ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" жовтня 2025 р. справа № 300/3407/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) в інтересах якого діє адвокат Потятинник Ю.Р. (далі - представник позивача) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 03.03.2025, відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з проведенням обрахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 , починаючи з 03.03.2025, пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розмір якої визначити із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки, з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управлінняv Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2022-2024 роки.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Позивач 03.03.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2022-2024 роки. Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 25.03.2025 повідомило про відмову в переведенні на пенсію за віком, оскільки позивачу призначено пенсію за віком за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач стверджує, що згідно з ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Вважає, що в цьому випадку позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому повинен враховуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 3 календарні роки, що передують року призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Звернув увагу, що за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач звернувся вперше. Отже, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 03.03.2025 призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) (а.с.28-29).
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористався правом подання відзиву на позовну заяву (а.с.32-34) відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що заява позивача до органів Пенсійного фонду України стосувалась призначення йому того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже йому призначена. Відтак, пенсія позивачу не може бути призначена повторно відповідно до Закону №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передували року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком, оскільки статтею 114 Закону №1058 для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку. Просив суд в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07.01.2006 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
ОСОБА_1 , 03.03.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про проведення перерахунку пенсії за віком у зв'язку із досягненням 60 річного віку із врахуванням показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки (а.с.12).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 25.03.2025 повідомило про відмову в переведенні на пенсію за віком, оскільки позивачу призначено пенсію за віком за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому право на призначення пенсії за віком уже реалізоване (а.с.13-14).
Позивач, вважаючи протиправним вищевказане рішення, через уповноваженого представника звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що склалися в даній адміністративній справі, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV, він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з пунктами 2, 16 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З огляду на вищенаведене, частина 3 статті 45 Закону № 1058-IV встановлює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Суд зазначає, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника).
Як встановлено, з 07.01.2006 позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV.
При цьому, в умовах призначення враховано розділ ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, відповідно до якого, положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII застосовано в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відтак є необґрунтованими доводи представника позивача про те, що позивачу пенсія призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки матеріалами пенсійної справи позивача підтверджується, що з 2006 року позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовано в частині визначення права на пенсію.
За таких обставин, з урахуванням того, що заява позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про переведення позивача з пенсії за віком на пільгових умовах, на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2022-2024 роки, стосувались призначення того самого виду пенсії - пенсії за віком, та призначення пенсії на підставі того самого Закону - № 1058-ІV, відсутні підстави для призначення та виплати пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2022-2024 роки, оскільки такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень одного й того ж Закону №1058-ІV.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 29.11.2022 у справі №560/4589/21.
При цьому, суд критично оцінює посилання позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17.
У наведеній справі встановлено, що позивачу первинно було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". У подальшому, позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У цій справі Суд дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на інший вид пенсії у межах одного закону, а тому при обчисленні пенсії необхідно застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком.
Наведене підтверджує те, що посилання позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17, не є релевантним до обставин цієї справи, оскільки вона стосується особи якій було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Крім того, приймаючи постанову від 29.11.2022 у справі №560/4589/21, Верховний Суд виходив з того, що позивачку з 01 травня 2020 року переведено з пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII на пенсію за віком, призначену за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто зміни виду пенсії не відбулось, і як наслідок у задоволенні касаційної скарги позивачу відмовлено.
Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, не підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.