Справа №155/1473/25
Провадження №1-кп/155/165/25
про обрання запобіжного заходу
29 жовтня 2025 року місто Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
представника потерпілого - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030000000638 від 02 серпня 2025 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Новосілки Горохівського району Волинської області, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 ,
по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,
08 вересня 2025 року на розгляд до Горохівського районного суду Волинської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
27 жовтня 2025 року прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Клопотання прокурора обґрунтоване тим, що з метою унеможливлення вчинення ОСОБА_7 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме запобігання спробам переховуватися від суду; не прибувати на виклики суду, змінювати без дозволу суду місце проживання; тимчасово або постійно відлучатися з місця постійного проживання без дозволу суду; перешкоджати кримінальному провадженню шляхом схиляння свідків та третіх осіб до дачі неправдивих показань в ході судового розгляду цього кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, вчинити спроби сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також враховуючи вагомість та беззаперечність наявних доказів причетності ОСОБА_7 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у його вчиненні, до ОСОБА_7 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України строком на 2 місяці.
Крім того, 27 жовтня 2025 року прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про обрання (застосування) відносно обвинуваченого ОСОБА_7 тимчасового обмеження в користуванні спеціальним правом, а саме правом керування транспортними засобами. Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_7 користується спеціальним правом, а саме правом керування транспортним засобом, що підтверджується посвідченням водія серії НОМЕР_1 , виданим ТСЦ 0741. Згідно з даним посвідченням ОСОБА_7 має право на право керування транспортними засобами категорії «В, С». Необхідність застосування відносно обвинуваченого вищевказаного заходу кримінального провадження зумовлене тим, що останній може продовжувати керувати транспортними засобами та грубо порушувати вимоги Правил дорожнього руху України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні подані клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом підтримав з підстав, викладених у клопотанні. Просив подані клопотання задовольнити.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні щодо клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту заперечувала.
Потерпілий ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 в судовому засіданні при вирішенні клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом покладалися на думку суду.
Захисник ОСОБА_8 заперечував щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, вказавши, що тривалий час, після закінчення дії попереднього запобіжного заходу, останній не допустив жодного порушення процесуальних обов'язків, не зафіксовано також будь-якого факту тиску на свідків чи інших осіб. Крім того, обвинувачений офіційно працевлаштований і часто виконує свої трудові обов'язки у нічний час доби. Відтак, застосування домашнього арешту навіть у певний період доби буде створювати значні труднощі при виконанні даного запобіжного заходу. Просив застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Щодо клопотання прокурора про застосування щодо обвинуваченого тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом не заперечував.
Заслухавши думку прокурора, потерпілих, представника потерпілого, обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Положеннями п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність.
Нікого не може бути позбавлено свободи, крім, зокрема, законного арешту або затримання особи для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом, і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ домашній арешт як запобіжний захід за суворістю прирівнюється до тримання під вартою.
03 серпня 2025 року слідчим суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 (два) місяці, тобто, до 03 жовтня 2025 року. На даний час термін дії даного запобіжного заходу завершився.
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, його зміни чи його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Згідно з ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Також, прокурором доведено, відповідно до ст. 194 КПК України, наявність достатніх підстав вважати, що існує передбачений ст. 177 КПК України ризик, а саме переховуватися від суду.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду береться до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Разом із тим, ризик незаконно впливати на потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні, зазначений у клопотанні прокурора, суд вважає недоведеним і не бере до уваги, оскільки перебуваючи на волі, обвинувачений мав таку можливість, однак суду не надано доказів вчинення зазначених дій останнім.
Також прокурором не обґрунтовано ризик щодо спроби сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення.
Крім того, судом також встановлено, що обвинувачений є особою молодого віку, має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, його робота пов'язана із виконанням трудових обов'язків у нічний час доби, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки.
Разом з тим, прокурором не обґрунтовано наявності виняткових обставин, які дають можливість суду обмежити право обвинуваченого на свободу, а тяжкість інкримінованого йому злочину не є безумовною підставою для обрання одного з найбільш суворих запобіжних заходів. Запобіжний захід не є мірою покарання та застосовується виключно для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, визначених в ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо можливості застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком на 2 місяці з визначенням строку дії до 29 грудня 2025 року включно.
Щодо застосування до обвинуваченого тимчасового обмеження в користуванні спеціальним правом суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом.
Відповідно до ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу II цього кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ст. 148 КПК України у разі наявності достатніх підстав вважати, що для припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчинення іншого, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного щодо перешкоджання кримінальному провадженню, забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, необхідно тимчасово обмежити підозрюваного у користуванні спеціальним правом, слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа мають право тимчасово вилучити документи, що посвідчують користування спеціальним правом, у законно затриманої особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 150 КПК України слідчий за погодженням з прокурором під час досудового розслідування має право звернутися до слідчого судді із клопотанням про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом.
У відповідності до ст. 152 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчинення іншого, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного щодо перешкоджання кримінальному провадженню, забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 КПК України при вирішенні питання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом слідчий суддя зобов'язаний врахувати такі обставини: 1) правову підставу для тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом; 2) достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) наслідки тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом для інших осіб.
Судом при розгляді клопотання про застосування тимчасового обмеження в користуванні спеціальним правом щодо обвинуваченого - правом керування транспортними засобами встановлено, що в останнього наявне посвідчення водія категорії «В, С». Прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для запобігання вчиненню іншого кримінального правопорушення. Тому, з метою запобігання вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення у сфері порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання сторони обвинувачення про продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 тимчасового обмеження в користуванні спеціальним правом - правом керування транспортними засобами.
Керуючись ст. 148, 150-152, 177, 181, 194, 372 КПК України, суд,
В задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_7 - відмовити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Новосілки Горохівського району Волинської області, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком на 2 місяці з визначенням строку дії до 29 грудня 2025року включно з покладенням наступних обов'язків:
-з'являтись на виклик суду упродовж судового розгляду кримінального провадження, а в разі неможливості з'явитись через поважні причини завчасно повідомити про це суд;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання у відповідних органах державної влади паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України або в'їзд в Україну.
Клопотання прокурора про тимчасового обмеження в користуванні спеціальним правом, а саме правом керування транспортними засобами відносно обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_7 тимчасове обмеження в користуванні спеціальним правом - правом керування транспортними засобами строком на 2 (два) місяці, а саме до 29 грудня 2025 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області ОСОБА_1