28 жовтня 2025 року Справа 160/31014/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» (ЄДРПОУ 01985854 , фактичне місцезнаходження: Дніпропетровська обл., Кам'янський р-н., Кам'янська Т .Г. , Кам'янське,, вул.Чорновола Вячеслава, 79А, тел. НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) , від 27 січня 2025 року, номер рішення 205/25/157/Р про встановлення ОСОБА_1 3-ї групи інвалідності;
- зобов'язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» (ЄДРПОУ: 01985854 , фактичне місцезнаходження: Дніпропетровська обл., Кам'янський р-н., Кам'янська Т .Г. , Кам'янське,, вул.Чорновола Вячеслава,79А, тел. НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), провести повторний огляд ОСОБА_1 , та прийняти рішення щодо встановлення групи інвалідності.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, для працездатних осіб у розмірі - 3028,00 грн.
Тобто розмір судового збору, який повинен був сплатити позивач становить 968,96 грн (3028*0,4*0,8).
Водночас, судовий збір позивачем не сплачено.
При цьому, разом з позовною заявою позивачем подано заяву про звільнення від сплати судового збору.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;
2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;
3) позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;
4) позивачі - у справах щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні";
5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;
6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;
8) особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
9) особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;
10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
11) виборці - у справах про уточнення списку виборців;
12) військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків;
13) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав;
14) позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";
15) фізичні особи (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;
15-1) органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою;
16) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
17) засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
21) заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
22) позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
23) позивачі - за подання позовів щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Позивач не відноситься до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору.
За приписами ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Також відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Тобто, заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору така особа повинна надати докази в підтвердження неможливості сплати судового збору чи в підтвердження того, що така сплата судового збору може позбавити цю особу фінансової можливості на отримання життєво необхідних потреб.
При цьому, обов'язок підтвердження наявності обставин тяжкого майнового стану особи, яка звертається до суду з позовом або апеляційною скаргою, та наявності в неї підстав для звільнення від сплати судового збору покладається виключно на таку особу.
У заяві про звільнення від сплати судового збору позивачем зазначено, що вона не має джерела доходу.
Таким чином, позивачем наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору не наведено та відповідних доказів на їх підтвердження не надано.
Отже, позивачу необхідно надати докази про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 968,96 грн або відповідні докази на підтвердження скрутного матеріального становища, з яких можливо встановити сукупний дохід позивача за попередній рік, зокрема, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, довідку про отримання доходу за надання соціальних послуг особам з інвалідністю або інших доказів, що містяться у позивача.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом 1 частини 2 наведеної статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За приписами частини 6 зазначеної статті якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.
Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
Відповідно до змісту позовних вимог, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» від 27 січня 2025 року №205/25/157/Р про встановлення ОСОБА_1 3-ї групи інвалідності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано суду докази ознайомлення з текстом витягу з оскаржуваного рішення, що відбулося 27 січня 2025 року і підтверджується розпискою в кінці документа.
Тобто. 27.01.2025 позивач фактично дізналась, що оскаржуваним рішенням їй встановлено 3-ю групу інвалідності, з чим, відповідно до позовної заяви, позивач не погоджується.
Відтак, строк на оскарження, згідно з вимогами ст.122 КАС України, розпочався з 28.01.2025 та завершився 28.07.2025.
Водночас, позивач звернулась до суду з цією позовною заявою 27.10.2025, відтак, з пропуском строку звернення до суду, встановленого ст.122 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивачем до позовної заяви додано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначено, що тяжкий стан здоров'я, в якому ОСОБА_1 перебуває вже протягом тривалого часу, (такий же стан здоров'я був і станом на 27 січня 2025 року) не дозволяв позивачці уважно прочитати зміст оспорюваного рішення, зокрема, його мотивувальну частину, та прийняти рішення про необхідність його оскарження. Крім того, ОСОБА_1 не має юридичної освіти, а відтак, оцінити рішення відповідача на предмет його відповідності вимогам закону, обґрунтованості, позивачка не могла. Крім того, ОСОБА_1 , станом на 27 січня 2025 року, не мала укладеного договору з адвокатом, який міг би уважно ознайомитися з оспорюваним рішенням відповідача, вжити заходів для збору інших документів необхідних для формування адміністративного позову та звернутися до відповідного адміністративного суду за захистом порушених прав ОСОБА_1 . Отже, існує цілий ряд вагомих та обґрунтованих причин з яких ОСОБА_1 не могла звернутися до суду з позовом у встановлений законом строк.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі №160/3121/20, від 18 березня 2021 року у справі №320/2915/20 та ін.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд констатує, що позивач із оскаржуваним рішенням був обізнаний, починаючи з 27.01.2025 та з 28.01.2025 у позивача розпочався шестимісячний строк для звернення до суду щодо оскарження спірного рішення.
Жодних підтверджених та документально об'єктивних та переконливих причини, які завадили останньому звернутись до суду із відповідним позовом щодо оскарження спірного рішення у строк, встановлений законом, позивачем не наведено.
Верховний Суд у постанові від 09.02.2023 у справі №360/3398/21 наголосив, що відсутність у позивача юридичної освіти чи необізнаність з нормами законодавства мають суб'єктивний характер та не є достатньою підставою для поновлення процесуального строку (пункт 38).
Так, позивачем не надано належних доказів об'єктивної неможливості звернення за правовою допомогою та укладення договору на надання правничої допомоги раніше, аніж 14.07.2025.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом та не надано доказів на підтвердження їх поважності.
Відтак, позивачу слід надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду із наведенням інших поважних причин пропуску такого строку та доказів на підтвердження їх поважності.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного та керуючись ст. 169, ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом.
Позовну заяву - залишити без руху.
Надати позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:
- доказів про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 968,96 грн або відповідні докази на підтвердження скрутного матеріального становища, з яких можливо встановити сукупний дохід позивача за попередній рік, зокрема, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, довідку про отримання доходу за надання соціальних послуг особам з інвалідністю або інших доказів, що містяться у позивача;
- заяви про поновлення строку звернення до суду із наведенням інших поважних причин пропуску такого строку та доказів на підтвердження їх поважності.
Реквізити для сплати судового збору: одержувач - ГУК у Дн-кій обл/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ-37988155, розрахунковий рахунок UA368999980313141206084004632, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Калугіна