29 жовтня 2025 року м. Київ справа №320/48951/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
третя особа Оболонський районний суд міста Києва.
про визнання протиправною та скасування постанови від 27.11.2023 №73437820,-
І. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Оболонського районного суду міста Києва, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужука П.П. від 27.11.2023 у виконавчому провадженні № 73437820 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не автоматичному режимі у розмірі 34 000, 00 грн. та виконавчого збору винагороди державного виконавця у розмірі 3 400, 00 грн.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що виконавче провадження № 73437820 відкрито на підставі постанови Оболонського районного суду міста Києва від 26.01.2023, що вступила в силу 15.05.2023. Втім, як зазначає позивач, в порушення 3-х місячного терміну встановленого спеціальним законом - ч. 1 ст. 303 КУпаП, визначеного в постанові Оболонського районного суду міста Києва від 26.01.2023, що вступила в силу 15.05.2023, що є виконавчим документом, постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена відповідачем лише 27.11.2023, тобто через одинадцять місяців і тринадцять днів. Вказане, на думку позивача, свідчить про наявність підстав для повернення виконавчого документу у відповідності до вимог п.1, 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у відповідності до приписів статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався та не надав. Надав матеріали виконавчого провадження №73437820.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Зобов'язано відповідача подати до суду належним чином засвідченні копії матеріалів виконавчого провадження №73437820.
Вказану ухвалу відповідач отримав 21.03.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, проте вимоги ухвалу суду відповідачем не виконано.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 витребувано від Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №73437820.
Вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету відповідача 23.08.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 повторно витребувано від Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідченні копії матеріалів виконавчого провадження №73437820.
30.09.2025 відповідачем до суду подано копії матеріалів виконавчого провадження №73437820.
Одночасно в позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на подання позовної заяви та про розгляд справи з викликом та участю сторін.
Щодо клопотання про поновлення строку на подання позовної заяви, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Матеріалами справи встановлено, що позивач оскаржує постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.11.2023 № 73437820. У той же час, до суду позивач звернувся 23.12.2024, тобто з пропуском 10-денного строку, встановленого приписами статті 287 КАС України.
При цьому, суд зауважує, що звертаючись до суду з даним позовом позивач подав заяву про поновлення строку на оскарження (подання позовної заяви) постанови головного державного виконавця Оболонського ВДВС у м.Києві ЦМУЮ МЮ(м.Київ) Стужука В.В. від 27.11.2023. В обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду з даною заявою, позивач зазначає, що оскаржувана постанова йому не надсилалася. Додатково позивач звертав увагу, що в період з 24 листопада 2023 по 14 грудня 2023 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується «Виписним епікризом» № 15719. А тому дана позовна заява подана в межах 10-денного строку, встановленого приписами статті 287 КАС України.
Надаючи оцінку даним доводам позивача, суд зазначає, що норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Усталеною є позиція Верховного Суду (зокрема, постанова від 31.01.2023 у справі № 520/1265/21) про те, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що матеріали справи містять копію супровідного листа від 27.11.2023 про надсилання позивачу та Оболонському районному суду м. Києва постанови про відкриття виконавчого провадження. У той же час, суд зазначає, що даний лист не містить його вихідного номера та доказів його безпосереднього надсилання позивачу, зокрема не надано копії фіскального чеку чи доставлення до електронної пошти позивача.
Поряд з цим, суд бере до уваги факт перебування повивача в період з 24 листопада 2023 по 14 грудня 2023 на стаціонарному лікуванні в Національному військово-медичному клінічному госпіталі «Головний військовий клінічний госпіталь».
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позивачем вказано обґрунтовані підстави для поновлення строку звернення до суду, які б свідчили про об'єктивну неможливість позивача своєчасно звернутися до суду з цим позовом.
Таким чином, зазначені позивачем у заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними.
Щодо клопотання про розгляд справи з викликом та участю сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд відмовляє в розгляді справи в судовому засіданні з викликом сторін, оскільки позивачем не обґрунтовано необхідність проведення судового засідання у справі незначної складності для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Таким чином, з огляду на відсутність належних обґрунтувань на підтвердження заявленого клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд вважає таке необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 26.01.2023 по справі № 756/7341/22 (провадження № 3/756/63/23) ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за вчинення якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Науменко В. Б. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати постанову Оболонського районного міста Києва від 26 січня 2023 року та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постановою Київського апеляційного суду від 15.05.2023 апеляційну скаргу адвоката Науменка Віктора Борисовича в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Оболонського районного міста Києва від 26 січня 2023 року залишено без змін.
Супровідним листом Оболонського районного міста Києва від 01.11.2023 (вих. № 3/756/63/23) копію постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 скеровано до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Згідно відмітки на супровідному листі, відповідачем копія даної постанови зареєстрована 24.11.2023 за № 32339.
27.11.2023 головним державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук П.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 73437820.
Даною постановою, зокрема п. 2, зобов'язано боржника, протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, а п. 4 - стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 3 400, 00 гривня (UAH).
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору в розмірі 3400, 00 грн позивач звернувся з цим позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
V. Оцінка суду.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пункту 6 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Статтею 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Приписами статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою статті 26 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону.
Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Згідно статті 11 Закону №1404-VIII строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Стаття 12 Закону №1404-VIII визначає строки пред'явлення виконавчих документів до виконання. Так, відповідно до частини 1 цієї статті виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У поданій до суду позовній заяві позивач, посилаючись на частину четверту статті 4 Закону № 1404-VIII, зазначає, що державний виконавець безпідставно відкрив виконавче провадження № 73437820, оскільки стягувач пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Перевіряючи правомірність винесення відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження № 73437820 від 27.11.2023 та надаючи оцінку доводу позивача щодо пропущення стягувачем строку пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання, суд виходить з наступного.
Як було встановлено вище, постановою Оболонського районного суду міста Києва від 26.01.2023 по справі № 756/7341/22 (провадження № 3/756/63/23), яка набрала законної сили 15.05.2023, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за вчинення якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік
Отже, постанова Оболонського районного суду міста Києва від 26.01.2023 по справі № 756/7341/22 (провадження № 3/756/63/23), яка набрала законної сили 15.05.2023, згідно із статтею 3 частиною 1 пунктом 6 Закону України №1404-VIII, є виконавчим документом.
При цьому, позивач зазначає, що строк пред'явлення вказаної постанови до виконання за спеціальними нормами, якими врегульовано порядок набрання чинності та пред'явлення до виконання постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, сплив 15.08.2023 року.
У той же час відповідачем постанову про відкриття виконавчого провадження № 73437820 винесено 27.11.2023.
Відповідно до частини першої статті 300 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 303 КУпАП передбачено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки. Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.
Як вже зазначалося вище, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання встановлені Законом №1404-VIII.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що 26.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 2129-IX), яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII доповнено пунктом 10-2.
Положеннями пункту 10-2 розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», строки, визначені цим Законом, перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Таким чином, законодавець, запровадивши спеціальне регулювання у пункті 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII, забезпечив додаткові гарантії реалізації права на виконання судових рішень в умовах воєнного стану. Переривання перебігу строків пред'явлення виконавчих документів до виконання, у тому числі й тих, що були продовжені судом, виключає ризик втрати стягувачами можливості примусового виконання рішень суду з причин, які об'єктивно не залежать від їхньої волі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №260/2595/22 та від 03 серпня 2023 року у справі № 420/10415/22.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, Указами Президента України неодноразово продовжувалась дія воєнного стану, який діє і на даний час.
Як вбачається із матеріалів справи, постанова Оболонського районного суду міста Києва від 26.01.2023 по справі № 756/7341/22 (провадження № 3/756/63/23), яка набрала законної сили 15.05.2023 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, як і оскаржувану постанову про відкриття виконавчих проваджень від 27.11.2023 року, було винесено після набрання чинності Законом № 2129-IX від 15.03.2022.
Так, суд вважає за необхідне зазначити, що порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Аналогічного змісту правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №260/2595/22 та від 03 серпня 2023 року у справі № 420/10415/22.
Таким чином, доводи позивача про те, що державний виконавець зобов'язаний повернути постанови без виконання з підстав пропущення встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Відтак, відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужука П.П. від 27.11.2023 у виконавчому провадженні № 73437820 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не автоматичному режимі у розмірі 34 000, 00 грн. та виконавчого збору винагороди державного виконавця у розмірі 3 400, 00 грн.
VI. Судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.