29 жовтня 2025 року Справа № 480/3978/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, і просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити з 11.04.2025 нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, у редакції, яка була чинна до 01 січня 2015 року, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач мешкає у селі Богданівка Шосткинського району Сумської області, яке згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, відноситься до третьої категорії зони радіаційного забруднення території - зони гарантованого добровільного відселення, а тому позивач також відноситься до третьої категорії осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи та користуюсь пільгами і компенсаціями встановленими для даної категорії населення. З 2021 року є пенсіонером, перебуває на обліку та отримую пенсію за віком в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області, є непрацюючим пенсіонером.
Вказує, що у зв'язку з прийняттям рішення Конституційного Суду №6-р/2018 від 17.07.2018 відповідач повинен був здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у відповідності до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач звернулась до відповідача із зверненням щодо нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ. Однак, відповідач листом відмовив позивачу у вищезазначеній виплаті.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв'язку із чим звернулась до суду за захистом своїх прав.
Відповідач повідомлявся про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав. На виконання вимог ухвали суду від 22.05.2025 представником відповідача надано лише документи, які були витребувані судом.
Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою суду було витребувано у позивача, відповідача та Управлінні Державної міграційної служби в Сумській області документи та письмові пояснення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 15.12.1993 (а.с. 6).
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Сумській області та з 06.11.2010, отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, що підтверджується матеріалами справи, не є спірним (а.с. 27).
Позивач звернулась до територіального управління ПФУ в Сумській області із заявою від 21.02.2025 (а.с. 22 зворот. стор.), у якій просила здійснити перерахунок пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.02.2025 №959170162672 (а.с. 20) позивачу відмовлено у перерахунку пенсії та зазначено, що відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 з 25.09.2015 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки, м. Шостка не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії щодо встановлення доплати згідно з абзацом 1 статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік».
У подальшому, позивач 11.04.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою, у якій просили здійснити перерахунок пенсії, а самн нарахувати доплату до чорнобильської пенсії, так як позивач постійно проживає у с. Богданівка Сумської області (а.с. 9).
Відповідач листом від 09.05.2025 №1800-0202-8/19780 (а.с. 9) відмови позивачу у перерахунку пенсії та зазначив, що за електронною базою даних про одержувачів пенсій у Сумській області, позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Сумській області, як одержувач пенсії за віком, обчисленої за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV. Разом із тим, згідно із Законом України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофі" від 28.02.1991 №796-XII є особою, постраждалою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії. За результатами звірки відомостей про постійне місце проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, наявними у електронній пенсійній справі, із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру, відсутні підстави для встановлення позивачу доплати відповідно до пенсійної виплати позивача відповідно до ст. 45 Закону №4059-IX підстави відсутні .
Позивач вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 45 Закону №4059-ІХ установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Відповідно до статті 45 Закону №4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1524, пунктами 1, 1-1 якої установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Установлено, що у 2025 році виплата за проживання на забруднених територіях встановлюється у розмірі, передбаченому статтею 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, як самостійна доплата до пенсії, на яку має право особа згідно із законом.
Отже, у зв'язку із набранням чинності з 01.01.2025 Законом №4059-ІХ, змінилося правове регулювання правовідносин щодо здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення.
Статтею 45 Закону №4059-ІХ чітко регламентовано розмір та підстави виплати у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення.
При цьому, особам, які після 01.01.1993 змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Судом було витребувано у позивача та УДМС в Сумській області інформацію про місце проживання позивача, починаючи з 1980 року.
Управління державної міграційної служби в Сумській області, на виконання ухвали від 08.10.2025 по адміністративній справі №480/3978/25, листом від 15.10.2025 №5901.4-4515/59.1-25 повідомило про те, що в Єдиному державному демографічному реєстрі та ВІС ДМС наявна інформація про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01.01.1980 до 07.04.2025, а саме:
- 06.09.1980 - 05.07.2005 - АДРЕСА_2 ,
- 05.07.2005 - 22.09.2015 - АДРЕСА_3 ,
- 25.09.2015 - 07.04.2025 - АДРЕСА_4 .
За обліками УДМС у Сумській області, 28.08.2024 гр. ОСОБА_1 документована паспортом громадянина України № НОМЕР_2 , виданим Шосткинським відділом УДМС України в Сумській області, у зв'язку з непридатністю для подальшого використання попереднього паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 31.05.2002 Шосткинським МРВ УМВС України в Сумській області. Для обміну гр. ОСОБА_1 надала оригінал паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_3 , який було скановано із застосуванням засобів ЄДДР до заяви-анкети. На підставі підпункту 3 п. 108 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2015 №302, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 внесено і ІП “Недійсні документи» ЄІАС УМП 16.08.2024 та знищено Шосткинським відділом УДМС у Сумській області згідно з актом № 08 від 06.09.2024 (а.с. 41).
Позивачем також до матеріалів справи надано відомості з Реєстру територіальної громади про місце проживання, в якому зазначено, що позивач була зареєстрована та проживала
- 06.09.1980 - 05.07.2005 - АДРЕСА_2 ,
- 05.07.2005 - 22.09.2015 - АДРЕСА_3 ,
- 25.09.2015 - 07.04.2025 - АДРЕСА_4 .
- з 07.04.2025 по теперішній час АДРЕСА_2 .
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що позивач, із урахуванням ч. 2 ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України», не має право на отримання доплати відповідно до статті 45 Закону №4059-ІХ, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується, що після 01.01.1993 змінила місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення (в період з 25.09.2015 - 07.04.2025 позивач проживала за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення) та в подальшому повернулася на постійне місце проживання до цих зон ( з 07.04.2025 зареєстрована АДРЕСА_2 ), а тому доплата за проживання в таких зонах правомірно не було встановлено відповідачем.
Враховуючи вищезазначені обставини суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити з 11.04.2025 нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, у редакції, яка була чинна до 01 січня 2015 року, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Гелета