29 жовтня 2025 рокусправа № 380/9558/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, в якій просить суд:
- визнати протиправним рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, оформлене протоколом №1 від 18.02.2025 в частині відмови позивачу у зарахуванні на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом забезпечення постійним житлом у об'єднаній житловій комісії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова;
- зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова в особі об'єднаної житлової комісії зарахувати позивача на квартирний облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом забезпечення постійним житлом у об'єднаній житловій комісії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що рішенням Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, оформленим протоколом №1, від 18.02.2025 йому відмовлено у зарахуванні на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом забезпечення постійним житлом. Позивач зазначає, що не отримував у власність житла, а із штатно-посадової квартири його виселено за рішенням суду. З огляду на наведене, позивач не був забезпеченим житлом та потребує поліпшення житлових умов. Наведене зумовило звернення до суду із цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 19.05.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 09.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду задоволено; визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду з цим позовом та поновлено цей строк.
Ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 09.06.2025 доставлено відповідачу в його електронний кабінет 10.06.2025, що підтверджується відповідною довідкою.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву не подав.
Ухвалою суду від 29.09.2025 витребувано у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2) належним чином засвідчені копії: облікової справи ОСОБА_1 ; довідки КЕВ м. Львова від 22.02.2023 №575/22; рапорту позивача від 06.01.2025 із доданими до нього документами; усіх документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Витребувані матеріали надійшли до суду 10.10.2025 під вхідним номером №81256.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач 06.01.2025 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом, у якому просив зарахувати, відновити (поставити) його на облік як такого, що потребує поліпшення житлових умов шляхом надання житлового приміщення для постійного проживання у місті Львові, а також включити в списки на загальне чергове отримання житла.
Вказаний рапорт розглянуто на засіданні об'єднаної житлової комісії КЕВ м. Львова.
Згідно з витягом з протоколу №1 від 18.02.2025, згідно з пунктом 7 розділу VI «Інструкції…», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380, полковнику ОСОБА_1 відмовлено у зарахуванні на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом забезпечення постійним житлом, у об'єднаній житловій комісії КЕВ м. Львова, у зв'язку з тим, що згідно довідки додаток 17, що видана КЕВ м. Львова 22.02.2023 №575/22, він був забезпечений за рахунок Міністерства оборони України постійним житлом за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1 рішення житлової комісії).
Позивач не погоджується із рішенням відповідача у цій частині, тому звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціальної) - захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ) (тут і далі в редакції, чинній станом на день звільнення позивача з військової служби) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно із статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-ХІІ).
Питання забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями врегульовано статтею 12 Закону №2011-ХІІ.
Частиною 1 ст. 12 Закону 2011-ХІІ визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 4 ч. 1 ст. 12 Закону №2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Згідно з ч. 9 ст. 12 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов'язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України (далі ЖК України), іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі Інструкція №380).
Інструкція №380 визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).
Розділом VI Інструкції №380 врегульовано облік осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.
Пунктом 1 розділу VI Інструкції №380 передбачено, що житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.
Згідно з п. 2 розділу VI Інструкції №380 військовослужбовці та члени їх сімей визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, відповідно до статті 34 Житлового кодексу України.
Потребуючими поліпшення житлових умов також визнаються:
військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають в одній квартирі по дві і більше сім'ї незалежно від родинних відносин, та особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (у тому числі, якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);
військовослужбовці з числа осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 11, 12 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та члени їх сімей;
члени сімей загиблих, визначені абзацами шостим та восьмим пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
військовослужбовці та члени їх сімей, які були забезпечені житловими приміщеннями на територіях, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження,- із урахуванням вимог законодавства України щодо тимчасово окупованих територій.
Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції №380 облік ведеться в житлових комісіях військових частин (об'єднаних житлових комісіях), ТЦК та СП та КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.
Пунктами 4-5 розділу VI Інструкції №380 установлено, що для зарахування на облік військовослужбовець подає командиру військової частини рапорт, який реєструється у службі діловодства військової частини.
До рапорту додаються документи, передбачені Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (далі - Порядок забезпечення житловими приміщеннями), а також витяг з послужного списку військовослужбовця.
Зазначені документи направляються командиром до житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) для прийняття рішення про зарахування на облік.
Житлова комісія військової частини (об'єднаної житлової комісії) у разі необхідності має право запитувати через командира військової частини у відповідних державних органів, установ, організацій, громадян інші документи.
Вимагати від військовослужбовців та членів їх сімей інших, не передбачених законодавством, документів забороняється.
Житлова комісія військової частини (об'єднаної житлової комісії) протягом п'яти робочих днів після реєстрації рапорту військовослужбовця проводить перевірку житлових умов військовослужбовця та членів його сім'ї.
За результатами перевірки житлових умов військовослужбовця складається довідка про перевірку житлових умов (додаток 11).
Відповідно до п. 6 розділу VI Інструкції №380 після проведення перевірки житлових умов військовослужбовця житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) на найближчому засіданні, але не пізніше ніж через місяць з дати реєстрації відповідного рапорту військовослужбовця, розглядає питання щодо зарахування військовослужбовця на облік.
На засіданні житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) має право бути присутнім військовослужбовець та члени його сім'ї, щодо яких приймається рішення.
За результатами розгляду житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) приймає рішення про зарахування військовослужбовця та членів його сім'ї на облік або відмовляє у зарахуванні на облік із зазначенням обґрунтування такої відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Згідно з п. 7 розділу VI Інструкції №380 на облік не беруться військовослужбовці та члени їх сімей, які:
забезпечувалися під час проходження військової служби житловою площею для постійного проживання від Міноборони;
мають житлову площу на праві власності, що відповідає нормам та вимогам законодавства для забезпечення громадян житлом, крім випадків забезпечення житловими приміщеннями на територіях, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження,- із урахуванням вимог законодавства України щодо тимчасово окупованих територій;
в інших випадках, передбачених законодавством.
Із матеріалів справи встановлено, що позивач 06.01.2025 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом, у якому просив зарахувати, відновити (поставити) його на облік як такого, що потребує поліпшення житлових умов шляхом надання житлового приміщення для постійного проживання у місті Львові, а також включити в списки на загальне чергове отримання житла.
Вказаний рапорт розглянуто на засіданні об'єднаної житлової комісії КЕВ м. Львова.
Згідно з витягом з протоколу №1 від 18.02.2025, згідно з пунктом 7 розділу VI «Інструкції…», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380, полковнику ОСОБА_1 відмовлено у зарахуванні на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом забезпечення постійним житлом, у об'єднаній житловій комісії КЕВ м. Львова, у зв'язку з тим, що згідно довідки додаток 17, що видана КЕВ м. Львова 22.02.2023 №575/22, він був забезпечений за рахунок Міністерства оборони України постійним житлом за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1 рішення житлової комісії).
У довідці КЕВ м. Львові від 22.02.2023 №575/22 зазначено, що ОСОБА_1 під час проходження служби у Львівському гарнізоні з 20.03.1996 по 21.03.2022 отримав постійне штатно-посадове жиле приміщення за адресою АДРЕСА_1 (постійна квартира).
Відтак, з наведеного висновується, що підставою для відмови позивачу у постановленні на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, слугував факт забезпечення під час проходження військової служби житловою площею для постійного проживання від Міноборони.
Позивач вказаний факт спростовує та вказує, що двокімнатна квартира АДРЕСА_2 надавалась ОСОБА_1 на склад сім'ї 3 особи (він, дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 ). В 2005 році у зв'язку з вибуттям до іншого місця служби особовий рахунок на вказану житлову площу Стрийською КЕЧ переоформлений на ім'я ОСОБА_2 . Вказана квартира загальною площею 41,10 кв.м. та житловою площею 26,7 кв.м. 27.04.2021 приватизована ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позивач також зазначає, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем з вислугою більше 20 років, учасником бойових дій, дана квартира забезпечує сім'ю з двох дітей згідно норм забезпечення житлом в Україні.
У матеріалах справи міститься ордер від 16.06.2000, виданий ОСОБА_1 на зайняття двохкімнатної квартири АДРЕСА_2 .
Згідно з довідкою від 20.12.2005 №1307 Стрийська КЕЧ району не заперечила щодо переоформлення особового рахунку на житлову площу у в/м Липники БОС №2 квартира АДРЕСА_3 на ім'я ОСОБА_2 .
У подальшому, зазначена квартира була приватизована ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 27.04.2021.
Станом на момент видання позивачу ордеру правовідносини щодо надання жилих приміщень військовослужбовцям врегульовувалися Положенням про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України №20 від 03.02.1995 (далі Положення №20).
Відповідно до п. 9 Положення №20 військовослужбовці визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.
З метою правильного обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу та використання жилої площі у гарнізонах та військових частинах, відповідно до наказу Міністра оборони України від 17.11.92 №193 із змінами та доповненнями, внесеними наказом міністра оборони України від 27.05.93 №114, утворюються житлові комісії.
Згідно з п. 14 Положення №20 жилі приміщення військовослужбовцям надаються за рішенням житлової комісії військової частини, погодженим з начальником квартирно-експлуатаційної частини району.
Списки розподілу жилої площі по військовій частині (додаток №5 до цього Положення) з необхідними документами направляються через квартирно-експлуатаційну частину району на затвердження начальнику гарнізону.
Затверджений начальником гарнізону список передається на затвердження і оформлення ордерів виконавчому комітету відповідної Ради народних депутатів, а в закритих військових містечках є підставою для оформлення ордерів квартирно-експлуатаційною частиною району.
Відповідно до п. 16 Положення №20 жилі приміщення надаються тільки військовослужбовцям, які перебувають на квартирному обліку, крім випадків, передбачених житловим законодавством України.
Пунктом 27 Положення №20 установлено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення виконавчий комітет Ради народних депутатів, а в закритих військових містечках - квартирно-експлуатаційні частини району, видають ордер на вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути виданий лише на вільне жиле приміщення.
Відповідно до п. 29 Положення №20 Ордер вручається безпосередньо військовослужбовцю, працівнику (невійськовослужбовцю), на ім'я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі.
З наведеного висновується, що позивач перебував на квартирному обліку та був забезпечений під час проходження військової служби житловою площею для постійного проживання від Міноборони шляхом видачі йому ордеру на зайняття житлового приміщення.
Абзац 4 ч. 1 ст. 12 Закону №2011-ХІІ передбачає, що жилі приміщення або грошова компенсація надаються військовослужбовцям один раз протягом усього часу проходження військової служби.
Таким чином, позивачем було реалізовано право на отримання житла, гарантоване законодавством України, і подальші його дії щодо розпорядження таким житлом, зокрема щодо переоформлення особового рахунку, не спростовують зазначеного.
Відтак, відповідачем правомірно було прийнято рішення про відмову у постановленні позивача на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов, відповідно до п. 7 Інструкції №380 у зв'язку з забезпеченням під час проходження військової служби житловою площею для постійного проживання від Міноборони.
Щодо твердження позивача про перебування на обліку у період з 2007 року по 2022 рік, то такі періоди виходять за межі спірних правовідносин та не досліджуються судом у межах цієї справи.
Також позивач у позовній заяві надає пояснення щодо службового житла, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 .
Втім, суд зазначає, що одночасно із рапортом про постановлення на облік осіб, які потребуються поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, позивачем також було подано рапорт про постановлення у чергу для отримання службового житла.
Спірним рішення одночасно розглянуто і зазначений вище рапорт позивача та пунктом 2 відмовлено позивачу у зарахуванні на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями у зв'язку із зайняттям позивачем службового житла за адресою вул. Винна Гора, 7в в м. Винники.
Втім, оскільки рішення відповідача у цій частині позивачем не оскаржується, а наявність у позивача службового житла не була підставою для відмови позивачу у постановленні на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення постійним житлом, то доводи позивача в цій частині жодних чином не впливають на вищенаведені висновки суду щодо правомірності прийнятого відповідачем рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Під час судового розгляду справи судом не встановлено ознак протиправності рішення відповідача в контексті спірних правовідносин. Натомість, доводи позивача, зазначені у позовній заяві є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 КАС України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (79058, м. Львів, вул. Батуринська, 2; код ЄДРПОУ 07638027).
СуддяСидор Наталія Теодозіївна