Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 жовтня 2025 року Справа№200/4593/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Аляб'єва І.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії,
23.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області в якому просить
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області прийняти від ОСОБА_1 документи, необхідні для призначення пенсії за вислугу років передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007, а саме: заяву про призначення пенсії; копію документу про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків; довідку ВАТ «Ощадбанк» або інші документи, ідо підтверджують відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ «Ощадбанк»; копію паспорта громадянина України, копія посвідчення та рішення про те, що ОСОБА_1 учасник бойових дій;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010) подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби з 03.09.2007 по 13.06.2022, протягом якого ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, на пільгових умовах один місяць служби за три місяці та документи, необхідні для призначення пенсії за вислугу років, а саме; заяву про призначення пенсії; грошовий атестат, або довідку про розмір грошового забезпечення і довідку про додаткові види грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед звільненням з військової служби; копію документу про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків; довідку ВАТ «Ощадбанк» або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ «Ощадбанк»; копія посвідчення та рішення про те, що ОСОБА_1 являється учасником бойових дій; копію паспорта громадянина України.
В обґрунтування позову зазначає, що проходив службу в органах Національної поліції з 03.09.2007 по 13.06.2022. На день звільнення зі служби його вислуга років у календарному обчисленні - 15 років 09 місяців 06 днів, у пільговому обчисленні (з урахуванням календарної вислуги) - 31 рік 00 місяців 16 днів.
Позивач доводить, що з огляду на наявність на день звільнення зі служби більше 31 року вислуги років, він набув право на пенсію відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262).
Однак листом від 12.06.2025 за вих. № Л-51/34/01-2025 ГУНП в Донецькій області відмовило у підготовці та направленні до органу Пенсійного фонду документів, необхідних для призначення позивачеві пенсії за вислугу років відповідно Закону № 2262, через відсутність вислуги років 25 календарні роки і більше.
Позивач покликався на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 31.08.2023 року у справі № 200/4951/22, від 03.03.2021 року у справі № 805/3923/18-а, від 14.04.2021 року у справі № 480/4241/18, від 15.04.2024 року у справі № 140/11144/23, від 19.09.2023 року у справі № 200/9352/20-а і доводив, що до спірних правовідносин належить застосовувати п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262 та постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі Порядок № 393), в редакції, чинній на день його звільнення зі служби в поліції, якими було передбачено врахування вислуги років в пільговому обчисленні для визначення права на пенсію відповідно до Закону № 2262.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. В обгрунтування відзиву зазначає, що нунктами «а» та «б» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше, а також особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Таким чином, Закон № 2262-ХІІ як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги).
Визначення у Законі № 2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365, 366), що в такому випадку і становитиме календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги. Таким чином, передбачена Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
У свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Порядок № 393) полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги, яка впливає на розмір призначеної пенсії, а не на право особи на отримання пенсії.
Пунктом 1 Порядку № 393 визначено перелік періодів проходження служби, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» і «з» статті 12 цього Закону. На підставі пункту 2-1 Порядку № 393 для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови. Пунктом 3 Порядку № 393 визначено перелік періодів проходження служби, які зараховуються до вислуги років у пільговому обчисленні для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови. Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної у постановах від 23.12.2024 у справі № 200/1294/23, від 23.04.2025 № 200/4394/24, пункт 3 Порядку № 393 визначає види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії. Правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв'язку з такими змінами, як Закон № 2262-ХІІ, так і Порядок № 393 виникнення, зокрема, в колишнього поліцейського права на таку пенсію пов'язують з наявністю певної вислуги років у календарному обчисленні, а не пільговому.
Так, виходячи з положень статті 12 Закону № 2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Порядок № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Порядок № 393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
У постанові Верховного Суду від 23.12.2024 № 200/107/23 колегія суддів дійшла висновку, що, так як на час звільнення позивача редакція підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393 зазнала змін, відповідно до яких зарахування строку на пільгових умовах до вислуги років застосовується виключно для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії, як передбачала попередня редакція підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає про відсутність у позивача календарної вислуги для призначення пенсії за статтею 12 Закону № 2262-ХІІ. Аналогічну правову позицію щодо застосування Порядку № 393 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119) висловив Верховний Суд у постановах від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22 та від 31 січня 2024 року у справі № 120/7300/22 під час розгляду подібних правовідносин.
Враховуючи, що на день звільнення позивача з поліції, він не мав необхідних 25 і більше календарних років вислуги, у ГУНП в області були відсутні підстави для підготовки документів, необхідних для призначення пенсії та надсилання цих документів до відповідного органу Пенсійного фонду України.
Просить відмовити в задоволенні позову.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в Національній поліції у період з 03.09.2007 по 13.06.2022.
Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 262 о/с від 13.06.2022 ОСОБА_1 звільнений з 13.06.2022.
Вислуга років на день звільнення позивача складала у календарному обчисленні - 15 років 09 місяців 06 днів, у пільговому обчисленні (з урахуванням календарної вислуги) - 31 рік 00 місяців 16 днів.
27.05.2025 представник позивача звернувся до Головного управління Національної поліції в Донецькій області із заявою про направлення документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до органу Пенсійного фонду України ОСОБА_1 .
Листом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 12.06.2025 за вих. № Л-51/34/01-2025 відмовило у підготовці та направленні до органу Пенсійного фонду документів, необхідних для призначення позивачеві пенсії за вислугу років відповідно Закону № 2262, через відсутність вислуги років 25 календарні роки і більше.
24.06.2016 комісія Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (учасниками) війни на підставі довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 25.04.2016 року № 2480/01/12-2016 та наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 02.02.2015 року № 33, від 13.12.2015 року № 347 прийняла рішення № 7/І/V/12 про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
22.01.2016 року ГУНП в Донецькій області видало посвідчення серії НОМЕР_1 , згідно з яким позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.
Відповідно до довідки відповідача від 09.06.2025 період роботи з 03.09.2007 по 13.06.2022 зарахований до календарної вислуги років.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 року № 580-VІІІ (далі Закон № 580).
Ч. 1 ст. 102 Закону № 580 встановлено, що пенсійне забезпечення поліцейських […] здійснюють в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Закон України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
На день звільнення позивача зі служби в поліції, тобто станом на 13.06.2022року, Закон № 2262 діяв в редакції від 30.04.2022, на день звернення до ГУНП в Донецькій області з заявою від 27.05.2025 в редакції від 04.04.2025.
Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 1-2 Закону № 2262 право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог ч. 5 ст. 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби), особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, […].
Відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262 (як в редакції від 30.04.2022, так і в редакції від 04.04.2025), пенсія за вислугу років призначається […], іншим особам, зазначеним у п. п. «б» - «д», […] ст. 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч. 3 ст. 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
[…]
з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше;
[…].
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у ч. 2 ст. 17 цього Закону.
Види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії визначені ст. 17 Закон № 2262.
Так, згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 2262 особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у п. п. «б» - «д», «з» ст. 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії, крім іншого, зараховуються:
[…];
б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, […];
[…].
При призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
[…].
Відповідно до ч. 1 ст. 17-1 Закону № 2262 порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На день звільнення позивача зі служби в поліції, тобто станом на 13.06.2022 року, ст. 17-1 Закону № 2262 містила лише ч. 1.
Ч. 2 ст. 17-1 Закону № 2262 (в редакції від 04.04.2025 на момент звернення представника до відповідача) установлено, що на пільгових умовах […], іншим особам, зазначеним у п. п. «б» - «д», […] ст. 1-2 цього Закону, до вислуги років для визначення розміру пенсії зараховується один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.
Порядок, про який йдеться в ч. 1 ст. 17-1 Закону № 2262, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі Порядок № 393).
На час звільнення позивача зі служби в поліції станом на 13.06.2022 року, Порядок № 393 діяв редакції від 18.05.2022.
На час звернення позивача до ГУНП в Донецькій області з заявою від 27.05.2025 Порядок № 393 діяв в редакції від 17.04.2025, тобто зі змінами, внесеними на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393» (далі Постанова КМУ № 119).
П. 1 Порядку № 393 в редакції від 18.05.2022 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону № 2262 […], особам, зазначеним у п. п. «б» - «д», […] ст. 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються:
[…]
служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
[…]
служба в Національній поліції;
[…].
Відповідно до п. 3 Порядку № 393 в редакції від 18.05.2022 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абз. 1 п. 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:
а) один місяць служби за три місяці:
[…]
час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;
[…].
Разом з цим за правилами п. 2-1 Порядку № 393 (в редакції від 17.04.2025 року, тобто з урахуванням змін, внесених Постановою КМУ № 119), для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з п. п. 1 і 2 цієї постанови.
При цьому, п. 3 Порядку № 393 (в редакції від 17.04.2025 року, тобто з урахуванням змін, внесених Постановою КМУ № 119), передбачено, що до вислуги років для визначення р о з м і р у пенсії особам, зазначеним в абз. 1 п. 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:
а) один місяць служби за три місяці:
[…]
час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;
[…].
10.12.2024 року Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду прийняла постанову у справі № 520/5695/23, в якій навела такі висновки щодо особливостей призначення пенсії за вислугу років (відповідно до Закону № 2262 особам, які звільнилися зі служби в поліції і звернулися до ГУ Національної поліції України для оформлення та направлення документів до пенсійних органів після 19 лютого 2022 року (дня набрання чинності Постановою КМУ № 119):
«[…]
20. Спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою ГУ Нацполіції в оформленні та направленні до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років, яка вмотивована тим, що наявної в позивача вислуги в календарному обчисленні недостатньо для призначення такої пенсії, а вислуга в пільговому обчисленні відповідно до ст. 12 Закону № 2262 та Порядку № 393 (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років) такого права не надає.
21. Зважаючи на підстави передачі цієї справи на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховним Судом встановлено, що суд касаційної інстанції у складі колегії суддів з цієї самої палати вже розглядав справу з подібними правовідносинами та у постанові від 14 листопада 2023 року у справі № 600/3836/22-а Верховним Судом викладено правовий висновок, відповідно до якого згідно з законодавством, чинним на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років; оскільки пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимог щодо перерахунку вислуги років із зарахуванням пільгової в календарну й, відповідно, щодо підготовки пакету документів для подачі до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262.
При цьому, зі змісту вказаної постанови вбачається, що Суд вважав часом виникнення спірних відносин момент звернення позивача з вимогою до відповідача про підготовку останнім пакету документів для подачі до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262, а не момент звільнення з служби.
Отже, у постанові від 14.11.2023 року у справі № 600/3836/22-а Верховний Суд вважав, що на спірні правовідносини поширюються норми Порядку № 393, зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 119, які були чинними на момент звернення позивача з вимогою про підготовку останнім пакету документів для подачі до ГУ ПФУ у Чернівецькій області для призначення пенсії за вислугу років.
22. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав розглянула доводи, наведені колегією суддів у справі № 520/5695/23 на обґрунтування підстав для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 600/3836/22-а, а також аргументи сторін у справі щодо змісту спірних правовідносин та законодавства, яке регулює спірні відносини, та дійшла таких висновків.
23. Конституція України це Основний Закон України, що закріплює головні засади організації держави та суспільства, утверджує конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, конституційний (державний і суспільний) лад.
24. Ст. 1 Конституції України проголошено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
25. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
26. Згідно із ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
27. У свою чергу, ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
29. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій або невчинення їх у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
30. Судова палата нагадує, що у цій справі спірним є питання щодо застосування календарної чи пільгової вислуги років при встановленні підстав для направлення до органу Пенсійного фонду України документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років.
31. Так, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ та поліції, визначає Закон № 2262. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
32. Ст. 1 Закону № 2262 встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
33. Згідно з п. «б» ст. 1-2 Закону № 2262 право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог ч. 5 ст. 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
34. Ст. 2 Закону № 2262 визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
35. Згідно із п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262 пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п. п. «б»-«д», «ж» ст. 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч. 3 ст. 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у ч. 2 ст. 17 цього Закону.
36. Ч. 2 ст. 17 Закону № 2262 передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
37. Відповідно до ст. 17-1 Закону № 2262 порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
38. На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 1992 року № 393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей.
39. Суд, на підставі аналізу чинного законодавства, вказує на існування двох різних правових вимірів вислуги років, які стосуються колишніх поліцейських:
- вислуга років для п р и з н а ч е н н я пенсії відповідно до ст. 12 Закону № 2262;
- вислуга років для визначення р о з м і р у пенсії, призначеної відповідно до ст. 12 Закону № 2262.
40. Так, враховуючи вказане в контексті спірних правовідносин, Судова палата звертає увагу на наступне.
41. На час звільнення позивача зі служби (12 січня 2016 року) діяла редакція п. 3 Порядку № 393, яка визначала види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським, на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років.
42. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач був звільнений зі служби з органів Національної поліції з 12 січня 2016 року і на час звільнення стаж його служби в календарному обчисленні складав 16 років 02 місяці 12 днів, у пільговому обчисленні 22 роки 06 місяців 10 днів.
43. Разом з тим, Постановою КМУ № 119, яка набрала чинності 19 лютого 2022 року, до Порядку № 393 внесено зміни, відповідно до яких Порядок № 393 доповнено п. 2-1 такого змісту: «Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з п. п. 1 і 2 цієї постанови.».
44. П. 3 Порядку №393 (в редакції Постанови КМУ № 119) визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абз. 1 п. 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
45. Отже, п. 3 Порядку № 393 (в редакції Постанови КМУ № 119) визначає види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.
46. Отже, правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв'язку з такими змінами, як Закон № 2262, так і Порядок № 393 (в редакції Постанови КМУ № 119) виникнення, зокрема, в колишнього поліцейського права на таку пенсію пов'язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.
47. Розглядаючи питання розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав бере до уваги, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.
48. Зокрема, у рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
49. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
50. У рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом ч. 1 ст. 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
51. Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
52. Якщо під час вирішення суб'єктом владних повноважень певного питання (в даній справі щодо наявності підстав для направлення до пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років), до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
53. Такого ж висновку, вирішуючи можливість застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта, який зазнав змін з моменту звернення позивача до суб'єкта владних повноважень, до моменту прийняття останнім рішення за результатами розгляду такого звернення, дійшов Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16.
54. У вказаній постанові Судова палата також звернула увагу на те, що у теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб'єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.
55. Правова визначеність, як елемент верховенства права, не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. Як стверджує єдиний орган конституційної юрисдикції, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абз. 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).
56. Постанову № 119 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень та після прийняття такої постанови і ст. 12 Закону № 2262, і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
57. Так, виходячи з положень ст. 12 Закону № 2262 та п. п. 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а п. 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абз. 1 п. 1 цієї постанови.
58. Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» усунуто розбіжності між Законом № 2262 та Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262.
59. З огляду на наведене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у цій справі вважає правильним підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2023 року у справі № 600/3836/22-а, відповідно до якого умовою для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до набрання чинності Постанови КМУ №119, але звернулись із заявою про оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону № 2262 після набрання чинності зазначеної постанови, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.
60. При цьому, Судова палата вважає, що визначальним в цій справі є момент, коли позивач почав реалізовувати своє право на призначення пенсії. Ураховуючи те, що він звернувся з заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону № 2262 у 2023 році, після набрання чинності Постановою КМУ № 119, то суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, відтак його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними.
61. В контексті спірних правовідносин варто вказати на сутність такого поняття як «юридичний факт». Велика українська юридична енциклопедія містить визначення, відповідно до якого юридичний факт - це конкретні соціальні обставини, які мають значення для суб'єкта права у зв'язку з реалізацією його потреб та інтересу, властивості яких описано в нормі права як знання про умови, що викликають юридичні наслідки [Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т. - Харків: Право. Т.3: Загальна теорія права / редкол.: О.В. Петришин (голова) та ін.; Нац. акад. прав. наук України; Ін-т держави і права імені В.М. Корецького НАН України; Нац. юрид. ун-т імені Ярослава Мудрого. 2017. С. 922].
62. Отже, юридичні факти у вимірі справи, що розглядається, - це конкретні соціальні обставини у формі дії чи події, з якими норми права пов'язують юридичні наслідки, тобто виникнення, зміну чи припинення правовідносин, набуття певних прав і обов'язків. Визначальним юридичним фактом у справі, що розглядається, було саме звернення ОСОБА_1 до відповідача з приводу оформлення на направлення документів для призначення пенсії. Підкреслимо: не звільнення зі служби у 2016 році, а звернення до ГУ Нацполіції у 2023 році, коли чинне законодавство містило положення про врахування виключно календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугу років. Тим самим Суд акцентує увагу, що часом виникнення спірних відносин у цій справі був саме момент звернення позивача з вимогою до відповідача про підготовку пакету документів для подачі до пенсійного органу (2023 рік), а не час звільнення позивача зі служби в поліції (2016 рік).
63. Як вбачається з матеріалів справи, позивач одразу після звільнення зі служби у 2016 році не реалізував своє право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки не звернувся до ГУ Нацполіції з метою оформлення необхідних документів та їх направлення до пенсійного органу з метою призначення пенсії. Отже необхідно констатувати, що не настав юридичний факт, з яким закон пов'язував би виникнення, зміну чи припинення правовідносин щодо призначення пенсії за вислугу років. Суд наголошує, що наявність в особи певного права не означає його автоматичної реалізації. У позивача в 2016 році, при звільненні з поліції, було право на призначення пенсії (на підставі чинного тоді законодавства), натомість він його не реалізував шляхом вчинення визначених законодавством дій. Він вирішив реалізувати своє право на призначення пенсії через більш ніж 7 років з моменту виникнення такого права шляхом звернення до ГУ Нацполіції із заявою про оформлення та направлення документів для призначення пенсії за вислугу років. На цей час законодавство зазнало певних змін і вже по-іншому врегульовувало питання обрахунку вислуги років.
64. Судова палата наголошує, що за змістом ч. 2 ст. 2 КАС у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
65. Оспорювані дії відповідача щодо відмови позивачу в оформленні та направленні документів до ГУ ПФУ, необхідних для призначення пенсії за вислугу років, обумовлені саме відсутністю достатньої вислуги років у календарному обчисленні, як того вимагає чинне на момент вирішення цього питання законодавство.
66. Враховуючи наведене, Судова палата констатує, що на момент винесення відповідачем відмови в оформленні та направленні документів до ГУ ПФУ, необхідних для призначення пенсії за вислугу років, ГУ Нацполіції діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом № 2262 та Порядком № 393, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
67. Доцільно звернути увагу на те, що колегія суддів, передаючи справу на розгляд Судової палати, вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2023 року у справі № 600/3836/22-а про розповсюдження Порядку № 393 в редакції змін, внесених Постановою КМУ № 119 на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності.
68. Разом тим, постанова Верховного Суду від 14 листопада 2023 року у справі № 600/3836/22-а не містить такого висновку, а навпаки у цій постанові Суд вважав часом виникнення спірних відносин момент звернення позивача з вимогою до відповідача про підготовку останнім пакету документів для подачі до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області для призначення пенсії за вислугу років та, відповідно, застосував норми Порядку № 393 в редакції змін, внесених Постановою КМУ № 119, які були чинними.
69. За таких обставин, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду з метою забезпечення однакового застосування норм права вважає за необхідне сформувати наступний висновок:
- призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону № 2262 особам, які звільнені зі служби в поліції і звернулись до ГУ Нацполіції для оформлення та направлення документів до пенсійних органів після 19 лютого 2022 року (набрання чинності Постановою КМУ № 119, якою внесені зміни до Порядку № 393), здійснюється виходячи з обчислення календарної вислуги років.
70. Судами встановлено, що вислуга років позивача складає: в календарному обчисленні 16 років 02 місяці 12 днів, у пільговому обчисленні 22 роки 06 місяців 10 днів.
71. Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, які виникли у справі, що переглядається, Судова палата дійшла висновку про те, що оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 22 календарних років 06 місяців, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимог щодо оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років та направлення їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
[…]».
Застосувавши до спірних правовідносин норми Закону № 2262 та Порядку № 393 з урахуванням висновків Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в постановах від 10.12.2024 року у справі № 520/5695/23 та від 14.11.2023 року у справі № 600/3836/22-а, суд наголошує, що часом виникнення спірних відносин між ОСОБА_1 та ГУНП в Донецькій області є момент звернення позивача з заявою від 27.05.2025, а не час його звільнення зі служби в поліції (13.06.2022).
До спірних правовідносин належить застосовувати ст. ст. 1-2, 12, 17, 17-1 Закону № 2262 та п. п. 1, 2, 2-1, 3 Порядку № 393 (зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 119), які пов'язують набуття права на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262 з наявністю певної вислуги років виключно в календарному обчисленні.
За вказаного правового регулювання, як особі, звільненій зі служби в поліції 13.06.2022, для набуття права на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262 ОСОБА_1 необхідно мати вислугу років в календарному обчисленні 25 роки і більше.
Суд встановив, що на день звільнення зі служби, тобто станом 13.06.2022, вислуга років позивача в календарному обчисленні склала 15 років 09 місяців 06 днів, чого недостатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262.
Той факт, що на день звільнення позивача зі служби в поліції Порядок № 393 діяв в редакції до внесення змін Постановою КМУ № 119, яка передбачала зарахування до вислуги років для призначення пенсії певних видів (періодів) служби на пільгових умовах, не спростовує висновку суду про відсутність у позивача станом на травень 2025 року, тобто на момент виникнення спірних правовідносин, права на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262.
Такий висновок суду ґрунтується на тому, що на момент вчинення позивачем дій, спрямованих на реалізацію права на пенсію відповідно до Закону № 2262, і Закон № 2262 і Порядок № 393 пов'язували виникнення права на призначення пенсії вислугу років з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 року за № 135/13402 (далі Порядок № 3-1).
Згідно з п. 1 Порядку № 3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років […] особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262, […] подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі уповноважені структурні підрозділи).
Відповідно до п. 7 Порядку № 3-1 для призначення пенсії за вислугу років […] подаються такі документи:
заява про призначення пенсії (додаток 1);
грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби;
військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію);
документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з п. «б» ст. 12 Закону;
довідка МСЕК про визнання особи інвалідом;
копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);
довідка ВАТ «Ощадбанк» або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ «Ощадбанк».
П. 8 Порядку № 3-1 визначені документи, які подаються для встановлення до пенсії надбавок, підвищень, додаткових пенсій згідно із Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», «Про донорство крові та її компонентів», «;Про статус гірських населених пунктів в Україні».
Відповідно до п. 12 Порядку № 3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.
У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені п. 6 цього Порядку.
Отже, пенсійний орган, приймає рішення про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262 на підставі документів, що направляються уповноваженим структурним підрозділом міністерства або іншого органу, в якому особа проходила службу та була звільнена з посади.
Наказом Національної поліції України від 14.05.2019 року № 455 «Про визначення в Національній поліції України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій» Сектор з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України визначено уповноваженим структурним підрозділом центрального органу управління поліції з підготовки та подання до органів, які призначають пенсії, необхідних для призначення пенсій документів щодо осіб, які мають право на пенсію згідно із законодавством України, у центральному органі управління поліції, у міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належать до сфери управління Національної поліції (п. 1).
Начальникам Головних управлінь Національної поліції в Автономній республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві наказано визначити своїми наказами уповноважені структурні підрозділи з підготовки та подання до органів, які призначають пенсії, необхідних для призначення пенсій документів щодо осіб, які мають право на пенсію згідно із законодавством України (п. 2).
Керівникам органів поліції охорони (крім Департаменту поліції охорони) наказано забезпечити подання документів, необхідних для призначення пенсій особам, які мають право на пенсію згідно із законодавством України, до секторів з питань пенсійного забезпечення Головних управлінь Національної поліції за місцем дислокації відповідного органу поліції (п. 3).
Суд встановив, що позивач проходив службу в ГУНП в Донецькій області, яке утворено постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 як юридична особа публічного права та територіальний орган Національної поліції України.
На час його звернення з заявою про підготовку матеріалів для призначення пенсії (27.05.2025), уповноваженим структурним підрозділом відповідача, який мав повноваження щодо розгляду, оформлення та направлення необхідних документів органу, що призначає пенсію, для призначення пенсії за вислугу років був Сектор з питань пенсійного забезпечення ГУНП в Донецькій області, який є структурним підрозділом відповідача без статусу юридичної особи.
Станом на травень 2025 року у позивача не було права на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262, оскільки його вислуга років в календарному обчисленні менша, ніж 25 роки.
Враховуючи встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що дії ГУНП в Донецькій області, які полягали у відмові позивачу в оформленні всіх необхідних документів і подання про призначення пенсії та направленні їх до органу, що призначає пенсії, були правомірними та не призвели до порушення права позивача на соціальний захист (пенсійне забезпечення).
У спірних правовідносинах ГУНП в Донецькій області діяло з дотриманням вимог Закону № 2262 і Порядку № 393.
Як наслідок, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дій ГУНП в Донецькій області щодо відмови позивачу в оформленні та направленні до відповідних органів Пенсійного фонду заяви та документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262.
Вимога позивача про зобов'язання ГУНП в Донецькій області оформити документи та підготувати подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону № 2262, а також направити такі документи та подання до відповідного органу Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262, мають похідний характер від вимоги про визнання неправомірними дій відповідача, а тому також не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зарахування періоду проходження служби з 03.09.2007 по 13.06.2022, протягом якого ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, на пільгових умовах один місяць служби за три місяці та документи, необхідні для призначення пенсії за вислугу років суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що саме у період з 03.09.2007 по 13.06.2022 позивач брав участь в антитерористичній операції. Не надано довідки, наказі тощо.
Судом встановлено, що 24.06.2016 комісія Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (учасниками) війни на підставі довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 25.04.2016 року № 2480/01/12-2016 та наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 02.02.2015 року № 33, від 13.12.2015 року № 347 прийняла рішення № 7/І/V/12 про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
Проте, рішення Комісії та посвідчення учасника бойових дій не надає можливості встановити конкретні періоди участі в антитерористичній операції.
Крім того, позивачем не надано до суду доказів не зарахування відповідачем періоду з 03.09.2007 по 13.06.2022 до його календарної вислуги.
Довідкою відповідача від 09.06.2025 підтверджено зарахування спірного періоду до календарної вислуги.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
При цьому відхиляє аргументи позивача, які стосуються застосування до спірних правовідносин норм Закону № 2262 та Порядку № 393 з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 31.08.2023 року у справі № 200/4951/22, від 03.03.2021 року у справі № 805/3923/18-а, від 14.04.2021 року у справі № 480/4241/18, від 15.04.2024 року у справі № 140/11144/23, від 19.09.2023 року у справі № 200/9352/20-а, оскільки врахуванню підлягає, оскільки незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (подібний висновок наведений Великою Палатою Верхового Суду в постанові від 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17).
З приводу покликання позивача на те, що за законодавством, чинним на час його звільнення зі служби в поліції, тобто станом на 13.06.2022, яке передбачало врахування вислуги років у пільговому обчисленні для визначення права на призначення пенсії, він набув право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262, суд зазначає, що з заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону № 2262 він звернувся лише у 2025 році, після набрання чинності Постановою КМУ № 119, а тому ГУНП в Донецькій області не мало законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, відтак його дії в цьому випадку не можуть вважатися протиправними.
Суд надав оцінку основним доводам і запереченням сторін. Решта доводів і заперечень сторін не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідні положення КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено і підписано 29.10.2024.
Суддя І.Г. Аляб'єв