суду.

Зауважив, що контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за спірною ЕМД здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог статті 54 МК України шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також статей 336, 337, 363 МК України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками. Враховуючи, що під час здійснення митного контролю та митного оформлення за вищезазначеною ЕМД - спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товару, а зазначені рекомендації системи АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості є обов'язковими до виконання, посадова особа митного органу повинна була більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи.

Звернув увагу, що задекларований рівень митної вартості товарів, поданих до митного контролю та митного оформлення по ЕМД № 23UA807200015861U0 від 13.11.2023 є нижчим, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМС України раніше, та у результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, які були оформлені у максимально найближчій термін, було встановлено, що рівень митної вартості товарів згідно ЄАІС: товар № 1 рівень митної вартості згідно ЄАІС - 4,08 дол. США/кг. (джерело інформації для рішення про коригування митної вартості № UA807000/2023/000642/2 від 13.11.2023), а задекларований позивачем - 2,28 дол. США/кг.

Наполягав, що у рішенні суду першої інстанції від 16.12.2024 не повністю дана правова оцінка обставинам того, що поданий до митного контролю та митного оформлення прайс лист б/н (у митній декларації під кодом -3014) від 05.09.2023 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ПП «Торговий дім «Золота миля» та не відображає “дійсну вартість» у розумінні статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, оскільки не містив всіх необхідних даних для визначення числового значення складових митної вартості та не міг бути використаний Харківською митницею для визначення «дійсної вартості» товару позивача. Надана позивачем додатково калькуляція (розрахунок ціни) від 05.09.2023 не спростовує сумніви митниці щодо розрахунку числових значень складової митної вартості товару. В цьому документі зовсім не зрозумілі цифрові значення щодо транспортних витрат, немає одиниць виміру, а тому не можливо встановити які саме складові митної вартості входять до одиниці товару і як вона розраховується. Все це і обумовило наявність у посадової особи митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару позивача, так як саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Також звернув увагу, що до митного контролю і митного оформлення декларантом не було надано перекладу і не зроблено верифікацію експортної митної декларації країни відправлення № 223120230003401679 від 21.09.2023, яка була надана позивачем до митного контролю та митного оформлення.

Переконував, що у наданих до митного оформлення документах відсутній механізм розрахунку транспортних витрат, розрахунок експедиторських витрат, витрат на навантажувальні-розвантажувальні роботи. Тобто, не надано всіх складових до розрахунку митної вартості по транспортним послугам, що унеможливило прийняття вищезазначених документів в якості доказів на підтвердження розрахунку транспортних витрат.

Вищевикладене у сукупності обумовило наявність у посадової особи митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару позивача, заявленої у ЕМД № 23UA807200015861U0 від 13.11.2023, що є обставиною з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, на відповідний запит митного органу, декларант надіслав листа № б/н від 13.11.2023, яким повідомив, що на даний момент інших документів надано не буде, оскільки всі документи вже надані до митного контролю та митного оформлення, у зв'язку з чим, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару №UA807000/2022/000642/2, за другорядним методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до положень статті 59 МК України.

Також зазначив, що оскільки оскаржувана картка відмови вичерпала свою дію фактом її виконання позивачем шляхом здійснення декларування товару за новою митною декларацією, а її скасування не поновлюватиме митну декларацію, за якою було вперше заявлено до митого оформлення товари позивача, адже ці товари вже оформлено у митному відношенні та випущено у вільний обіг за новою митною декларацією, вимога позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є неналежним та неправильним способом захисту прав позивача.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив апеляційну скаргу Харківської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі № 520/102/24 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі № 520/102/24 - без змін.

Наполягав, що у відповідності до вимог частини 2 статті 53 МК України позивачем надано відповідачу належний та достатній обсяг документів, які дозволяють ідентифікувати товар та підтвердити задекларовану позивачем митну вартість товару та розмір її складових. З огляду на відсутність у наданих документах будь-яких розбіжностей щодо інформації про розмір витрат позивача, не наведення митницею у рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, які подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, зазначив про неправомірність витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, та у подальшому протиправне застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

На переконання позивача, прайс-лист є документом довільної форми та не є основним документом відповідно до частини 2 статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, натомість прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, отже митний орган не мав підстав посилатися на його відсутність або неповноту, або обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

З посиланням на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 року у справі № 815/6805/17, зазначив, що декларація країни відправлення (експортна декларація) не є документом, що підтверджує митну вартість товару або її складові у розумінні частини 2 статті 53 МК України, тому не надання такої декларації до митного оформлення не може призводити до сумнівів у заявленій декларантом митній вартості, а також не свідчить про неможливість ідентифікації митної декларації з певної партією товару та не впливає на числові значення складових митної вартості, а може лише додатково надаватися митному органу за її наявності.

Переконував, що твердження відповідача про не доведення позивачем правильності розподілу транспортних витрат за межами митної території України та відсутність у митного органу документів, що ілюструють деталізацію транспортних витрат є необґрунтованими та такими, що суперечать змісту наданих декларантом документів до митного оформлення разом з ВМД № 23UA807200015861U0 від 13.11.2023.

Стверджував, що митний орган не приділив достатньо уваги вивченню інформації та документів, наданих ПП «Торговий дім «Золота миля» разом з митною декларацією, що вказує на формальний підхід митного органу до перевірки митної вартості товару за митною декларацією № 23UA807200015861U0 від 13.11.2023, у зв'язку з чим, незважаючи на подані декларантом документи під час митного оформлення та додаткові пояснення на запит відповідача щодо підтвердження заявленої митної вартості та обраного методу її визначення, митним органом було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості № UA807000/2023/000642/2 від 13.11.2023 за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) у відповідності до статті 59 МК України.

Однак, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів), відповідач обмежився лише зазначенням номеру і дати ЕМД та ціни товару, не навівши при цьому, у спірному рішенні детальне порівняння, доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Вважав помилковими доводи відповідача про те, що вимога про скасування картки відмови є неналежним та неправильним способом захисту прав, оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості №UA807000/2023/000642/2 від 13.11.2023 слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а тому визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою і для скасування сформованої Харківською митницею картки відмови № UA807200/2023/000655 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Об'єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача, з урахуванням усталеної судової практики, зокрема, постанови Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 809/506/17.

В іншій частині, зміст відзиву на апеляційну скаргу є аналогічним змісту позовної заяви.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та Компанією TNN DEVELOPMENT LIMITED (м. Далянь, Китай) укладено контракт № SD20230220/001 від 14.02.2023 на поставку товару - лецитин соєвий CAS № 8002-43-5, являє собою рідину світло коричневого кольору, призначений для використання у харчовій промисловості, у 80 бочках кожна масою нетто 200 кг на 20 палетах, в кількості 16000,00 кг.

13.11.2023 до митного поста «Барабашово» Харківської митниці від ПП «Торговий дім «Золота миля» подана митна декларація за № UA807200/2023/015861 на товари: «Лецитин соєвий CAS № 8002-43-5 являє собою рідину світло коричневого кольору. Призначений для використання у харчовій промисловості, у 80 бочках, кожна масою нетто 200 кг на 20 палетах, в кількості 16000 кг, код 2923200000, що надійшов на адресу ПП «Торговий дім «Золота миля» за зовнішньоекономічним контрактом від THE TNN DEVELOPMENT LIMITED, RM 2901 Rainbow bldg No. 23 Renmin Rd, Dalian city China.

Згідно із специфікацією № 4 від 05.09.2023 р. до Контракту № SD20230220/001 від 14.02.2023 передбачено поставку соєвий лецитин без ГМО, в кількості 16000 кг, ціна товару 2,06 дол. США/кг., загальною вартістю 32960 дол. США на умовах поставки СFR, Констанца, Румунія (INCOTERMS 2020).

На підтвердження заявленої у митній декларації № 23UA807200015861U0 від 13.11.2023 митної вартості товару, яка становить 36485,39 доларів США (1316316,18 грн) разом з митною декларацією позивачем до митного органу були надані наступні документи:

- сертифікат якості № ASH23-0039638-01 від 05.09.2023;

- пакувальний лист № 2023TNN0907 від 07.09.2023;

- проформа інвойс № PO-TNN20230907 від 05.09.2023;

- інвойс № 2023TNN0907 від 07.09.2023;

- коносамент № 231174860 від 09.10.2023;

- СМR 809 від 06.11.2023;

- Т1 23ROCT190000741538 від 06.11.2023;

- сертифікат походження № 23C2102B0293/00217 від 07.09.2023;

- платіжне доручення № 500 від 11.09.2023;

- транспортний рахунок № 0000000141 від 07.11.2023;

- прайс-лист б/н від 05.09.2023;

- специфікація № 4 від 05.09.2023;

- контракт № SD20230220/001 від 14.02.2023;

- транспортний договір № 23-17 від 28.07.2023;

- сертифікат про відсутність ГМО ASH23-0039638-01 від 05.09.2023;

- сертифікат аналізу б/н від 07.09.2023;

- сертифікат виробника б/н від 07.09.2023; лист б.н від 14.02.2023;

- експортна декларація № 223120230003401679 від 21.09.2023.

Контролюючим органом 13.11.2023 позивачу направлено запит, в якому зазначено, що у зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного Кодексу України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 3) виписку з бухгалтерської документації (заявки перевезення, договори тощо); 4) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 5) каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення з перекладом; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476.

На виконання вищевказаного запиту, позивачем відповідачу направлено лист від 13.11.2023 (вих. №23/12/300) з поясненнями.

Харківською митницею було відмовлено у оформленні (випуску) товарів, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000655 та прийнято рішення про коригування митної вартості № UA807000/2023/000642/2 від 13.11.2023 р., в якому у графі 33 вказано, що заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог статей 54, 55, 57, 58, 59 МК України через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, митним органом зазначено про відсутність:

- каталогів, специфікацій, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) виробника товару;

- договору про надання транспортних послуг з особою, зазначеною в CMR №809;

- заявки на перевезення;

- підпису відповідальної особи у платіжній інструкції № 500 від 11.09.2023, що є порушенням вимог постанови Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 №189);

Також вказано, що в наданій комерційній пропозиції (під назвою прайс-лист) відсутній термін дії; транспортний рахунок на оплату від 07.11.2023 №0000000141 надано від особи, яка не є перевізником, згідно CMR від 06.11.2023 №809, наданої до митного оформлення, де перевізником зазначено іншу особу; декларантом не надано акт виконаних робіт, щодо транспортних послуг, що передбачено п.3.5 договору транспортних послуг № 23-17 від 23.07.2023; експортна митна декларація надана до митного оформлення без перекладу, що не відповідає вимогам статті 254 МКУ; відомості вказані в митній декларації країни відправлення (не зазначено географічний пункт за умови поставки CFR, тобто можливо не додання всіх складових до розрахунку митної вартості).

Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, прийнятими із порушенням порядку, передбаченого митним законодавством та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000642/2 від 13.11.2023, оскільки відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами, які надають можливість ідентифікувати митну вартість поставленого товару за першим методом.

З огляду на те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000655 була прийнята на підставі протиправного рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000642/2 від 13.11.2023, суд першої інстанції дійшов висновку, що така картка підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями МК України.

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу повинні використовуватися методи, закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч. 5 ст. 54 МК України).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17.

Колегією суддів встановлено, що сумнів у правильності визначення митної вартості, який митний орган вважає обґрунтованим, відповідач пов'язує з твердженням про наявність у наданих позивачем документах розбіжностей з огляду на не зазначення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також зі встановленням митним органом розбіжностей між заявленою позивачем митною вартістю імпортованого товару та ціновою інформацією в ЄАІС Держмитслужби України щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено. Зазначені обставини, на переконання митного органу, виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МК України та обумовили необхідність запитати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості.

Однак, враховуючи ненадання позивачем додаткових документів на письмовий запит митного органу, на підставі проведених з позивачем консультацій щодо вибору методу визначення митної вартості товару, таку вартість визначено за другорядним методом згідно зі статтею 64 МК України відповідно до рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби.

Надаючи оцінку правомірності рішення про коригування митної вартості товарів від 13.11.2023 № UA 807000/2023/000642/2 колегія суддів зазначає наступне.

Дослідивши наявний в матеріалах справи Контракт № SD20230220/001 від 14.02.2023 (далі - Контракт), колегія суддів встановила, що документом, на підставі якого повинна бути визначена вартість товару при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів за митною декларацією № 23UA807200015861U0 від 13.11.2023, є відповідна специфікація (пункти 2.1., 2.2 Контракту). Умови поставки за цим Контрактом визначені у розділі 5.

Так, відповідно до пункту 5.1 Контракту, умови поставки товару встановлюються згідно з правилами Інкотермс 2010 і визначаються як CFR порт Констанца, Румунія, якщо інші умови поставки не зазначені в специфікаціях.

Згідно з пунктом 5.3 Контракту всі витрати, пов'язані з виконанням цього контракту на території країни продавця - несе продавець, на території країни покупця - несе покупець.

Специфікацією № 4 до Контракту № SD20230220/001 від 14.02.2023 передбачена поставка позивачу наступного товару:

- Соєвий лецітин без ГМО, кількістю 80 бочок, вагою нетто 16000,00 кг, по ціні 2,06 дол. США за кг, загальною вартістю 32960,00 дол. США.

Згідно з вищевказаною специфікацією, умови поставки товару CFR Констанца, Румунія.

Відповідно до Інкотермс (редакція 2010 року), за умовами постачання CFR (Cost and Freight): продавець несе відповідальність за оплату вартості товару та фрахту до порту призначення. Ризик втрати або пошкодження товару та будь-які додаткові витрати переходять від продавця до покупця в момент, коли товар опинився на борту судна в порту відвантаження.

Тобто поставка товару на умовах CFR зобов'язує продавця нести всі витрати до моменту прибуття товару в порту призначення, однак всі ризики та додаткові витрати покладаються на покупця після моменту, коли товар опинився на борту судна в порту відвантаження.

Колегією суддів встановлено, що до розрахунку митної вартості товарів за першим методом її визначення декларантом було додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункту пропуску Орлівка, яка загалом становить 127188,60 грн та складається з транспортних послуг, наданих декларанту експедитором Stream Trade Europe LTD відповідно до рахунку № 0000000141 від 07.11.2023.

Водночас, за твердженнями митного органу, декларантом не підтверджено належними документами витрати по доставці товару до кордону України, через :

- відсутність заявки на перевезення;

- не надання декларантом акту виконаних робіт, щодо транспортних послуг, що передбачено п.3.5 договору транспортних послуг № 23-17 від 23.07.2023;

- надання транспортного рахунку на оплату від 07.11.2023 № 0000000141 від особи, яка згідно з CMR від 06.11.2023 № 809 не є перевізником (зазначено іншу особу);

- відсутність договору про надання транспортних послуг з особою, зазначеною в CMR №809.

Колегією суддів встановлено, що для організації транспортування імпортованої партії товару з порту Констанца (Румунія) до пункту пропуску Орлівка (Україна), декларантом було залучено у якості експедитора компанію Stream Trade Europe Ltd, на підтвердження чого, митному органу було надано договір № 23-17 від 28.07.2023, транспортний рахунок №0000000141 від 07.11.2023, коносамент № 231174860 від 09.10.2023, декларацію Т1 № 23ROCT190000741538 від 06.11.2023 та CMR № 809 від 06.11.2023.

Положеннями статті 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність» № 1955-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1955-IV) визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до частин 8, 9, 10 статті 9 Закону № 1955-IV платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Тобто, відповідно до чинного законодавства експедитор має право вчиняти усі необхідні дії щодо забезпечення перевезення товару з пункту відправки до пункту призначення від імені клієнта, укладає з перевізниками відповідні договори, після складання яких має встановлену ціну щодо наданих послуг з перевезення, яка обговорюється та узгоджується з клієнтом.

За приписами розділу ІІІ "Правил заповнення декларації митної вартості", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (далі - Правила № 599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що заявки до договорів з перевізниками не є обов'язковим документом, що підтверджує митну вартість товарів, оскільки витрати з транспортування можуть бути підтверджені будь-якими документами, які містять реквізити сторін, суму та умови платежу, відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, тощо.

Колегією суддів встановлено, що між ПП «Торговий дім «Золота миля» (Замовник) та Stream Trade Europe LTD, Бургас, Болгарія (Виконавець) був укладений договір №23-17 від 28.07.2023 про надання послуг - організацію міжнародних морських і інтермодальних перевезень зовнішньоторговельних вантажів.

Згідно з пунктом 1.1. розділу 1 Договору № 23-17 від 28.07.2023, виконавець бере на себе зобов'язання з організації міжнародних морських та інтермодальних перевезень зовнішньоторговельних вантажів замовника, а також виконання інших робіт і надання послуг з погодженням з замовником, а замовник приймає ці роботи і послуги і оплачує їх на умовах цього договору, які включають в себе, але не виключно:

- вантажно-розвантажувальні роботи у порту;

- оформлення транзитної декларації Т1;

- митне оформлення вантажу;

- оформлення місцевого санітарного релізу;

- перетарку вантажу з контейнера в автомобільний транспорт;

- зберігання товару у порту;

- інші послуги, пов'язані з вищепереліченими послугами.

За змістом пункту 3.1. договору № 23-17 від 28.07.2023 замовник оплачує послуги виконавця в узгодженому цим Договором порядку, умовам по комплексним ставкам, зафіксованим в додатках, рахунках до договору.

Тобто, належним доказом, підтверджуючим вартість експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням товару є, зокрема, відповідний рахунок.

На виконання зазначеного договору Stream Trade Europe LTD виписав позивачу рахунок № 0000000141 від 07.11.2023 на загальну суму 4100,0 євро, у т. ч. за послуги:

- експедирування / навантаження /митне Т1 / Митна інспекція на суму 1 400,0 євро;

- транспортування / експедирування порт Констанца, Румунія - п/п Орловка (митний кордон України) на суму 1 900,0 євро;

- транспортування - експедирування п/п Орловка - м. Харків, Україна на суму 800,0 євро.

Отже, загальний маршрут перевезення товару (вантажу), який поставлявся за Специфікацією № 4 від 05.09.2023 в межах контракту № SD20230220/001 від 14.02.2023 на умовах поставки СFR: Констанца, Румунія (INCOTERMS 2010), був наступним:

- з порту Констанца (Румунія) - до п/п Орлівка (митний кордон Україна), що підтверджується документами, зокрема, коносаментом № 231174860 від 09.10.2023 та транспортним рахунком Компанії Stream Trade Europe Ltd № 0000000141 від 07.11.2023;

- з п/п Орлівка (митний кордон Україна) - до м. Харкова (Україна), що підтверджується CMR № 809 від 06.11.2023 та транспортним рахунком компанії Stream Trade Europe Ltd №0000000141 від 07.11.2023.

Таким чином, загальні витрати на транспонування вантажу за контрактом №SD20230220/001 від 14.02.2023 за межами митної території України склали 3300,0 євро (1 400,0 євро+1 900,0 євро), еквівалент 127188,60 грн, що також підтверджується актом наданих послуг № 141 від 14.11.2023.

Отже, вартість витрат на доставку імпортованого товару поза митною територією України (фрахту) за маршрутом - порт Констанца, Румунія - пункт пропуску Орлівка у розмірі 127188,60 грн, які понесені позивачем на підставі договору № 23-17 від 28.07.2023, повністю включена ПП «Торговий дім «Золота миля» до митної вартості товару, який було заявлено до розмитнення за першим методом - 36485,39 доларів США (1 316 316,18 грн), з яких вартість товару 32960,0 доларів США (1189127,58 грн) + вартість міжнародного вантажного перевезення 3300,0 євро (127188,60 грн), що підтверджується документами наданими до митного оформлення разом з митною декларацією № 23UA807200015861U0 від 13.11.2023. Розбіжностей у відомостях або неповноту даних про вказані витрати надані позивачем документи не містять.

Слід зазначити, що позивачем разом з митною декларацією № 23UA807200015861U0 від 13.11.2023 до митного органу надані: специфікація № 4 від 05.09.2023; контракт №SD20230220/001 від 14.02.2023, коносамент № 231174860 від 09.10.2023, Т1 23ROCT190000741538 від 06.11.2023, CMR № 809 від 06.11.2023, в яких зазначений номер контейнеру, в якому здійснювалось перевезення вантажу (MSKU5823809). Наданий інвойс оплати транспортних послуг № 0000000141 від 07.11.2023 повністю ідентифікується з номером коносаменту, оцінюваною партією товару та зазначеними документами. Тобто, номер контейнеру відповідач міг встановити з інших наданих позивачем документів, зокрема, коносаменту № 231174860 від 09.10.2023, Т1 23ROCT190000741538 від 06.11.2023, CMR №809 від 06.11.2023.

Посилання митного органу на не зазначення в інвойсі оплати транспортних послуг № 0000000141 від 07.11.2023 номеру контейнеру по якому проводилось перевезення не може бути підставою для коригування митної вартості товарів, оскільки не впливає на цифрові показники вартості транспортних послуг; крім того, така обставина не була зазначена у спірному рішенні в якості підстави невизнання заявленої митної вартості за першим методом.

Щодо посилань відповідача у апеляційній скарзі на те, що наданий інвойс оплати транспортних послуг № 0000000141 від 07.11.2023, надано від особи, яка не є перевізником, оскільки у CMR № 809 від 06.11.2023, зазначено «PE KISILIAK VICTOR», з яким відсутній договір про надання транспортних послуг та відсутній акт наданих послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Умовами підпункту 2.3.2 пункту 2.3 договору № 23-17 від 28.07.2023 про надання послуг передбачено, що Виконавець (Stream Trade Europe LTD) має право залучати до виконання своїх обов'язків третіх осіб від свого імені та укладати з ними відповідні договори. Скориставшись цим правом, Stream Trade Europe LTD залучив до виконання своїх зобов'язань по вказаному договору перевізника PE KISILIAK VICTOR, зазначеного в CMR № 809 від 06.11.2023.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до чинного законодавства експедитор має право вчиняти усі необхідні дії щодо забезпечення перевезення товару з пункту відправки до пункту призначення від імені клієнта, укладає з перевізниками відповідні договори, після складання яких має встановлену ціну щодо наданих послуг з перевезення, яка обговорюється та узгоджується з клієнтом.

З огляду на те, що за умовами договору № 23-17 від 28.07.2023 перевізником є саме Stream Trade Europe LTD, яким і було сформовано транспортний рахунок № 0000000141 від 07.11.2023, що містив повну інформацію про вартість перевезення до митного кордону України, та надавався і до митного оформлення, відсутність договору між експедитором Stream Trade Europe LTD та перевізником PE KISILIAK VICTOR не унеможливлювало правильне визначення витрат на транспортування, понесених позивачем внаслідок транспортування товару шляхом залучення PE KISILIAK VICTOR, оскільки всі витрати, які понесено експедитором за маршрутом Констанца, Румунія - Орлівка, Україна, у тому числі і здійснені PE KISILIAK VICTOR, були включені до складу транспортно-експедиційних послуг, що в подальшому увійшли до загальної митної вартості товару, наданого на розмитнення.

Колегія суддів зауважує, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок №0000000141 від 07.11.2023 та акт наданих послуг №141 від 14.11.2023, надані позивачем при митному оформленні товару, є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.

Щодо ненадання платіжного документу, який підтверджує оплату інвойсу транспортних послуг № 0000000141 від 07.11.2023, слід зазначити, що станом на 13.11.2023 (дату подання митному органу митної декларації № 23UA807200015861U0 від 13.11.2023), оплата послуг Stream Trade Europe LTD по інвойсу № 0000000141 від 07.11.2023 ще не була здійснена, у зв'язку з чим, банківський платіжний документ не надавався, однак зазначені послуги були сплачені декларантом 30.11.2023, що підтверджується платіжним дорученням № 157 від 30.11.2023, що свідчить про необґрунтованість тверджень митного органу.

З огляду на надання митному органу специфікації № 4 від 05.09.2023; контракту №SD20230220/001 від 14.02.2023, коносаменту № 231174860 від 09.10.2023, Т1 23ROCT190000741538 від 06.11.2023, CMR № 809 від 06.11.2023, рахунку № 0000000141 від 07.11.2023 та акту наданих послуг № 141 від 14.11.2023, які містять повну інформацію про маршрут перевезення, описання вантажу, вид і спосіб упаковки, розміри і вагу, найменування вантажовідправника та вантажоодержувача та їх дані, місце, дату і час завантаження/доставки товару, колегія суддів дійшла висновку, що вказані документи були достатніми для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

Крім того, стверджуючи про відсутність таких документів під назвою “заявка на транспортне перевезення» та договір між експедитором Stream Trade Europe LTD та PE KISILIAK VICTOR відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не зазначив яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості.

При цьому, митним органом залишено поза увагою те, що за умовами поставки CFR додаткові витрати на транспортування товару до моменту прибуття у порт призначення ПП «Торговий дім «Золота миля» не було понесено, а дослідженими вище документами підтверджено повну оплату позивачем експедитору послуг з навантаження, вивантаження та обробки товару на протязі усього маршруту від порту Констанці до пункту пропуску Орлівка, які були включені у подальшому до митної вартості імпортованих позивачем товарів.

Слід зауважити, що відповідач, наполягаючи на наданні додаткових документів щодо понесених витрат саме експедитором Stream Trade Europe LTD під час здійснення перевезення вантажу позивача, не надав жодних доказів неправильності обчислення позивачем розміру витрат на транспортування товару з порту Констанца (Румунія) до пункту пропуску Орлівка, Україна, що свідчить про невмотивованість висновків митного органу, покладених в основу спірного рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Зважаючи на викладене висновки митного органу, наведені в оскаржуваному рішенні є такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, а тому не беруться колегією суддів до уваги.

Надаючи оцінку правомірності застосування відповідачем резервного (2) методу визначення митної вартості товарів, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 64 МК України, якою урегульовано питання визначення митної вартості за шостим (резервним) методом, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та вмотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, зазначаючи номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразив пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Не провів детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами, не навів вартісні та якісні характеристики товару, що має суттєве значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлюється виходячи в першу чергу з його характеристик.

Разом з цим, до матеріалів справи відповідачем надано лише скріншот з бази ЄАІС, в якому наявний рядок «5-являє собою рідину світло коричневого кольору. Призначений для використання у харчовій промисловості. У бочках. CN. USD. 4,087814, UA90102D, 2023, 4826, 12.06.2023, 13, 1, CFR, CN, 119588.50.

Тобто, з наведеної митним органом інформації взагалі неможливо встановити, що порівнювані товари схожі за назвою, країною походження, їх якісні та кількісні характеристики, зокрема, щодо, виробника, порту відправлення, ваги партії та опису товару є однаковими, що могло мати істотний вплив на визначення ціни за одиницю товару.

Слід окремо зазначити, що з наданого скріншоту також вбачається і зазначення інших митних вартостей на вказаний товар (2,199120 дол. США. кг та 2,187712 дол. США. кг), однак митним органом жодним чином не обґрунтовано неможливість застосування такої митної вартості.

Колегія суддів зазначає, що згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.08.2018 у справі № 804/1755/17, від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020 та від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020, не доведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє порівнювати показники митної вартості таких товарів.

Наведене у сукупності дає підстави для висновку, що у митного органу були відсутні підстави здійснювати коригування на підставі вказаних відомостей.

Доводи відповідача про необхідність надання позивачем перекладу митної декларації країни відправлення, не є підставою для коригування митної вартості, оскільки така експортна декларація формується безпосередньо продавцем товару та згідно з частиною 2 статті 53 МК України не є тим документом, яким підтверджується митна вартість товарів.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 815/6805/17, копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до частини 2 статті 53 МК України, а може лише додатково надаватися митному органу виключно у випадку, передбаченому частиною 3 статті 53 МК України за її наявності, при цьому відсутність такого документу не впливає на митну вартість, оскільки він не містить відомостей, необхідних для перевірки митної декларації, колегія суддів вважає, що наявність розбіжностей у датах оформлення такої декларації та зазначеного у ній інвойсу, жодним чином не впливає на митну вартість товару, відтак і не може слугувати підставою для її коригування.

Посилання відповідача на відсутність у платіжній інструкції підпису уповноваженої особи та печатки, на думку колегії суддів, не є підставою для неприйняття такого платіжного документу до уваги з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженим постановою Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (далі Постанова № 216) встановлено загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами, порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості ініціювання банком переказу коштів в іноземній валюті з рахунків умовного зберігання (ескроу), здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку-резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденту.

Відповідно до пункту 1.3 Постанови № 216 її вимоги не поширюються на: операції з переказу коштів в іноземній валюті, які здійснюються за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем без відкриття рахунку клієнту та які здійснюються за дорученням інших банків; операції з використанням електронних платіжних засобів (п.1.3).

На виконання пункту 3.10 Постанови № 216, Банк після здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів надає платникові інформацію в письмовій або електронній формі про первісну суму переказу в іноземній валюті або масу банківських металів у тройських унціях, суму всіх витрат, яку сплатив платник за проведення цієї операції, тощо. На такому повідомленні проставлення штампів або підписів не передбачено.

Колегія суддів зазначає, що вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті, затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 № 258. Згідно з цими стандартами мають бути обов'язково заповнені поля, а також обов'язково має бути зазначений код відправлення.

Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування здійснюються відповідно до глави 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (із змінами та доповненнями) (далі Інструкція № 22). Згідно з п. 10.1 Інструкції № 22 оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», «телефонний банкінг», «платіжний застосунок» та інших систем дистанційного обслуговування.

Пунктом 10.5 Інструкції № 22 визначено, що під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», визначаються договором між банком та клієнтом, але обов'язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань застосування електронного підпису в банківській системі України; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі «Допоміжні реквізити».

Судом апеляційної інстанції вище встановлено, що платіжний документ SWIFT від 11.09.2023 № 500 містить посилання на контракт, дату операції, суму операції в доларах США, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з умовами контракту та іншими документами, поданими під час митного оформлення.

Колегія суддів наголошує, що чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки чи підпису уповноваженої особи на SWIFT повідомленні.

Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти, вказано також у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 826/9719/16.

Враховуючи викладене, оскільки сплату позивачем здійснено через банківський сервіс «Інтернет-банкінг», а роздрукована та надана до митного органу платіжна інструкція містить визначені пунктом 10.5 Інструкції № 22 обов'язкові реквізити електронного розрахункового документа, тобто, є підтвердним документом, що посвідчує здійснену позивачем на рахунок продавця оплату за товар, що поставляється, доводи митного органу про неналежне оформлення платіжного доручення є безпідставними.

З приводу посилань Харківської митниці на ненадання позивачем до митного оформлення каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, неприйняття наданого до митного оформлення прайс-листа від 05.09.2023 б/н, у зв'язку з тим, що останній виданий продавцем безпосередньо ПП «Торговий дім «Золота миля», є по суті офертою для конкретного покупця та не відображає дійсну вартість у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, не містить зазначення одиниці виміру товарів та не містить терміну дії, колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.01.2022 по справі № 810/3667/15, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги, як додаткове джерело інформації.

Слід також врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.12.2023 по справі № 810/3766/16, згідно з яким ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару за відсутності у митниці підстав для витребування додаткових документів та належного (об'єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, якщо таких документів не надано, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів зауважує, що до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-листа виробника, а й інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднести прайс-лист продавця товару.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Вказана правова позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.02.2024 по справі № 815/1460/18.

Зі змісту наданого позивачем як до митниці так і до суду прайс-листа продавця товару THE TNN DEVELOPMENT LIMITED вбачається, що кількісні, вартісні та якісні характеристики імпортованих позивачем товарів повністю відповідають інформації, зазначеній в Специфікації № 4, яка є основним товаросупровідним документом відповідно до умов Контракту. При цьому у прайс-листі зазначено вартість 2,06 дол. США за кг, одиниці виміру товару kg (кілограм) та загальну масу нетто 16000,00 кг, що спростовує твердження відповідача про відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, проаналізувавши у сукупності документи, що подавались позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем наявності у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, що свідчить про відсутність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначені митним органом у спірному рішенні твердження про ненадання до митного оформлення достатніх документів для перевірки визначеної позивачем митної вартості товарів за першим методом, наявність розбіжностей у поданих документах, що викликало відповідні сумніви у митного органу, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, спростовані під час апеляційного розгляду справи.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем товару за другорядним методом визначення митної вартості згідно з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000642/2 від 13.11.2023.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000642/2 від 13.11.2023, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині.

Твердження відповідача, про обрання позивачем неналежного способу захисту у виді скасування картки відмови у митному оформленні товарів, випущених у вільний обіг № UA807200/2023/000655 від 13.11.2023, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в цій картці наведено вимоги, виконання яких забезпечує митне оформлення, - подання нової МД з урахуванням відомостей, наведених у рішенні про коригування.

Тобто, подання нової митної декларації не було для декларанта повністю добровільним.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист права здійснити митне оформлення за митною вартістю, визначеною ним самостійно, а також інтересом, який полягає у одержанні правових підстав для повернення митних платежів, сплачених у зв'язку з прийняттям відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Таким чином, у випадку, коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 Податкового кодексу України та статті 45 Бюджетного кодексу України. Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав належний спосіб захисту.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 по справі № 820/2014/17.

З огляду на вказане, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000655 від 13.11.2023, яка винесена відповідачем у зв'язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправними, підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 по справі № 520/102/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій