28 жовтня 2025 р.Справа №160/22958/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) заяву адвоката Скиби Віталія Володимировича про забезпечення позову по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 13.05.2025 р. № 78/25 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 5083,00 грн;
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 07.07.2025 р. № 108/25 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 1700,00 грн.
Ухвалою суду від 20 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору.
30 вересня 2025 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 03 жовтня 2025 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
28 жовтня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Скиби В.В. про забезпечення позову в якій просять зупинити стягнення на підставі виконавчих документів - рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 13.05.2025 р. № 78/25 про накладення штрафу у розмірі 5083,00 грн. та від 07.07.2025 р. № 108/25 про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн. на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 за порушення законодавства про рекламу, в обгрунтування якої зазначено про те, що оскаржувані постанови є протиправними, а не вжиття заходів забезпечення позову суттєво ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваних рішень та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті, яке фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
З огляду на викладене, посилання позивача на необґрунтованість оскаржуваних рішень відповідача, як на очевидні ознаки протиправності останнього, підлягають відхиленню.
Доводи того, що невжиття заходів щодо зупинення стягнення на підставі виконавчих документів - рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 13.05.2025 р. № 78/25 про накладення штрафу у розмірі 5083,00 грн. та від 07.07.2025 р. № 108/25 про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн. на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 за порушення законодавства про рекламу, може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, також заявником не підтверджені належними доказами.
Так, відкриття виконавчого провадження (постанова від 07.10.2025 ВП № 79281636) та стягнення виконавчого збору (постанова від 07.10.2025 ВП № 79281636) на підставі виконавчих документів - рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 13.05.2025 р. № 78/25 та від 07.07.2025 р. № 108/25 про накладення штрафу, ще не свідчить про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача.
Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішить спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.
Отже, позивачем не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України.
Керуючись ст.150, 256 КАС України суд, -
У задоволенні заяви адвоката Скиби Віталія Володимировича про забезпечення позову по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена, оскарження не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева