29 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8650/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 37 706,34 грн та пені в сумі 2 111,20 грн, а всього 39 817,54 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідно до частини першої статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій, а також фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону №875-ХІІ, у разі якщо середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, роботодавці сплачують адміністративно-господарські санкції у розмірі середньорічної заробітної плати за кожне незайняте особою з інвалідністю робоче місце. Порушення строків сплати таких санкцій тягне нарахування пені, розмір якої визначається виходячи зі 120 % річних облікової ставки Національного банку України.
Позивач зазначає, що на підставі інформації, автоматично отриманої від Пенсійного фонду України за допомогою Програмного комплексу “Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю», було встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 у 2024 році середньооблікова кількість працівників становила 8 осіб, тоді як осіб з інвалідністю - 0. Таким чином, норматив робочих місць не виконано, а отже, підлягають сплаті адміністративно-господарські санкції та пеня.
Позивач посилається на положення пунктів 4 і 5 Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 березня 2023 року №14-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 за №456/39512, відповідно до якого розрахунок адміністративно-господарських санкцій надсилається до електронного кабінету роботодавця. Відповідач не здійснив сплату до 16.04.2025, чим порушив вимоги законодавства.
Позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню в загальному розмірі 39 817,54 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В поданому до суду відзиві на позовну відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з наступних підстав.
Зазначає, що відповідно до уточненої звітності про нарахування заробітної плати застрахованим особам, поданої до Головного управління ДПС у Волинській області, середньооблікова чисельність працівників у 2024 році становила менше 8 осіб. Відтак, обов'язок створення одного робочого місця для особи з інвалідністю у нього відсутній.
Відповідач пояснив, що при первісному поданні звітності не врахував наказ №01/12-к від 31.12.2023 “Про звільнення працівників», яким було звільнено трьох працівників. Згодом він подав уточнюючі розрахунки, реалізувавши право платника податків на коригування звітності.
На підтвердження своєї позиції відповідач послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.05.2019 у справі №807/554/17 та від 11.07.2019 у справі №804/7412/15, відповідно до яких суб'єкт господарювання може бути звільнений від відповідальності за порушення правил господарської діяльності, якщо доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Також він послався на Інструкцію зі статистики кількості працівників, затверджену наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722, відповідно до якої середньооблікова кількість працівників визначається на підставі щоденних даних, що уточнюються наказами про прийняття і звільнення працівників.
Згідно з уточненою звітністю, поданою до ДПС, середньооблікова чисельність працівників становила від 5 до 7 осіб, а отже - норматив щодо створення робочого місця для особи з інвалідністю не застосовується.
У відповіді на відзив представник Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю зазначила, що доводи відповідача не підтверджені належними доказами.
Позивач наголосив, що інформація щодо середньооблікової кількості працівників отримана Фондом від Пенсійного фонду України автоматизовано, без втручання працівників, а зміни до Централізованого банку даних з проблем інвалідності станом на 22 серпня 2025 року не вносилися.
Фонд послався на пункт 3.2.5 Інструкції №286, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників за рік обчислюється шляхом підсумовування середньооблікових показників за кожен місяць і ділення на 12. Згідно з цими розрахунками, у відповідача середньооблікова чисельність становила 8,1 особи, що округлюється до цілого значення « 8».
Крім того, позивач підкреслив, що відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ роботодавці зобов'язані створювати робочі місця для осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні, та забезпечувати для них належні умови праці.
Посилаючись на статті 17-20 Закону № 875-ХІІ, а також на підпункти 1-3 пункту 2 Порядку використання сум адміністративно-господарських санкцій і пені, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2017 №70, Фонд зазначив, що несплата санкцій шкодить державним інтересам, оскільки саме за рахунок цих коштів здійснюється фінансування програм соціальної реабілітації та підтримки осіб з інвалідністю.
Враховуючи відсутність внесених змін до даних Пенсійного фонду України, позивач вважає, що відповідач не довів факту помилки у звітності та не вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення порушення вимог Закону №875-ХІІ, а тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, який у своїй діяльності використовує найману працю.
Відповідно до витягу з централізованого банку даних з проблем інвалідності (ЦБІ), наданого Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача у 2024 році становила 8 працівників, а осіб з інвалідністю у вказаний період - 0.
Згідно із розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, та розрахунком позову, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для ФОП ОСОБА_1 становить 1 особа, сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання вказаного нормативу - 37 706,34 грн, з врахуванням середньорічної заробітної плати штатного працівника в розмірі 75 412,67 грн, пеня за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій (112 днів) - 2 111,20 грн.
04.03.2025 позивач надіслав відповідачу претензію про сплату адміністративно-господарських санкцій в сумі 37 706,34 грн, яка відповідачем залишена без відповіді.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначаються Законом України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ.
Частинами першою, другою статті 18 Закону №875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону №875-ХІІ).
Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для суб'єктів господарювання, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.
Враховуючи оновлений правовий інструментарій визначений Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022 №2682-ХІ, постановою Правління Пенсійного фонду України “Про затвердження Порядку та Форми надання Пенсійним Фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 10.03.2023 №14-2, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15 березня 2023 року за № 457/39513 (далі - Постанова №14-2) та Порядком надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 №14-1 та наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 №17, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15 березня 2023 року за №456/39512 (далі - Порядок), Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримує від Пенсійного Фонду України інформацію:
про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону.
Згідно частини 13 статті 19 Закону, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону.
Для реалізації даної норми Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову “Про внесення змін до Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності» від 07.04.2023 №307. Враховуючи зазначене, програмний комплекс “Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності забезпечує автоматизоване (без стороннього втручання):
опрацювання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності;
визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною 1 статті 19 Закону;
створення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону.
Таким чином, розрахунок адміністративно-господарських санкцій виконується в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду, для усіх роботодавців. Такі розрахунки у вигляді РDF-файлу за підписом керівника територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надсилаються до електронного кабінету роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України (п. 4 Порядку).
З огляду на вищезазначене, усі розрахунки сум адміністративно-господарських санкцій здійснюються виключно на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556 (зі змінами), що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку.
Територіальним відділенням Фонду у автоматизованому режимі, за допомогою програмного комплексу “Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі - розрахунок АГС) відповідачу, за формою, затвердженою Порядком, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 8 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону №875-ХІІ) - 1 особа.
Відповідно норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом звітного 2024 року відповідачем не виконано.
Відповідно до пунктів 3 та 4 Порядку, оригінал такого розрахунку автоматизовано було передано Пенсійному фонду України, зобов'язання якого - надіслати його через електронний кабінет відповідача на веб- порталі електронних послуг Пенсійного фонду України протягом п'яти календарних днів з дня їх одержання від територіального відділення Фонду.
Інформацію про дату і час надсилання розрахунку АГС надано Пенсійним фоном України в електронному вигляді у форматі квитанції (пункт 5 Порядку).
Незважаючи на суттєві зміни статті 19 Закону №875-ХІІ щодо виключення обов'язку роботодавців звітування територіальним відділенням Фонду, механізм розрахунку та сплати адміністративно-господарських санкцій та пені визначений статтею 20 Закону №875-ХІІ залишився без змін.
Так, Законом №875-ХІІ встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У відповідності до частини 1 статті 20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону №875-ХІІ, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.
Норми закону не ставлять відповідний обов'язок підприємства у залежність від будь-яких обставин, з яких особа з інвалідністю не може працювати на підприємстві, не встановлюють підстав, за яких роботодавець може бути звільнений від обов'язку виконання нормативу та звільнений від відповідальності за його невиконання. У який спосіб виділяти і створювати місця для працевлаштування особи з інвалідністю, згідно із законодавством, вирішує підприємство (роботодавець).
Згідно з даною нормою, відповідачу за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю нараховано адміністративно-господарські санкції в розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю в сумі 37 706,34 грн
Оскільки належна сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем в термін до 15.04.2025, як передбачено “Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 (зі змінами), не сплачена, йому нарахована пеня на підставі ч. 2 ст. 20 Закону №875-ХІІ та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №233 (зі змінами) (далі - Порядок №233) в розмірі 2 111,20 грн.
Відповідно до Порядку №233 нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно - господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу). У випадку, коли строк сплати збігається з вихідним (святковим) днем, то останнім днем граничного строку сплати вважається перший робочий день після вихідного (святкового) дня, а пеня нараховується, починаючи з другого робочого дня після вихідного (святкового) дня.
Також, згідно з правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі №819/537/16, виконанням нормативу робочих місць в розумінні статті 19 Закону №875-ХІІ вважається саме працевлаштування підприємством осіб з інвалідністю, а не лише створення робочих місць для таких осіб, що зумовлено загальною спрямованістю законодавства про соціальний захист та реабілітацію осіб з інвалідністю на забезпечення реалізації ними трудових прав та обов'язків нарівні з іншими працівниками без додаткових соціальних гарантій у сприянні їх працевлаштування.
Щодо мотивів відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву про те, що середньооблікова чисельність його найманих працівників у 2024 році становила менше 8 осіб, а відтак обов'язок створення робочого місця для особи з інвалідністю у нього відсутній, суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що у податкових розрахунках за I-IV квартали 2024 року сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556 (зі змінами), що надані роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку, працівники не були вказані як особи з інвалідністю. При цьому, середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період (2024 рік) перевищувала 8 осіб.
Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) встановлює обов'язки платників єдиного внеску (роботодавця), зокрема подання звітності (стаття 6); визначає порядок нарахування та сплати єдиного внеску, що передбачає подання відповідної звітності (стаття 7). Згідно зі статтею 6 Закону № 2464-VI, роботодавець (платник єдиного внеску) зобов'язаний подавати достовірну звітність до Пенсійного фонду України, яка включає відомості про працівників, у тому числі осіб з інвалідністю.
Пункт 3 Розділу IV “Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них» Положення №10-1 визначає, що відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
Такі дані автоматично потрапляють до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.
Роботодавець, що виявив помилку в поданій звітності, має право подати уточнюючу звітність до Пенсійного фонду України відповідно до Положення №10-1. Проте, якщо роботодавець подав звітність з неправильною середньообліковою чисельністю штатних працівників або не вказав у звітності працівника з інвалідністю (через помилку чи незнання про наявність у працівника статусу інвалідності) та не уточнив звітність до 10 березня, Фонд має всі підстави вважати, що норматив не виконано, і накласти санкції відповідно до статті 20 Закону №875-XII (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №280/3642/23).
Відповідно до ч. 13 ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» у разі зміни до 31 березня показників за попередній рік у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що впливають на визначену згідно із частиною дванадцятою цієї статті суму адміністративно-господарських санкцій, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю до 10 червня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності формує та надсилає уточнений розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Зміна показників у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування після 31 березня не призводить до зміни сум адміністративно-господарських санкцій, які визначені у відповідному розрахунку або уточненому розрахунку. Отже, контрольною датою є 31 березня 2025 року.
Відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до зазначених реєстрів покладається на роботодавця як джерело такої інформації. Несвоєчасне виправлення помилок у звітності до настання контрольної дати є ризиком роботодавця і не звільняє його від сплати адміністративно господарської санкції, передбаченої статтею 20 Закону №875-XII, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звітності (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №280/3642/23).
Отже, відповідач проігнорував свій обов'язок подавати достовірну звітність до Пенсійного фонду України у вищезазначений строк (до 31.03.2025). Натомість, подав уточнюючі відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за 2024 рік лише у квітні 2025 року, що підтверджується відповідними квитанціями.
Поведінка відповідача, який свідомо відобразив невірно середньооблікову кількість штатних працівників за звітний період, а потім намагається після отримання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій від позивача використати уточнюючі показники для уникнення санкцій, свідчить про зловживання правом.
Обов'язок роботодавця відповідати за достовірність звітності є ключовим у контексті виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Для уникнення санкцій або успішного їх оскарження роботодавець має забезпечити точність і своєчасність звітності, а в разі помилок - оперативно їх виправити та надати докази виконання нормативу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №280/3642/23 під час судового розгляду суд може врахувати, чи вживав роботодавець заходів для виправлення звітності до моменту накладення санкцій, а не переглядати результат автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.
Дана позиція узгоджується з змістом ч. 13 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», відповідно до якої зміна показників у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування після 31 березня не призводить до зміни сум адміністративно-господарських санкцій.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році нормативно та документально обґрунтовані, не суперечать діючому законодавству, а тому підлягають задоволенню.
За змістом правил статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції в сумі 37 706,34 грн та пеню в сумі 2 111,20 грн, а всього 39 817,54 грн (тридцять дев'ять тисяч вісімсот сімнадцять гривень 54 копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Олімпійська, будинок 3А; ідентифікаційний код 13369882).
Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Н. В. Стецик