Рішення від 28.10.2025 по справі 154/3564/24

Справа № 154/3564/24

Провадження № 2/931/362/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2025 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Безп'ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання - Левчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2024 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до Володимирського міського суду Волинської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 12 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 860617055 у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV673XY відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Отже, сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор перерахував відповідачу 12 серпня 2021 року грошові кошти у розмірі 15020,00 грн на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 . Згідно укладеного договору факторингу № 28-1118-01 від 28 листопада 2018 року та додаткових угод, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу, право вимоги за кредитним договором № 860617055 від 12 серпня 2021 року перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс». Вподальшому, відповідно до умов укладеного договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2021 року та додаткових угод, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 року, право вимоги по вказаному кредитному договору відступлено на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс». В подальшому, відповідно до умов укладеного договору факторингу № 200824 від 20 серпня 2024 року, право вимоги по кредитному договору відступлено на користь ТОВ «Юніт Капітал», що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача у розмірі 63788,40 грн, з яких 15020 грн - заборгованість за тілом кредиту, 48758,40 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом. Відповідач не виконував умови договору належним чином, не повністю сплачував платежі у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість. Оскільки відсотки за вказаним кредитним договором нараховувалися відповідно до його умов та закону, такі не підлягають зменшенню.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 860617055 від 12.08.2021 року в розмірі 63778,40 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Ухвалою судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 11 жовтня 2024 року відкрито провадження у даній справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

22 жовтня 2024 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому вважає її необґрунтованою та безпідставною, повністю заперечує щодо вимоги про стягнення заборгованості. Зазначає, що при відкритті провадження у Володимир-Волинському міському суді Волинської області порушено строки позовної давності, оскільки кінцевий строк подачі позовної заяви 11-12 вересня 2024 року. У матеріалах справи відсутні належні оферта та акцепт, якими підтверджувався б факт укладення договору, відповідно до ст. ст. 641, 642 ЦК України. Також, позивач у позовній заяві зазначає недопустимий формат підпису (одноразовий ідентифікатор MNV673XY), який нібито був використаний для підписання кредитного договору. Практично неможливо підтвердити та перевірити ким був отриманий і використаний одноразовий ідентифікатор MNV673XY - ним чи третьою особою з неправомірними намірами. Порушення порядку електронного підпису може включати в себе такі дії, як підробка електронного підпису, використання чужого підпису без дозволу, використання недійсного підпису або зміна підпису без відповідного повідомлення. Отже, зважаючи на порядок та форму підписання кредитного договору, а також на відсутність належного підпису, який міг би свідчити про волю позичальника на укладення договору та згоду з усіма його умовами, правочин не є дійсним. Відповідач також вважає недійсними наявні в матеріалах справи додатки, а саме: «Заявка», «Виписка» та «Довідка», оскільки на них немає належного підпису відповідно до чинного законодавства України. Крім того, вказані позивачем договори факторингу є не дійсними, нікчемними та безпідставними враховуючи положення ст. 6,7, 12 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог та визнати правочин таким, що порушує Цивільний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закон України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та Закон України «Про електронну комерцію» (а.с. 99-116 т.1).

22 жовтня 2024 року відповідач ОСОБА_1 подав клопотання про застосування строків позовної давності, мотивуючи тим, що такий сплив 11-12 вересня 2024 року. Отже, перебіг строку позовної давності, згідно ст. 253 ЦК України, починається 11 вересня 2021 року. Просить закрити провадження у справі у зв'язку з порушенням строку позовної давності (а.с. 117-119 т.1).

24 жовтня 2024 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якому зазначає, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі». Так, кредитний договір № 860617055 від 12.08.2021 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV673XY, який направлено позичальнику 12.08.2021 22:50:10 на номер мобільного телефону, вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_2 ; одноразовий персональний ідентифікатор введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 12.08.2021 22:51:06 годині, після чого відповідач натиснув кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одночасно з підписанням договору, товариство відправляє на електронну адресу, вказану позичальником у заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору, зокрема, додаючи його примірники у форматах PDF та P7S. Первісний кредитор - ТОВ «Манівео швидка фінансова компанія» перед тим, як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірив особисті дані відповідача, а і платіжну картку з метою ідентифікації. Виходячи з вищевикладеного, відповідач отримав грошові кошти відповіднодо умов договору належним чином, а тому позивачем доведено факт надання первісним кредитором грошових коштів відповідачу. Звертає увагу, що відповідачем не надано суду відомостей на підтвердження факту не заповнення заявки на отримання грошових коштів в кредит, не підписання відповідачем договору, на надання чи заволодіння його персональними даними іншими особами (звернення до правоохороннихорганів тощо), тобто доказів вчинення шахрайських дій відносно персональних даних відповідача матеріали справи не містять. Щодо строку позовної давності, то такий не пропущено, оскільки в Україні продовжено воєнний стан. Також, на момент подачі позову позивачем, долучено всі наявні на той час документи, які передані первісним кредитором та всіма наступними факторами, відтак факт переходу права вимоги доведено. Просить позов задовольнити повністю (а.с. 121-135 т.1) .

31 жовтня 2024 року від відповідача ОСОБА_1 надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому пояснює, що з окремими умовами та пунктами кредитного договору ознайомився лише після отримання позовної заяви та відповіді на відзив. Не визнає положення кредитного договору з наступних підстав: відсутність належного підписання договору з боку позичальника; невідповідність письмової форми договору; відсутність підтвердження акцепту оферти; недостатня інформованість про умови договору. Зазначає, що електронний підпис, який має юридичну силу, повинен бути створений за довомогою КЕП або іншого аналогічного засобу, а одноразовий ідентифікатор, відправлений через смс, не забезпеечує належного рівня ідентифікації і ставить під сумнів юридичну силу договору. Крім того, ідентифікація за платіжною карткою є недостатньою для підтвердження особи, оскільки вона не є документом, що посвідчує особу, а лише підтверджує можливість використання певного платіжного інструменту. Таким чином, умови договору, його зміст та порядок підписання не відповідають вимогам законодавства, а тому він не може бути визнаний як належно укладений та мати юридичну силу. Вважає, що позивач не надав достатніх підстав для зупинення строку позовної давності у зв'язку із дією воєнного стану. Застосування пункту 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України має бути обгрунтованим та доведеним на підставі конкретних фактів, чого у даному випадку позивач не зробив. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 146-160 т.1).

26 листопада 2024 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, у яких зазначає, що кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору. Підписуючи кредитний договір № 860617055 від 12.08.2021 року, відповідач ознайомлений з правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», з чого можна зробити висновок, що відповідач, в процесі оформлення кредиту, надав дані своєї банківської картки, на яку пізніше отримав кошти від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». В подальшому товариство ініціювало переказ коштівв розмірі 15020,00 грн на картковий рахунок відповідача, що підтверджуєтьсяплатіжним дорученням № e6f3a4e9-acb7- 488a-b3f4-82021017dd88 від 12.08.2021 року, яке містить всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа. Також, платіж підтверджується листом виданим та підписаним АТ «Таскомбанк», оскільки банк є незацікавленою особою по справі, даний доказ є належним доказом виконання зобов'язань ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором. Також, звертає увагу на те, що під час укладення договору відповідач ознайомився з його текстом та змістом вцілому, паспортом споживчого кредиту, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловив, а також відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз'ясненням положень договору. В той же час відповідачем не надано доказів того, що кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок чи цей рахунок належить не йому, не надав виписки по зазначеному картковому рахунку чи доказів повернення коштів чи спростування нарахованих процентів (а.с. 169-178 т.1).

06 січня 2025 року від відповідача надійшла заява, у якій просить застосувати строки позовної давності у справі та відхилити доводи позивача про зупинення строку позовної давності. Заяву мотивує тим, що правочин був укладений 12 серпня 2021 року, яким встановлено строк кредитування від 1 до 30 днів, тому строк погашення кредиту сплив 11 вересня 2021 року, а загальний строк позовної давності закінчився 11 вересня 2024 року. З моменту введення воєнного стану судова система України продовжувала працювати, забезпечуючи доступ до правосуддя. Судова практика свідчить про те, що можливість звернення до суду була забезпечена навіть у складних умовах, тому загальні твердження про вплив воєнного стану на проесуальні строки є недостатніми. Позивач не надав конкретних доказів, які б обгрунтовували неможливість звернення до суду у визначені строки (а.с. 195- 197 т.1).

04 лютого 2025 року відповідач через систему «Електронний суд» надіслав додаткові пояснення, у яких зазначає, що жодне з підприємств - ТОВ «Манівео», ТОВ «Таліон плюс», ТОВ «ФК«Онлайн фінанс», ТОВ «Юніт Капітал», не здійснило письмового повідомлення чи будь-яким іншим способом інформування про передачу прав вимоги, що є порушенням вимог законодавства та його прав. Передача права вимоги між первісним кредитором та новим кредитором (факторинговою компанією) передбачає укладення договору факторингу та оформлення документів, які мають відповідати вимогам чинного законодавства України. Відсутність належно оформлених документів, які підтверджують передачу прав вимоги, порушує права боржника та позбавляє нового кредитора законних підстав вимагати виконання зобов'язання. Також позивачем та первісним «кредитором» не було дотримано основних вимог до поштового повідомлення, встановлених правилами надання послуг поштового зв'язку, що є істотним порушенням, оскільки позбавило його можливості своєчасно дізнатися про зміну кредитора та забезпечити належний захист своїх прав. Просив витребувати у позивача документи, що підтверджують виконання вимог до повідомлення боржника, визнати недійсними договори факторингу у разі виявлення порушень порядку їх укладення та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв'язку із неналежним повідомленням боржника про зміну кредитора (а.с. 210-212 т.1).

17 лютого 2025 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, у яких зазначає, що відповідно до умов кредитного договору строк користування кредитом закінчився 09.12.2021 року. Представник позивача 20 вересня 2024 року направив позовну заяву через систему «Електронний суд». Отже, загальний строк позовної давності не пропущено. Крім того, згідно з п. 19 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України, у період дії воєнногостану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного станув Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.Отже, законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Крім того, згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі. При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України. Також, зазначає, що відповідач неправильно трактує ст.512 ЦК України, оскільки відповідно до даної статті кредитор не зобов'язаний надавати відповідачу копії документів, що підтверджують передачу прав вимог (а.с.216-220 т.1).

31 березня 2025 року відповідач через систему «Електронний суд» надіслав додаткові пояснення, у яких зазначає, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують правомірність заявленої суми заборгованості. Дійшов висновку, що виписка по картковому рахунку є належним доказом щодо наявності заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися в сукупності з іншими доказами. Крім того, наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є не достатньою для задоволення заявлених вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, які дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти позичальнику, на який строк, правильність нарахування відсотків позикодавцем. У матеріалах цієї справи відсутні виписки по картковим рахункам ОСОБА_1 . З розрахунку заборгованості, зробленого позивачем, не вбачається за можливе перевірити факт перерахування коштів позивачем відповідачу на виконання спірного договору та правильність нарахувань відповідних сум. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості сам по собі не є безспірним доказом розміру боргу. Враховуючи вищевикладене, просить відмовити позивачу взадоволенні позову (а.с. 232-234 т.1).

07 травня 2025 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, у яких щодо розрахунку заборгованості зазначає наступне.ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» не є банківськими фінансовими установами. Товариства в межах виконання умов укладеного договору здійснюють розрахунки заборгованості, де чітко відображено нарахування відсотків, погашення заборгованості, залишок суми богу та мають всі необхідні реквізити. Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат відповідно до вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України, розрахунки містять підписи первинних кредиторів та є належним доказом. Позивач вичерпав усі можливі та доступні заходи для забезпечення належної доказової бази у справі (а.с. 1-3 т.2).

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08 травня 2025 року клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів залишено без задоволення.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08 травня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 15 серпня 2025 року клопотання відповідача ОСОБА_1 про передачу справи за підсудністю задоволено та цивільну справу передано до Локачинського районного суду Волинської області.

09 вересня 2025 року дана справа надійшла з Володимирського міського суду Волинської області до Локачинського районного суду Волинської області за підсудністю.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 11 вересня 2025 року справу прийнято до свого провадження, розгляд якої постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 15 жовтня 2025 року.

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження.

15 жовтня 2025 року у судовому засіданні було оголошено перерву на підставі ч. 2 ст.240 ЦПК України до 28 жовтня 2025 року.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що стверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 65 т.2 на звороті). Одночасно у позовній заяві просить розгляд позовної заяви здійснювати за її відсутності (а.с. 8 т.1).

Відповідач у судове засідання не з'явився також, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 66 т.2 на звороті). Про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надійшло.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача та відповідача.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 12 серпня 2021 року ОСОБА_1 уклав договір кредитної лінії № 860617055 (далі - кредитний договір) з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» шляхом подання заявки на сайті Товариства - www.moneyveo.uа, який є електронним документом та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV673XY (а.с. 11 на звороті-14 т.1).

Крім того, 12 серпня 2021 року ОСОБА_1 в електронній формі підписав паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 860617055 від 12.08.2021 року (а.с. 10-11 т.1).

Положеннями п. 4.4 та п. 4.15 кредитного договору передбачено, що сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Цей Договір є електронним документом створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 11 цього Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Частиною 12 ст. 11 Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно порядку дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», алгоритму дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів та довідки щодо дій позичальника вбачається, що ОСОБА_1 12 серпня 2021 року о 22:50:10 на номер телефону НОМЕР_2 направлено одноразовий ідентифікатор MNV673XY для підтвердження поданої заявки на кредит та договір № 860617055 від 12.08.2021 року (а.с. 22, 23, 24-30, 31-32 т.1).

Таким чином, з алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

Відповідач посилається на неможливість достовірно встановити, що одноразовий ідентифікатор був отриманий та використаний саме ним, а тому, на його думку існує ризик підроблення електронного підпису. Однак, доказів того, що персональні дані відповідача (дані паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків, номер телефону, адреса реєстрації (фактичного) місця проживання) були використані товариством чи третіми особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем до суду не надані, як і не надано доказів того, що відповідач звертався до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення відносно нього шахрайських дій. Зважаючи на вказане, доводи відповідача про те, що позивач не надав доказів на підтвердження отримання та використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, спростовуються матеріалами справи, а невизнання самим відповідачем факту укладання кредитного договору і використання такого ідентифікатора - не обґрунтоване стороною відповідача за допомогою належних та допустимих доказів.

Отже, договір кредитної лінії № 860617055 від 12.08.2021 року є укладеним з моменту його підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV673XY, який був надісланий на вказаний ОСОБА_1 номер телефону, що підтверджує погодження сторонами усіх істотних умов такого договору, а доводи відповідача щодо відсутності його волевиявлення та недійсності електронного підпису при укладенні договору повністю спростовуються.

Відповідно до умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000 грн 00 коп. Перший транш за договором в сумі 15020 грн кредитодавець надає позичальнику одразу після укладення договору, який має бути повернено до 11.09.2021 року (п. 1.1, 2.3).

За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, у розмірі 0,45% від суми кредиту за кожний день користування ним протягом дисконтного періоду (п. 1.9, 1.9.1). Після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються у розмірі 1,98% в день від суми кредиту (п. 1.9.2).

Згідно п. 4.2, 4.3 кредитного договору строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання Кредиту передбачених п. 1.8. та п. 1.12.1. договору. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1.9.3 договору якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього договору.

Згідно п. 1.12 сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: п. 1.12.1 та 1.12.2 зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду. З наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано ОСОБА_1 кошти в розмірі 15020 грн на картку № 4731-21ХХ-ХХХХ-9673, яку позичальник вказав при оформленні кредиту, що підтверджується платіжним дорученням № e6f3a4e9-acb7-488a-b3f4-82021017dd88 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 12.08.2021 року (а.с. 33 т.1).

Згідно електронного повідомлення АТ «Таскомбанк» № 3980/47.1.-,БТ від 08.08.2024 року, в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №48 від 18 липня 2019 року банком було здійснено перекази грошових коштів на рахунки одержувачів до яких емітовані електронні платіжні засоби по операціях, що вказані додатку на 93 аркушах, зокрема, 12.08.2021 року о 22.51 переказ у сумі 15020 грн на картку № 4731-21ХХ-ХХХХ-9673 (а.с. 34-35 т.1).

Зазначені вище копії документів в сукупності із розрахунком заборгованості повністю підтверджують надання кредитних коштів позивачем й отримання таких відповідачем на зазначену ним у заявці платіжну картку. Такі умови перерахування коштів було погоджено сторонами при укладенні кредитного договору. Суд зазначає, що саме позичальник має доступ до свого банківського рахунку і він мав можливість представити суду виписку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак відповідач таким правом не скористався.

Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» повністю виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переходить до ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до боржників за відповідним реєстром права вимоги (а.с. 36-41 т.1).

В подальшому між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено ряд додаткових угод, згідно яких сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору, востаннє до 31 грудня 2024 року включно, а саме: 28 листопада 2019 року укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, 31 грудня 2020 року укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, 31 грудня 2021 року укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, 31 грудня 2022 року укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, 31 грудня 2023 року укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с. 42, 43-47, 48, 49, 50 т.1).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 155 від 12.10.2021, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 860617055 від 12.08.2021 року на загальну суму 37817,60 грн, з яких 15020,00 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 22797,60 грн заборгованість по відсотках (а.с. 51 т.1).

05 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №05/0820-01, згідно умов якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» за плату права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с. 53-57 т.1).

В подальшому між «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено ряд додаткових угод, згідно яких сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору, востаннє до 30 грудня 2024 року включно, а саме: 03 серпня 2021 року укладено додаткову угоду № 2 до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, 30 грудня 2022 року укладено додаткову угоду №3 до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року (а.с. 58, 59 т.1).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року підписаного між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу № 05/0820-01, укладеного між ними, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 860617055 від 12.08.2021 року на загальну суму 63778,40 грн, з яких 15020 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 48758,40 грн заборгованість по відсотках (а.с. 60-61 т.1).

20 серпня 2024 року між ТОВ «Юніт капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №200824, згідно умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» зобов'язується за плату відступити ТОВ «Юніт капітал» право грошової вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників, що є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 62-66 т.1).

Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №0200824 від 20 серпня 2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» передало, а ТОВ «Юніт капітал» прийняло реєстр боржників (а.с. 69 т.1).

Із витягу Реєстру боржників до договору факторингу №200824 від 20 серпня 2024 року, вбачається, що у ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 860617055 сума заборгованості становить 63778,40 грн, з яких 15020 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 48758,40 грн заборгованість по відсотках (а.с. 67-68 т.1).

Однак, відповідач ставить під сумнів факт передачі права вимоги за кредитним договором та вказав, що наведені договори факторингу є недійсними, нікчемними та безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 2-127/11 (постанова від 01.02.2018 року) за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.

Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 860617055 від 12.08.2021 року та вправі пред'являти відповідні вимоги про стягнення коштів, оскільки заборгованість за кредитним договором так і не була сплачена відповідачем.

Крім того, відповідачем не погоджується із розміром заборгованості, вважає надані позивачем розрахунки заборгованості не достатніми для задоволення позову.

Як вбачається із детального розрахунку заборгованості, сформованого первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в перший день кредитування (12.08.2021 року) позичальнику надано грошові кошти у сумі 15020 грн. В подальшому протягом 30 днів (дисконтний період) здійснювалося нарахування відсотків з врахуванням п. 1.9.1 Договору 67,59 грн в день. Починаючи із 12.09.2021 року по 12.10.2021 року (31 день) відповідачу здійснювалося нарахування відсотків за процентною ставкою 2,98% від суми кредиту, а саме 447,60 грн в день. Крім того, у зв'язку із несплатою відповідачем заборгованості, 15.09.2021 року було нараховано різницю між базовою ставкою та нарахованими процентами за дисконтною ставкою за 30 днів у сумі 6894,30 + 4х447.6=8684,7 Таким чином, станом на 12 жовтня 2021 року, заборгованість у ОСОБА_1 перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зі сплати кредиту становила 37817,60 грн, з яких 15020 грн - сума заборгованості за основним зобов'язанням, 22797,60 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами (а.с. 70 т.1).

Вподальшому ТОВ «Таліон Плюс» отримавши право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 860617055 від 12.08.2021 року здійснювало нарахування відсотків за користування кредитом починаючи з 13 жовтня 2021 року по 09 грудня 2021 року, оскільки ОСОБА_1 і надалі не сплачував заборгованість (п.1.12.1). Наведене підтверджується розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ «Таліон Плюс», згідно якого заборгованість станом на 30.05.2023 року становить 63778,40 грн, з яких 15020 грн - тіло кредиту, 48758,40 грн - відсотки (а.с. 71 т.1).

Вподальшому ТОВ «Юніт Капітал», отримавши право вимоги до відповідача за договором № 860617055 від 12.08.2021 року, не здійснювало жодних нарахувань. Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором № 860617055, сформованого ТОВ «Юніт Капітал», сума заборгованості ОСОБА_1 становить 63778,40 грн, з яких прострочене тіло - 15020 грн, прострочені відсотки - 48758,40 грн (а.с. 72 т.1).

Аналізуючи вище наведені розрахунки, у яких повністю відображено механізм нарахування боргу, судом встановлено порядок утворення розміру заборгованості у відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 860617055 від 12.08.2021, яка складається із тіла кредиту та відсотків.

Таким чином, відсутні підстави ставити під сумнів надані позивачем розрахунки заборгованості, які відповідають умовам підписаного сторонами договору, стороною відповідача в ході розгляду справи такі розрахунки в жодній мірі не спростовані, клопотання про проведення судової економічної експертизи на їх (розрахунків) спростування ОСОБА_1 заявлено не було, а також контррозрахунку суми заборгованості ним не було здійснено.

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, кредитодавець свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідач, в порушення положень кредитного договору та вимог ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, користуючись коштами наданими йому кредитором, не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів, також сплату відсотків за користування кредитом, у зв'язку із чим у нього утворилася заборгованість за вищезазначеним правочином.

Щодо спливу строку позовної давності, наведеного відповідачем у відзиві на позовну заяву, запереченні та додаткових поясненнях, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по цивільній справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18), якщо кредитний договір передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, то перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

При цьому, строк дії договору закінчився 09 грудня 2021 року, а відтак строк позовної давності закінчився 09.12.2024 року. Представник позивача 20.09.2024 року подав позовну заяву через «Електронний суд», тобто в межах строку позовної давності.

Крім того, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Зазначений карантин Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями) введений з 12.03.2020 та тривав до 30 червня 2023 року.

Разом з тим, згідно з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції чинній на момент подання позову) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з урахуванням введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 12.03.2020, а також введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, строк дії якого продовжено по даний час, 3-річний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, не сплив та був продовжений на строк дії такого карантину, а в подальшому зупинений у зв'язку із введенням воєнного стану, а відтак позивачем не пропущено строк на звернення до суду із даним позовом, а тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача щодо застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства, враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт утворення заборгованості у відповідача перед позивачем за кредитним договором, що суттєво порушує взяті на себе договірні зобов'язання, та невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, а відтак, з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитним договором № 860617055 від 12 серпня 2021 року у розмірі 63778,40 грн, з яких з прострочене тіло - 15020 грн, прострочені відсотки - 48758,40 грн.

Всі інші доводи відповідача, викладені у його письмових заявах, не спростовують висновків суду. Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на спростування доводів позовної заяви та підтвердження своїх заперечень.

Щодо вирішення питання судових витрат, суд зазначає таке.

За змістом статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження факту надання професійної правової допомоги представником позивача до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги № 26/08/24-02 від 26 серпня 2025 року, укладений між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» (а.с. 73-74 т.1), додаткову угоду № 5 від 26 серпня 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 26/08/24-02 від 26 серпня 2024 року (а.с. 75-76 т.1), довіреність від 22 лютого 2025 року (а.с. 79 т.1); акт прийому-передачі наданих послуг від 26.08.2024 року (а.с. 77 т.1), з яких вбачається перелік наданих правових та юридичних послуг, кількість годин та вартість послуг, а саме: складання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» до боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 860617055 від 12.08.2021, 2 год. - 5000 грн; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 , за кредитним договором № 860617055 від 12.08.2021, 2 год. - 500 грн; надання усної консультації стосовно складання позовної заяви ТОВ «Юніт капітал» до боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 860617055 від 12.08.2021, 1 год. - 500 грн, а всього 6000 грн.

Крім того, у матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4956 виданого 24 квітня 2012 року Тараненку Артему Ігоровичу (а.с. 78 т.1).

Відповідно до ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та не доводив їх неспівмірність.

Враховуючи наведене, те, що позов задоволено повністю, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу є підставною та підлягає задоволенню, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути документально підтверджені витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

На підставі ст. ст. 526, 626, 628, 629, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії № 860617055 від 12 серпня 2021 року у розмірі 63778 (шістдесят три тисячі сімсот сімдесят вісім) гривні 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 28.10.2025 року.

Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп'ятко

Попередній документ
131369325
Наступний документ
131369327
Інформація про рішення:
№ рішення: 131369326
№ справи: 154/3564/24
Дата рішення: 28.10.2025
Дата публікації: 31.10.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Локачинський районний суд Волинської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (28.10.2025)
Дата надходження: 09.09.2025
Предмет позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором
Розклад засідань:
27.11.2024 09:00 Володимир-Волинський міський суд Волинської області
13.01.2025 09:00 Володимир-Волинський міський суд Волинської області
18.02.2025 09:00 Володимир-Волинський міський суд Волинської області
02.04.2025 09:00 Володимир-Волинський міський суд Волинської області
25.04.2025 09:00 Володимир-Волинський міський суд Волинської області
08.05.2025 09:15 Володимир-Волинський міський суд Волинської області
04.06.2025 12:00 Володимир-Волинський міський суд Волинської області
31.07.2025 16:00 Володимир-Волинський міський суд Волинської області
15.08.2025 12:00 Володимир-Волинський міський суд Волинської області
15.10.2025 15:00 Локачинський районний суд Волинської області
28.10.2025 12:00 Локачинський районний суд Волинської області