ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" жовтня 2025 р. справа № 300/3661/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління культури, національностей та релігій обласної державної адміністрації, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської обласної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії Івано-Франківської обласної державної адміністрації, оформлені листом №3019/4448/6-25/01-074 від 08.05.2025 із зазначеними недоліками: невідповідність статуту Релігійної організації «Релігійна громада «Вітрила ангелів» п. 2 ч. 3 ст. 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»; щодо засновників Релігійної організації «Релігійна громада «Вітрила ангелів» із адресами у інших областях; щодо подання документів на реєстрацію статуту релігійної організації у 4-х примірниках;
зобов'язати Івано-Франківську обласну державну адміністрацію повторно розглянути заяву 11-ти віруючих громадян від 10.04.2025 із доданими документами щодо реєстрації статуту Релігійної організації «Релігійна громада «Вітрила ангелів», місцезнаходження вул. Горішків, 271б, с. Яблуниця, Надвірнянський район, Івано-Франківська обл., 78592.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не прийнято відповідного рішення у відповідності до вимог Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» за наслідками розгляду заяви про реєстрацію статуту Релігійної організації «Релігійна громада «Вітрила ангелів». Натомість, подану до відповідача заяву із відповідними документами було повернуто позивачу.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
18.06.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зазначає, що в даному випадку наявний приватно-правовий спір, оскільки позов у цій справі подано на захист особистих (приватно-правових) прав позивача на вибір віросповідання. Також наголошено, що у листі відповідача від 08.05.2025 визначено недоліки, які слід усунути та повернуто документи саме для усунення таких недоліків, як це передбачено ч. 17 ст. 14 Закону №987-XII. Зокрема, поданий статут громади містить узагальнене та нечітке формулювання, що не дає однозначної відповіді щодо її організаційної структури. Це унеможливлює належну правову оцінку при реєстрації та веденні обліку релігійних організацій, що є обов'язком відповідача згідно із законодавством. Окрім того, Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійну громаду характеризує як місцеву релігійну організацію. В той же час, документи, подані позивачем, свідчать, що значна частина підписантів має офіційне зареєстроване місце проживання в інших областях України, які є занадто віддаленими від можливого місця реєстрації релігійної організації «Вітрила ангелів», що унеможливлює кваліфікацію цієї громади як «місцевої» у розумінні ст. 8 Закону та унеможливлює участь членів релігійної громади в регулярних богослужіннях, що, в свою чергу, буде наслідком фактично формального виконання пункту 2.3.1 проекту статуту Релігійної організації, поданого на затвердження. Щодо вимог до кількості документів, поданих разом із заявою про реєстрацію статуту релігійної організації, то відповідач зазначає, що з огляду на внутрішні технічні вимоги органу державної реєстрації (інформаційна картка умов отримання адміністративної послуги «Реєстрація статутів, (положень) релігійних організацій та зміні до них», затверджена управлінням культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 03.01.2019 та оприлюднена на офіційному сайті Івано-Франківської обласної державної адміністрації, документи, що додаються до заяви, подаються у чотирьох примірниках з метою реєстрації в базі даних, внесення до архіву, ведення обліку, та за необхідності надання заявникам завіреної копії. Ці вимоги, за доводами представника відповідача, мають процедурний характер і жодним чином не обмежують прав заявника. Вони були викладені у листі, який фактично оскаржує позивач не як підставу для відмови у реєстрації, а як пропозицію (інформування) до усунення технічних недоліків. В зв'язку із наведеним, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити (а.с. 34-38).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 задоволено клопотання представника Івано-Франківської обласної державної адміністрації та залучено до участі у справі №300/3661/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління культури, національностей та релігій обласної державної адміністрації (далі - третя особа).
23.06.2025 позивач подав суду відповідь на відзив, у якій наполягає на задоволенні позовних вимог. Так, наголошує, що відповідач порушив процедуру розгляду документів, передбачену статтею 14 Закону 987-ХІІ, оскільки спочатку, у випадку наявності певних недоліків, законодавством передбачено повідомлення заявників про наявні недоліки і можливість їх усунути, і лише у випадку неусунення недоліків, належить повертати документи. Також у п. 1.3 поданого на реєстрацію статуту зазначено «Релігійна громада не входить до структури жодного з релігійних об'єднань, в своїй діяльності є самостійною», що, на думку позивача, є абсолютно чітким і конкретним, яке дає вичерпну відповідь на питання належності громади до релігійного об'єднання (а.с. 51-52).
26.06.2025 судом зареєстровано заперечення на відповідь на відзив, які подано відповідачем та які за своїм змістом є аналогічними з відзивом на позов та фактично дублюють аргументи, наведені у такому відзиві (а.с. 55-56).
Також 26.06.2025 третя особа подала пояснення щодо позову, в яких викладено заперечення щодо задоволення позовних вимог (а.с. 60-62). При цьому, аргументи та доводи третьої особи є фактично аналогічними із аргументами відповідача, викладеними у відзиві на позов.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
01.03.2025 відбулися збори 11-ти віруючих громадян, в тому числі й позивача, які є сусідами у селі Яблуниця Надвірнянського району Івано-Франківської області, мають однакові християнські релігійні погляди, систематично проводять час разом, у спілкуванні з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Згідно протоколу №1 загальних зборів вирішено:
1) утворити офіційну релігійну організацію з назвою «Релігійна громада «Вітрила ангелів», адреса: с. Яблуниця, вул.Горішків, 271б;
2) прийняти (затвердити) статут Релігійної організації «Релігійна громада «Вітрила ангелів»;
3) обрати Приповідником (керівником) Релігійної організації «Релігійна громада «Вітрила ангелів» ОСОБА_1 (позивача);
4) обрати Раду Релігійної організації «Релігійна громада «Вітрила ангелів» у складі трьох осіб;
5) уповноважити ОСОБА_1 подати статут на реєстрацію, і всі необхідні документи - на державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 14-15).
Надалі позивач направив на адресу відповідача пакет документів щодо реєстрації статуту Релігійної організації «Релігійна громада «Вітрила ангелів» (а.с. 5), до яких долучено:
нотаріально посвідчену заяву 11-ти віруючих громадян від 10.04.2025 (а.с. 6);
статут Релігійної організації «Релігійна громада «Вітрила ангелів» у 3 примірниках (а.с. 7-13);
протокол загальних зборів №1 від 01.03.2025 (а.с. 14-15);
заяву власників про надання приміщення для діяльності релігійної організації від 10.04.2025 (а.с. 16).
Листом відповідача від 08.05.2025 №3019/4448/6-25/01-074 повернуто пакет документів, який надійшов до обласної (військової) адміністрації, на доопрацювання. При цьому, у листі зазначено, що статут Релігійної організації «Релігійна громада «Вітрила ангелів» не відповідає п. 2 ч. 3 ст. 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», а саме місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об'єднання. Також вказано, що у заяві про створення релігійної організації засновниками є віруючі громадяни інших областей. Крім того, проінформовано, що документи на реєстрацію статуту релігійної організації подаються у 4-ох примірниках в оригіналах (а.с. 4).
Вважаючи таке повернення на доопрацювання документів із зазначеними недоліками протиправними діями відповідача, ОСОБА_1 , який і направляв такі документи на реєстрацію статуту Релігійної організації «Релігійна громада «Вітрила ангелів», звернувся за захистом порушеного права до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частини першої та другої статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоровя і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Стаття 9 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована в Україні Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, передбачає, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоровя чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з того, що свобода думки, совісті та релігії, яка охороняється статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 35 Конституції України є однією з основ демократичного суспільства, та може підлягати тільки тим обмеженням, які мають законну мету і необхідні у демократичному суспільстві.
Стаття 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» визначає, що релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).
У відповідності до статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійною громадою є місцева релігійна організація віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Згідно вимог статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях. Статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості про:
1) найменування, вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження;
1-1) органи управління релігійної організації, їхню компетенцію, порядок прийняття ними рішень;
2) місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об'єднання;
3) майновий стан релігійної організації;
4) права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів;
5) порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації;
6) порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення релігійної організації.
Статут (положення) може містити й інші відомості, пов'язані з особливостями діяльності даної релігійної організації. Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.
Статтею 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» визначено, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. До статуту (положення) релігійної громади на підтвердження відомостей, викладених у ньому, додатково подаються:
1) оригінал рішення про утворення релігійної громади, її найменування, затвердження статуту, обрання керівних (виконавчих) органів - протокол загальних зборів віруючих громадян або установчого релігійного з'їзду, конференції тощо (далі - протокол загальних зборів). Зазначене рішення приймається у порядку, передбаченому статутом (положенням) релігійної громади, та оформлюється згідно з внутрішніми настановами цієї релігійної громади;
2) належним чином засвідчена копія документа про право власності чи користування приміщенням або письмової згоди власника приміщення на надання адреси за місцезнаходженням релігійної організації, зазначеним у статуті (положенні) релігійної громади.
Для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації статуту подаються:
1) заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади;
2) статут (положення) релігійної громади у новій редакції у трьох примірниках.
У разі подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, а також обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим неповного переліку документів, визначеного у цій статті, та/або оформлення їх без дотримання встановлених вимог, відсутності у статуті (положенні) релігійної організації відомостей, встановлених частиною третьою статті 12 цього Закону, релігійній організації пропонується у межах строків, встановлених цим Законом, усунути виявлені недоліки.
У разі якщо релігійна організація не усунула виявлені недоліки протягом встановлених строків, всі документи, які надійшли до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, крім заяви про реєстрацію статуту (положення) релігійної організації (змін до них), повертаються їй супровідним листом із роз'ясненням причин такого повернення.
Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам. У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій приймається у тримісячний термін.
Як встановлено судом, відповідач за результатами розгляду заяви від 10.04.2025 із доданими документами, поданої для реєстрацію статуту Релігійної організації «Релігійна громада «Вітрила ангелів», 08.05.2025 повернув позивачу подані ним документи. При цьому, у листі вказано про необхідність їх доопрацювання, посилаючись на те, що:
статут Релігійної організації «Релігійна громада «Вітрила ангелів» не відповідає п. 2 ч. 3 ст. 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», а саме місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об'єднання;
у заяві про створення релігійної організації засновниками є віруючі громадяни інших областей;
документи на реєстрацію статуту релігійної організації подаються у 4-ох примірниках в оригіналах.
Суд вважає повернення документів із вказаних підстав протиправним, з огляду на таке.
Щодо не відповідності статуту Релігійної організації «Релігійна громада «Вітрила ангелів» (далі - Статут) п. 2 ч. 3 ст. 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», то відповідачем додатково у відзиві зазначено, що поданий статут громади містить узагальнене та нечітке формулювання, що не дає однозначної відповіді щодо її організаційної структури.
В той же час, суд зауважує, що у п. 1.3 розділу І «Загальні положення» Статуту зазначено, що «Релігійна громада не входить до структури жодного з релігійних об'єднань, в своїй діяльності є самостійною».
Тому, суд погоджується із позивачем, що таке формулювання є абсолютно чітким і конкретним, оскільки ним чітко визначено, що Релігійна організація не входить до структури жодного з релігійних об'єднань, тобто дає вичерпну відповідь щодо питання місця релігійної організації в організаційній структурі релігійного об'єднання, а саме визначає, що в своїй діяльності є самостійною.
Щодо доводів відповідача про те, що засновниками є віруючі громадяни інших областей, тобто занадто віддалене від місцезнаходження громади, то суд зауважує, що стаття 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» визначає, що релігійною громадою є місцева релігійна організація віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку.
Тобто релігійну громаду Закон характеризує як місцеву релігійну організацію, членами якої мають/можуть бути особи, які проживають в межах одного чи декількох наближених населених пунктів, у якому знаходиться відповідна культова споруда для зборів віруючих.
При цьому, в даному випадку, йдеться саме про проживання (мешкання) таких членів релігійної організації, а не їхнє місце реєстрації.
Так, з цього приводу суд звертає увагу, що терміни «місце проживання» та «зареєстроване місце проживання» не є тотожними. Зокрема, адреса зареєстрованого місця проживання особи не обов'язково має збігатися з адресою фактичного проживання. Разом із цим, реєстрація місця проживання ніяким чином не може вплинути на володіння власною нерухомістю, житлом, право на яке документально підтверджено в установленому законодавством порядку.
Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) в статті 379 надано визначення житла фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України та статті 150 Житлового кодексу України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Як зазначено позивачем у позові, всі 11 засновників релігійної громади є сусідами у селі Яблуниця, власниками земельних ділянок і будівель у даному селі. Також вказана інформація міститься і в протоколі №1 загальних зборів. Доказів протилежного відповідачем суду не надано, а тому посилання щодо засновників, зареєстрованих в інших областях є безпідставними, до яких суд ставиться критично і вважає, що такі не можуть слугувати підставою для не реєстрації відповідного Статуту.
З цього приводу суд також звертає увагу на помилковість посилання відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду у межах господарського спору у постанові від 03.04.2024 у справі №906/1330/21, оскільки вони є нерелевантними до даних правовідносин.
Так, в межах господарської справи №906/1330/21 вирішувалось питання дійсності протоколу загальних зборів статуту Релігійної організації у новій редакції, а в межах даної адміністративної справи №300/3661/25 предметом спору є протиправність дій суб'єкта владних повноважень при реєстрації статуту Релігійної організації.
Більше того, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у межах згаданої справи досліджувала, серед іншого, питання саме мешкання, тобто проживання осіб в межах одного або декількох невіддалених населених пунктів, а не зареєстрованого місця проживання, що, як уже зазначено судом вище, не є тотожним поняттю проживання.
Також суд відхиляє посилання відповідача на внутрішні технічні вимоги органу державної реєстрації (інформаційна картка умов отримання адміністративної послуги «Реєстрація статутів, (положень) релігійних організацій та зміні до них», затверджена управлінням культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 03.01.2019 та оприлюднена на офіційному сайті Івано-Франківської обласної державної адміністрації), згідно яких документи, що додаються до заяви, подаються у чотирьох примірниках. оскільки такі вимоги органу державної реєстрації прямо суперечать нормі закону, що є недопустимим.
Так, частиною 1 статті 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни подають заяву та статут (положення) у трьох примірниках.
Окрім цього, суд не бере до уваги і посилання відповідача про наявність в даному випадку приватно-правового спору, адже, як уже зазначено вище, предметом даної адміністративної справи є протиправність дій суб'єкта владних повноважень при реєстрації статуту Релігійної організації, а не, як помилково вважає відповідач - захист права позивача на вибір віросповідання.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 1 937,92 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 77, 78,139, 159, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Івано-Франківської обласної державної адміністрації ( код ЄДРПОУ 20567921, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76015), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління культури, національностей та релігій обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 33645264, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76015), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Івано-Франківської обласної державної адміністрації, оформлені листом №3019/4448/6-25/01-074 від 08.05.2025 із зазначеними недоліками щодо невідповідності статуту Релігійної організації «Релігійна громада «Вітрила ангелів» п. 2 ч. 3 ст. 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», щодо засновників Релігійної організації «Релігійна громада «Вітрила ангелів» із адресами у інших областях, щодо подання документів на реєстрацію статуту релігійної організації у 4-х примірниках.
Зобов'язати Івано-Франківську обласну державну адміністрацію повторно розглянути заяву 11-ти віруючих громадян від 10.04.2025 із доданими документами щодо реєстрації статуту Релігійної організації «Релігійна громада «Вітрила ангелів», місцезнаходження вул. Горішків, 271б, с. Яблуниця, Надвірнянський район, Івано-Франківська обл., 78592, із врахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської обласної державної адміністрації ( код ЄДРПОУ 20567921, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76015) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1 937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) грн 92 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасникам справи рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.