ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" жовтня 2025 р. справа № 300/5203/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , що полягає у ненаданні відповіді на письмовий запит від 12.03.2025;
2) зобов'язати відповідача надати позивачу завірені копії наступних документів:
пакет документів про який йдеться у витязі із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №108 від 30.04.2024;
журналу переміщення особового складу або витягів за період 10.05.2022 - 10.07.2022 щодо мого переміщення;
усі документи, що стосуються відрядження позивача у період 10.05.2022 - 03.07.2022;
завірені копії записів про взяття та зняття з військового обліку у приписному свідоцтві за період 01.02.2022 - 12.03.2025;
роз'яснення щодо правомірності використання ЄДРПОУ НОМЕР_2 та документи, що підтверджують легітимність діяльності відповідача як суб'єкта владних повноважень.
3) у разі неможливості надати документи у повному обсязі - зобов'язати відповідача надати витяги, що містять лише персональні дані позивача, а також належним чином обґрунтувати обмеження доступу відповідно до вимог чинного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 12.03.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із запитом про надання інформації та документів, що стосуються його військового обліку та проходження служби. Цей запит обумовлений необхідністю захисту прав позивача у кримінальному провадженні №944/3856/25 та №229/2508/22, де він є підозрюваним та обвинуваченим. Проте, як зазначає ОСОБА_1 , на момент подання позову він не отримав жодної відповіді на свій запит, що є порушенням термінів, встановлених законодавством. Відповідач не надав жодного обґрунтування своєї бездіяльності, що є порушенням конституційних прав позивача на доступ до інформації.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом уточнення: суб'єктного складу або ж обґрунтування необхідності залучення ІНФОРМАЦІЯ_1 ; вимог зобов'язального характеру, а саме необхідно вказати, до кого з відповідачів звернуті та позовні вимоги.
Від ОСОБА_1 на адресу суду через систему «Електронний суд» 04.08.2025 надійшли доповнення до позовної заяви, у яких уточнено належного відповідача, а саме вказано, що ним є ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідач), оскільки ІНФОРМАЦІЯ_6 не є юридичною особою, а є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_7 , що є юридичною особою публічного права. Також позивачем викладено прохальну частину позову в іншій редакції.
У зв'язку із цим, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 повторно залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом доплати судового збору та уточнення і конкретизації позовних вимог, а також подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, у якій чітко вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску в частині оскарження бездіяльності щодо нерозгляду запитів, зокрема запиту від 27.11.2024 та інших запитів, які, у випадку уточнення позовних вимог, будуть предметом розгляду справи.
Від ОСОБА_1 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка зареєстрована судом 18.08.2025. Згідно змісту вказаної заяви, позивач просив розглядати справу в межах первинно заявлених позовних вимог, з урахуванням уточненого належного відповідача.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
09.09.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зазначає, що для отримання інформації щодо розгляду запиту позивача ІНФОРМАЦІЯ_5 02.09.2025 надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_8 розпорядження про надання інформації щодо суті спорту у частині надання відповіді на запит від 12.03.2025. До ІНФОРМАЦІЯ_3 08.09.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла відповідь №4/4599 в якій повідомлено, що звернення громадянина ОСОБА_1 від 12.03.2025 було зареєстроване у ІНФОРМАЦІЯ_8 за вх. №1836 від 13.03.2025, розглянуто по суті, заявникові надіслана відповідь звичайним поштовим відправленням. З невстановлених причин за твердженням заявника, що слідує з факту подання ним до суду позову про бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_8 стосовно не надання відповіді на його звернення, відповідь на своє звернення заявник не отримав. З метою належного реагування на телеграму та усунення причин, що зумовили факт подання заявником позову, ІНФОРМАЦІЯ_6 підготовлена і направлена рекомендованим поштовим відправленням повторна відповідь на звернення громадянина ОСОБА_1 . Таким чином, на думку відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_8 здійснив вичерпні заходи з метою надання відповіді позивачу на його запит у встановлений законом строк. Також відповідач звернув увагу, що фінансування щодо поштових відправлень як ІНФОРМАЦІЯ_3 так і ІНФОРМАЦІЯ_8 вкрай обмежене. З огляду на викладене, представник вважає, що позов не підлягає до задоволення (а.с. 51-53).
15.09.2025 судом зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву, яке подано позивачем через систему «Електронний суд». У вказаній відповіді позивач наполягає на задоволені позовних вимог, оскільки відповідачем порушено строки надання відповіді та надано неповну та формальну відповідь.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступне.
Позивачем на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено запит від 12.03.2025, в якому, просив повідомити інформацію та надати певні документи: зокрема:
«Завірені копії облікових документів згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2024 №108 (по стройовій частині).
2. Завірені копії журналу Переміщення особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 або витяг із нього де вказано про переміщення в період з 10.05.2022 по 10.07.2022.
3. Завірені копії інших документів, що стосуються відрядження у період з 10.05.2022 по 03.07.2022.
4. Завірені копії записів про взяття та зняття з військового обліку, що містяться у військово-обліковому документі (приписному свідоцтві), за період з 01 лютого 2022 року по 12 березня 2025 року.
5. Надати роз?яснення стосовно ситуації з кодом ЄДРПОУ та завірені докази, що дозволяють таку діяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У разі неможливості надати документи та виконання запиту, прошу надати письмове обґрунтування причин відмови із зазначенням відповідних норм законодавства» (а.с. 5).
При цьому, відповідачем у відзиві підтверджено, що такий запит отримано та зареєстроване у ІНФОРМАЦІЯ_8 за вх. №1836 від 13.03.2025.
Однак, як стверджує позивач, відповіді на запит ним не отримано впродовж передбаченого законом строку, а тому, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся з даним позовом до суду з метою захисту порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 за №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР).
Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 даного Закону, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. При цьому, пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Порядок звернення громадян передбачений статтею 5 Закон України «Про звернення громадян», відповідно до якої звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Відповідно до приписів статті 15 цього Закону, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно із частиною 1 статті 20 Закону №393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Крім того, відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про інформацію», право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
При цьому, в силу норм ст. 20 цього Закону, за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію», інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Зокрема, конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
Статтею 11 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Судом встановлено, що позивачем 12.03.205 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено запит (звернення) від 12.03.2025 (а.с. 5-6), в якому ОСОБА_1 , з посиланням на статті 8, 12, 16 Закону України «Про звернення громадян», просив надати інформацію та певні документи а саме: завірені копії облікових документів згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2024 №108 (по стройовій частині); завірені копії журналу Переміщення особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 або витяг із нього де вказано про переміщення в період з 10.05.2022 по 10.07.2022; завірені копії інших документів, що стосуються відрядження позивача у період з 10.05.202 по 03.07.2022; завірені копії записів про взяття та зняття з військового обліку, що містяться у військово-обліковому документі (приписному свідоцтві) позивача за період з 01 лютого 2022 року по 12 березня 2025 року; надати роз?яснення стосовно ситуації з кодом ЄДРПОУ та завірені докази, що дозволяють таку діяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також у разі неможливості надати документи та виконання запиту, просив надати письмове обґрунтування причин відмови із зазначенням відповідних норм законодавства (а.с. 5).
Як вбачається із матеріалів справи, запит було отримано та зареєстровано у ІНФОРМАЦІЯ_8 за вх. №1836 від 13.03.2025.
При цьому, судом з'ясовано, що позивач не отримував відповіді на своє звернення до подання даного позову до суду. Тільки після відкриття провадження, ОСОБА_1 направлено рекомендованим повідомленням та супровідним листом від 08.09.2025 №4/4595 відповідь на запитувану позивачем інформацію від 10.04.2025 №4/2299 та документи, зокрема, копію витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.10.2022 №272 про виключення позивача зі списків особового складу у зв'язку з вибуттям на службу до ВЧ НОМЕР_1 та копію довідки №181/22 з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 59-62).
Таким чином, враховуючи наданий законом час для надання відповіді на звернення (один місяць) та не надання такої відповіді на звернення від 12.03.2025 протягом встановленого строку, суд констатує порушення вимог закону зі сторони відповідача в частині ненадання вчасної відповіді на його звернення та, відповідно, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 підлягають до задоволення.
Водночас суд відхиляє доводи відповідача про вкрай обмежене фінансування щодо поштових відправлень ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_8 , оскільки це не може позбавляти позивача його законних прав, в даному випадку - права на отримання відповіді на звернення.
Більше того, відповідачем не підтверджено і надсилання відповіді ОСОБА_1 у встановлений строк на його звернення звичайним поштовим відправленням, про що зазначено у відзиві, оскільки жодного доказу цього суду не надано.
В той же час, як судом уже встановлено, після відкриття провадження у цій справі супровідним листом від 08.09.2025 №4/4595 позивачу надано відповідь на запитувану позивачем інформацію від 10.04.2025 №4/2299, яку відправлено позивачу рекомендованим повідомленням про вручення, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція (а.с. 61). До листа долучено також документи, зокрема, копію витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.10.2022 №272 про виключення позивача зі списків особового складу у зв'язку з вибуттям на службу до ВЧ НОМЕР_1 та копію довідки №181/22 з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (зв. ст. а.с. 61-а.с. 62).
При цьому, згідно змісту відповіді від 10.04.2025 №4/2299, відповідачем повідомлено ОСОБА_1 , що:
«Згідно відомостей АІТС «Оберіг» ви відноситесь до картотеки «Знятих з військового обліку» картотеки «Призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової перед вищої військової освіти, ВВН3 та ВНП ЗВО». Згідно наказу №272 від 07.10.2022 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_2 було виключено зі списків особового складу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно, усі ваші облікові документи, що зберігались у ІНФОРМАЦІЯ_9 були передані до в/ч НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 . Станом на дату розгляду вашого звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 жодних облікових документів на солдата ОСОБА_2 від командира в/ч НОМЕР_1 не надходило.
Що стосується посвідчення про відрядження, то воно видається на руки військовослужбовцю, якого відряджають в конкретну місцевість. Перший відділ не має змоги засвідчити копію документу, якого не має в наявності. Копія звіряється з оригіналом, а оригінал вказаного нами посвідчення про відрядження відсутній у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Будь-які інші документи стосовно вашого відрядження у період з 10.05.2022 по 03.07.2022 у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні.
Щодо надання «завірених копій записів про взяття та зняття з військового обліку», що містяться у вашому військово-обліковому документі за період з 01.02.2022 по 12.03.2025, слід зазначити, що об?єктивно неможливо завірити будь що, що знаходиться у вас, а не у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Окрім того, чинне законодавство передбачає, можливість засвідчення колій конкретних документів витягів з них, але не окремих записів. Маючи дійсний військово-обліковий документ, ви можете звернутись до нотаріуса з метою отримання засвідченої копії цього документу самостійно.
Стосовно використання коду ЄДРПОУ НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_10 , повідомляємо наступне. Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. №154 (далі за текстом - Положення про ТЦК та СП) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов?язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Згідно абз. 3 п. 3, Положення про ТЦК та СП районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. П. 7 вказаного Положення про ТЦК та СП передбачає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Код НОМЕР_2 був присвоєний ІНФОРМАЦІЯ_3 , як відокремленому підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 без статусу юридичної особи. ІНФОРМАЦІЯ_6 є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_3 , не є юридичною особою, тому використовує код ЄДРПОУ того органу, військового управління, до складу якого входить» (зв. ст. а.с. 59-а.с. 60).
Суд, аналізуючи зміст звернення від 12.03.2025 та листа-відповіді від 10.04.2025 №4/2299, зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_10 надано відповіді на поставлені у зверненні від 12.03.2025 питання та повідомлено відповідну інформацію стосовно надання чи неможливості надати відповідні документи.
Більше того, із змісту відповіді на відзив відповідача слідує, що позивач ознайомлений із текстом відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.04.2025 №4/2299.
Таким чином, судом встановлено, що в процесі розгляду справи відповідачем виконано, хоча й несвоєчасно, свій обов'язок щодо надання відповіді на запит (звернення), а тому у задоволенні позовних вимог зобов'язального характеру слід відмовити.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання. Водночас, позивач довів протиправність бездіяльності відповідача, проте, враховуючи фактичне задоволення вимог у процесі розгляду справи, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то в силу вимог частини 3 статті 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача підлягає стягненню частина сплаченого ним судового збору у розмірі 500,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_11 , що полягає у ненаданні своєчасної відповіді на письмовий запит від 12.03.2025.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 500 (п'ятсот) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Позивачу та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.