29 жовтня 2025 року Справа № 280/7473/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в письмовому проваджені за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0512704-2409-0827- UA23060070000082704 від 25.06.2024; стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 4500,00грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві, де зокрема зазначено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_2 (літ. Р-2) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 18905255 від 12.03.2014 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.03.2014 року, індексний номер витягу 18905532. В серпні 2024 року позивачем засобами поштового зв'язку були отримані податкове повідомлення-рішення № 0512704-2409-0827-UA23060070000082704 від 25.06.2024, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за податковий період 2023рік, в сумі 9145,50 грн. Окрім того, відповідачем була винесена податкова вимога № 0009230-1304-0801 про наявність у ОСОБА_1 станом на 12.11.2024 року податкового боргу суму 9145,50 гривень. Зауважено, що спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки відповідач під час їх прийняття застосував пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування 120 кв. м. замість 250 кв.м., як встановлено рішенням Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 “Про затвердження Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)». Водночас вказано, що рішення Запорізької міської ради, яким встановлено пільги із сплати податку, не скасоване в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов'язковим для застосування як платниками податків, так і контролюючим органом. Позивач вважає, що сума податку має становити 435,50 грн (265,50 кв.м. - 250 кв.м.) х 67 грн. Проте, відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення не застосував пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування 250 кв.м., чим допустив порушення прав позивача. Враховуючи викладене, вказано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 29.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).
Заперечення проти позову викладено у відзиві на позовну заяву, де вказано, що згідно даних ІКС «Податковий блок» та державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за фізичною особою ОСОБА_1 зареєстровано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 256,5 м.кв.; Загальна площа оподаткування 256,50 м.кв. Водночас зазначено, що ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідно до статті 266 Податкового кодексу України проведено розрахунок податкового зобов'язання за платежем “податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2023 рік та сформовано податкове повідомлення - рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 0512704-2409-0827-UA23060070000082704 від 25.06.2024, яке разом з податковим розрахунком було направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Зауважено, що Податковим кодексом України не передбачено зміни розміру зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, визначеної підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 цього кодексу. Враховуючи викладене наголошено, що оскаржуване податкове повідомлення рішення є таким, що прийняте в межах діючого законодавства, а тому не підлягає скасуванню, у зв'язку із чим представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою суду від 08.09.2025 позовну заяву було залишено без руху, позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 19.09.2025 продовжено розгляд справи, заяву про поновлення строку звернення до суду задоволено, поновлено строк звернення до суду та у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно позивачу на праві приватної власності належить об'єкт житлового нерухомого майна - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 256,5 м.кв., житлова площа 103 кв.м.
25.06.2024 Головним управлінням ДПС у Запорізький області сформовано та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано суму податкового зобов'язання за платежем “податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2023 рік форми “Ф» № 0512704-2409-0827-UA23060070000082704 на суму 9145,50 грн щодо нерухомого майна - - житловий будинок, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 256,5 м.кв.
У зв'язку із несплатою позивачем у добровільному порядку, визначеного контролюючим органом податкового зобов'язана та з метою погашення податкового боргу Головним управлінням ДПС у Запорізький області сформовано податкову вимогу форми “Ф» № 0009230-1304-0801 від 13.11.2024 на суму 9145,50 грн.
Оспорюване податкове повідомлення-рішення разом із детальним розрахунком суми податкового боргу направлялось на адресу позивача засобами поштового зв'язку та отримано 28.08.2024.
Вважаючи винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Пунктом 6.3 статті 6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
За змістом пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Пунктом 8.3 статті 8 ПК України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно.
Пунктом 10.3 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом..
У відповідності до пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу; прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Пункт 12.5 статті 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлюють, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом “в» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, зокрема за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.
Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком, розмір якого визначається рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості. Відтак встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов'язковими.
Судом встановлено, що рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 за №5 “Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 (надалі Положення про податок на майно), внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49.
Пунктом 2.4. Положення про податок на майно врегульовані питання застосування пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до підпункту 2.4.1. пункту 2.4 Положення про податок на майно (зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Абзацами 1-6 підпункту 2.4.2 пункту 2.4 Положення про податок на майно визначено, що міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя, з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Підприємства, установи та організації, яким відповідно до законодавства України присвоєно ознаку неприбутковості, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями), звільняються від нарахування та сплати податку з об'єктів житлової нерухомості.
Пільги з податку, що сплачується на території міста з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на:
- об'єкт/об'єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої цим рішенням;
- об'єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Пункт 2.5 Положення про податок на майно визначає розмір ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Зокрема, відповідно до підпункту 2.5.2 пункту 2.5 Положення про податок на майно, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;
- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;
- різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів.
Отже, органом місцевого самоврядування в межах наданих повноважень встановлено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Запоріжжі щодо об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі у 2023 році, зокрема, для будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів.
При цьому, також встановлено пільгу зі сплати податку (неоподатковувану площу), на яку зменшується база оподаткування податком, які, зокрема, для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів.
Суд звертає увагу, що на законодавчому рівні поняття нульова ставка податку на нерухоме майно та пільга зі сплати податку (тобто неоподатковувана площа, на яку зменшується база оподаткування податком) є різними, і нульова ставка податку діє лише у разі, якщо загальна площа не перевищує встановлених розмірів (в зазначеному вище Положенні про податок на майно 250 кв.м), у разі коли площа є більшою, то нульова ставка податку не застосовується, однак у разі, якщо площа для квартири/квартир незалежно від їх кількості перевищує, то застосовується пільга у вигляді зменшення бази оподаткування на 120 кв.м, а ставка податку 1%, як передбачено Положенням про податок на майно.
Водночас, у випадку, якщо загальна площа об'єктів оподаткування перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, пільга з податку не надається.
Отже, Положенням про податок на майно встановлено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Запоріжжі щодо об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі у 2023 році, зокрема, для будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів.
З матеріалів справи встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить об'єкт житлової нерухомості - житловий будинок загальною площею 256,5 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_2 , на підставі чого ГУ ДПС у Запорізький області сформовано та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення форми “Ф» № 0512704-2409-0827-UA23060070000082704, яким позивачу нараховано суму податкового зобов'язання за платежем “податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2023 рік у розмірі 9145,50 грн.
Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відповідачем під час нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за даним об'єктом нерухомості за 2023 рік застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування на 120 кв.м, що суд вважає вірним, так як загальна площа житлового будинку перевищує 250 кв.м. Ставка податку відповідно до розрахунку 1%, що не є спірним.
На підставі викладеного, суд констатує, що нульова ставка податку діє лише у разі, якщо загальна площа не перевищує встановлених розмірів, а у разі коли площа є більшою, то нульова ставка податку не застосовується, а у разі, якщо площа будинку/будинків, перевищує 250 кв. метрів, то застосовується пільга у вигляді зменшення бази оподаткування на 120 кв.м, а ставка податку 1%.
Враховуючи вищенаведене у сукупності суд дійшов висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення форми “Ф» № 0512704-2409-0827-UA23060070000082704 від 25.06.2024, контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством України.
Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не проводиться.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 29.10.2025.
Суддя А.В. Сіпака