Справа № 420/28843/25
29 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області, Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області, Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якому позивач просить:
- визнати дії Головного управління Держпраці в Одеській області (Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 54003, м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 40/1, ЄДРПОУ 44742194, ел. пошта mk@dsp.gov.па) протиправними, щодо не присвоєння 4 рангу державного службовця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, що відповідає спеціальному званню «Радник митної служби 1 рангу» з травня 2016р.;
- визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень Головного управління Держпраці в Одеській області (Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (54003, м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 40/1, ЄДРПОУ 44742194, ел. пошта mk@dsp.gov.ua) протиправною та зобов'язати Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці визнати запис за № 35 недійсним та вчинити новий, коректний запис у трудову книжку НОМЕР_2 , відповідно до положень, передбачених Інструкцією № 58 затвердженого Наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.93 р. Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», про встановлення 4 (четвертого) рангу державного службовця з травня 2016р. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- визнати дії Сергіївської селищної ради протиправними, щодо не встановлення 4 рангу посадової особи органу місцевого самоврядування, що відповідає 4 рангу державного службовця по співвідношенню до спеціального звання «Радник митної служби 1 рангу» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- зобов'язати Сергіївську селищну раду визнати запис за № 55 недійсним та вчинити новий, коректний запис у трудову книжку НОМЕР_3 , відповідно до положень, передбачених Інструкцією № 58 затвердженою Наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.93 р. Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», про встановлення 4 рангу посадової особи органу місцевого самоврядування, що відповідає 4 рангу державного службовця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвалою судді від 02.09.2025 року залишено позовну заяву без руху.
12.09.2025 року до суду за вхід. №ЕС/95494/25 надійшла уточнена позовна заява.
Ухвалою суду від 18.09.2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст. 262 КАС України).
07.10.2025 року до суду за вхід. №ЕС/105109/25 від представника Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, яка обґрунтована тим, що позивачем так і не усунено порушення, встановленого ухвалою суду від 02.09.2025, враховуючи відсутність конкретного відповідача по заявленим позивачем першій та другій позовним вимогам, також представником наголошено, що позов подано з пропуском строку звернення до суду. В обґрунтування заяви зазначає, що відповідно до ст.233 КЗпП України у трудових спорах встановлено тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Визначений ст.233 КЗпП України строк розпочав перебіг з моменту набрання сили Закону № 889 «Про державну службу» та постанови КМУ від 20.04.2016 № 306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями».
Крім того, Позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав не пізніше дати припинення трудових відносин з ГУ Держпраці в Одеській області - 23.07.2021 року
Позивач звернувся до суду 21.08.2025 р., тобто з пропуском тримісячного строку, жодних причин поважності пропуску строку не вказав, у зв'язку з чим позовна заява має бути залишена без розгляду.
Ухвалою суду від 09.10.2025 року у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду відмовлено.
Ухвалою суду від 09.10.2025 року залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків.
16.10.2025 року до суду за вхід. № ЕС108801/25 від позивача надійшла заяву про усунення недоліків, в обґрунтування якої зазначено, що в Головному управлінні Держпраці в Одеській області працював до 23.07.2021р. Наприкінці 2019р. він отримав тяжке захворювання яке потребувало оперативного втручання. В результаті набутої хвороби, більш ніж 4 місяці безперервно отримував стаціонарно-амбулаторне лікування, яке не призвело до відновлення здоров'я у повному обсязі та призвело до інвалідності (2 група). Також, до звільнення з Головного управління Держпраці в Одеській області 23.07.2021р., та після цього, він регулярно отримував стаціонарне/амбулаторне лікування, задля відновлення стану здоров'я. Таким чином, звільняючись з Головного управління Держпраці в Одеській області 23.07.2021р., позивач отримав трудову книжку та розрахункові кошти, навіть не припускаючи, що орган державної влади, на який покладено функції здійснення нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, спроможний був припустити таку хибну помилку по відношенню до власних працівників.
До вересня 2024р., позивач не працював у органах державної влади та органах місцевого самоврядування, тобто не мав ніякого відношення до посад, пов'язаних з державною службою та набуттям/присвоєнням державних рангів та тільки після 05.09.2024р., коли йому було призначено на посаду начальника відділу юридичної роботи Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, при здійсненні своїх службових обов'язків, на початку квітня 2025р., йому стало відомо про дію Закону № 889 і постанова Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306, які набрали чинності 01 травня 2016 року.
До набрання чинності Законом № 889 діяв Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723), положенням якого не було передбачено присвоєння рангів державних службовців відповідно до співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями.
Саме тому, 02 квітня 2025 року позивач звернувся до НАДС із зверненням, щодо надання роз'яснення про співвідношення присвоєння рангів держслужбовцям. Отримавши відповідь від НАДС, він з'ясував, що з травня 2016р, коли він працював в ГУ Держпраці в Одеській області, йому мали присвоїти ранг державного службовця у межах займаної категорії посад державних службовців, а саме 4 (четвертий) ранг .
Розглянувши подану позивачем заяву, суддя зазначає наступне.
Оцінюючи доводи та пояснення позивача, наведені у клопотанні, суд виходить з наступного.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Особливості строків звернення до адміністративного суду врегульовані ст. 122 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписами ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно ч.1 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла станом на 23.07.2021 року) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. Строк вказаний у відповідній статті не змінювався і станом на час звернення до суду.
У цій статті містяться терміни "дізналася" та "повинна була дізнатися", що дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Згідно з ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.
Таким чином строк звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору складає три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Предметом позовних вимог у даній справі є протиправні, на думку позивача, дії Відповідача щодо не присвоєння 4 рангу державного службовця ОСОБА_1 , що відповідає спеціальному званню «Радник митної служби 1 рангу» з травня 2016 р.
Позивач зазначає, що про порушення своїх прав позивач дізнався з відповіді на запит від 02.04.2025.
В той же час, з аналізу відомостей у долучених до позовної заяви додатків, судом з'ясовано, що у трудовій книжці НОМЕР_4 за № 35 від 31.05.2016 р. містяться записи, про те, що з 01.05.2016 року по 23.07.2021 року Позивач працював у Головному управлінні Держпраці в Одеській області.
Не погоджуючись із записами за цей період, Позивач 21.08.2025 року звернувся до суду, однак суд зазначає, що з огляду на припинення трудових відносин з Головним управлінням Держпраці в Одеській області позивачу відповідно до вимог законодавства видана трудова книжка з усіма відповідними записами, а тому про порушення своїх прав Позивач повинен був дізнатись не пізніше 23.07.2021 року.
З огляду на вказане, тримісячний строк звернення до суду з моменту коли Позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав сплинув 24.10.2021 року.
Разом з тим, позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду від 16.10.2025 року викладені обставини поважності, на дупку позивача, пропуску строку звернення до суду з 24.10.2021 року, а саме, він зазначає, що отримавши трудову книжку та розрахункові кошти, навіть не припускав про порушення своїх прав, до вересня 2024р., позивач не працював у органах державної влади та органах місцевого самоврядування, тому не мав ніякого відношення до посад, пов'язаних з державною службою та набуттям/присвоєнням державних рангів та тільки після 05.09.2024р., коли його було призначено на посаду начальника відділу юридичної роботи Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, при здійсненні своїх службових обов'язків, на початку квітня 2025р., йому стало відомо про дію Закону № 889 і постанова Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306, які набрали чинності 01 травня 2016 року. Тому, 02 квітня 2025 року позивач звернувся до НАДС із зверненням, щодо надання роз'яснення про співвідношення присвоєння рангів держслужбовцям. Отримавши відповідь від НАДС, він з'ясував про порушення свого права.
З викладених позивачем обставинах, суд не знаходить достатніх підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже, позивачу необхідно було подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням дійсних та реальних причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
Поряд з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, обчислення тримісячного строку для звернення до суду починається наступного дня після припинення дії карантину, а саме з 01 липня 2023 і завершується 02 жовтня 2023 року ( з урахуванням ч. 6 ст. 120 КАС України).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати пропуск позивача строку на звернення до суду таким, що було пропущений з поважних причин.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, заявник зобов'язаний демонструвати свою готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у її розгляді, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури судового розгляду.
При цьому, позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Жодних об'єктивних причин пропущення строку на звернення до суду позивачем у клопотанні не наведено.
Натомість сторона позивача просить нівелювати взагалі інститут строку на звернення до суду з позовом, надавши перевагу в такий спосіб позивачу.
Таке правозастосування не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, а є дотриманням принципу «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, в світлі якого і запроваджено обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача, вчинених на звернення позивача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
При цьому необізнаність позивача про дію Закону № 889 і постанова Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306, які набрали чинності 01 травня 2016 року, до призначення на посаду начальника відділу юридичної роботи Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області та здійсненні ним своїх службових обов'язків (на початку квітня 2025р.) не може вважатися судом поважною причиною пропуску строку.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного:
1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до бази КП «ДСС» ОСОБА_1 вже звертався до суду з майже аналогічними позовними вимогами та відповідно до ухвал від 13.08.2025 року та 19.08.2025 року по справі №420/26974/25 позов було залишено без руху у зв'язку з пропуском строку звернення до суду та повернуто у зв'язку з неповажністю зазначених в заяві про поновлення строку звернення до суду підстав пропуску такого строку.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа "Мельник проти України") погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець, встановлюючи часові рамки звернення до суду, виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Приписами ч. 13 ст. 171 КАС України встановлено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Ухвалою суду від 09.10.2025 року справу за адміністративним позовом залишено без руху.
Відповідно до ч. 15 ст. 171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
При цьому, звертаю увагу на те, що статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналогічна норма міститься й у статті 2 КАС України.
Таким чином, враховуючи те, що вимоги ухвали суду від 09.10.2025 року залишились не виконаними, недоліки позовної заяви не усунуті, наявні підстави для залишення заяви без розгляду
Керуючись ч. 15 ст. 171, ст.ст. 248, 256, 293-297 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача від 16.10.2025 року за вхід. №ЕС/108801/25 - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області, Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнати протиправними дії та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 293-297 КАС України.
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА