Справа № 161/4259/25
Провадження № 2/161/2269/25
27 жовтня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Пахолюка А.М.
при секретарі - Мельник М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги, враховуючи відповідь на відзив, обґрунтовує тим, що 14.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 101932881, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 15000 грн., строком на 90 днів, і складався з пільгового періоду (30 днів) та поточного періоду (60 днів) тобто до 15.05.2022 року, зі сплатою відсотків визначених умовами договору.
16.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №16072024, у відповідності до якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно п. 1.2. договору факторингу, сторони погодили, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає Кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №101932881 від 14.02.2022 року в сумі 17658 грн., яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі - 15000 грн., заборгованості за відсотками - 2163 грн., заборгованості за комісією - 495 грн.
На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі - 17658 грн., яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі - 15000 грн., заборгованості за відсотками - 2163 грн., заборгованості за комісією - 495 грн. та судові витрати по справі.
У відзиві на позовну заяву відповідач, вказує, що вважає вимоги позивача такими, що не підлягають до задоволення, а наведені в позові факти є необ'єктивними та не підтверджуються належними доказами. Зокрема відсутні первинні документи, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним договором, нарахування відсотків та сплату комісії. Просив відмовити в задоволені позову.
Ухвалою суду від 04.04.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 13.08.2025 року клопотання позивача задоволено, витребувано в АТ КБ «Приватбанк» інформацію по картковому рахунку відповідача.
Представник позивача до судового засідання подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, просить суд позов задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи.
Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін по наявним матеріалам справи.
За погодженням позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення.
Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 14.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 101932881, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 15000 грн., строком на 90 днів, і складався з пільгового періоду (30 днів) та поточного періоду (60 днів) тобто до 15.05.2022 року, зі сплатою відсотків визначених умовами договору (а.с. 6-13).
16.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №16072024, у відповідності до якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 15-16).
Згідно п.1.2. договору факторингу, сторони погодили, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає Кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що 16.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було підписано акт прийому-передачі реєстру боржників (а.с. 17).
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №101932881 від 14.02.2022 року в сумі 17658 грн., яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі - 15000 грн., заборгованості за відсотками - 2163 грн., заборгованості за комісією - 495 грн. (а.с. 18-19).
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів на виконання умов кредитного договору є, саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. (постанова Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі 554/4300/16-ц).
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит та у позику.
З матеріалів справи вбачається, що будь-яких доказів на підтвердження факту перерахування коштів за кредитним договором № 101932881 та отримання їх відповідачем згідно з вказаним кредитним договором позивачем суду надано не було.
Разом з тим, в матеріалах справи наявне платіжне доручення 39835585, відповідно до якого платник ТОВ «Мілоан» через банк платника перерахувало 15000 грн. ОСОБА_1 на кредитний рахунок 473121*46, яке не відображає дійсної банківської операції щодо перерахування коштів ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 , оскільки не містить відповідних реквізитів, передбачених для банківських документів (а.с. 13).
Крім того, із виписки по картковому рахунку АТ КБ «Приватбанк» відповідача за період 14.02.2022 року - 15.02.2022 року не можливо встановити походження операції щодо зарахування коштів в сумі 15000 грн., оскільки, у графі «деталі операції» вказано «переказ із картки», що не випливає із платіжного доручення 39835585 (а.с. 77).
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог свідчить про їх недоведеність та необґрунтованість, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях та є підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог.
Також, розрахунок заборгованості, складений в односторонньому порядку, сам по собі не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», адже не відповідає вимогам, встановленим наведеною нормою для первинних документів. Тому за відсутності первинних документів не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі кредиту позичальнику, суми траншів кредиту та як наслідок загальну суму боргу тощо.
Наявні в матеріалах справи відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №101932881, не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості та її розміру за договором, оскільки, такі відомості фактично є документами, що складені позивачем, в якому останній стверджує про наявність у відповідача заборгованості за договорами у певній сумі (а.с. 19).
Відомість є виключно внутрішнім документом позивача, підготовленим його працівниками та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Інших доказів позивачем не надано.
Відтак позивачем не доведено факту отримання відповідачем кредиту за вказаним договором, а також наявності заборгованості ОСОБА_1 як перед первісними кредиторами, так і перед ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Виходячи з вищевказаного, суд дійшов висновку про безпідставність заявленого позивачем позову, оскільки, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не довело належними та допустимими доказами отримання коштів та наявності заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №101932881 від 14.02.2022 року, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача, а тому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України суд,-
Відмовити в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; код ЄДРПОУ 35625014;
Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного тексту рішення 27 жовтня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Пахолюк А.М.