ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" жовтня 2025 р. справа № 300/5255/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення певних дій, -
Адвокат Мандрик В.В., в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 26.06.2024 по 15.07.2024, з 16.07.2024 по 05.08.2024, з 07.08.2024 по 28.08.2024;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 26.06.2024 по 15.07.2024, з 16.07.2024 по 05.08.2024, з 07.08.2024 по 28.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та під час проходження служби 14.11.2023 отримав: мінно-вибухову травму, акубаротравму, вогнепальне сліпе поранення правої скроневої ділянки, травму правого ока, часткову ампутацію 4 пальця лівої руки, вогнепальне сліпе поранення тильної ділянки правої кисті під час захисту Батьківщини, відповідно до довідки про обставини травми №741 від 01.12.2023. В той же час, у спірні періоди з 26.06.2024 по 15.07.2024, з 16.07.2024 по 05.08.2024, з 07.08.2024 по 28.08.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, отриманого 14.11.2023 та пов'язаного із захистом Батьківщини. Проте виплата додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку із пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, йому не нараховувалась та не виплачувалась.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
18.08.2025 від Військової частини НОМЕР_2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, пояснив, що позивач проходив лікування після поранення та перебував у відпустці для лікування безперервно, а саме: в період з 14.11.2023 по 06.06.2024 та відповідно документів, які надають право ОСОБА_1 на отримання додаткової грошової винагороди збільшеної до 100 000 гривень, передбаченої Постановою №168, відповідачем здійснено виплату всіх належних позивачу коштів. Звернуто увагу, що подальші лікування здійснювались в період з 26.06.2024 по 15.07.2024, з 16.07.2024 по 05.08.2024, з 07.08.2024 по 28.08.2024, тобто після встановлення кінцевого діагнозу та перебування у відпустці для лікування в період з 08.05.2024 по 06.06.2024, а також після відпустки за сімейними обставинами тривалістю 10 днів. Враховуючи вищезазначене, та у відповідності до підпункту 1 пункту 2, підпункту 1 пункту 13 «Особливостей виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 01.09.2023 №726, за період з 26.06.2024 - відсутні підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди позивачу (а.с. 48-53).
До відзиву відповідачем додано також заяву про застосування наслідків пропущеного строку звернення до суду, у якій відповідач зазначає про пропуск строку звернення до суду ОСОБА_1 , оскільки позивач з 31.10.2024 виключений зі списків військової частини НОМЕР_2 у зв'язку із звільненням з військової служби. Відтак, на думку відповідача, ОСОБА_1 при виключенні зі списків особового складу та всіх видів забезпечення НОМЕР_1 прикордонного загону доводилась вся наявна інформація про нараховане та виплачене грошове забезпечення та інші види винагород. При цьому, позивач звернувся до суду із даним позовом тільки 24.07.2025, тобто майже через 9 місяців після того як він дізнався або повинен був дізнатись про можливе порушення його права. Таким чином, представник військової частини вважає, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 122 КАС України (а.с. 61-64).
Проте, суд, дослідивши матеріали справи, констатує про безпідставність поданої заяви, оскільки жодного доказу відповідачем на підтвердження отримання ОСОБА_1 при звільненні відомостей про нараховане чи отримане грошове забезпечення, суду не надано, а тому подану заяву суд залишає без задоволення.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 22.06.2023 по 31.10.2024 (а.с. 65).
Під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , 14.11.2023 отримав: мінно-вибухову травму, акубаротравму, вогнепальне сліпе поранення правої скроневої ділянки, травму правого ока, часткову ампутацію 4 пальця лівої руки, вогнепальне сліпе поранення тильної ділянки правої кисті під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми №741 від 01.12.2023 (а.с. 33).
Відповідно до первинної медичної картки НОМЕР_3 форми №100, ОСОБА_1 отримав поранення 14.11.2023 (а.с. 32).
Згідно з наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 30.11.2023 №244-ВВ «По особовому складу», старший сержанта ОСОБА_1 вважається таким, що перебував у стабілізаційному пункті «Слов'янськ» 14.11.2024, перебував на стаціонарному лікуванні у м. Дніпро з 14 по16.11.2024 (а.с. 67).
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 02.01.2024 №3-ВВ «По особовому складу», старший сержант ОСОБА_1 вважається таким, що перебував на стаціонарному лікуванні у Житомирській «ОКЛ» ім. Щ. Ф. Горбачевського, в період з 17.11.2023 по 29.12.2023 (зв. ст. а.с. 67).
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 02.01.2024 №3-ВВ «По особовому складу», старшому сержанту ОСОБА_1 надано відпустку для лікування терміном 30 календарних днів, з 30.12.2023, приступити до виконання службових обов'язків 29.01.2024 (а.с. 71).
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 06.03.2024 №105-ВВ «По особовому складу», старший сержант ОСОБА_1 вважається таким, що перебував на стаціонарному лікуванні у Головному військово-медичному клінічному центрі (ЦКГ) Держприкордонслужби України, в період з 29.01.2024 по 04.03.2024 (а.с. 68).
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 05.03.2024 № 104-ВВ «По особовому складу», старшому сержанту ОСОБА_1 надано відпустку для лікування терміном 30 календарних днів, з 05.03.2024, приступити до виконання службових обов'язків 04.04.2024 (а.с. 73).
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 11.04.2024 №148-ВВ «По особовому складу», старший сержант ОСОБА_1 вважається таким, що перебував на амбулаторному лікуванні у Головному військово-медичному клінічному центрі (ЦКГ) Держприкордонслужби України, в період з 04.04.2024 по 05.04.2024 (зв. ст. а.с. 68).
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 11.04.2025 № 148-ВВ «По особовому складу», старшому сержанту ОСОБА_1 надано відпустку для лікування терміном 30 календарних днів, з 06.04.2024, приступити до виконання службових обов'язків 06.05.2025 (зв. ст. а.с. 72).
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 11.05.2024 №187-ВВ «По особовому складу» старший сержант ОСОБА_1 вважається таким, що проходив військово-лікарську комісію у Головному військово-медичному клінічному центрі (ЦКГ) Держприкордонслужби України 07.05.2025 (а.с. 69).
Також відповідачем у відзиві підтверджено, що довідкою від 07.05.2024 №2499, виданою військово-лікарською комісією Головного військово-медичного клінічного центру (ЦКГ) Держприкордонслужби України, встановлено діагноз про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, каліцтва): встановлено діагноз про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, каліцтва): Стан після операції (19.02.2024) - кісткової аутопластики зони дефекту металоостеосинтезу К-спицями зони дефекту проксимального міжфалангового суглоба 4 пальця лівої кісті з приводу вогнепального поранення з неконсолідованим переломом проксимального міжфалангового суглоба 4 пальця лівої кісті (14.11.2023) та операції (05.02.2024) - ревізії неконсолідваного перелому проксимального міжфалангового суглоба 4 пальця лівої кісті, імплантації ЦАС у вигляді консолідованого перелому 4 пальця лівої кісті з тимчасовим порушенням функції лівої верхньої кінцівки. Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. Потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
На підставі довідки ВЛК від 07.05.2024 №2499, наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 11.05.2025 №187-ВВ «По особовому складу», старшому сержанту ОСОБА_1 надано відпустку для лікування терміном 30 календарних днів, з 08.05.2025, приступити до виконання службових обов'язків 07.06.2025 (а.с. 72).
В подальшому, 10.06.2024 старший сержант ОСОБА_1 звернувся рапортом №04.4/29604/24-Вн про надання йому відпустки за сімейними обставинами для оздоровлення з виїздом до Республіки Єгипет (а.с. 74).
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 11.01.2025 №229-ВВ «По особовому складу», старшому сержанту ОСОБА_1 надано відпустку за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю 10 календарних днів з 12.06.2024 та наданням 4 днів на дорогу з виїздом до Республіки Єгипет. До виконання службових обов'язків приступити 26.06.2024 (зв. ст. а.с. 71).
В подальшому, відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 16.07.2024 №277-ВВ «По особовому складу» старший сержант ОСОБА_1 вважається таким, що перебував на стаціонарному лікуванні у Головному військово-медичному клінічному центрі (ЦКГ) Держприкордонслужби України, в період з 26.06.2024 по 15.07.2024 (а.с. 70).
Крім того, відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2402/175, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 26.06.2024 по 15.07.2024 (а.с. 34-35).
Випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1316 підтверджено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 16.07.2024 по 05.08.2024 (а.с. 36-37).
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 04.11.2024 №439-ВВ «По особовому складу» старший сержант ОСОБА_1 вважається таким, що перебував на стаціонарному лікуванні у Головному військово-медичному клінічному центрі (ЦКГ) Держприкордонслужби України, в період з 07.10.2024 по 28.10.2024 (зв. ст. а.с. 70).
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2859/172, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 07.08.2024 по 28.08.2024 (а.с. 38-39).
З вищевикладеного вбачається, що у періоди з 14.11.2023 по 06.06.2024, а в подальшому - з 26.06.2024 по 15.07.2024, з 16.07.2024 по 05.08.2024, з 07.08.2024 по 28.08.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, отриманого 14.11.2023 та пов'язаного із захистом Батьківщини.
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 30.10.2024 №1248-ОС «Про особовий склад», старшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, звільненого наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 11.10.2024 №1189-ОС «Про особовий склад», за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переглядом через 6-12 місяців) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у відставку, як такого, що визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, з 31.10.2024 (а.с. 101-102).
Як зазначає представник позивача, виплата додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 за періоди перебування на стаціонарному лікуванні з 26.06.2024 по 15.07.2024, з 16.07.2024 по 05.08.2024, з 07.08.2024 по 28.08.2024 у зв'язку із пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась, що слугувало підставою звернення з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У свою чергу, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (надалі - Закон №2232-XII).
Частиною 1 статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 6 липня 1999 року №8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).
За приписами статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною 3 статті 9 Закону №2011-XII - грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено та наразі триває.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) (у редакції чинній на дату прийняття), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
У відповідності до пункту 1-2 Постанови № 168 визначено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
На виконання вимог Постанови №168, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та підвищення рівня їх соціального захисту виданий наказ Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №726 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Даним наказом, зокрема, затверджуються Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Особливості).
Зазначені Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України.
Пунктом 2 Особливостей встановлено, що на період дії воєнного стану виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Згідно пункту 13 Особливостей відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються військовослужбовці,
зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, які:
1) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або за час такої відпустки.
З аналізу вищенаведеного можна дійти висновку, що передбачена пунктом 1 постанови КМУ №168 додаткова винагорода в розмірі до 100 000,00 гривень є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців. Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру.
При цьому, виплата винагороди здійснюється тільки у період дії воєнного стану та залежить від певних умов, зокрема: безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а її розмір залежить від днів участі у таких діях та заходах; у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Таким чином, для нарахування та виплати додаткової винагороди збільшеної до 100000,00 гривень, яка встановлена пунктом 1 Постанови №168 (зі змінами), позивач мав надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази, зокрема:
- безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;
- безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах;
- у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Оцінивши матеріали справи, суд зазначає, що відповідач не заперечує факт перебування позивача у спірних періодах на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини. Єдиною підставою яка відповідно до доводів відповідачів не дозволяє нарахувати та виплатити на користь позивача спірну додаткову винагороду є те, що позивач проходив лікування після поранення та перебував у відпустці для лікування безперервно, а саме: в період з 14.11.2023 по 06.06.2024. При цьому, подальші лікування протягом спірних періодів здійснювались в період після встановлення кінцевого діагнозу та перебування у відпустці для лікування в період з 08.05.2024 по 06.06.2024, а також після відпустки за сімейними обставинами тривалістю 10 днів.
Суд з цього приводу звертає також увагу, що з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України прийнято рішення окреме доручення №912/з/29 від 23.06.2022, яким серед іншого у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн також включати військовослужбовців, які [...] у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24.02.2022).
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком №5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 24.08.2008, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
У Довідці слід обов'язково зазначити: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).
Наведені правові норми дають підстави дійти висновку, що військовослужбовці Збройних Сил за час несення ними військової служби отримують як основне грошове забезпечення, передбачене Постановою №704, а також на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), виплачується й додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, яка може становити до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, при цьому, право на отримання такої додаткової винагороди також мають і військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, а підставою для виплати цієї додаткової винагороди за вказаних обставин слугує довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення №402, що видається командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, та видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем. Вказана довідка є підставою для включення військовослужбовця до наказів командирів (начальників) про виплату такої додаткової винагороди.
При цьому Постановою №168 встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень додаткової винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Суд зауважує, що ні Постанова №168, ні Особливості, на положення яких посилається відповідач, не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень додаткова винагорода.
При цьому, для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач 14.11.2023 одержав поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини, що не заперечується відповідачем.
Внаслідок отримання поранення, позивач проходив довготривале лікування та перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Так, як уже встановлено, відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2402/175, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 26.06.2024 по 15.07.2024 (а.с. 34-35); відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1316, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 16.07.2024 по 05.08.2024 (а.с. 36-37); відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2859/172, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 07.08.2024 по 28.08.2024 (а.с. 38-39).
Таким чином, у даному випадку судом встановлено, що у спірні періоди з 26.06.2024 по 15.07.2024, з 16.07.2024 по 05.08.2024, з 07.08.2024 по 28.08.2024 військовослужбовець ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, отриманого 14.11.2023 та пов'язаного із захистом Батьківщини.
Враховуючи вказані встановлені обставини справи, суд зазначає, що відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, збільшену до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я за періоди з 26.06.2024 по 15.07.2024, з 16.07.2024 по 05.08.2024, з 07.08.2024 по 28.08.2024.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення певних дій - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 26.06.2024 по 15.07.2024, з 16.07.2024 по 05.08.2024, з 07.08.2024 по 28.08.2024.
Зобов'язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 26.06.2024 по 15.07.2024, з 16.07.2024 по 05.08.2024, з 07.08.2024 по 28.08.2024.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Представнику позивача та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.