29 жовтня 2025 рокуСправа №160/23311/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коренева А.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного упраління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому позивач просить суд:
визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 02.05.2025 № 045650022220 та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 11.07.2025 № 045650022220.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 з 25.04.2025.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка 25.04.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020. За результатами розгляду зазначеної заяви прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 02.05.2025 № 045650022220. Рішення вмотивовано тим, що ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку. 04.07.2025 року ОСОБА_1 повторно звернулась з аналогічною заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За результатами розгляду зазначеної заяви прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 11.07.2025 № 045650022220. Рішення вмотивовано тим, що ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку. Позивач уважає, рішення відповідача протиправними та такими, що порушують її гарантовані Конституцією соціальні права на пенсійне забезпечення.
18 серпня 2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
26.08.2024 року до суду надійшов відзив відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції посилались на те, що за результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення № 045650022220 від 11.07.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1. Вік позивачки 50 роки 05 місяців. Страховий стаж 37 років 06 місяців 22 дні. Пільговий стаж за Списком 1 становить 04 роки 11 місяців 20 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового та пільгового стажу позивачки зараховані всі періоди. Відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком 1 не менше 7 років 06 місяців.
27 серпня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, доводи якої відповідають доводам позовної заяви.
28 серпня 2025 року до суду надійшов відзив Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, у якому просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відсутність необхідного пільгового стажу 7 років 6 місяців для призначення ОСОБА_1 у віці 50 років пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Крім того, зазначив, що призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213- VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 з 25.04.2025 не має законних підстав, оскільки заявниця до 01.04.2015 не працювала на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці. Відповідно до записів трудової книжки та довідки № 16.4/130 ОСОБА_1 працювала в шкідливих умовах праці з 04.02.2020.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року продовжено строк розгляду справи на 30 днів.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву не надав.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
25.04.2025 ОСОБА_1 , через веб портал Пенсійного фонду України звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Заяву від 25.04.2025 року за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області прийняло рішення від 02.05.2025 № 045650022220 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком № 1 - 7 років 6 місяців. Крім того, зазначили, що Страховий стаж складає 37 років 4 місяці 23 дні (зараховано по 31.03.2025), в тому числі пільговий стаж за Списком № 1 - 4 роки 9 місяців 16 днів.
Позивачка 04 липня 2025 року повторно звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, яка за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення № 045650022220 від 11.07.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком 1 не менше 7 років 06 місяців.
Позивачка не погодившись із вказаними рішеннями суду звернулась з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»(далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон №1058-ІV) розділом XIV-І, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно;
45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;
46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;
46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;
47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;
47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;
48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;
48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;
49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;
49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;
50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»(далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), стаття13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону №1788-XIIзі змінами, внесеними Законом № 213-VIII(пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в Рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV- з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у жінок 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у зразковій справі №360/3611/20.
З огляду на зазначене, право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 позивач мала б при досягненні 45 років, за наявності стажу роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на роботах, віднесених до Списку № 1.
Суд зауважує, що позивач у позовній заяві посилається на те, що підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у рішеннях було зазначено, недосягнення пенсійного віку, проте такі доводи позивача є безпідставні, оскільки як в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 02.05.2025 № 045650022220 так і у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 045650022220 від 11.07.2025 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу за Списком № 1 (7 років 6 місяців).
Позивачкою не заперечується, що її пільговий стаж за Списком № складає 4 роки 11 місяців 20 днів, проте уважає такий стаж достатнім, посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020.
Однак, суд зауважує, що такі висновки позивачки суперечать Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, оскільки останній встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в Рішенні КСУ).
На момент досягнення 45 років (02.02.2020 року) ОСОБА_1 , не мала необхідного пільгового стажу за Списком № 1, оскільки період роботи позивачки на пільгових умовах за Списком № 1 розпочався лише з 04.02.2020 року та на час звернення до пенсійного органу у липні 2025 року склав 4 роки 11 місяців 20 днів.
Отже, у позивачки на час подання заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах був відсутні необхідний пільговий стаж 7 років 6 місяців на роботах, віднесених до Списку № 1.
Суд зауважує, що норма Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, надає право на призначення пенсії на пільгових умовах, у разі наявності у Працівника не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, саме із зменшенням віку, а не пільгового стажу.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 02.05.2025 № 045650022220 та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 11.07.2025 № 045650022220 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу не менше 7 років 6 місяців на роботах, віднесених до Списку № 1 є правомірними.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, суд не знаходить аргументів для задоволення позову та визнання дій відповідачів протиправними.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 77-78, 139, 243-246, 250, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про визнання рішень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев