28 жовтня 2025 року Справа 160/30813/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Коренев А.О., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, у якому позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000119/1 від 09.05.2025р. Волинської митниці.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000389 від 09.05.2025р. Волинської митниці.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з приписами частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Зі змісту адміністративного позову судом встановлено, що вказаний позов містить вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнятих Вінницькою митницею.
Отже, позивачем заявлено позовні вимоги майнового характеру (про визнання протиправною та скасування рішення про коригування митної вартості товару) та немайнового характеру (про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення).
Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон №3674-VI) за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
За положеннями частини 1 статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 3 статті 4 Закону №3674-VI ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:
- за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто позивач заявляє вимоги майнового характеру та немайнового характеру.
На підтвердження сплати судового збору позивач надав квитанцію від 15 вересня 2025 року про сплату судового збору у розмірі 2422,40, тобто за вимогу не немайнового характеру.
Щодо вимоги майнового характеру, необхідно врахувати таке.
Варто зауважити, що окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи. Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно і вимоги до суду щодо оскарження такого рішення спрямовані на захист порушеного права в публічно-правових відносинах саме з метою збереження належного особі майна.
Оскільки безпосереднім наслідком винесення рішення про коригування митної вартості є зміна складу майна позивача, вимоги про скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень, є майновими.
Аналогічне правозастосування викладене і в постановах Верховного Суду від 22.01.2019 (справа № 804/1760/16), від 26.03.2019 (справа № 820/3356/16).
Для правильного визначення судового збору, що підлягає сплаті під час звернення до суду з вимогами майнового характеру, важливе значення має встановлення розміру ціни позову.
Нормами Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товару для декларанта є базою оподаткування податком на додану вартість та митними платежами. При цьому на митні органи, з метою виконання та досягнення митних цілей, покладено функціональні обов'язки з контролю за правильністю визначення платником митної вартості товарів. Якщо за наслідками такого контролю встановлено, що митна вартість визначена не правильно, орган доходів і зборів приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість.
Таким чином, сама по собі визначена у рішенні контролюючого органу митна вартість товару безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта. Майновий інтерес для нього складає той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні. Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах співпадає з сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити.
Тому, розрахунок належного до сплати судового збору при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів має здійснюватися, виходячи з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями.
Зазначені правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 16.03.2020 у справі № 1.380.2019.001962, в якій Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Позивачем в порушення п. 3 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві не зазначено ціну позову.
Таким чином, позивач мав сплатити судовий збір за подання цього адміністративного позову у розмірі 1,5% від розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями за наступними реквізитами: Отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA368999980313141206084004632; Код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Так, частинами першою, другою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення вказаних недоліків шляхом: подання до суду квитанції про сплату судового збору.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без руху.
Встановити позивачу термін для усунення недоліків протягом семи днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя А.О. Коренев