вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
29 жовтня 2025 року Справа № 480/3028/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3028/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення та внесення відомостей протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправним рішення про поновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 );
- визнати протиправним внесення відомостей 13.08.2020 про ОСОБА_1 до автоматизованої системи «Оберіг», як військовозобов'язаного який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі п.4 ч.б ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 в період з 11.09.2000 до 25.12.2009, після чого за його заявою був виключений з військового обліку у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, на підставі п.4 ч.б ст.37 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок» від 25.02.1992 №2232-ХІІ, в редакції від 11.06.2009, яка діяла на той час, про що поставлено відповідну відмітку у його військовому квитку.
Проте, на сьогоднішній день, згідно інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 значиться військовозобов'язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), що підтверджується інформацією в офіційному мобільному застосунку «Резерв+». При цьому, ОСОБА_1 проживає в с. Чайки, Київської області, тобто поза юрисдикцією ІНФОРМАЦІЯ_7 .
22.07.2024 ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_7 , про внесення до Реєстру інформації про виключення його з військового обліку. На що в листопаді 2024 року, по пошті він отримав відповідь, що для вирішення питання перебування на військовому обліку йому необхідно звернутись до ТЦК та СП за місцем проживання. Проте, позивач зазначає, його заява стосувалась внесення коригувань до Реєстру, щодо дійсної інформації про виключення його з військового обліку, а не вирішення питання про перебування на військовому обліку.
19.10.2024 представник ОСОБА_1 подав адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_7 з питаннями про те, ким та коли було внесене інформацію, про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку, на що отримав відповідь, де зазначено, що ОСОБА_1 був виключений з військового обліку у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі на підставі п.4 ч.б ст.37 ЗУ «Про військову службу та військовий обов'язок» в редакції від 11.06.2009 року про що зроблено відмітку в його військовому квитку, але враховуючи, що ОСОБА_1 є громадянином України, що не досяг граничного віку відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу», останнього було поновлено на військовому обліку 21.11.2018. А також 13.08.2020 ОСОБА_1 було внесено до автоматизованої системи «Оберіг» як військовозобов'язаного який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_5 .
09.02.2025 представник ОСОБА_1 , в адміністративному порядку звернувся зі скаргою до Міністерства оборони України, Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_8 » Збройних сил України, ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , на дії службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_12 щодо поновлення на військовому обліку ОСОБА_1 та внесення відомостей про ОСОБА_1 до автоматизованої системи «Оберіг». На що 17.02.2025 отримав відповідь за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 , про те, що жодних порушень чи вчинення протиправних дій або бездіяльності по відношенню до ОСОБА_1 з боку військовослужбовців, державних службовців та працівників ІНФОРМАЦІЯ_7 не встановлено. Від інших адресатів відповіді на скаргу не надійшли.
Позивач вважає, дії ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо поновлення його на військовому обліку та внесення щодо нього відомостей до автоматизованої системи «Оберіг», як військовозобов'язаного який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також бездіяльність щодо відмови у внесенні до Реєстру відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку протиправними.
Позивач зазначає, що в редакції від 11.06.2009 що діяла станом на момент виключення ОСОБА_1 з військового обліку стаття 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначала, що військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.
Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві. Стаття 37 ч.б п.4 цього ж Закону передбачала, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.
ОСОБА_1 , відносився до другого розряду та 25.12.2009 року йому вже виповнилося повних 40 років, отже його на законних підставах було виключено з військового обліку.
Позивач вважає, що Закон України «Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу» № 1604-VІІ від 22.07.2014 не має зворотної дії щодо строків перебування ОСОБА_1 в запасі, як військовозобов'язаного, оскільки він істотно погіршує становище останнього, покладає на нього додатковий обов'язок, щодо перебування в запасі як військовозобов'язаного, а також не скасовує акт індивідуальної дії, щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку. Він також не містить процедури та обов'язку для органів державної влади чи громадян, щодо поновлення на військовому обліку.
Ухвалою суду від 02.05.2025 було відкрито провадження у цій справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Представник відповідача надав суду відзив на позов в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що згідно з наявними обліковими даними 25.12.2009 року позивач був виключений з військового обліку військовозобов'язаних на підставі п.4 ч.б ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в редакції Закону від 11.06.2009 року). Законом України №1604-VІІ від 22.07.2014 «Про внесення змін до ст.28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підвищено вік перебування у запасі до 60 років, вищому офіцерському складу - 65 років. Саме з цієї дати, особи, яких раніше було виключено з обліку за віком, знову набули статусу військовозобов'язаних. З цієї дати на них поширюється дія Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо проходження військової служби у запасі та ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою передбачено обов'язки громадян щодо мобілізації.
Відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить взяття та виключення військовозобов'язаних з військового обліку.
Відповідач вважає, що громадяни, які не досягли передбаченого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» граничного віку перебування у запасі військовозобов'язаних, не можуть бути виключеними з військового обліку згідно п.4 ч.б ст.37 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Тобто громадянин України, який раніше перебував на військовому обліку призовників, і був виключений з військового обліку військовозобов'язаних, підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у разі, якщо підстави, за якими він був виключений, відпали.
Представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується та наполягає на позовних вимогах (а.с. 138 - 141).
Представник відповідача своїм правом щодо надання заперечень на відповідь на відзив, не скористався.
Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , 25.12.2009 був виключений з військового обліку у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, про що поставлено відповідну відмітку у його військовому квитку (а.с. 30 зворотній бік - 31).
Разом з тим, на цей час, згідно інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Реєстр) ОСОБА_1 значиться військовозобов'язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), що підтверджується інформацією в офіційному мобільному застосунку «Резерв+» (а.с. 11).
В липні 2024 ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_7 , про внесення до Реєстру інформації про виключення його з військового обліку (а.с. 16 - 17). На що в листопаді 2024 року, по пошті йому надійшла відповідь, що для вирішення питання перебування на військовому обліку йому необхідно звернутись до ТЦК та СП за місцем проживання (а.с. 20).
19.10.2024 представником ОСОБА_1 , адвокатом Яремчуком подано адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_7 з питаннями про те, ким та коли було внесене інформацію, про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку, на що в січні 2025 року засобами поштового зв'язку було отримано відповідь, в якій, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 25.12.2009 року був виключений з військового обліку у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі на підставі п.4 ч.б ст.37 ЗУ «Про військову службу та військовий обов'язок», в редакції від 11.06.2009 року про що зроблено відмітку в його військовому квитку. Враховуючи, що ОСОБА_1 є громадянином України, що не досяг граничного віку відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу» (зі змінами внесеними згідно із Законом №1604-VІІ від 22.07.2014), останнього було поновлено на військовому обліку 21.11.2018. А також 13.08.2020 ОСОБА_1 було внесено до автоматизованої системи «Оберіг» як військовозобов'язаного який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_5 . У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 на момент розгляду попередньої заяви не досяг граничного віку для зняття з військового обліку, підстав для внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов'язаних та резервістів не вбачається (а.с. 12 - 13, 15).
09.02.2025 представник ОСОБА_1 , адвокат Яремчук діючи в його інтересах звернувся зі скаргою до Міністерства оборони України, Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_8 » Збройних сил України, ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , на дії службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_12 щодо поновлення на військовому обліку ОСОБА_1 та внесення відомостей про ОСОБА_1 до автоматизованої системи «Оберіг», як військовозобов'язаного який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також просив внести до Реєстру інформацію, про те, що ОСОБА_1 виключеного з військового обліку (а.с. 33 - 36).
На вказану скаргу було отримано відповідь від 17.02.2025 за №3/812 за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 , про те, що жодних порушень чи вчинення протиправних дій або бездіяльності по відношенню до ОСОБА_1 з боку військовослужбовців, державних службовців та працівників ІНФОРМАЦІЯ_7 не встановлено (а.с. 14).
Як зазначає в позові представник позивача, від інших адресатів відповіді на скаргу не надійшли.
Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку та внесення щодо нього відомостей до автоматизованої системи «Оберіг», як військовозобов'язаного який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також щодо відмови у внесенні до Реєстру відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України неодноразово продовжувався та триває на момент розгляду даної адміністративної справи.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Отже, обов'язки щодо обліку військовозобов'язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" №2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
На підставі ч.ч. 1, 2, 4 ст. 28 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" №2232-XII запас військовозобов'язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов'язаних.
Військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: перший розряд - до 35 років; другий розряд - до 60 років.
Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 №1487, визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до п.п. 2, 3, 4, 5 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Завданнями військового обліку є:
утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період;
проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов'язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави;
своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
організація своєчасного бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час;
забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях;
забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами правил військового обліку;
забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов'язку.
З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - система військового обліку).
Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.
Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п. 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;
організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;
проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;
виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку.
Щодо взяття позивача на військовий облік, суд зазначає, що відповідно до ст.28 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" №2232-XII (у редакції станом на час виключення позивача з військового обліку), військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: перший розряд - до 35 років; другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років. Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.
Також стаття 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" №2232-XII (у редакції станом на час виключення позивача з військового обліку) передбачала, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.
У подальшому, Законом України «Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу» № 1604-УІІ від 22.07.2014, пункт 2 частини 2 ст.28 викладено в такій редакції: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд - до 60 років.
Тобто, з набранням чинності вказаних змін до ст. 28 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" №2232-XII збільшено строки перебування в запасі військовозобов'язаних, які мають військові звання рядового до 60 років.
Суд зауважує, що у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Однак у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.
Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.
У зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII збільшено строки перебування в запасі військовозобов'язаних, які мають військові звання рядового до 60 років.
Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли віку 60 років.
Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-XII позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов'язаним, тому відповідач на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов'язаних, а в подальшому вніс відомості про ОСОБА_1 як військовозобов'язаного до автоматизованої системи «Оберіг».
Суд ураховує, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд вважає, що в цій справі відповідачем доведено правомірність оскаржуваних дій.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи висновків суду не спростовують.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
В свою чергу, оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення про поновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ); визнання протиправним внесення відомостей 13.08.2020 про ОСОБА_1 до автоматизованої системи «Оберіг», як військовозобов'язаного який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_5 ; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі п.4 ч.б ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Павлічек