27 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5061/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, через уповноваженого представника адвоката Глазкова А.С., звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
1) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не звільнення ОСОБА_1 за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю батька, який є особою з інвалідністю I групи.
2) зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю батька, який є особою з інвалідністю I групи.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що командування Військової частини НОМЕР_2 , у якій ОСОБА_1 проходить військову службу, протиправно відмовило у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із сімейними обставинами, а саме, у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком.
Ухвалою від 28.07.2025 року було залишено без руху позовну заяву. У встановлений суддею строк представник позивача надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та відповідні докази.
Ухвалою від 11.08.2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 42).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, яким проти задоволення позову заперечив. В обґрунтування зазначив, що додана до рапорту позивачем довідка на підтвердження того, що його сестра не може доглядати батька, так як сама потребує догляду, ні за формою, ні за змістом не відповідає вимогам наказів Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2013 №577, від 31.07.2023 №667 та від 09.03.2021 №407, а тому відсутні підстави для звільнення позивача за пп. г п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України Про військовий обов'язок та військову службу (а.с. 50-61).
Позивач подав відповідь на відзив та наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, відповідно до записів у розділі 17 військового квитка серії НОМЕР_4 , з 27.01.2025 року проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 (а.с. 10).
17.04.2025 позивачем подано рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за сімейними обставинами у зв'язку необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю 1 групи.
До рапорту, серед переліку інших документів, зокрема, для підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, додано копію заключення ЛКК №17 від 06.02.2025, згідно якого другий з родичів першого ступеню споріднення - сестра позивача ОСОБА_3 , не може здійснювати догляд за батьком за станом здоров'я (а.с. 25 зв.).
Як зазначено у позовній заяві та у відзиві на адміністративний позов, командування Військової частини НОМЕР_2 розглянуло рапорт та відмовило у звільненні з військової служби, посилаючись на те, що військовослужбовець ОСОБА_1 разом з рапортом не надав акт обстеження сімейного стану військовослужбовця, отримавши який за запитом від ІНФОРМАЦІЯ_1 було встановлено наявність сестри. Водночас документів, які б підтверджували потребу ОСОБА_4 у постійному сторонньому догляді не надано, та запропоновано позивачу подати такий документ (а.с. 16 зв. 17).
Позивач в свою чергу наполягає, що таким документом є висновок ЛКК від 06.02.2025 року №17, який було подано на розгляд разом з рапортом від 17.04.2025.
Вважаючи дії відповідачів щодо не звільнення його з військової служби за підпунктом г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі по тексту - Закон №2232-XII).
Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.
При цьому, пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом другим - під час воєнного стану.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено та діє на час розгляду цієї справи.
Позивач у позовній заяві зазначає, що подав рапорт і просив його звільнити з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», згідно якого військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
2) під час воєнного стану:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я:
на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);
з) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Частиною підпунктом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII, іншими поважними причинами визначено необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за хворим батьком, інвалідом І групи позивач вказує на те, що мати померла ще в 2012 році, а єдина сестра відповідно до висновку ЛКК сама потребує догляду, а тому не може доглядати за батьком. Необхідність такого догляду підтверджена висновком (довільної форми) лікарсько-консультативної комісії ЛКК №17 від 06.02.2025, виданим КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Аджамської сільської ради щодо сестри позивача ОСОБА_4 , яку позивач долучив до рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами. У цьому висновку вказано про те, що ОСОБА_4 за станом здоров'я не може здійснювати догляд за хворим батьком. Водночас, про те що ОСОБА_4 потребує постійного догляду, мова у вказаному висновку не йдеться.
Водночас, відповідач не задовольнив відповідний рапорт, оскільки, як зазначено у відзиві на позовну заяву, вважає, що наданий висновок ЛКК не може бути підтвердженням того, що сестра позивача потребує постійного догляду, а тому не може доглядати батька. Висновок видано в довільній формі, у той час як вказаний висновок має відповідати встановленим формам для таких випадків та свідчити про те, що безпосередньо сестра потребує догляду.
Спір між сторонами зводиться до того, чи надані відповідачу разом із рапортом позивача документи (висновок лікарсько-консультативної комісії №17 від 06.02.2025 про те, що сестра не може за станом здоров'я доглядати батька) є доказом того, що вона сама потребує догляду та відповідно підтверджує право для звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, відповідно до якого передбачено необхідність постійного догляду за хворими батьками, які є особою з інвалідністю I чи II групи.
Оцінюючи наявність підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, суд керується таким.
Аналіз норми абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ дозволяє зробити висновок, що для звільнення з військової служби підчас дії режиму воєнного стану з військової служби через сімейні обставини військовослужбовець, який не бажає продовжувати службу, повинен довести повноважному начальнику наявність таких двох обставин в їх сукупності:
а) необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;
б) відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Натомість, за матеріалами справи позивачем доведено лише наявність першої обставини «а». Для підтвердження обставини «б» було надано висновок ЛКК №17 від 06.02.2025, який за своїм змістом та формою не вказує на те, що сестра позивача також потребує постійного догляду.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі по тексту - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, визначено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 травня 2009 р. за № 438/16454 (далі по тексту - Інструкція).
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Відповідно до підпункту 13 пункту 5 Додатку 19 «Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби» до наведеної Інструкції, документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
- документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Із наведеного випливає, що для звільнення за цитованим абзацом пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовцю слід надати:
а) документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою;
б) документи, що підтверджують інвалідність І чи ІІ групи особи, яка потребує догляду;
в) документи, які підтверджують необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю I чи II групи;
г) документи, які підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
д) у випадку наявності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення - висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про необхідність надання таким особам постійного догляду або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Суд на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 120/1909/23 та від 13.06.2024 у справі №520/21316/23 при вирішенні схожих спорів такого змісту:
Так, Верховний Суд розмежував повноваження МСЕК та ЛКК щодо підтвердження необхідності у здійсненні стороннього нагляду, догляду або допомоги таким чином:
1) для осіб з інвалідністю, а також осіб, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності, потребу у здійсненні стороннього нагляду, догляду або допомоги встановлює МСЕК;
2) для всіх інших осіб, які не відносяться до зазначених вище категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, потребу у здійсненні стороннього нагляду, догляду або допомоги може встановлювати ЛКК закладу охорони здоров'я.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд встановив, що відповідач відмовив у звільненні зі служби посилаючись на не підтвердження висновком ЛКК неспроможність іншого близького родича здійснити догляд за батьком позивача.
Відповідно до наведених вище висновків Верховного Суду, на підтвердження необхідності постійного догляду за іншою особою, сестрою позивача, яка потенційно могла б доглядати батька, ОСОБА_4 , для цілей звільнення ОСОБА_1 з військової служби, як єдиного родича, що може доглянути ОСОБА_2 , повноваження видати медичний висновок має медико-соціальної експертна комісія, а не лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров'я, як помилково вважає позивач.
Надані позивачем документи (висновок ЛКК) не є тими доказами, які для цілей застосування абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за сестрою, як доказ того, що крім позивача, його батька, який є особою з інвалідністю І групи, немає кому доглядати, як підстави для звільнення позивача з військової служби.
Разом з тим, у постанові від 11 квітня 2024 року у справі №420/16689/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що Закон №2232-XII встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів і перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. Зі свого боку приписи Постанови №413 розмежовують повноваження таких органів залежно від суб'єкта, якому надається відповідний висновок.
Також, у зазначеній постанові Верховний Суд взяв до уваги те, що порядок видання та заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», а форми первинної облікової документації №080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» (далі - висновок) визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», які затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 №407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за №510/36132.
Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби за результатами вирішення рапорту від 17.04.2025 року та доданих до нього документів на підставі норм пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, тому його рішення з цього питання відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті 2 КАС України. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, а в задоволенні його позову слід відмовити. З цих же мотивів безпідставними є похідні позовні вимоги про спонукання відповідача прийняти рішення щодо звільнення позивача з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.
З огляду на викладене, позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірних дій підтверджено належними та допустимими доказами.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241-246, 250, 257-262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО