Справа № 420/12060/25
29 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каравана Р.В., розглянув в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 21.04.2025 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (зареєстрований канцелярією суду 22.04.2025), у якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 15.05.2017 року по 21.03.2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 15.05.2017 року по 28.02.2018 року виплаченої 21.03.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року у справі №420/23188/21;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 15.05.2017 року по 21.03.2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 15.05.2017 року по 28.02.2018 року виплаченої 21.03.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року у справі №420/23188/21.
Позов обґрунтований позивачем тим, що позивач з 15.07.2017 року по 30.07.2018 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка зарахована на грошове забезпечення до військової частини НОМЕР_3 .
30.07.2018 року позивача відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.07.2018 року №143 було звільнено з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту. Проте при звільненні з військової служби позивачу було виплачено грошове забезпечення не у повному обсязі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року у справі №420/23188/21 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.05.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 року у справі №420/23188/21 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 3185,03 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 30.07.2018 року включно в загальній сумі 15822,41 грн. відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.
24.12.2023 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 року у справі №420/23188/21 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 3185,03 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 30.07.2018 року у загальній сумі 15585,07 грн., що підтверджується банківською випискою (додаток №5 до позовної заяви).
21.03.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року у справі №420/23188/21 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 15.05.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у загальній сумі 36929,71 грн., що підтверджується повідомленням про надходження коштів (додаток №6 до позовної заяви).
Проте відповідачем в порушення статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідач з поданим позовом не погодився. У поданому до суду відзиві вказує, що предметом спору є нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації, нарахованої на грошове забезпечення. Здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати визначається Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Постанова КМУ №159).
Перелік доходів, на які може бути нарахована компенсація, наведений в частині другій вищезгаданої норми, в якій, окрім іншого, зазначена сума індексації грошових доходів. Проте, такий вид доходів (сума індексації грошових доходів) включений до Закону №2050-ІІІ Законом №1214-ЇХ від 04.02.2021, в той же час позивач просить зобов'язати нарахувати й виплатити компенсацію за період невиплати індексації грошового забезпечення з 15.05.2017 по 28.02.2018, тобто до внесення змін до Закону №2050-ІІІ.
Окрім того, виходячи з положень статей 4, 7 Закону №2005-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відмова власника або уповноваженого ним органу від виплати компенсації може бути оскаржена в судовому порядку.
Позивач, як того вимагає закон, з відповідною заявою про нарахування компенсації до військової частини не звертався.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 КАС України.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд, дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі
ОСОБА_1 з 15.05.2017 року по 30.07.2018 року проходив військову службу військовій частині НОМЕР_2 , яка зарахована на грошове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 .
Як свідчать дані КП «ДСС» рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року у справі №420/23188/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 15.05.2017 року по 28.02.2018 року включно.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.05.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 року у справі №420/23188/21 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року скасувати в частині відмови в задоволенні вимог позову, заявлених за період з 01.03.2018р. по 30.07.2018р.
Ухвалено в цій частині по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 30.07.2018р. включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 3185,03 грн. в місяць за період з 01.03.2018р. по 30.07.2018р. включно в загальній сумі 15822,41 грн. відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
24.12.2023 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 року у справі №420/23188/21 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 3185,03 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 30.07.2018 року у загальній сумі 15585,07 грн.
21.03.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року у справі №420/23188/21 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 15.05.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у загальній сумі 36929,71 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ).
Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених строків виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата, індексація).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону №2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 року №159 затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» (далі Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
При цьому суд зауважує, що положення Закону №2050-ІІІ та Порядку № 159 відносять суму індексації грошових доходів громадян до доходів, на які нараховується компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а тому суд відхиляє наведені у відзиві доводи відповідача, що оскільки індексація не є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, відсутні підстави для проведення її компенсації відповідно до Закону № 2050-III.
Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії, індексації); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата, індексація). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем індексації, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону №2050 та п. 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону №1058-ІV, ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі військовою частиною) добровільно чи на виконання судового рішення.
Тотожна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 року у справі №465/322/17.
Суд зазначає, що підприємство, установа, організація (в даному випадку військова частинна), з вини якого не було вчасно нараховано та виплачено дохід (в даному випадку грошове забезпечення), повинен здійснити виплату такого доходу (в даному випадку грошове забезпечення) з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата особі суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата заборгованості, є порушенням її прав на отримання такої компенсації.
При цьому, Верховний Суд в постанові від 20 травня 2020 року по справі №815/2454/18, з посилання на висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 2а-1102/09/2670 правові висновки, зазначив, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року у справі №420/23188/21 військовою частино НОМЕР_1 позивачу нарахована та виплачена сума індексації грошового забезпечення за період з 15.05.2017 року по 28.02.2018 року.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року у справі №420/23188/21 набрало законної сили - 31.10.2023 року, про що зазначено в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Таким чином, саме з 01.11.2023 року (наступний день після набрання законної сили рішенням суду) у військової частини НОМЕР_1 виник обов'язок щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у визначеному судовим рішенням розмірі.
Однак виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року у справі №420/23188/21 відповідачем проведено лише 21.03.2025 року.
Таким чином військова частина НОМЕР_1 зобов'язаний нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року.
При цьому, суд вважає не можливим застосувати до спірних правовідносин висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 13 січня 2020 року в справі №803/203/17, від 15 жовтня 2020 року в справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року в справі №240/6583/20, від 05 липня 2022 року в справі №420/7633/20, від 29 березня 2023 року в справі №120/9475/21-а, від 10 жовтня 2024 року в справі №280/5397/19, від 18 грудня 2024 року в справі №755/15005/23, Верховний Суд у справі № 380/1607/24 виснував, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Вказані правові висновки Верховного Суду стосуються правовідносин, які виникли у цивільних правовідносинах щодо несвоєчасної виплати заробітної плати та не враховують особливості спірних правовідносин, які виникли з питання нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовців, які фінансуються з державного бюджету.
Суд зауважує, що частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями п. 1.9. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра оборони України 11.06.2008 № 260 та п. 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Згідно статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Згідно статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років.
Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу).
Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Частиною 7 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Загальновідомим є факт, що у визначений рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року у справі №420/23188/21 період з 15.05.2017 по 30.07.2018 військовими частинами не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення виходячи з базового місяця січень 2008 року, що вказує на те, що бюджетом Міністерства оборони України не було передбачено відповідних бюджетних асигнувань на виплату індексації у визначеному в рішенні суду розмірі.
Про обґрунтованість вказаного висновку суду свідчить та обставина, що пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 р. № 1013 було визначено, що міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 29, ст. 1471).
Згідно частини 1 статті 121 Бюджетного кодексу України посадові особи, з вини яких допущено порушення бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законом.
Отже, у разі нарахування та виплати відповідачем грошового забезпечення ОСОБА_1 грошового забезпечення (основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення, премія) за період з 15.05.2017 по 30.07.2018 включно, без рішення суду, що набрало законної сили, посадових осіб відповідача могло бути притягнуто до цивільної, дисциплінарної або адміністративної відповідальності.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.11.2023 року по 21.03.2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 15.05.2017 року по 28.02.2018 року, виплаченої 21.03.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року у справі №420/23188/21 є протиправною.
Суд не знайшов підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 15.05.2017 року по 01.11.2023 року, оскільки відповідач у вказаний період не нараховував та не виплачував позивачу грошове забезпечення у визначеному в рішенні суду розмірі та такий обов'язок у нього виник з 01.11.2023 року, у зв'язку із чим зазначена вимога позивача задоволенню не підлягає.
Таким чином, суд вважає за можливе з метою відновлення порушених прав позивача зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.11.2023 року по 21.03.2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 15.05.2017 року по 28.02.2018 року виплаченої 21.03.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року у справі №420/23188/21.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями частин 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на всі встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору та матеріали справи не містять доказів понесення ним інших судових витрат, суд вирішує розподіл судових витрат у цій частині не здійснювати.
Керуючись статтями 2, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.11.2023 року по 21.03.2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 15.05.2017 року по 28.02.2018 року, виплаченої 21.03.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року у справі №420/23188/21.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.11.2023 року по 21.03.2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 15.05.2017 року по 28.02.2018 року виплаченої 21.03.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року у справі №420/23188/21.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_4 .
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
Суддя Роман КАРАВАН