Справа № 500/5445/25
29 жовтня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка Р.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить:
- скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії № 262540018013 від 07.08.2025 та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 14.01.1980 по 20.10.1982, з 03.12.1984 по 14.05.1993, з 18.05.1993 по 12.01.1994;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоди роботи з 14.01.1980 по 20.10.1982, з 03.12.1984 по 14.05.1993, з 18.05.1993 по 12.01.1994;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 01.08.2025, з врахуванням страхового стажу за періоди роботи з 14.01.1980 по 20.10.1982, з 03.12.1984 по 14.05.1993, з 18.05.1993 по 12.01.1994.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
15.08.2025 позивачем отримано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії №262540018013 від 07.08.2025, яким повідомлено позивачу про відмову у призначенні пенсії за віком.
Вважає, що рішення про відмову відповідача в призначенні позивачу пенсії є таким, що порушує його право на гарантоване Конституцією України пенсійне забезпечення, адже за наявності відповідних записів про періоди роботи у трудовій книжці, він не може бути позбавлений права на пенсійне забезпечення через неналежну організацію ведення обліку трудової книжки роботодавцем. Тому позивач вважає протиправним рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 29.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав до суду відзив, з якого слідує, що органами Пенсійного фонду до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи:
- з 14.01.1980 по 20.10.1982, оскільки відсутній підпис відповідальної особи при звільненні;
- з 03.12.1984 по 14.05.1993, оскільки печатка підприємства нечитабельна та відсутній обов'язковий підпис посадової особи при звільнені;
- з 18.05.1993 по 12.01.1994, оскільки нечіткий запис дати наказу про звільнення, а підтверджуючі документи позивачем (заявником) надано не було.
За результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення від 07.08.2025 №2662540018013 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», внаслідок відсутності необхідного страхового стажу не менше 31 року. На дату розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком обчислений територіальними органами Пенсійного фонду страховий стаж становив 25 років 09 місяців 04 дні.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
01.08.2025 ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За принципом екстериторіальності така заява розглядалася ГУ ПФУ в Тернопільській області, рішенням якого № 262540018013 від 07.08.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV.
У рішенні вказано, що вік заявника 60 років 09 місяців та страховий стаж особи складає 25 років 09 місяців 04 дні, що також підтверджується формою РС-право.
Відповідач зазначає, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Також у рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
період роботи з 14.01.1980 по 20.10.1982, оскільки запис про звільнення засвідчений нечітким відбитком печатки та відсутній підпис посадової особи;
період роботи з 03.12.1984 по 14.05.1993, оскільки запис про звільнення засвідчений нечітким відбитком печатки та не зазначено посадову особу;
період роботи з 18.05.1993 по 12.01.1994, оскільки дата наказу про звільнення непридатна для читання.
На підставі вищенаведеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Позивач не погоджується з рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду з цим позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Для підтвердження страхового стажу відповідачу надана трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 , дата заповнення 11.01.1980, яка містить такі записи щодо трудової діяльності позивача у спірні періоди:
- 14.01.1980 прийнятий в цех 10 учнем слюсаря-ремонтника (запис №1);
- 21.05.1980 присвоєно другий розряд слюсаря-ремонтника (запис №2);
- 20.10.1982 звільнений у зв'язку з призовом в ряди Радянської Армії п. 3 ст. 36 (запис №3);
- 01.09.1982 присвоєно третій розряд слюсаря-ремонтника (запис №4);
- 25.10.1982 - 7.11.1984 служба в РА (запис №5);
- 03.12.1984 прийнятий в цех 23 перекваліфікантом зварника мікросхем (запис №6);
- 16.01.1985 присвоєно третій розряд зварника мікросхем (запис №7);
- 12.08.1985 переведений п/кв оператора прецизійної різки кристалів (запис №8);
- 16.10.1985 присвоєно другий розряд оператора прецизійної різки кристалів (запис №9);
- 01.07.1986 присвоєно третій розряд оператора прецизійної різки кристалів ц. 10 (запис №10);
- 12.02.1988 звільнений від обов'язків бригадира (запис №11);
- 09.10.1989 присвоєно четвертий розряд оператора прецизійної різки (запис №12);
- 14.05.1993 звільнений за власним бажання ст. 38 КЗпП України (запис №13);
- 18.05.1993 прийнятий на посаду автослюсаря (запис №14);
- 12.01.1994 звільнений за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України (запис №15).
Щодо підстав відмови відповідача, а саме не врахування періодів роботи: з 14.01.1980 по 20.10.1982, оскільки запис про звільнення засвідчений нечітким відбитком печатки та відсутній підпис посадової особи; з 03.12.1984 по 14.05.1993, оскільки запис про звільнення засвідчений нечітким відбитком печатки та не зазначено посадову особу; з 18.05.1993 по 12.01.1994, оскільки дата наказу про звільнення непридатна для читання, суд зазначає наступне.
Порядок ведення трудових книжок на момент заповнення трудової книжки позивача (1979 рік), було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, від 20.06.1974 №162, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР (далі - Інструкція №162), відповідно до якої трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (пункт 1.1 глави 1 Інструкції №162).
Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
За змістом пункту 4.1 Інструкції № 162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Пунктом 8.1. Інструкції № 162 було встановлено, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" (далі - Постанова № 656).
Надалі почала діяти Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція № 58).
Пунктами 2.3, 2.4 Інструкції №58 встановлено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пункт 4.1 Інструкції №58 передбачає, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Варто зазначити, що в спірному випадку у поданій трудовій книжці записи щодо звільнення з роботи 20.10.1982 (запис №3), 14.05.1993 (запис №13) та 12.01.1994 (запис №15) містять відповідні дати та номери документів, на підставі яких внесено записи, записи є зрозумілими і сумнівів у достовірності такої інформації у суду немає, а тому нечіткий відбиток печатки та відсутність підпису посадової особи, не зазначення посадової особи, та наявність дати наказу про звільнення непридатної для читання, не може бути перешкодою у зарахуванні цих періодів трудової діяльності. Відповідач надто формально підходить до питання зарахування страхового стажу та не враховує, що основною умовою для зарахування трудового стажу до 01.01.2004 є належне підтвердження трудових правовідносин записами трудової книжки або іншими документами, визначеними у Порядку №637.
Водночас суд звертає увагу, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу в позивача за спірний період.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
Також, суд зауважує, що нечіткий відбиток печатки, відсутність підпису посадової особи, не зазначення посадової особи, непридатність для читання дати наказу про звільнення, не можуть бути підставами для не зарахування періоду роботи до загального трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність і повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації, які покладаються на адміністрацію підприємства.
У випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, в тому числі запропонувати йому надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Також слід зазначити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
З огляду на наведене, нечіткий відбиток печатки та відсутність підпису посадової особи, не зазначення посадової особи, та наявність дати наказу про звільнення непридатної для читання, не може бути підставою для неврахування відповідних періодів трудової діяльності при обчисленні стажу роботи, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що незарахування окремих спірних періодів роботи позивача (з 14.01.1980 по 20.10.1982, з 03.12.1984 по 14.05.1993, з 18.05.1993 по 12.01.1994) до страхового стажу свідчить про протиправність оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області № 262540018013 від 07.08.2025, а тому підлягає скасуванню, а періоди роботи з 14.01.1980 по 20.10.1982, з 03.12.1984 по 14.05.1993, з 18.05.1993 по 12.01.1994 підлягають зарахуванню до страхового стажу.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.08.2025, зарахувавши до страхового стажу спірний період, то суд зазначає, що така підлягає до задоволення, та має виконуватися саме тим суб'єктом владних повноважень, який прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії, тобто відповідачем.
Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач ГУ ПФУ в Тернопільській області діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, тому позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений відповідно до квитанції від 03.09.2025 (а.с. 11).
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 262540018013 від 07.08.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 01.08.2025, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 14.01.1980 по 20.10.1982, з 03.12.1984 по 14.05.1993, з 18.05.1993 по 12.01.1994 відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 29 жовтня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 14035769).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.