Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 жовтня 2025 року Справа№200/6190/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання внести інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання відповіді на заяву від 18.06.2025 року ОСОБА_1 щодо відображення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів Оберіг інформації стосовно його виключення з військового обліку на підставі пп. «а» пункту 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 11.02.2001 року; 2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відповідь на заяву ОСОБА_1 щодо відображення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів Оберіг інформації стосовно його виключення з військового обліку на підставі пп. «а» пункту 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 11.02.2001 року; 3) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, реєстру Оберіг на підставі заяви б/н від 18.06.2025 року ОСОБА_1 в частині відображення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів/реєстрі Оберіг інформації стосовно його виключення з військового обліку у відповідності до тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 від 09.07.2001 року; 4) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести інформацію про виключення з військового обліку ОСОБА_1 у відповідності до його тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 від 09.07.2001 року до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів Оберіг; 5) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити Національну поліцію України про залишення звернення про доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Костянтинівка) та/або ІНФОРМАЦІЯ_1 без виконання; 6) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видалити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів Оберіг інформацію щодо розшуку ТЦК та СП: порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 09.07.2001 року його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Через застосунок Резерв+ та при перевірці документів працівниками Національної поліції, позивачем було виявлено, що інформація в реєстрі Оберіг не відповідає даним його паперового військово-облікового документу, так як зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку, військовозобов'язаний, не відображено підстави виключення з військового обліку. Також відображається запис про порушення позивачем правил військового обліку. Позивача передано у розшук.
Позивач вказує на те, що він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, реєстрі Оберіг відносно себе.
Станом на дату подачі позову, відповідачем не надано відповідь на звернення позивача та не внесено змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, реєстру Оберіг.
Отже, позивач вважає, що відповідачем протиправно не розглянуто його заяву від 18.06.2025 року щодо прохання відобразити в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів Оберіг інформації про його виключення з військового обліку у відповідності до його паперового військово-облікового документу та підстави виключення.
19 серпня 2025 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 , був повідомлений про розгляд справи судом засобами електронної пошти, своїм правом не скористався та не надав суду відзив на позовну заяву.
У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_4 , перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ), що підтверджується тимчасовим посвідченням № НОМЕР_3 від 09.07.2001 року.
За результатами проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 , 09 липня 2001 року ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Як вбачається з тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 від 09.07.2001 року, ОСОБА_1 не є військовозобов'язаним, оскільки 09.07.2001 року на підставі п. «а» ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» виключений з військового обліку у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби про що зроблено запису у військово-обліковому документі, а саме: гр. І, ст. 29 «а» розкладу хвороб, Наказу МОУ № 207 від 1999 року.
Через застосунок Резерв+ при перевірці документів працівниками Національної поліції, позивач дізнався, що інформація в Реєстрі Оберіг не відповідає даним, які зазначені в паперовому військово-обілковому документі, оскільки зазначено, що позивач перебуває на військовому обліку, що він є військовозобов'язаним, та не відображено підстави виключення з військового обліку. Також відображається запис про порушення позивачем правил військового обліку. Позивача передано у розшук.
18 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 , із заявою, в якій просив: керуючись ч. 2 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» повідомити чи знищена в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформація відносно виключеного з військового обліку ОСОБА_1 , що відображено у його тимчасовому посвідченні № 4/3543366 від 09.07.2001 року; відобразити/внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, реєстру Оберіг інформацію щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 у відповідності до тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 від 09.07.2001 року; привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, реєстрі Оберіг відносно виключеного з військового обліку ОСОБА_1 , у відповідності до записів у його тимчасовому посвідченні № 4/3543366 від 09.07.2001 року; відобразити/внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, реєстру Оберіг інформацію щодо підстав виключення з військового обліку ОСОБА_1 у відповідності до його тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 від 09.07.2001 року.
Станом на 06.08.2025 року відповідь на свою заяву від 26.06.2025 року позивач не отримав, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, реєстру Оберіг не внесено змін, у зв'язку із чим, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно із Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан, відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 року в Україні оголошено та проводиться загальна мобілізація.
Відповідно до приписів статті 2 Закону України № 3543-XII, правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Військовий обов'язок включає, зокрема, взяття громадян на військовий облік; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 (далі - Порядок № 1487), військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У ч. 2 статті 1 Законі України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» (Закон № 2232-XII тут і далі в редакції, чинній на час визнання позивача непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку), визначалось, що загальний військовий обов'язок включав: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття та призов на військову службу; проходження за призовом або добровільно військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; дотримання правил військового обліку.
У воєнний час загальний військовий обов'язок включає також загальне обов'язкове військове навчання громадян.
Відповідно статті 33 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» військовому обліку підлягали усі військовозобов'язані та призовники.
Згідно з частиною 5 статті 1 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» щодо загального військового обов'язку громадяни України поділялися на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі.
До паспортів громадян України цих категорій вноситься відповідна відмітка.
Стаття 4 цього Закону у вказаній редакції визначала, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектувалися військовослужбовцями через військові комісаріати шляхом: призову громадян на військову службу на підставі загального військового обов'язку; прийняття громадян на військову службу за контрактом.
Для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань особовим складом під час мобілізації проводиться планомірна військова підготовка і забезпечується в запасі необхідна кількість військово-навчених громадян.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях приймається Президентом України у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Призову на військову службу під час мобілізації підлягали громадяни, які перебували у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Наступні призови у воєнний час проводяться на підставі указів Президента України.
Таким чином, за нормами законодавства, чинного станом на час виникнення спірних відносин (станом на 2001 рік), особи підлягати призову на військову службу на підставі загального військового обов'язку або могли бути прийняті на військову службу за контрактом.
Частиною 1 цієї статті встановлювалось, що приписка громадян до призовних дільниць проводилася з метою взяття юнаків на облік та визначення їх кількості, ступеня придатності до військової служби, встановлення освітнього рівня, здобутої спеціальності і рівня фізичної підготовки.
Відповідно до ч. 6 вказаної статті на районні (міські) комісії з питань приписки покладалися, в тому числі, організація і проведення медичного огляду допризовників, які викликаються на комісію, і визначення їх придатності для військової служби.
Пунктом «г» частини 4 ст. 37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» встановлювалось, що зняттю з військового обліку у військових комісаріатах підлягали громадяни в інших випадках, визначених Міністром оборони України.
Так, пункт 30 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04.01.1995 року № 1 (далі - Положення № 1) чинного на час виникнення спірних відносин, визначав, що з військового обліку призовників знімалися особи, зокрема, визнані призовними комісіями непридатними до військової служби із зняттям з військового обліку.
Відповідно до п. 15 Положення № 1 комісія по приписці на підставі вивчення поданих документів та особистої бесіди з допризовником, з врахуванням роду його діяльності, спеціальності, освіти, психологічних та психофізіологічних даних, загального розвитку і результатів медичного огляду, приймає одне з таких рішень, яке заноситься в книгу протоколів комісії по приписці:
- придатний до військової служби, призначити в ... (указати вид Збройних Сил України, рід військ, інші військові формування);
- потребує лікування;
- непридатний за станом здоров'я до військової служби в мирний час, обмежено здатний для служби у воєнний час;
- непридатний до військової служби із зняттям з військового обліку.
Відповідно до п.п. 87, 88, 92, 96 Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 01.01.1994 року № 2, медичний огляд призовників проводився на призовних ділянках районних (міських) військових комісаріатів і збірних пунктах Кримського республіканського, обласних, ІНФОРМАЦІЯ_7 та Севастопольського міських військових комісаріатів.
Організація медичного огляду допризовників і призовників для визначення їх придатності або непридатності для використання на військовій службі покладалася на районні (міські) комісії по приписці і районні (міські) призовні комісії. Безпосередньо керував роботою медичного персоналу для медичного огляду призовників лікар - член призовної комісії.
При огляді призовників лікарі визначався стан їх здоров'я та ступінь придатності до військової служби.
Лікар виносив одну із таких постанов про придатність (тимчасову або повну непридатність) до строкової служби:
а) придатний до військової служби. Ступінь обмеження 1 (2, 3, 4);
б) тимчасово непридатний до військової служби. Ступінь обмеження 5;
в) непридатний до військової служби у мирний час, обмежено здатний у воєнний час. Ступінь обмеження 6;
г) непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку. Ступінь обмеження 7.
За п. 17 Положення № 1 всім громадянам, приписаним до призовних дільниць, в тому числі і особам, визнаним непридатними до військової служби в мирний час, обмежено здатними у воєнний час, видавалося посвідчення про приписку (додаток № 10), після чого в паспортах призовників у розділі «військовий обов'язок» ставилася штампом (додаток № 11) відмітка про те, що він є призовником.
Водночас, згідно з п. 18 Положення № 1 громадяни, визнані непридатними за станом здоров'я до військової служби із зняттям з військового обліку, при проходженні приписки до призовних дільниць на військовий облік призовників не ставилися і на підставі рішення комісії по приписці їм видавався військовий квиток, в якому робилися відповідні відмітки. Одночасно в їх паспортах проставлялася відмітка штампом (додаток № 11) про те, що ці особи не є військовозобов'язаними. Оформлення військових квитків цим особам проводилося начальником четвертого відділення районного військового комісаріату. Підставою для оформлення і видачі військового квитка була виписка із книги протоколів комісії по приписці (додаток № 12). Особові справи на осіб, визнаних непридатними за станом здоров'я до військової служби із зняттям з військового обліку, разом з одержаними на них довідками і характеристиками зберігалися протягом 10 років в архіві військового комісаріату.
Таким чином, при проведенні приписки до призовних дільниць вирішувалось питання того, чи підлягає особа проходженню військової служби, чи є придатною до її проходження та чи може така особа бути військовозобов'язаним. Особи, що є непридатними до військової служби поділялись на тих, які:
- непридатний за станом здоров'я до військової служби в мирний час, обмежено здатний для служби у воєнний час;
- непридатний до військової служби із зняттям з військового обліку.
Непридатним за станом здоров'я до військової служби в мирний час, обмежено здатний для служби у воєнний час, зокрема, проставлялась у паспорт відмітка про те, що така особа є «призовник».
Водночас, непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку проставлялась відмітка у паспорт про те, що така особа не є військовозобов'язаним.
При цьому, проставлення такої відмітки відповідає як п. 18 Положення № 1, так і ч. 5 статті 1 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», згідно з якою до паспортів громадян України вносилася відповідна відмітка про віднесення їх, зокрема, до категорій: призовники, військовозобов'язані тощо.
За ч. 5 статті 1 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані це особи, які перебувають у запасі.
Таким чином, виходячи з того, що згідно з п. 18 Положення № 1 громадяни, визнані непридатними за станом здоров'я до військової служби із зняттям з військового обліку, при проходженні приписки до призовних дільниць на військовий облік призовників не ставилися, а в їх паспортах проставлялася відмітка про те, що ці особи не є військовозобов'язаними, то такі особи не належали до тих, хто зараховувався в запас. Особові справи таких осіб зберігалися протягом 10 років в архіві військового комісаріату.
09 липня 2001 року на підставі п. «а» ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» позивач виключений з військового обліку у зв'язку з визнанням його непридатним до військової служби про що зроблено запису у військово-обліковому документі, а саме: гр. І, ст. 29 «а» розкладу хвороб, Наказу МОУ № 207 від 1999 року.
Таким чином, зважаючи що позивач був визнаний таким, що непридатний за станом здоров'я до військової служби із зняттям з військового обліку та не є військовозобов'язаним, то він: не належав до призовників (не підлягав поставленню на військовий облік призовників); не належав до осіб, що можуть проходити військову службу (визнаний комісією непридатним до військової служби, у тимчасовому посвідченні позивача № 4/3543366 від 09.07.2001 зазначено; не належав до військовозобов'язаних, що виключало зарахування його в запас.
Відміток про поставлення позивача як військовозобов'язаного в запас після зняття з обліку 09.07.2001 року в матеріалах справи відсутні.
Отже, позивача протиправно було поставлено на військовий облік.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» взяття на військовий облік призовників здійснювалося з моменту приписки громадян до призовних дільниць.
Взяттю на військовий облік у військових комісаріатах підлягали громадяни:
а) приписані до призовних дільниць як призовники;
б) звільнені з військової служби у запас;
в) призовники або військовозобов'язані, прибулі з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на строк більше трьох місяців;
г) звільнені зі служби в Управлінні державної охорони України, Міністерстві внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України;
д) жінки відповідно до частини сьомої статті 1 цього Закону;
е) які стали громадянами України і відповідають вимогам цього Закону.
Водночас, позивач не був приписаний до призовних дільниць як призовник з огляду на п. 18 Положення № 1 та не був взятий на облік призовників, був визнаний невійськовозобов'язаним, тобто, не підпадав під дію п.п. а, в ч. 2 ст. 37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу». Будь-яких інших документів, які б свідчили про наявність підстав для взяття позивача на військовий облік відповідачем не надано.
З огляду на таке, відповідачем не доведено правомірності взяття позивача на облік.
Відповідно до ст. 1 Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно зі ст. 6 вказаного Закону до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:
1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пункт 1 ч. 1 ст. 8 Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» встановлює, що до службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про виконання військового обов'язку.
Відповідно до ст. 12 Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» реєстр ведеться в електронній формі з єдиною централізованою базою даних, яка містить персональні та службові дані всіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Для ведення Реєстру застосовуються системні класифікатори. Системні класифікатори, необхідні для функціонування Реєстру, розробляються адміністратором Реєстру.
Персональні та службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів вносяться до бази даних Реєстру у формі запису - сукупності всіх даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, передбачених статтями 7 і 8 цього Закону.
Згідно зі ст. 13 цього Закону до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Отже, відображенню у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів підлягають, зокрема, відомості про виконання військового обов'язку.
Пунктами 3, 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 встановлено, що відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін (у паперовій формі) - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач із відповідною заявою звернувся 18.06.2025 року.
Станом на день ухвалення рішення, суду не надані докази щодо розгляду відповідачем вказаної заяви та виключення позивача з військового обліку.
Відповідно до п. 1, 8, 9, 11 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Завданням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Таким чином, відповідач, не розглянувши заяву позивача від 18.06.2025 року, допустив протиправну бездіяльність, що виходить, зокрема з ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, для ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та з урахуванням не розгляду заяви позивача від 18.06.2025 року, та зобов'язати відповідача розглянути цю заяву позивача з врахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
Водночас, заявлені позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача виключити позивача із військового обліку та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення його з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із непридатністю до військової служби, є передчасними та задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Так, питання про зобов'язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку військовозобов'язаних, має бути вирішено відповідачем в ході розгляду заяви позивача від 18.06.2025 та надання йому відповіді на неї на виконання цього судового рішення.
Крім того, суд зазначає, що позовні вимоги, щодо зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити Національну поліцію України про залишення звернення про доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Костянтинівка) та/або ІНФОРМАЦІЯ_1 без виконання та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 видалити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів Оберіг інформацію щодо розшуку ТЦК та СП: порушення правил військового обліку ОСОБА_1 є також передчасними, оскільки відповідачем не розглянуто заяву позивача від 18.06.2025 року.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.06.2025 року у відповідності до Порядку № 94 та Порядку № 559.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання внести інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку, підлягають частковому задоволенню.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі Серявін та інші проти України).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частин 1, 3, 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн (квитанція № 1.251862035.1 від 08.08.2025 року).
Отже, враховуючи викладене, та застосувавши принцип співмірності заявлених та задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання внести інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 18.06.2025 року стосовно відображення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів Оберіг інформації відносно його виключення з військового обліку на підставі пп. «а» пункту 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 11.02.2001 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 18.06.2025 року з урахуванням висновків суду у даному рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 605 (шістсот п?ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко