28 жовтня 2025 рокуСправа №160/23192/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
12 серпня 2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перерахованої у відповідності до постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 19.08.2011 року у справі №2a/4006/11;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427 здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у відповідності до постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 19.08.2011 року у справі №2a/4006/11, починаючи з 01 серпня 2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427 здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи 01 серпня 2025 року з урахуванням вимог частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом;
- зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 21910427 здійснити виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 недоплаченої державної та додаткової пенсії з 01 серпня 2025 року, з урахуванням всіх підвищень пенсій постраждалим від Чорнобильської катастрофи першої категорії та інвалідам 2-ї групи інвалідності, внаслідок Чорнобильської катастрофи та з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач порушує право позивача на пенсійне забезпечення, здійснюючи неправильний розрахунок сум пенсії та обмежуючи пенсію максимальним розміром.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно довідки про доставку електронного листа, відповідачем ухвалу про відкриття провадження у справі отримано 19.09.2025 року.
Станом на 28.10.2025 року відзив на позов від відповідача не надходив.
Статтею 261 КАС України визначенні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі (ч.1). Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.2).
Відповідно до положень ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі) та законодавчу встановлену послідовність надання письмових заяв по суті, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеному КАС України.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалам справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 2005 року та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991.
Позивач вказав, що до липня 2025 року він отримував пенсію у розмірі 23610, 00 грн, проте з 01.08.2025 року розмір пенсії позивача було зменшено та становить 18 134,77 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 28.07.2025 року № 0400-010313-8/142949 повідомило позивача про те, що відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон № 796) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Обчислення пенсій відповідно до Закону № 796 здійснюються на підставі довідок про заробітну плату (грошове забезпечення), які відповідно до статті 15 Закону № 796 видаються установами та організаціями.
Зазначені довідки видаються на підставі первинних документів про період роботи, населений пункт (об'єкт), де виконувалися роботи, особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів.
Перерахунок проводиться після ретельної перевірки документів, наданих для розрахунку пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В ході перевірки виявлено, що в пенсійній справі позивача відсутні первинні документи, які підтверджують годинну тарифну ставку, населений пункт, в якому проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (зони небезпеки), відсутня довідка про відрядження, тривалість робочого дня (робота в надурочний час та святкові дні), та розрахунок заробітної плати для обчислення пенсії.
Оскільки довідка про зарплату форми - 122, за період с 11.06.1986 по 13.07.1986, видана без дотримання положень законодавства про оплату праці за роботу в зоні відчуження, яке діяло у 1986 році, зокрема, заробіток за роботу в зоні відчуження розраховано виходячи з підвищеної на 80% тарифної ставки з урахуванням показника кратності.
Також відповідачем повідомлено позивача про те, що пенсійну справу позивача розглянуто та перераховано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС мають право обчислювати пенсію із заробітної плати (доходу), визначеної (визначеного) з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Розмір пенсії становить:
- з 01.08.2025-18134,77 гр.
Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Ч. 1 ст. 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
У статті 57 вказаного Закону закріплено, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення: менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців; не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи; менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.
Порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, а також в евакуації населення на добровільній безплатній основі і стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено відповідними документами, пенсія по інвалідності за їх бажанням обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Згідно з частиною першою статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №1210 від 23 листопада 2011 року (далі Постанова №1210) затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Порядок №1210).
За змістом пункту 4 пункту 3 Порядку №1210 обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23 листопада 2011 року, у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження.
Частиною четвертою статті 15 Закону №796-XII встановлено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Із зазначеного правового регулювання вбачається, що обчислення пенсій особам, які пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, може здійснюватися на підставі довідки про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, а не будь-якої довідки, виданої підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 травня 2020 року у справі №607/6563/16-а.
Крім того, згідно з пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії, затвердженого Правлінням Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, довідки про заробітну плату видаються на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою, організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 17 березня 2015 року у справі №21-11а15, від 15 грудня 2015 року у справі №2-а/576/29/14, Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №358/1179/17, від 15 травня 2019 року у справі №343/1009/16-а та від 19 грудня 2019 року у справі №539/3633/16-а.
Судом встановлено, що документами, якими підтверджується розмір заробітку позивача за період з 11.06.1986 року по 13.07.1986 року є довідка про заробітну плату форми - 122 № 4 від 23.01.2013 року, яка видана ВАТ "ВПП "ГЕОС", в якій вказано, що ОСОБА_1 перебував в населених пунктах зони відчуження у період з 11.06.1986 року по 13.07.1986 року.
При цьому, суд зазначає, що до 01.08.2025 року пенсія позивачу виплачувалась з урахуванням вказаної довідки. Однак під час перерахунку пенсії з 01.08.2025 пенсія позивачу була перерахована без урахування вказаної довідки.
Причиною цього стало те, що під час перевірки документів, наданих для розрахунку відповідно до Закону №796-XII, у пенсійній справі були відсутні первинні документи, які підтверджують годинну тарифну ставку, населений пункт, в якому проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (зони небезпеки), довідка про відрядження, тривалість робочого дня (робота в надурочний час та святкові дні), та розрахунок заробітної плати для обчислення пенсії. Також вказано, що довідка про зарплату форми № 122 за період з 11.06.1986 по 13.07.1986 видана без дотримання положень законодавства про оплату праці за роботу в зоні відчуження, яке діяло у 1986 році, зокрема, заробіток за роботу в зоні відчуження розраховано виходячи з підвищеної на 80% тарифної ставки з урахуванням показника кратності.
Однак, суд зазначає, що вказана довідка є чинною та не скасована, вищевказані обставини спростовують доводи відповідача, а відтак у відповідача відсутні правові підстави для неврахування останньої.
Що стосується обмеження розміру пенсії максимальним розміром, суд зазначає наступне.
За приписами статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011 (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, зокрема, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з абзацом першим пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
При цьому, абзацом другим пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Так, згідно з частиною третьою статті 67 Закону України №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.06.2020 у справі №580/234/19 зазначив: "…що положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону №3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв'язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв'язку між собою.
Отже, пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Таким чином, текстуальний аналіз пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.
Тлумачення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011 і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI; 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06.09.2012 №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
При цьому, норми пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом останній поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).
У постанові від 10.09.2021 у справі №580/5238/20 Верховний Суд зазначив, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Однак, 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII зі змінами.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже з 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення №2-р(II)/2024 стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність; так само, як і припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, оскільки їх визнано неконституційними.".
З огляду на зазначене, з 20.03.2024 відповідач не має правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 визнано неконституційними припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII.
Таким чином, з 20.03.2024 позивач, як ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС має право на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром.
Щодо вимог позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи 01 серпня 2025 року з урахуванням вимог частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої державної та додаткової пенсії з 01 серпня 2025 року, з урахуванням всіх підвищень пенсій постраждалим від Чорнобильської катастрофи першої категорії та інвалідам 2-ї групи інвалідності, внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Суд зазначає, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
На момент прийняття рішення у цій справі перерахунок пенсії позивача ще не здійснено, відтак, позовні вимоги в частині здійснення перерахунку додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи 01 серпня 2025 року з урахуванням вимог частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також здійснення виплати ОСОБА_1 недоплаченої державної та додаткової пенсії з 01 серпня 2025 року, з урахуванням всіх підвищень пенсій постраждалим від Чорнобильської катастрофи першої категорії та інвалідам 2-ї групи інвалідності, внаслідок Чорнобильської катастрофи, є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідач, при виконанні рішення суду у цій справі, порушить права позивача та не здійснить розрахунок і виплату належних позивачеві сум пенсії в порядку, встановленому законом.
Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, а відтак, суд приходить до висновку про відмову в позові у частині вказаних позовних вимог.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2025 року без урахування заробітної плати, зазначеної у довідці від 23.01.2013 №4, виданої ВАТ "ВПП "ГЕОС".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 01 серпня 2025 року з урахуванням розміру заробітної плати, зазначеної у довідці про заробітну плату від 23.01.2013 №4, виданої ВАТ "ВПП "ГЕОС", з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи із дня ухвалення Другим Сенатом Конституційного Суду України Рішення № 2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, призначену відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 20.03.2024 року, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 2-р(ІІ)/2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник